Рішення

від 01.03.2017 по справі 471/745/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №471/745/16-ц 01.03.2017 01032017 01.03.2017

Провадження №22-ц/784/634/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/745/16-ц Головуючий І інстанції - Скарницька І.Б.

Провадження № 22-ц/784/634/17 Доповідач - Темнікова В.І.

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

при секретарі - Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Новокостянтинівська сільська рада Братського району Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що на праві приватної власності йому належить земельна ділянка площею 34,3 га, кадастровий номер 4821483400:05:000:0428, що розташована на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області. Вищевказану земельну ділянку, Братська районна державна адміністрація в особі першого заступника ОСОБА_2 згідно договору оренди землі, укладеного 10.12.2012 року, передала в оренду строком на сорок дев'ять років ОСОБА_3 Зазначений договір укладено без його дозволу, при наявності в нього державного акту на право власності на оспорювану земельну ділянку та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.03.2014р. На підставі викладеного, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Братською районною державною адміністрацією в особі першого заступника ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 14.12.2012 р. відділом Держкомзему у Братському районі Миколаївської області. Зобов'язати відповідача повернути належну йому земельну ділянку площею 34,3 га, кадастровий номер 4821483400:05:000:0428, що розташована на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, в стані придатному для цільового використання, а також стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач та його представники підтримали доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просили її задовольнити. Крім того, позивач пояснив, що заяву про відмову від земельної ділянки його написати примусили працівники міліції, що раніше вже виносилося рішення про припинення його права на постійне користування спірною земельною ділянкою, однак воно було скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Новокостянтинівська сільська рада Братського району Миколаївської області просила розглянути справу у відсутності їх представника.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що 04.12.2012 року ОСОБА_1 надав до Братської РДА заяву про скасування державного акту про право приватної власності, виданого на його ім'я на підставі рішення ІХ сесії ХХІ скликання Новокостянтинівської сільської ради від 20.01.1993 року, у зв'язку з ліквідацією фермерського господарства Аура та про відібрання у нього земельної ділянки.

Розпорядженням Братської районної державної адміністрації Миколаївської області від 07 грудня 2012 року № 394-р в зв'язку з добровільною відмовою було припинено право власності позивача на земельну ділянку площею 34,3га ріллі в межах Новокостянтинівської сільської ради та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 34,3га, виданий на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення ІХ сесії ХХІ скликання Новокостянтинівської сільської ради від 21.01.1993 р., що зареєстрований за № 1.

Тому суд дійшов висновку, що Братська державна адміністрація Миколаївської області, керуючись нормами Земельного кодексу України, на підставі заяви ОСОБА_1 про відмову від земельної ділянки, правомірно прийняла рішення про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 34,3га. Зазначене рішення ніким не оспорювалося та на час розгляду справи є чинним.

Також судом було встановлено, що розпорядженням Братської районної адміністрації Миколаївської області від 07 грудня 2012 року № 395-р було надано дозвіл громадянину ОСОБА_3 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки площею 34,3га ріллі терміном 49 років для ведення городництва в межах території Новокостянтинівської сільської ради.

Розпорядженням Братської районної адміністрації Миколаївської області від 10 грудня 2012 року № 397-р Про надання в оренду земельної ділянки було затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчуює право оренди земельної ділянки терміном на 49 років та надано громадянину ОСОБА_3 земельну ділянку площею 33,3527га ріллі в оренду терміном на 49 років для ведення городництва із земель державної власності в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області. В той же день, а саме 10.12.2012 року між Братською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав в оренду на 49 років земельну ділянку площею 34,3527га з кадастровим номером 4821483400:05:000:0441, що розташована на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області. Договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему у Братському районі Миколаївської області 14 грудня 2012 року за № 482140004004398.

Проаналізувавши дані обставини, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити, оскільки під час судового розгляду справи позивачем не доведено обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, не надано доказів для визнання недійсним договору оренди землі від 10.12.2012 року, а наявність у позивача свідоцтва про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 34,3га від 27.03.2014 року, виданого замість втраченого державного акта на землю від 21.01.1993 року, не може бути підставою для визнання договору оренди недійсним, оскільки право власності на земельну ділянку на думку суду було припинено за заявою позивача, у зв'язку з його відмовою від права власності і договір оренди землі між Братською райдержадміністрацією та ОСОБА_3 укладався після скасування державного акта на право власності на землю ОСОБА_1 від 21.01.1993 року.

Проте, проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд дійшов помилково, виходячи з наступного.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Як убачається з матеріалів справи, укладенню договору оренди між Братською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_3, передували правовідносини між Братською районною державною адміністрацією Миколаївської області та позивачем по даній справі з приводу припинення права власності позивача на спірну земельну ділянку, яка в подальшому стала предметом договору оренди.

