Рішення

від 01.03.2017 по справі 582/670/16-ц

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/582/2/17

Справа № 582/670/16-ц

Копія

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді - Жмурченка В.Д.

за участю секретаря - Коваль В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в смт. Недригайлів, цивільну справу за позовом керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до ОСОБА_2, Твариства з обмеженою відповідальністю Урожайна країна про розірвання договорів оренди земельних ділянок та визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок,-

з участю прокурора - Коровинської С.М.,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Роменської місцевої прокуратури Сумської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" в якому просить розірвати договори оренди земельних ділянок: площею 11,5022 га кадастровий номер НОМЕР_1 вартістю 282059 грн. 48 коп.; площею 33,0915 га. кадастровий номер НОМЕР_3 вартістю 811477 грн. 04 коп.; площею 8,4561 га кадастровий номер НОМЕР_2 вартістю 207362 грн. 34 коп., укладені 30 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Сумській області та ОСОБА_2 та Визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок: площею 11,5022 га кадастровий номер НОМЕР_1 вартістю 282059 грн. 48 коп.; площею 33,0915 га. кадастровий номер НОМЕР_3 вартістю 811477 грн. 04 коп.; площею 8,4561 га кадастровий номер НОМЕР_2 вартістю 207362 грн. 34 коп., укладені 31 березня 2015 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Урожайна країна .

Крім того просить стягнути з ОСОБА_2 та ТОВ "Урожайна країна" на користь Прокуратури Сумської області судовий збір в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) грн. тобто по 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. з кожного.

Прокурор у судовому засіданні просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачі та їх представники в судове засідання не з'явилися, у відповідності до ч. 5 ст. 74 ЦПК України є належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи, про що свідчить, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.202-206).

Розгляд справи проведено у відповідності до вимог статті 224 ЦПК України у зв'язку з неявкою відповідачів, які належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду та не направили суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд заслухавши думку прокурора, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між сторонами склалися правовідносини з приводу оренди та суборенди земельних ділянок, які регулюються ЗК України, ЦК України, ЗУ "Про землеустрій", ЗУ "Про оренду землі" та спеціальними підзаконними нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобовязані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Статтею 31 Земельного кодексу передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися у тому числі із земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

Судом встановлено, що на підставі Наказів Головного управління Держземагенства у Сумській області надано дозволи ОСОБА_2 на розроблення проектів зазначених у позовній заяві земельних ділянок для ведення фермерського господарства (а.с. 5-7) та про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх в оренду від 06 листопада 2014 року, де також зазначено, що землі надаються ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства (а.с. 8-10).

З наданих до матеріалів справи копій договорів оренди земельних ділянок від 30 березня 2015 року (далі по тексту Договори оренди), вбачається що ОСОБА_2 отримав в оренду наступні земельні ділянки: 330915 га (кадастровий номер НОМЕР_3); 8,4561 га (кадастровий номер НОМЕР_2); 11,5022 га (кадастровий номер НОМЕР_1), які розташовані на території Томашівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, (далі по тексту Земельні ділянки) (а.с. 11-12, 16-19, 22-24), що також підтверджується Актами визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Актами приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 13-14, 20, 25).

Відповідно до п.п. 5.2 Договорів оренди цільове призначення земельних ділянок - для ведення фермерського господарства.

Відповідно до експлікації земельних угідь, що передані в оренду ОСОБА_2, код цільового використання земельних ділянок - 01.02. Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 2 липня 2010 р. № 548 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 р. за № 1011/18306, таким кодом в державному земельному кадастрі позначаються землі для ведення фермерського господарства.

П.п. 5.3 Договорів оренди, яким визначено умови збереження стану об'єкта, зобов'язує використовувати взяту в оренду земельну ділянку за цільовим призначенням.

П.п. 8.1 Договорів оренди встановлено заборону на зміну цільового призначення без проекту землеустрою.

Згідно п.п. 9.4 орендар земельної ділянки зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

При цьому у договорі строків не прописано, що суперечить вимогам закону.

З урахуванням загального змісту Договорів оренди, а саме п.п. 6.2, де визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації права оренди за актом приймання-передачі земельної ділянки, оскільки у договорі немає конкретно визначеного строку, коли орендар повинен приступити до оброблення земельної ділянки, суд приходить до висновку, що орендар повинен був приступити до використання земельної ділянки після отримання її за актом прийому-передачі, однак цього не було зроблено, чим порушені вимоги Договорів та закону України "Про оренду землі".

Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 до використання вищезазначених земельних ділянок не приступив, а 31 березня 2015 р. передав їх у суборенду, що свідчить про відсутність наміру їнього використання, хоча і стоврив фермерське господарство "Малая Земля" 25 грудня 2014 року ( а.с.85-101), проте у той же день уклав договори суборенди.

Пунктом 12 договорів оренди передбачена можливість передачі орендарем земельних ділянок у суборенду без зміни цільового призначення.

