Провадження №1-кс/760/3255/17
Справа №760/10/17
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2017 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,
ВСТАНОВИВ:
Скаржник звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
Скарга вмотивована тим, що 23 липня 2015 року на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/24487/15-к та у справі № 757/24489/15-к від 15.07.2015 року по місцю проживання ОСОБА_4 у будинку, що знаходиться на території садового товариства «Горобина» Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, був проведений слідчими в особливо важливих справах п`ятого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України обшук та вилучені особисті речі ОСОБА_4 , зокрема:
Ноутбук сірого кольору з металевим корпусом Apple MacBook pro, s/n 340457Y6ATN, з зарядним пристроєм до нього білого кольору та полотняним чохлом чорного кольору;
Коробку у шкіряному чохлі з шістьма ручними годинниками, чотири з яких з металевим браслетом, два шкіряним, у тому числі:
- годинник марки «Рекорд» у металевому корпусі жовтого кольору № К 75 - 409 з надписом на циферблаті: «Від міністра оборони України»;
- годинник марки «Montblanc automatic» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору, серійний номер PJ 102330;
- годинник марки «Omega» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору, серійний номер 59760589;
- годинник марки «Omega» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору зі шкіряним ременем коричневого кольору, серійний номер 80603579;
- годинник марки «Atlantic» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору, серійний номер 80039;
- годинник марки «Longines automatic» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору зі шкіряним ременем чорного кольору, серійний номер 34214723.
26 грудня 2016 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/6191/16-к, задоволено скаргу адвоката ОСОБА_5 поданої в інтересах власника майна щодо неповернення тимчасово вилученого майна, зобов`язано детектива НАБУ повернути вказане майно його власнику.
Поряд з цим, замість того, щоб повернути вказане вище майно за ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2016 року у справі № 760/6191/16-к, яка не підлягає оскарженню, детективи НАБУ звернулись з клопотанням про його арешт, яке ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.01.2017 року у справі № 760/10/17 було задоволено.
В свою чергу, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2017 року у справі № 760/10/17, задоволено клопотання адвоката ОСОБА_5 поданого в інтересах власника майна щодо скасування вказаного арешту, скасовано арешт майна накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.01.2017 року у справі № 760/10/17 та зобов`язано повернути вказане майно їх власникам.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 17.02.2017 року у справі № 760/2809/17 відмовлено в задоволені повторного клопотання про арешт майна поданого в лютому 2017 року.
Окрім того, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2017 року скасовано арешт майна, накладений 03.01.2017 року та відмовлено детективу НАБУ ОСОБА_7 у задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку, який був проведений 23.07.2015, зобов`язано повернути зазначене майно в ухвалі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .
В свою чергу, 17.02.2017 року адвокатом ОСОБА_3 за супровідним листом від 08.02.2017 року № 0432-188/4882 отримано постанову детектива НАБУ ОСОБА_7 від 07.02.2017 року про відмову у задоволенні клопотання про повернення вищевказаного майна.
Постанова мотивована тим, що подана адвокатом ОСОБА_3 копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 02.02.2017 року у справі № 760/10/17 викликає сумнів, і що про її наявність станом на 08.02.2017 року детективу НАБУ ОСОБА_7 нічого не відомо.
Вважає такі дії детектива НАБ України протиправними, у зв`язку з чим просив задовольнити скаргу.
ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні скаргу підтримали з підставі викладених у ній.
Детектив в судовому засіданні зазначив, що скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Заслухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного.
Встановлено, 23 липня 2015 року на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/24487/15-к та у справі № 757/24489/15-к від 15.07.2015 року по місцю проживання ОСОБА_4 у будинку, що знаходиться на території садового товариства «Горобина» Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, слідчими в особливо важливих справах п`ятого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України був проведений обшук та вилучені особисті речі ОСОБА_4 .