Згідно наявної в матеріалах справи копії державного акту на право приватної власності на землю, виданого позивачу на підставі рішення 1Х сесії ХХ1 скликання Новокостянтинівської сільської Ради від 21.01.1993р., спірна земельна ділянка вибула з власності держави у зв'язку з набуттям права власності на неї позивачем з цільовим призначенням для ведення селянського(фермерського) господарства.

Порядок припинення прав на землю регулюється гл. 22 ЗК України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст. ст. 140 - 149 ЗК України. Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК України, в тому числі і внаслідок добровільної відмова власника від права на земельну ділянку.

Згідно ч.1 ст. 142 ЗК України ( в редакції чинній на час виникнення правовідносин сторін) припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку, відповідно до вимог ч.2 ст. 142 ЗК України укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Тобто, закон передбачав можливість відмови власника землі тільки на користь держави або територіальної громади і не передбачав можливості добровільної відмови від належної йому землі на користь інших суб'єктів земельних правовідносин. Передбачена була даною нормою права на відмову від добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою також відповідна процедура здійснення добровільної відмови власника землі, а саме: 1) отримання згоди представників держави або територіальної громади на одержання права власності на земельну ділянку, 2) підготовка та укладення угоди про передачу права власності на земельну ділянку відповідно державі чи територіальній громаді, 3) нотаріальне посвідчення укладеної угоди та 4) державна реєстрація укладеної угоди. За звичай, для реєстрації угоди про передачу права власності на земельну ділянку на підставі добровільної відмови власник земельної ділянки подавав особисто або надсилав поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування угоду про передачу права власності на земельну ділянку у 2 примірниках. Зазначений орган перевіряв та реєстрував подані документи. На обох примірниках угоди ставився штамп із зазначенням дати реєстрації та номеру запису, а також підпис особи, яка зареєструвала договір. Після чого один примірник угоди повертався власнику земельної ділянки, інший залишався у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування.

Необхідність укладання такої угоди та її реєстрації узгоджується також з положеннями ч.5 ст. 84 ЗК України, пункт б якої передбачає набуття державою права власності на землю у разі придбання її за договорами купівлі - продажу, дарування, міни, чи іншими цивільно-правовими угодами, а також з положеннями ст. 125 ЗК України, згідно якої право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Як убачається з матеріалів справи, зазначений в ст. 142 ЗК України порядок відмови власника землі від земельної ділянки та передачі її у власність держави позивачем та Братською районною державною адміністрацією Миколаївської області в повному обсязі виконаний не був.

Так, 04 грудня 2012року позивачем дійсно була написана заява до Братської райдержадміністрації Миколаївської області( а. с. 118), в якій він просив забрати у нього земельну ділянку, скасувати державний акт, виданий на його ім'я на підставі рішення 1Х сесії ХХ1 скликання Новокостянтинівської сільської Ради від 21.01.1993р., та розпорядитися цією земельною ділянкою згідно вимог земельного законодавства. Після чого розпорядженням Братської райдержадміністрації Миколаївської області від 07 грудня 2012 року № 394-р в зв'язку з добровільною відмовою було припинено право власності позивача на земельну ділянку площею 34,3га ріллі в межах Новокостянтинівської сільської ради та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 34,3га, виданий на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення ІХ сесії ХХІ скликання Новокостянтинівської сільської ради від 21.01.1993 р., який був зареєстрований за № 1. Крім того, даним рішенням було рекомендовано позивачу укласти угоду про передачу права власності на земельну ділянку та здійснити її нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію. Матеріали справи не свідчать про те, що позивачем така угода направлялася до Братської райдержадміністрації для її укладення, посвідчувалася Братською райдержадміністрацією, а також про те, що після цього вона пройшла нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію. Визнання недійсним державного акту в зв'язку з відмовою власника землі від земельної ділянки райдержадміністрацією взагалі не передбачено діючим земельним законодавством, так як повернення земельної ділянки у власність держави, а отже і позбавлення власника землі права власності на земельну ділянку, відбувається у інший визначений законом спосіб, а саме шляхом укладення угоди про передачу права власності на земельну ділянку від власника землі державі.

Позивач в судовому засіданні наполягав на тому, що він не бажав відмовлятися від земельної ділянки взагалі, ніякої угоди про передачу права власності на земельну ділянку не укладав, не посвідчував її нотаріально та не здійснював державної реєстрації такої угоди. Доказів того, що такі дії були здійснені Братською райдержадміністрацією суду також надано не було.

