Рішення

від 28.02.2017 по справі 904/12539/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.2017 Справа № 904/12539/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Бюро сучасних технологій "Європа Центр" Головний Офіс", м. Дніпро

про стягнення 22 074,60 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 677/1001 від 14.12.2016

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Бюро сучасних технологій "Європа Центр" Головний Офіс" (далі - відповідач) про стягнення 22 074,60 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 23-826/09 від 31.12.2009, в частині розрахунків за спожиту електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017 року порушено провадження у справі № 904/12539/16, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 09.02.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 року відкладено розгляд справи на 28.02.2017.

28.02.2017 повноважний представник відповідача в судові засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходяться конверти з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017 та від 09.02.2017, які направлялися на адресу відповідача та були повернуті поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 87-89, 92-93).

Господарським судом було зроблено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 90, 91), відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

У судовому засіданні 28.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" як постачальником та Приватним підприємством "Бюро сучасних технологій "Європа центр" Головний офіс" як споживачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 23-826/09 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 492,4 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником та споживачем, та "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємною частиною даного договору або інша межа обумовлена окремим додатком до договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Постачальник зобов'язується, зокрема, виконувати умови цього договору; постачати споживачу в точку продажу електроенергію як різновид товару; повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію, з урахуванням ПДВ, та зміни розрахункових зон доби через засоби масової інформації, а саме у газеті "Вісті Придніпров'я", за п'ять днів введення їх у дію (п.п. 2.2. - 2.2.3 Договору).

Згідно з п.п. 2.3. - 2.3.6 Договору, споживач зобов'язується, зокрема, виконувати умови цього договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки - цілодобово без вихідних; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків" та додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережою постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 3.1.6 Договору постачальник має право доступу до належних споживачу електричних мереж, засобів обліку електричної енергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.

Постачальник має право доступу до локального устаткування збору і обробки даних або автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії та на отримання інформації з бази даних локального устаткування збору і обробки даних або автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії для контролю обсягів споживання електричної енергії та величини потужності (п. 3.1.7 Договору).

За умовами п.п. 9.8, 9.8.1 Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Порядок розрахунків встановлено в додатку № 3 до Договору.

Згідно з п. 2.1 Додатку 3 до Договору оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюється на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку.

У відповідності до п. 4 Додатку 3 до Договору обсяги використаної електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показами засобів розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання.

Листом № 1067/600 від 09.02.2011 відповідача було повідомлено про надання Договору нового номеру, а саме: № 23-826/09 змінено на № 023826 (а.с. 27).

Відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", затвердженого річними Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (протокол від 26.06.2012 року), Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" є повним правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго".

Як зазначає позивач, останній належним чином виконував свої зобов'язання за Договором, що підтверджується виставленими позивачем рахунками на оплату спожитої електричної енергії з жовтня по грудень 2014 року (а.с. 28-30).

Згідно з розрахунком позивача (а.с. 32), який не спростований відповідачем, обсяг спожитої споживачем активної електричної енергії склав:

- за жовтень 2014 року - 16 419 кВт/г,

- за листопад 2014 року - 6 949 кВт/г,

- за грудень 2014 року - 11 932 кВт/г.

Позивач звертає увагу суду на те, що останній направив відповідачу рахунки на оплату поставленої активної електроенергії за період з жовтня по грудень 2014 року реєстром від 26.11.2015 згрупованих поштових відправлень (замовлені та замовлені з повідомленням) та фіскальним чеком від 27.11.2015 (а.с. 31).

Проте, заборгованість за виставленими рахунками за спожиту активну електроенергію відповідач сплатив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену за період з жовтня по грудень 2014 року активну електроенергію в розмірі 19 275,16 грн., що підтверджується рахунками в матеріалах справи та розрахунком суми заборгованості.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані інфляційні втрати в розмірі 2189,51 грн. та 3% річних у розмірі 609,93 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію в розмірі 19 275,16 грн. за період з жовтня по грудень 2014 року, інфляційні втрати в розмірі 2 189,51 грн. за період з січня по листопад 2016 року, 3% річних у розмірі 609,93 грн. з 08.12.2015 по 26.12.2016, а всього 22 074,60 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як зазначено у ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду не було надано.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію у розмірі 19275,16грн. за період з жовтня по грудень 2014 року є обґрунтованими та доведеними, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати в розмірі 2 189,51 грн. за період з січня по листопад 2016 року, 3% річних у розмірі 609,93 грн. за період з 08.12.2015 по 26.12.2016.

За розрахунком суду, проведеним в системі Законодавство, за заявлений позивачем період сума 3% річних складає 608,38 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних за період з 08.12.2015 по 26.12.2016 підлягають задоволенню частково, в розмірі 608,38 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 189,51 грн. за період з січня по листопад 2016 року, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково з огляду на арифметичну помилку, допущену позивачем в розрахунку (а.с.14): 539,25 грн. (за жовтень 2014 року) + 739,85 грн. (за листопад 2014 року) + 910,40 грн. (за грудень 2014 року) = 2 189,50 грн.

Отже, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з січня по листопад 2016 року в розмірі 2 189,50 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електроенергетику", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Бюро сучасних технологій "Європа Центр" Головний Офіс" (49098, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31231032) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) заборгованість за активну електроенергію в розмірі 19 275,16 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень 16 коп.), інфляційні втрати в розмірі 2 189,50 грн. (дві тисячі сто вісімдесят дев'ять гривень 50 коп.), 3% річних у розмірі 608,38 грн. (шістсот вісім гривень 38 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 377,90 грн. (одна тисяча триста сімдесят сім грн. 90 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.03.2017

Суддя ОСОБА_2