Відповідно до вказаних ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/24487/15-к та у справі № 757/24489/15-к від 15.07.2015 року, слідчим було надано дозвіл на відшукання та вилучення наступного майна:
- документи, що посвідчують фінансово - господарські відносини Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту» із ТОВ «Компанія «Омега-Консалтинг», ТОВ «Граніт-Захід», ТОВ «Західспецбудмеханізація», ТОВ «Судововишнянський цегельний завод», Дочірнього підприємства «Константа-Агро» та іншими підприємствами, а саме: договори, контракти з задатковими угодами, акти виконаних робіт (надання послуг, приймання-передачі тощо), платіжні доручення, банківські виписки та інші розрахункові документи, довіреності, тендерна документація, схеми переводу коштів одержаних протиправним шляхом в готівку, виведення їх в офшорні зони, установчі документи фіктивних підприємств, переписна між вищевказаними структурами, тощо);
- печатки, штампи та установчі документи підприємств, установ, організацій;
- ПЕОМ, сканери, принтери, копіювальна апаратура, флеш накопичувані, планшетний комп`ютер чи інша техніка, яка може зберігати електронні копії документів, іншу інформацію про зазначену фінансово-господарську діяльність;
- мобільні телефони, інші засоби зв`язку та сім - картки;
- факсиміле, ручки: записники, зошити, журнали;
- посадові інструкції, накази про визначення та звільнення з посад, перебування на лікарняних, у відпустках та від рядженнях, особові справи, декларації про доходи, штатний список працівників підприємств, установ, організацій, в тому числі і з номерами телефонів працівників;
- документи, нотатки, листи з зольними зразками почерку; носії інформації, що містять відомості про записи з камер спостереження;
- фотознімки осіб; грошові кошти, банківські картки майно, речі і цінності, набуті в наслідок вчинення кримінального правопорушення;
- документи, що посвідчують право власності на рухоме та нерухоме майно;
- оптичні (магнітні) чи паперові носії інформації, що містять відомості про вчинений злочин, а також інші предмети та документи, які мають значення для встановлення істини у справі.
Під час вказаного обшуку окрім іншого майна, зазначеного у вказаних ухвалах слідчого судді, вилучені наступні речі:
1. Ноутбук сірого кольору з металевим корпусом Apple MacBook pro, s/n 340457Y6ATN, з зарядним пристроєм до нього білого кольору та полотняним чохлом чорного кольору.
2. Коробку у шкіряному чохлі з шістьма ручними годинниками, чотири з яких з металевим браслетом, два шкіряним, у тому числі:
- годинник марки «Рекорд» у металевому корпусі жовтого кольору № К 75 - 409 з надписом на циферблаті: «Від міністра оборони України»;
- годинник марки «Montblanc automatic» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору, серійний номер PJ 102330;
- годинник марки «Omega» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору, серійний номер 59760589;
- годинник марки «Omega» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору зі шкіряним ременем коричневого кольору, серійний номер 80603579;
- годинник марки «Atlantic» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору, серійний номер 80039;
- годинник марки «Longines automatic» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору зі шкіряним ременем чорного кольору, серійний номер 34214723.
26.12.2016 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/6191/16-к, задоволено скаргу адвоката ОСОБА_5 поданої в інтересах власника майна щодо неповернення тимчасово вилученого майна, зобов`язано детектива НАБУ повернути вказане майно його власнику.
Задовольняючи скаргу слідчий суддя виходив з того, що оскільки детективи НАБУ не звертались у порядку передбаченому ст.170, 171 КПК України з клопотанням про арешт майна, то відповідно до приписів ст.100, п.3 ч.1 ст.169 КПК України, вказане майно підлягає поверненню його власнику.
Поряд з цим, замість того, щоб повернути вказане вище майно за ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2016 року у справі № 760/6191/16-к, яка не підлягає оскарженню, детективи НАБУ звернулись з клопотанням про його арешт, яке ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.01.2017 року у справі № 760/10/17 було задоволено.
В свою чергу, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2017 року у справі № 760/10/17, задоволено клопотання адвоката ОСОБА_5 поданого в інтересах власника майна щодо скасування вказаного арешту та скасовано арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.01.2017 року у справі № 760/10/17, зобов`язано повернути вказане майно їх власникам.
Скасовуючи арешт слідчий суддя виходив з того, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2016 року у справі № 760/6191/16-к вказане майно зобов`язано було повернути їх власникам з підстав встановлених вказаною ухвалою та з тих підстав, що станом на 02.02.2017 року майно не повернуто їх власникам, що порушує основні завдання передбачені ст.2, 16 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 17.02.2017 року у справі № 760/2809/17 відмовлено в задоволені повторного клопотання про арешт майна поданого в лютому 2017 року. Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчий суддя встановив, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.12.2016 року детектива НАБУ зобов`язано повернути вказане в ухвалі майно ОСОБА_4 , як тимчасово вилучене, вказана ухвала не виконана.