Таким чином, не уклавши угоду про передачу права власності на земельну ділянку, не посвідчивши її нотаріально та не здійснивши її державну реєстрацію, позивач та Братська райдержадміністрація не завершили процес передачі земельної ділянки у власність держави. Аналіз зазначених вище обставин по справі свідчить про те, що у держави не виникло у передбаченому законом порядку право власності на земельну ділянку, а у позивача не припинилося право власності на спірну земельну ділянку. Саме тому Реєстраційною службою Братського районного управління юстиції Миколаївської області позивачу на заміну втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку, було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно ( земельну ділянку) від 27 березня 2014р.

На даний час позивачем 22 квітня 2015р. затверджено статут нового Фермерського господарства Вікторія 1992 та здійснено його реєстрацію 29 квітня 2015р. Згідно виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Фермерського господарства Вікторія 1992 зареєстровано в Єдиному Державному реєстрі 29 квітня 2015р.

Отже, не отримавши у встановленому законом порядку, у власність спірну земельну ділянку, Братська райдержадміністрація не мала права розпоряджатися цією спірною земельною ділянкою без згоди її власника. Не зважаючи на це, Братською районною державною адміністрацією розпорядженням від 07 грудня 2012 року № 395-р було надано дозвіл громадянину ОСОБА_3 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки площею 34,3га ріллі терміном 49 років для ведення городництва в межах території Новокостянтинівської сільської ради. Після чого розпорядженням Братської районної адміністрації Миколаївської області від 10 грудня 2012 року № 397-р Про надання в оренду земельної ділянки було затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчують право оренди земельної ділянки терміном на 49 років та надано громадянину ОСОБА_3 земельну ділянку площею 33,3527га ріллі в оренду терміном на 49 років для ведення городництва із земель державної власності в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області. В той же день, а саме 10.12.2012 року між Братською районною держадміністрацією та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав в оренду на 49 років земельну ділянку площею 33,3527га, кадастровий номер 4821483400:05:000:0441, що розташована на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області. Договір оренди було зареєстровано у відділі Держкомзему у Братському районі Миколаївської області 14 грудня 2012 року за № 482140004004398.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, крім Закону України "Про оренду землі", регулюються також ЗК України, ЦК України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною п'ятою статті 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання саме в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх сукупності.

Аналіз зазначених вище доказів по справі у їх сукупності свідчить про те, що у позивача, як у власника спірної земельної ділянки, не було волевиявлення на передачу спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_3, а згода Братської райдержадміністрації на укладення такого договору оренди до отримання земельної ділянки у власність держави у встановленому законом порядку не має правового значення. Відсутність волевиявлення позивача на укладення договору оренди з ОСОБА_3 є згідно ч.1 ст. 215 ЦК України та ч.3 ст. 203 ЦК України підставою для визнання договору оренди недійсним.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі, зазначеним вище обставинам належної правової оцінки не дав та помилково виходив з того, що право власності позивача на спірну земельну ділянку було припинено у встановленому законом порядку, а тому Братська райдержадміністрація правомірно розпорядилася даною земельною ділянкою, передавши її в оренду ОСОБА_3

З урахуванням викладеного, рішення суду слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення, про часткове задоволення позовних вимог, а саме про задоволення позовних вимог до Братської райдержадміністрації та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Приймаючи рішення стосовно вимог про повернення спірної земельної ділянки позивачу, колегія суддів виходить з наступного.

В судовому засіданні позивач та його представники уточнили вимоги в цій частині і просили зобов'язати саме ОСОБА_3, як особу, у користуванні якої фактично знаходиться спірна земельна ділянка, повернути земельну ділянку в стані придатному для цільового використання.

Позовні вимоги про втребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_3, який набув право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, укладеному між ОСОБА_3 та Братською райдержадміністрацією, є обгрунтованими, оскільки в даному випадку права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту з використанням правового механізму, встановленого ст. 388 ЦК України. Відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 17 грудня 2014 р. у справі № 6-140цс14. А в постанові Верховного суду України від 17.02.2016р. № 6-2407цс15 зроблено правовий висновок про те, що у випадках, коли в позовах заявляються вимоги про віндикацію та реституцію, суд повинен самостійно визначати, яку вимогу по суті (а не за формою) пред'являє позивач, і, відповідно, застосувати належні норми законодавства, керуючись при цьому нормами статті 4, пунктів 3, 4 частини першої статті 214 ЦПК України.

Правова позиція щодо повернення земельної ділянки висловлена Верховним судом України і у постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16, згідно якої відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, оскільки Братська райдержадміністрація розпорядилася належною позивачу на праві власності земельною ділянкою без відповідної правової підстави і договір оренди визнаний судом недійсним, спірна земельна ділянка підлягає поверненню її теперішнім користувачем (ОСОБА_3П.) позивачу, як власнику земельної ділянки.

В судовому засіданні також було встановлено, що, не зважаючи на різницю в кадастрових номерах та площі, які зазначені в договорі оренди та свідоцтві про право власності на земельну ділянку, земельна ділянка, яка перебувала в оренді у ОСОБА_3, та земельна ділянка, яка належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, є однією і тією ж земельною ділянкою, виходячи з наступного.

Згідно розпоряджень Братської райдержадміністрації від 07 грудня 2012р. за № 394-р та за № 395-р Братською райдержадміністрацією приймалося рішення про припинення права власності позивача на земельну ділянку площею 34,3га ріллі в межах Новокостянтинівської сільської ради та про надання дозволу громадянину ОСОБА_3 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки площею 34,3га ріллі терміном 49 років для ведення городництва в межах території Новокостянтинівської сільської ради. ОСОБА_3 також писав заяву від 04.12.2012р. про надання йому дозволу на розроблення технічної документації на земельну ділянку площею 34,3га( а.с.121). Тобто, мова йшла про одну і ту ж земельну ділянку. Однак, в процесі виготовлення технічної документації із землеустрою, було встановлено, що фактична площа цієї земельної ділянки становить 33,3527га. Тому розпорядженням Братської районної адміністрації Миколаївської області від 10 грудня 2012 року № 397-р було затверджено технічну документацію із землеустрою та прийнято рішення про передачу в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки вже площею 33,3527га ріллі в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області. В той же день, а саме 10.12.2012 року між Братською районною держадміністрацією та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав в оренду на 49 років земельну ділянку площею 33,3527га, кадастровий номер 4821483400:05:000:0441, що розташована на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Як убачається з листа Державної служби України з питань геодезії,картографії та кадастру від 09.04.2015р. в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:05:000:0441, який зазначено в договорі оренди землі. Натомість, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4821483400:05:000:0428, який зазначено в свідоцтві про право власності позивача на нерухоме майно ( земельну ділянку) від 27 березня 2014р., внесені до Державного земельного кадастру.

Згідно пояснень представника третьої особи Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області ОСОБА_4, в договорі оренди та в свідоцтві про право власності позивача на нерухоме майно ( земельну ділянку) мова йде про одну і ту ж земельну ділянку. Він також пояснив, що під час виготовлення технічної документації із землеустрою за заявою ОСОБА_3 була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 4821483400:05:000:0441, але чомусь вона не була зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Проаналізувавши зазначені вище докази по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 34,3га, з кадастровим номером 4821483400:05:000:0428, яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області та перебувала у оренді у ОСОБА_3 під кадастровим номером 4821483400:05:000:0441 з зазначенням її площі у розмірі 33,3527га, в стані придатному для цільового використання.

В той же час у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, який перебуваючи на посаді першого заступника голови Братської районної держадміністрації, підписав від імені Братської районної держадміністрації договір оренди з ОСОБА_3, слід відмовити, оскільки він є неналежним відповідачем за заявленими позивачем вимогами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 33,3527га, з кадастровим номером 4821483400:05:000:0441, яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, укладений 10 грудня 2010року між Братською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3, про зобов'язання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 34,3га, з кадастровим номером 4821483400:05:000:0428, яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області та перебувала у оренді у ОСОБА_3 під кадастровим номером 4821483400:05:000:0441 з зазначенням її площі у розмірі 33,3527га, в стані придатному для цільового використання. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання її повернення відмовити через їх необгрунтованість.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. Оскільки позовні вимоги позивача до Братської райдержадміністрації та ОСОБА_3 підлягають задоволенню, то з цих відповідача на його користь у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню і понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати. Отже, з зазначених відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати у сумі по 275 грн. 60 коп. з кожного.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Договір оренди земельної ділянки, площею 33,3527га, з кадастровим номером 4821483400:05:000:0441, яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, укладений 10 грудня 2010року між Братською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3, визнати недійсним.

Зобов'язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 34,3га, з кадастровим номером 4821483400:05:000:0428, яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області та перебувала у оренді у ОСОБА_3 під кадастровим номером 4821483400:05:000:0441 з зазначенням її площі у розмірі 33,3527га, в стані придатному для цільового використання.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання її повернення відмовити через їх необгрунтованість.

Стягнути з Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по 275 грн. 60 коп. - з кожного.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку.

Головуючий :

Судді: