Постанова

від 02.02.2017 по справі 810/34/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року м.Київ          810/34/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Приватного підприємства «ІТ-Інвест» про стягнення податкового боргу.

Суть спору: Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «ІТ-Інвест» про стягнення податкового боргу у розмірі 44287,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у позивача податкового боргу на загальну суму 44287,49 грн., у тому числі: з орендної плати з юридичних осіб у сумі 35 488,72 грн. та з податку на нерухоме майно у сумі 8798,77 грн., яку позивач просить стягнути у примусовому порядку.

Позивач, належним чином проінформований про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання був проінформований належним чином, проте поштова кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві, була повернута до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

          Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.                    

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 №1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

                                                            ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ІТ-Інвест» зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 15.12.2016 у відповідача наявний податковий борг у загальному розмірі 44287,49 грн., який виник з наступних підстав.

Відповідачем було подано до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2016 рік від 15.02.2016, в якій самостійно визначено загальну суму орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2016 рік у розмірі 53233,04 грн. та суму щомісячних платежів – 4436,09 грн. з січня по листопад та 4436,05 грн. – за грудень.

Також ПП «ІТ-Інвест» було подано до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік від 16.02.2016, в якій самостійно визначено суму податку на нерухоме майно на 2016 рік у розмірі 15083,59 грн., та суму щоквартальних платежів – 3770,90 грн. з І по ІІІ квартал та 3770,89 грн. – за IV квартал.

Відповідно до облікової картки по рахунку Приватного підприємства «ІТ-Інвест» з орендної плати з юридичних осіб заборгованість за березень-жовтень 2016 року становить 35488,72 грн.

З облікової карти Приватного підприємства «ІТ-Інвест» з податку на нерухоме майно вбачається, що станом на 23.02.2016 у відповідача була наявна переплата з податку на нерухоме майно у сумі 2513,93 грн., у зв'язку з чим заборгованість за 1-3 квартали 2016 року становить 8798,77 грн.

          Несплата відповідачем податкового боргу в сумі 44287,49 грн. стала підставою для звернення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу з юридичної особи.                                                  

          Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

          Згідно з приписами п.п.16.1.3 та 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

          Відповідно до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

          Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 57 Податкового кодексу України визначені строки сплати податкового зобов`язання.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.287.4 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.          

Відповідно до пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний рік з податку сплачується, зокрема, юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації".

З матеріалів справи вбачається, що самостійно визначена позивачем сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю та з податку на нерухоме майно у повному обсязі сплачена не була.

Згідно з п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

          Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

          Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

          Як вбачається з матеріалів справи, Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області було направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 07.07.2016 №9007-17, відповідно до якої сума податкової заборгованості Приватного підприємства «ІТ-Інвест» становить 1256,97 грн.

Податкова вимога була надіслана на адресу відповідача, проте поштова кореспонденція була повернута до податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

          Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

          Пунктом 59.5 ст.59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

          У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

          Як встановлено вище, станом на 15.12.2016 податкова заборгованість відповідача з орендної плати з юридичних осіб за період з березня по жовтень 2016 року становить 35488,72 грн., а з податку на нерухоме майно за І-ІІІ квартали – 8798,77 грн.

          При цьому, з інтегрованої картки платника податків вбачається, що з моменту винесення податкової вимоги форми «Ю» від 07.07.2016 №9007-17 визначена в ній сума боргу відповідачем погашена не була.

          Таким чином, загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем, становить 44 287,49 грн., що підтверджується вищевказаними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

          Згідно з п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

          Таким чином, враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача.

          Оскільки в порядку ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано доказів сплати заборгованості, сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

          Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

          Керуючись ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з рахунків в банках, які обслуговують Приватне підприємство «ІТ-Інвест» (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Жовтнева, будинок 150-А, ідентифікаційний код 32731760), в дохід Державного бюджету України податковий борг у сумі 44287 (сорок чотири тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 49 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                    Суддя                                                                                 Дудін С.О.