Постанова

від 08.12.2011 по справі 2а/2570/5671/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

08.12.2011 Справа № 2а/2570/5671/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

< Список >

29 листопада 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Серкіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині,-

В С Т А Н О В И В :

01.11.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод" (далі - ТОВ "Чернігівський ковальський завод") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові). В ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та остаточно просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 23.06.2011 року № НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 506104,00 грн. за основним платежем та 73177,00 грн. за штрафними санкціями; а також від 23.06.2011 року № НОМЕР_2 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 739933,33 грн. за основним платежем та 62483,33 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ "Чернігівський ковальський завод" укладено договори щодо ремонту та технічного обслуговування обладнання, а саме: з ТОВ Фордінвестплюс від 19.10.2010 року № П46/1/10 та з ТОВ Денфінансгруп від 04.01.2011 року № П8/11, № П9/11, № П10/11. Сума коштів, сплачених по вказаним договорам, віднесена позивачем до складу валових витрат. Виконання договорів та реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується документами, що надавались на перевірку, а саме: договорами, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, актами приймання-передачі векселя, висновками та технічними звітами по виконанню договорів. Всі операції по договорам належним чином відображені в бухгалтерському обліку товариства. Позивач вважає, що висновки, зазначені в акті перевірки від 06.06.2011 року № 771/23/33586107, про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки сторони договорів вчинили всі необхідні дії на їх виконання та виконали всі умови, що передбачені договорами. Таким чином, правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки послуги з ремонту обладнання були надані, їх оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі. Отже, відповідач дійшов хибного висновку про заниження підприємством податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 506104,00 грн. Також позивач вказує на те, що ТОВ "Чернігівський ковальський завод" має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Закону України Про податок на додану вартість та Податкового кодексу України, отримані від платників податку, які зареєстровані у встановленому законом порядку. За таких обставин позивач вважає, що ним правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в складі вартості договорів за перевіряємий період. Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 506104,00 грн. за основним платежем та 73177,00 грн. за штрафними санкціями, а також від 23.06.2011 року № НОМЕР_2 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 739933,33 грн. за основним платежем та 62483,33 грн. за штрафними санкціями, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали змінені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Чернігівський ковальський завод" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.06.2011 року № 771/23/33586107. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги чинного законодавства, а саме: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , ч. 1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 506104,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 292703,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 213401,00 грн.; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 835492,00 грн., в т.ч. за вересень 2010 року в сумі 20914,91 грн., за грудень 2010 року в сумі 249933,33 грн., за січень 2011 року в сумі 564643,99 грн. У зв'язку з цим податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23.06.2011 року № НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 506104,00 грн. за основним платежем та 73177,00 грн. за штрафними санкціями, та 23.06.2011 року № НОМЕР_2, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 835492,00 грн. за основним платежем та 67713,00 грн. за штрафними санкціями. Також представники відповідача зазначають, що встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ Фордінвестплюс та ТОВ Денфінансгруп господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо. Тому податковим органом зроблено висновок, що договори з вказаними контрагентами укладено без мети настання реальних правових наслідків та є нікчемними, а тому не можуть впливати на формування як податкового кредиту, так і податкового зобов'язання звітного податкового періоду. Тому представники ДПІ у м. Чернігові вважають, що вищевказані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ТОВ "Чернігівський ковальський завод" (ідентифікаційний код-14252343) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 29.06.2005 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.11.2011 року (а.с. 89-90 т.3).

На підставі направлень на перевірку від 10.05.2011 року № 555, № 556, № 557 та № 558, наказу начальника ДПІ у м. Чернігові від 28.04.2011 року № 1940 та відповідно до плану-графіка співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Чернігівський ковальський завод" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.06.2011 року № 771/23/33586107 (а.с. 16-39 т. 1, 67,68,69,70 т. 3).

В акті перевірки від 06.06.2011 року № 771/23/33586107 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , ч. 1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 506104,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 292703,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 213401,00 грн.;

- пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 835492,00 грн., в т.ч. за вересень 2010 року в сумі 20914,91 грн., за грудень 2010 року в сумі 249933,33 грн., за січень 2011 року в сумі 564643,99 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем подано до податкового органу заперечення від 10.06.2011 року № 842 (а.с. 40-44 т. 1).

Листом-відповіддю ДПІ у м. Чернігові від 20.06.2011 року № 10132/10/23-214 повідомлено, що заперечення не є достатньо обґрунтовані та не можуть бути враховані при винесенні податкового повідомлення-рішення (а.с. 45 т. 1).

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду по даній справі:

- від 23.06.2011 року № НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 506104,00 грн. за основним платежем та 73177,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 47 т. 1);

- від 23.06.2011 року № НОМЕР_2, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 835492,00 грн. за основним платежем та 67713,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 46 т. 1).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано до ДПА в Чернігівській області та ДПА України скарги від 04.07.2011 року № 972 та від 09.09.2011 року № 1489 (а.с. 48-49,56-60 т. 1).

Рішеннями про результати розгляду скарг від 01.09.2011 року № 1617/10/25-020 та від 03.10.2011 року № 2991/6/10-2115 податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові залишено без змін, а скарги позивача-без задоволення (а.с. 51-55,59-60 т. 1).

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що ТОВ "Чернігівський ковальський завод" укладено з контрагентами ТОВ Фордінвестплюс (код ЄДРПОУ-3737494) та ТОВ Денфінансгруп (код ЄДРПОУ-37336043) наступні договори щодо ремонту та технічного обслуговування обладнання:

- з ТОВ Фордінвестплюс від 19.10.2010 року № П46/1/10 на суму 1900000,00 грн. (а.с. 85-87 т. 1);

- з ТОВ Денфінансгруп від 04.01.2011 року № П8/1/11 на суму 940000,00 грн. (а.с. 68 т. 1);

- з ТОВ Денфінансгруп від 04.01.2011 року № П9/1/11 на суму 1100000,00 грн. (а.с. 73-74 т. 1);

- з ТОВ Денфінансгруп від 04.01.2011 року № П10/1/11 на суму 900000,00 грн. (а.с. 79-80 т.1).

Відповідно до укладених договорів ТОВ "Чернігівський ковальський завод" замовило у ТОВ Фордінвестплюс та ТОВ Денфінансгруп послуги з ремонту та технічного обслуговування обладнання та зобов'язалось приймати та оплачувати їх.

Згідно умов договорів оплата за виконані роботи здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Вказані договори підписано директорами ТОВ "Чернігівський ковальський завод", ТОВ Фордінвестплюс і ТОВ Денфінансгруп та скріплено печатками товариств.

Кошти, сплачені за виконання вказаних договорів, включено до складу валових витрат товариства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження виконання договору з ТОВ Фордінвестплюс від 19.10.2010 року № П46/1/10 та реальність здійснення операцій позивач надає наступні докази:

- акт здачі-приймання робіт від 31.12.2010 року на суму 241 400,00 грн. (а.с. 88 т. 1);

- договір № П3/11 від 27.01.2011 року про порядок погашення заборгованості (а.с. 89 т. 1);

- акт приймання-передачі векселя від 28.01.2011 року по договору № П3/11 від 27.01.2011 року (а.с.90 т. 1);

- податкова накладна № 311248 від 31.12.2010 року на суму 241 400,00 грн. (а.с. 91 т. 1);

- акт здачі-приймання робіт від 31.12.2010 року на суму 363 000,00 грн. (а.с. 92 т. 1);

- договір № П4/11 від 27.01.2011 року про порядок погашення заборгованості (а.с. 93 т. 1);

- акт приймання-передачі векселя від 28.01.2011 року по договору № П4/11 від 27.01.2011 року (а.с. 94 т. 1);

- податкова накладна № 311249 від 31.12.2010 року на суму 363000,00 грн. (а.с. 95 т. 1);

- акт здачі-приймання робіт від 31.12.2010 року на суму 895200,00 грн. (а.с. 96 т. 1);

- договір №П5/11 від 27.01.2011 року про порядок погашення заборгованості (а.с. 97 т. 1);

- акт приймання-передачі векселя від 28.01.2011 року по договору № П5/11 від 27.01.2011 року (а.с. 98 т. 1);

- податкова накладна № 311250 від 31.12.2010 року на суму 895200,00 грн. (а.с. 99 т. 1);

- висновок та технічний звіт по виконанню договору за 4 квартал 2010 року (а.с. 112-256 т. 1, 1-204 т. 2).

На підтвердження виконання договору з ТОВ Денфінансгруп від 04.01.2011 року № П8/1/11 та реальність здійснення операцій позивач надає наступні докази:

- акт здачі-приймання робіт від 31.01.2011 року на суму 940000,00 грн. (а.с. 69 т. 1);

- договір № П12/11 від 11.03.2011 року про порядок погашення заборгованості (а.с. 70 т. 1);

- акт приймання-передачі векселя від 11.03.2011 року по договору № П12/11 від 11.03.2011 року (а.с.71 т. 1);

- податкова накладна № 310142 від 31.01.2011 року на суму 940000,00 грн. (а.с. 72 т. 1);

- висновок та технічний звіт по виконанню договору за січень 2011 року (а.с. 230-243 т. 2, ).

На підтвердження виконання договору з ТОВ Денфінансгруп від 04.01.2011 року № П9/1/11 та реальність здійснення операцій позивач надає наступні докази:

- акт здачі-приймання робіт від 31.01.2011 року на суму 1100000,00 грн. (а.с. 75 т. 1);

- договір № П13/11 від 11.03.2011 року про порядок погашення заборгованості (а.с. 76 т. 1);

- акт приймання-передачі векселя від 11.03.2011 року по договору № П13/11 від 11.03.2011 року (а.с.77 т. 1);

- податкова накладна № 310143 від 31.01.2011 року на суму 1100000,00 грн. (а.с. 78 т. 1);

- висновок та технічний звіт по виконанню договору за січень 2011 року (а.с. 205-229,244-251 т. 2, 1-50 т. 3).

На підтвердження виконання договору з ТОВ Денфінансгруп від 04.01.2011 року № П10/1/11 та реальність здійснення операцій позивач надає наступні докази:

- акт здачі-приймання робіт від 31.01.2011 року на суму 900000,00 грн. (а.с. 81 т. 1);

- договір № П14/11 від 11.03.2011 року про порядок погашення заборгованості (а.с. 82 т. 1);

- акт приймання-передачі векселя від 11.03.2011 року по договору № П14/11 від 11.03.2011 року (а.с.83 т. 1);

- податкова накладна № 310144 від 31.01.2011 року на суму 900000,00 грн. (а.с. 84 т. 1);

- висновок та технічний звіт по виконанню договору за січень 2011 року (а.с. 51-61 т. 3).

Розрахунок за виконані роботи проводився простими векселями у відповідності до договорів про порядок погашення заборгованості, в яких сторони досягли згоди про погашення заборгованості простими векселями.

Передача векселів оформлялась актами приймання-передачі векселів.

В бухгалтерському обліку ці операції відображені в Журналі-ордері, відомості по рахунку 63.1 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по проводкам та в облікових регістрах (а.с. 100-107 т.1).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідно відмітити, що пунктом 5.11 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не дозволяється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Таким чином, норми Закону України Про оподаткування прибутку підприємств в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

В силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Так, ДПІ у м. Чернігові договір з ТОВ Фордінвестплюс визнано нікчемним на підставі акту від 22.03.11 р. №780/23-2/37307494 ДПІ у м. Черкаси, яким встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів та відсутність підприємства за місцезнаходженням (а.с. 77-82 т. 3).

А договори з ТОВ Денфінансгруп визнано нікчемним на підставі акту від 25.03.11 р. № 689/15-2/37336043 ДПІ у Вишгородському районі Київської області, яким встановлено, що у підприємства відсутні складські приміщення, виробничі потужності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання тощо (а.с. 84-86 т. 3).

Крім зазначених актів перевірок ДПІ у м. Чернігові жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних договорів.

У зв'язку з цим ТОВ "Чернігівський ковальський завод" були направлені запити до ТОВ Фордінвестплюс та ТОВ Денфінансгруп з проханням надати підтвердження інформації по ним як суб'єктах господарської діяльності та відповідні пояснення того, що фактично послуги були надані і роботи виконані (а.с. 61-62,65-66 т. 1).

У відповідь на зроблені запити позивачем отримано лист від ТОВ Фордінвестплюс , у якому підтверджують свої реєстраційні дані та місцезнаходження, а також повідомляють, що ними подано відповідне заперечення (вих. № 28/03 від 28.03.11 р.) на акт від 22.03.2010 р. № 780/23-2/37307494, відповідно до якого вони наполягають на проведенні позапланової виїзної документальної перевірки. Про результат розгляду даного заперечення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки невідомо (а.с. 67 т. 1).

ТОВ Денфінансгруп також надало позивачу підтвердження інформації по ним як суб'єкту господарської діяльності і, зокрема, дату здійснення перереєстрації підприємства та його нове місцезнаходження, а також повідомили про свої заперечення (вих. № 22/04-01 від 22.04.11 р. та вих. № 12/05-01 від 12.05.11 р.) на акт від 25.03.2011 р. № 689/15-2/37336043 та акт від 12.04.2011 р. № 227/23-2/37336043, відповідно до яких ТОВ Денфінансгруп наполягає на проведенні позапланової виїзної документальної перевірки. Про результат розгляду цих заперечень та проведення позапланової виїзної документальної перевірки невідомо (а.с. 63-64 т. 1, 107-110 т. 3).

Крім того, ТОВ Фордінвестплюс та ТОВ Денфінансгруп , посилаючись на статтю 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 20 Податкового кодексу України, наполягають на тому, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Судом встановлено, що згідно довідки ЄДР ТОВ „Фордінвестплюс" зареєстровано 20.09.2010 року за адресою: м.Черкаси, вул.Квіткова, буд.4, оф.16., а 13.04.2011 року змінило своє місцезнаходження: 18008, Черкаська обл., м.Черкаси, Соснівський район, вул.Смілянська, буд.144, к.108 (а.с. 115-117 т. 3).

Згідно довідки ЄДР ТОВ „Денфінансгруп" зареєстровано 14.12.2010 року за адресою: 07600, Київська обл., м.Вишгород, вул.Шолуденка, д.19, а 16.05.2011 року ТОВ „Денфінансгруп", згідно довідки ЄДР, було внесено зміни до відомостей про юридичну особу, а саме, зареєстровано за адресою: 01042, м. Київ, Печерський район, вул.П.Лумумби, буд.9, офіс.4 (а.с. 118-119 т. 3).

Відповідно до статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на час анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість продавця) свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ НБ № 283143, довідкою про взяття на облік платника податків від 25.05.2011 року № 260, протоколами Загальних зборів учасників ТОВ Денфінансгруп та інформацією з бази даних ДПА України, яка міститься на офіційному сайті ДПА України (sta.gov.ua): ТОВ Денфінансгруп , код ЄДРПОУ- 37336043, індивідуальний податковий номер - 373360410085, номер свідоцтва - 100339626, дата початку дії свідоцтва - 06.06.2011 року, свідоцтво не анульовано; ТОВ Фордінвестплюс , код ЄДРПОУ- 37307494, індивідуальний податковий номер - 373074923017, номер свідоцтва - 100303736, свідоцтво анульовано 26.09.2011 року за ініціативою платника (а.с.99-100,101-102,103,104,105,106,111,112,113,115-117,118-119 т. 3).

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин підприємства-контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що договори ТОВ "Чернігівський ковальський завод" з вищевказаними контрагентами були укладені позивачем з метою отримання послуг та робіт.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, актів здачі-приймання робіт, актів приймання-передачі векселів, висновків та технічних звітів, висновок податкового органу про віднесення до валових витрат позивача витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами є безпідставним.

А тому в діях позивача відсутнє порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , ч. 1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в частині заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 506104,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 292703,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 213401,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Чернігівський ковальський завод" має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Закону України Про податок на додану вартість та Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, визначається, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам Закону України Про податок на додану вартість , Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений позивачем.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

За таких підстав суд доходить висновку, що у діях позивача відсутнє порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині заниження ПДВ на загальну суму 835492,00 грн., в т.ч. за вересень 2010 року в сумі 20914,91 грн., за грудень 2010 року в сумі 249933,33 грн., за січень 2011 року в сумі 564643,99 грн.

Вимоги підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України поширюються також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Посилання представників відповідача на неможливість фактичного здійснення ТОВ Фордінвестплюс та ТОВ Денфінансгруп господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів судом не беруться до уваги, оскільки даний факт не є обов'язковою умовою для неможливості виконання договорів та здійснення господарських операцій.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у м. Чернігові не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, якщо мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 23.06.2011 року № НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 506104,00 грн. за основним платежем та 73177,00 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 23.06.2011 року № НОМЕР_2 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 739933,33 грн. за основним платежем та 62483,33 грн. за штрафними санкціями.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ткаченко О.Є.