Постанова

від 15.02.2017 по справі 804/9029/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 р. Справа № 804/9029/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В. при секретарі - Музиці Я.І. за участю: представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Алістратова О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 20 139,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2016 Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - ДСУ з безпеки на транспорті, позивач) звернулась до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 20139,84 грн., що еквівалентно 710,40 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого національним банком України на день проведення розрахунку 07.06.2016 року, в дохід Державного бюджету України (р/р 31118193700075 у ГУДКСУ у Донецькій області м.Слов'янськ, 22160100, код ЄДРПОУ 17803368, МФО 834016).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадовими особами Укртранспезбеки у Донецькій області було виявлення перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених ПДР України, без дозволу Державтоінспекції, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, за що відповідачу нараховано плату за проїзд - 710,40 євро що еквівалентно 20139,84 грн.

В судовому засіданні представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засідання пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що перевезення вантажу на належному йому транспорті здійснювалось працівником ПП Бурік , а отже відповідальність за порушення має нести не позивач, а перевізник - ФОП ОСОБА_3

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.06.2016 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області проведено габаритно - ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF модель 95, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки KRONE державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

За результатами проведеної перевірки складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт №0006752 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 07.06.2016 року, на підставі яких проведено розрахунок №0006752 від 07.06.2016 року плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів та нараховано плату за проїзд 710,40 євро.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, ДСУ з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація Державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - мобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно пп.15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних син і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом з постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті утворені територіальні органи Державної служби безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області.

Частиною 7 ст.5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , абз.2 п.12 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади , затвердженого Постановою КМУ від 20.10.2011р. за №1074, визначено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує виконувати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації Державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням КМУ №1378-р від 16.12.2015 Питання Державної служби з безпеки на транспорті здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

Відповідно до п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок контролю), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативно-правових актів з питань дорожнього руху.

З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Судом встановлено, що відповідач є власником транспортного засобу ДАФ держаний номер НОМЕР_3, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5.

Так, 12.04.2011 між фізичною особою ОСОБА_3 та Приватним підприємством Бурік був укладений договір найму (оренди) транспортних засобів, а саме сідловий тягач ДАФ, 1999 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, та який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сидельковською Ю.Ю. за реєстраційним номером 196, що в даному випадку у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України щодо нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу, де однієї із сторін є фізична особа.

Відповідно до Акту приймання - передачі від 15.04.2011 Орендодавець передав Об'єкти оренди, а Орендар прийняв транспортні засоби, серед яких є сідловий тягач НОМЕР_4.

Факт використання на підставі договору оренди транспортним засобом в господарській діяльності ПП Бурік є підтвердження факт оплати за договором оренди, що підтверджується видатковим касовим ордером від 17.06.2016 №59, випискою з касової книги, щодо оприходування видачі готівкового розрахунку від 17.06.2016, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2016 року, квитанція №2 про прийняття податкового розрахунку, звітність про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 06.2016 року, в якій вбачається у переліку застрахованих осіб, як Відповідач так й водій, що має трудові відносини саме з ПП Бурік , разом із квитанцією №2 про прийняття контролюючим органом звітності.

Відповідно до ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Тобто саме товарно-транспортна накладна є документом, що безпосередньо зазначає учасника дорожнього руху, в розумінні відповідальності за проїзд великоваговими транспортними засобами, без відповідного дозволу, що в нашому випадку є Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, тобто саме цей суб'єкт господарювання є перевізником.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт".

Органами державного контролю на автомобільному транспорті, відповідно до приписів пункту З Постанови Кабінету Міністрів України 08 листопада 2006 року №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті"(далі - Порядок) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні. Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 р. №2344-111 (далі за текстом також - Закон) цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до абз.І ч.7 ст.6 Закону Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

На підставі ч.12 ст.6 Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до 4.14, 17 ст.6 Закону державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки а наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, підтвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.2, 7, 10 ч.І ст.34 Закону автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно з 4.1, 2 ст.48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього уху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету 4іністрів України від 18.01.2001 р. №30 (далі за текстом - Правила), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №306 визначено, що рух транспортних засобів та їх составів фактична маса яких більше 36 т здійснюється за спеціальними правилами.

Згідно з п.4 Правил дорожнього руху, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі виданого перевізникові Державтоінспекцією за наявності погодження з дорожніми, комунальними, залізничними та іншими підприємствами і організаціями дозволу, в якому визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Отже, відповідно до Закону України Про автомобільний транспорт відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт підлягають автомобільні перевізники.

З огляду на абз.18 ст.1 Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, плата за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються відносно автомобільних перевізників, якими є фізичні або юридичні особи, що здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. При цьому законодавець не пов'язує настання відповідної адміністративно-господарської відповідальності із фактом перебування транспортного засобу у власності відповідної фізичної чи юридичної особи.

В той же час, безпосередньо п.37 Постанови КМУ Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування від 27 червня 2007 р. N 879, чітко передбачено, що саме Учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Аналіз наведених норм законодавства показав, що відповідальність за перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів покладається на автомобільного перевізника - фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, в даному випадку відповідач не є автомобільним перевізником, в розумінні абз.18ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт , а тому до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції визначені статтею 60 цього Закону, а також відповідно до ст. 61 Конституції України щодо індивідуальної відповідальності він не зобов'язаний сплачувати плату за проїзд великовагових та/або великогабаритного транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, оскільки перевезення вантажу на належному йому транспортному засобі здійснювалось працівником Приватного підприємства Бурік (код ЄДРПОУ: 37275384) на підставі договору оренди транспортного засобу.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позов Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягає з викладених вище підстав.

Відповідно до вимог частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У відповідності до частини 2 статті 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 06.01.2017 позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

За вказаних обставин, оскільки позивачем не сплачено судовий збір у встановлений судом строк, то останній підлягає стягненню з позивача за наслідками розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 20 139,84 грн. - відмовити.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1378 грн. на рахунок: Отримувач: УДКСУ у Чечелівському районі м. Дніпра, Код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253, Рахунок: 31210206784008 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101 Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2017 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 20.02.2017 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук-Борисенко Н.В. Захарчук-Борисенко В.В.Кухар