Вищеназвані Земельні ділянки як зазначалось вище були передані ОСОБА_2 в суборенду ТОВ "Урожайна країна" на підставі договорів суборенди від 31 березня 2015 року ( далі по тексту Договорів суборенди) та акту приймання - передачі земельних ділянок (а.с.27-35). Договори суборенди були зареєстровані належним чином, що підтверджується Витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 36-42).

У п.п. 5.1 Договорів суборенди цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Тобто у цьому пункті договору суборенди визначена категорія цільового призначення - землі сільськогосподарського призначення, яка у свою чергу поділяється на види.

П.П. 5.2 Договорів суборенди обумовлено, що земельна ділянка передається в суборенду для вирощування сільськогосподарської продукції.

П.п. 5.3 Договорів суборенди, визначено умови використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

П.п. 8.1 Договорів суборенди встановлено заборону на зміну цільового призначення.

Згідно п.п. 9.4 Договорів суборенди суборендар земельної ділянки зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором Субаренди землі; виконувати встановлені щодо об'єкта Суборенди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором Суборенди землі.

Таким чином, надані ОСОБА_2 земельні ділянки за цільовим призначенням не використовуються, а фактично перебувають у використанні ТОВ "Урожайна країна" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто зі зміною цільового призначення, чим порушив вимоги абз. 1 ч.. 2 ст. 25 ЗУ "Про оренду землі" і є підставою для розірвання договору оренди, обумовленою у ст. 32 ЗУ "Про оренду землі".

Згідно зі ст. 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законом порядку.

Наведене свідчить, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню (використанню).

Ст. 19 ЗК України закріплено такі категорії земель: - землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; - землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; - землі водного фонду; а також - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою статті 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Землями сільськогосподарського призначення згідно з частиною першою статті 22 ЗК України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У свою чергу відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтями 31, 33-37 Земельного Кодексу України встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель.

Так, згідно зі статтею 33 ЗК України громадяни можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України Про особисте селянське господарство особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.

Натомість, правовий режим земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначається статтею 31 ЗК України, відповідно до частини першої якої встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Відповідно до частини другої цієї статті громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Різний правовий режим земель, що відводяться для ведення особистого селянського господарства (ведення товарного сільськогосподарського виробництва), та земель, що відводяться для фермерського господарства, додатково підтверджується положеннями статті 122 ЗК України, якою встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, які також обумовлені особливостями кожного виду використання земельної ділянки.

При цьому абзац другий частини п'ятої статті 20 ЗК України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31 ,33-37 цього Кодексу .

Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Стаття 1 Закону України Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою до форми бланків зазначених державних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою введена графа цільове призначення .

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. №548 та зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за № 1011/18306 Класифікацією видів цільового призначення земель, затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі по тексту Класифікація), яка є частиною національного законодавства, отже повинна враховуватись при укладенні правочинів, у тому числі договорів оренди та суборенди земельних ділянок.

Відповідно до експлікації земельних угідь, що передані в оренду відповідачу ОСОБА_2, код цільового використання земельних ділянок - 01.02. Згідно з Класифікацією таким кодом у державному земельному кадастрі позначаються землі для ведення фермерського господарства, у той час як вирощування сільськогосподарської продукції як вид цільового призначення не передбачений жодним нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Доказів повідомлення орендодавця щодо передачі земель в суборенду відповідачем ОСОБА_2 не надано, отже суд дійшов висновку, що орендар не виконав обов'язок, встановлений законом.

Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України є її використання не за цільовим призначенням. Відповідно до п. а ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку в разі її використання не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, у тому числі в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Зі змісту статті 25 Закону України "Про оренду" землі вбачається, що орендар земельної ділянки зобовязаний виконувати встановлені щодо обєкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у справі № 6-166цс13 від12.02.2014, Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону №161-XIV), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 Закону №161-XIV, має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Залучення третіх осіб до обробітку землі та оплати орендної плати орендодавцю з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

За змістом частини першої статті 32 Закону №161-XIV договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

З якою узгоджуються також правові висновки Судової палати у господарських справах ВС, наведеним у постановах від 11.11.2014 (справа №3-167гс14) та 21.01.2015 (справа №3-211гс14). У них зазначено: аналіз ч.2 ст.651 ЦК, ст.143 ЗК, стст.24, 25, 32 закону Про оренду землі свідчить, що підставою для розірвання договору є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто використання з іншою метою, ніж та, що встановлена договором.

Так, у Постанові Пленуму Вищого Господарського Суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 р. № 6 та Листом ВГСУ Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, повязаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010 р. зазначено, що у разів встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного Кодексу України, зокрема коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору , та у спосіб , що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України Про оренду землі .

Отже, Договори оренди, укладені між Головним управління Держземагентства у Сумській області та ОСОБА_2 підлягають розірванню з підстав невиконання орендарем обов'язків, встановлених Законом та Договором.

Судом також встановлено, що Земельні ділянки були передані ОСОБА_2 в суборенду ТОВ "Урожайна країна", яке не являється фермерським господарством, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( а.с.57-58) та Статутом товариства ( а.с.59-72).

З аналізу земельного законодавства вбачається, що для земель фермерського господарства встановлений окремий правовий режим (ст. 31, 32 ЗК України, абз.17 ч. 2 ст. 134 ЗК України, в редакції, яка діяла на момент укладення договорів) і ін. Таким чином земельна ділянка для ведення фермерського господарства могла бути передана в суборенду лише фермерському господарству.

П.П. 5.2 Договорів суборенди обумовлено, що земельна ділянка передається в суборенду для вирощування сільськогосподарської продукції.

Як зазначалось вище виду класифікації - для вирощування сільськогосподарської продукції, нормативно-правовими актами не передбачено.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Частиною 2 статті 8 Закону України Про оренду землі визначено, що умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Таким чином, передача земельних ділянок в суборенду ТОВ "Урожайна країна" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва змінює цільове призначення земельної ділянки, а тому суперечить вимогам ст. 8 Закону України Про оренду землі , оскільки передача орендарем земельної ділянки в суборенду можливе тільки без зміни її цільового призначення. Тобто, зміст договорів суборенди суперечить вимогам ст. 8 Закону України Про оренду землі і мають підстави для визнання їх недійсним. Договори суборенди укладені з порушенням вимог ч. 2 ст. 8 Закону України Про оренду землі , при укладенні договорів вийшли за межі умов договорів оренди.

Згідно ч. 2 п. б ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Отже на підставі вище викладеного, Договори суборенди, укладені між ОСОБА_2 та ТОВ "Урожайна країна" від 31 березня 2015 р. слід визнати недійсними.

Як передбачено ч. 1 ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового, у тому числі договірного, врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

Земельні ділянки за договорами оренди від 30 березня 2015 р. надавалися ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства не на конкурентних засадах, як це передбачено ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. У разі надання їх для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України право оренди на них підлягало б продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Пунктом 2 статті 121 Конституції України встановлено, що прокуратура України є єдиною системою, на яку покладається, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Частиною 2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Розмір орендної плати встановлений ст. 288 Податкового кодексу України, який у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (пп. 288.5.3) може перевищувати встановлений у попередньому підпункті цієї статті граничний розмір орендної плати у вигляді 12 % нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 4.1 оспорюваних договорів оренди річна орендна плата за користування земельними ділянками становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, у разі продажу орендованих Першим відповідачем ділянок на земельних торгах держава мала можливість отримувати орендну плату в більшому розмірі, ніж передбачено цими договорами.

У звязку з цим вбачаються порушення інтересів держави щодо забезпечення надходження коштів до бюджету.

До того ж нецільове використання земельних ділянок може призвести до їх непридатності для використання за цільовим призначенням, що вимагатиме значних зусиль і матеріальних затрат, отже існує потенційну загроза інтересам держави, що обумовлює участь прокурора у справі відповідно ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів реорганізовуються шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Також установлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 294-р Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру передано функції і повноваження Державного агентства земельних ресурсів, що припиняється.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 6 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, відповідно до п. п. 13 п. 4 якого Головне управління здійснює розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Сумської області.

Як юридичну особу Головне управління Держгеокадастру у Сумській області зареєстровано 25.04.2015 р., про що у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено відповідний запис.

Таким чином, з 25 квітня 2015 року повноваження щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення покладено на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, яке є публічним правонаступником Головного управління Держземагенства в Сумській області.

Отже Головне управління Держгеокадастру у Сумській області є належним позивачем по справі.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України судовий збір, сплачений прокурором (а.с. 1, 51) підлягає стягненню з відповідачів на користь позивач в рівних частках - по 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 14, 121 Конституції України, ст.ст. 19, 21, 31, 96, 134 ЗК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 14, 288 ПК України, ст. 1 ЗУ "Про землеустрій", ст. 8, 24, 25, 32 ЗУ "Про оренду землі", ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", ст.ст. 10, 45, 60, 88, 212, 218, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру в Сумській області задовольнити.

Розірвати договори оренди земельних ділянок: площею 11,5022 га кадастровий номер НОМЕР_1 вартістю 282059 грн. 48 коп.; площею 33,0915 га. кадастровий номер НОМЕР_3 вартістю 811477 грн. 04 коп.; площею 8,4561 га кадастровий номер НОМЕР_2 вартістю 207362 грн. 34 коп., укладені 30 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Сумській області та ОСОБА_2.

Визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок: площею 11,5022 га кадастровий номер НОМЕР_1 вартістю 282059 грн. 48 коп.; площею 33,0915 га. кадастровий номер НОМЕР_3 вартістю 811477 грн. 04 коп.; площею 8,4561 га кадастровий номер НОМЕР_2 вартістю 207362 грн. 34 коп., укладені 31 березня 2015 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Урожайна країна .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Прокуратури Сумської області судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., який зарахувати на розрахунковий рахунок 35214005002983, код ЄДРПОУ 03527891, банк - Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, отримувач - Прокуратура Сумської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" на користь Прокуратури Сумської області судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., який зарахувати на розрахунковий рахунок 35214005002983, код ЄДРПОУ 03527891, банк - Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, отримувач - Прокуратура Сумської області.

Повний текст заочного рішення буде складено протягом п'яти днів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції Недригайлівський районний суд Сумської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя: В. Д. Жмурченко