Окрім того, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2017 року скасовано арешт майна, накладений 03.01.2017 року та відмовлено детективу НАБУ ОСОБА_7 у задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку, який був проведений 23.07.2015, зобов`язано повернути зазначене майно в ухвалі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 17.02.2017 року у справі № 760/2809/17 також встановлено, що внаслідок невиконання ухвали слідчого судді від 29.12.2016 року, якою зобов`язано детектива повернути зазначене майно, відбувається триваюче порушення прав власника на володіння ним, і намагання виправдати такий стан та створити умови для подальшого невиконання судового рішення шляхом подання клопотання про арешт майна, не відповідає загальним засадам верховенства права та законності. Саме такі висновки покладені в основу ухвали слідчого судді від 02.02.2017 року про скасування арешту майна, і обставини справи не змінились.
З клопотання вбачається, що 17.02.2017 року адвокатом ОСОБА_3 за супровідним листом від 08.02.2017 року № 0432-188/4882 отримано постанову детектива НАБУ ОСОБА_7 від 07.02.2017 року про відмову у задоволенні клопотання про повернення вищевказаного майна.
Підставою для відмови у поверненні вказаного майна їх власникам детектив НАБУ ОСОБА_7 вказав те, що подана адвокатом ОСОБА_3 копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2017 року у справі № 760/10/17 викликає сумнів, і що про її наявність станом на 08.02.2017 року детективу НАБУ ОСОБА_7 нічого не відомо.
Слідчий суддя вважає, що зазначена постанова є надуманою та необґрунтовано, оскільки з копії супровідного листа Солом`янського районного суду м. Києва від 03.02.2017 року у справі № 760/10/17/7781/2017 вбачається, що до канцелярії НАБУ 03.02.2017 року було надано належним чином завірену копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2017 року у справі № 760/10/17, яка надійшла до НАБУ на дату розгляду детективом НАБУ ОСОБА_7 клопотання адвоката ОСОБА_3 про повернення майна (постанова про відмову у задоволенні клопотання з повернення майна винесена 08.02.2017 року).
Отже, детективу НАБУ ОСОБА_7 станом на 08.02.2017 року було достовірно відомо про наявність як ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2016 року у справі № 760/6191/16-к, так і про наявність ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2017 року у справі № 760/10/17.
Згідно з ч.5 ст.532 КПК України ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.
Ухвали слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2016 року у справі № 760/6191/16-к та від 02.02.2017 року у справі № 760/10/17 набирали законної сили з моменту їх оголошення та не підлягають оскарженню.
Згідно ст.533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
У відповідності до ст.534 КПК України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
Відповідно до ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як вбачається із ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Поряд з цим, ст.113 КПК України передбачає, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно до ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
В ході розгляду клопотання достовірно встановлено, що на дату розгляду даного клопотання вказані ухвали слідчих суддів у порушення ст.16, 169, 171, 173, 532, 533 КПК України не виконані, майно не повернуте.
Як вбачається з матеріалів провадження, обшук на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/24487/15-к та у справі № 757/24489/15-к від 15.07.2015 року по місцю проживання ОСОБА_4 у будинку, що знаходиться на території садового товариства «Горобина» Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, проведений 23 липня 2015 року.
Поряд з цим, ст.113 КПК України передбачає, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Отже, законодавець чітко зобов`язує або надає право будь-якому учаснику кримінального провадження приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії у межах встановлених законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжків часу, без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до ст.115 КПК України передбачено, що строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час.
Таким чином, у разі обчислення строку годинами, у нашому випадку 48 годин з моменту вилучення, до нього включаються не тільки вихідні і святкові дні, а й неробочий час.
Отже, процесуальні строки подання клопотання є досить присічними та такими, що мають бути обов`язково додержані слідчим, прокурором, без невиправданої затримки.
Згідно до ст.169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Отже, правомірність володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.
В такому випадку, якщо клопотання не було подане вчасно, то згідно до абзацу 2 ч.5 ст.171 КПК України, таке майно підлягає негайному поверненню.
Тобто, законодавець надав слідчому, прокурору 48 годин або наступний робочий за днем обшуку день, для того, щоб вирішити питання про подальшу долю вилученого під час обшуку майна, яке не входило до переліку майна на яке надавався дозвіл на обшук та вилучення, в протилежному випадку, таке майно втрачає статус тимчасово вилученого майна та підлягає негайному поверненню його власнику та володільцю.
З цього часу, всупереч наведеним вище приписам КПК України, детективом НАБУ, який уповноважений здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, вказане майно не повернуте про, що свідчить отримана 17.02.2017 року адвокатом ОСОБА_3 за супровідним листом від 08.02.2017 року № 0432-188/4882 постанова детектива НАБУ ОСОБА_7 від 07.02.2017 року про відмову у задоволенні клопотання про повернення вищевказаного майна.
Згідно ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Як вбачається з ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/24487/15-к та у справі № 757/24489/15-к від 15.07.2015 року, в них не надано прямого дозволу на обшук і вилучення ноутбуку та ручних годинників, отже відповідно до ч.1 ст.167 КПК України та ч.7 ст.236 КПК України вилучене під час обшуку майно, отримало статус тимчасово вилученого майна.
Поряд з цим, доводи слідчого про те, що майно є речовим доказом, оскільки постановою слідчого воно уже визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, ще до накладення на нього арешту ухвалою слідчого судді, є необґрунтованими та не враховують те, що визнання речовим доказом постановою слідчого майна, за минуванням стадії накладення на нього арешту, відповідно до правил ч.5 ст.171 КПК України та до накладення такого арешту, діючим КПК України не передбачено та є грубим порушенням КПК України, з боку слідчого, тому посилання на постанову, яка є незаконною грубо порушує ст.ст.100, 170, 171 КПК України.
Тобто, детектив мав право визнати вилучене майно речовим доказом своєю постановою, виключно лише після винесення ухвали слідчого судді про його арешт.
Частиною 1 ст.100 КПК України чітко зазначає, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Тобто, детектив не має права утримувати у себе будь-який речовий доказ, окрім настання випадків передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього КПК України.
Таку правову позицію займає Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який в розділі «Оскарження бездіяльності слідчого, прокурора з неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 КПК» Узагальнення «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», наданого листом від 01.01.2017 року, зазначив про те, що результат аналізу ухвал слідчих суддів свідчить про те, що аргументом сторони обвинувачення, яким ця сторона послуговується для підтвердження законності залишення майна у володінні органів досудового розслідування та відсутності підстав для його повернення, є визнання такого майна речовими доказами. Однак слід враховувати, що якщо ці докази були одержані під час обшуку і не були визначені в ухвалі про обшук як майно, для виявлення якого надано дозвіл на обшук, визнання такого майна речовими доказами без звернення з клопотанням про його арешт не може вважатись належним порядком забезпечення правомірності володіння відповідним майном органами досудового розслідування.
З огляду на це обґрунтованими є ухвали слідчих суддів щодо зобов`язання повернення такого майна. Наведене ґрунтується на тому, що відповідно до ч.1 ст.100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Таким чином, правомірність володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.
В свою чергу, як вбачається із п.1.2. «Оскарження бездіяльності слідчого, прокурора з неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 КПК» Узагальнення Вищого спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», наданого листом від 01.01.2017 року, слідчим суддям необхідно ретельно оцінювати підстави віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст.167 КПК, оскільки вони залежать від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування.
Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями п. 6 ч. 2 ст. 235 та ст. 236 КПК, згідно з якими ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.
На підставі ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Таким чином, якщо стосовно вилученого під час обшуку майна, яке не було включено до відповідного переліку, передбаченого в ухвалі слідчого судді, слідчий, прокурор не внесли клопотання в порядку і строки, встановлені ч. 5 ст. 171 КПК, слідчі судді обґрунтовано задовольняють скарги на бездіяльність зазначених суб`єктів з неповернення відповідного майна. Таким чином, правильність розгляду скарг на бездіяльність стосовно неповернення тимчасово вилученого майна значною мірою залежить від чіткості переліку, сформованого в ухвалі слідчого судді про обшук.
Отже, відповідно до вимог ст.ст.169, 171, 173 КПК України указане майно підлягає поверненню, оскільки не може бути речовим доказом у справі та на нього не накладався арешт слідчим суддею.
Однак, до цього часу слідчим дане тимчасове вилучене майно не повернуте.
Обмеження права власності на майно, що було тимчасово вилучене у кримінальному провадженні не може тривати довше ніж зазначено у ч.5 ст.171 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
В справі Жан П`єра ван Россема проти Бельгії [Van Rossem - Belgium] (№41872/98) суд вказав, що рішення про проведення обшуку повинно обов`язково встановлювати межі, щоб санкціоноване ним втручання не відносилось цілком на розсуд слідчих органів. Суд зауважив, що в даній справі в рішенні про проведення обшуку слід би було вказати корисні для слідства докази, на пошук яких слідчі повинні були направити свої зусилля при обшуку. Будь-яке рішення про обшук повинно містити мінімальне число вказівок, які обмежують об`єм влади, і надають можливість перевірити чи були дотримані межі слідчих дій. Тобто, метою цих вимог в демократичному суспільстві є можливість наступної перевірки законності дій органів слідства. За відсутності достатніх вказівок в рішенні про обшук можна стверджувати, що не було забезпечено ефективного і всебічного контролю за дотриманням меж проведеного обшуку.
В справі Ернст та інші проти Бельгії [Ernst and others - Belgium] (№33400/96) суд зазначив, що «ордера на обшук були сформульовані загальним чином. Ордера не містили жодної інформації щодо характеру проведеного розслідування, точних місць проведення обшуків чи предметів, які підлягали вилученню».
В свою чергу, в справі Пантелеєнко проти України (№ 11901/02) при аналізу ситуації, коли слідчі органи замість вибору доказів, суттєвих для розслідування, вилучили всі документи з офісу та певні особисті речі, що належать заявнику, які не мали жодного відношення до справи (п.51), Європейський суд з прав людини постановив, що втручання, яке розглядається, не було здійснено "відповідно до закону" і, таким чином, мало місце порушення статті 8 Конвенції (п.53).
Таким чином, у вищезазначених справах, як і в зазначеному вище кримінальному провадженні, в ході якого проведено обшук не був дотриманий справедливий баланс інтересів держави і особи, обшук не був пропорційний законній меті, яку переслідує держава, слідчі органи наділялись занадто широкими повноваженнями, тобто було допущено порушення положень статті 8 Конвенції.
За таких обставин, суд вважає, що скарга є обґрунтованою й такою, що підлягає задоволенню, оскільки слідчий своїми діями фактично вийшов за межі можливих варіантів щодо процесуальної долі вилученого майна, визначених ч. 1 ст. 167 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 98-100, 167-169, 171, 303-307, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У Х В А Л И В:
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна задовольнити.
Зобов`язати детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 , який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001259 від 23.06.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.191 КК України, в розумні строки повернути власнику та володільцю майна ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , майно, що було вилучене під час обшуку 23 липня 2015 року на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/24487/15-к та у справі № 757/24489/15-к від 15.07.2015 року по місцю проживання ОСОБА_4 у будинку, що знаходиться на території садового товариства «Горобина» Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, а саме:
1. Ноутбук сірого кольору з металевим корпусом Apple MacBook pro, s/n 340457Y6ATN, з зарядним пристроєм до нього білого кольору та полотняним чохлом чорного кольору.
2. Коробку у шкіряному чохлі з шістьма ручними годинниками, чотири з яких з металевим браслетом, два шкіряним, у тому числі:
- годинник марки «Рекорд» у металевому корпусі жовтого кольору № К 75 - 409 з надписом на циферблаті: «Від міністра оборони України»;
- годинник марки «Montblanc automatic» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору, серійний номер PJ 102330;
- годинник марки «Omega» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору, серійний номер 59760589;
- годинник марки «Omega» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору зі шкіряним ременем коричневого кольору, серійний номер 80603579;
- годинник марки «Atlantic» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору, серійний номер 80039;
- годинник марки «Longines automatic» у металевому корпусі сріблястого (сірого) кольору зі шкіряним ременем чорного кольору, серійний номер 34214723.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суд | Солом'янський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.02.2017 |
Оприлюднено | 06.03.2023 |
Номер документу | 65122098 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Солом'янський районний суд міста Києва
Оксюта Т. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні