Рішення

від 01.03.2017 по справі 904/12019/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.2017 Справа № 904/12019/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, с. Вишеньки, Бориспільський р-н, Київська обл.

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, с. Вишеньки, Бориспільський р-н, Київська обл.

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, с. Вишеньки, Бориспільський р-н, Київська обл.

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, застосування наслідків його недійсності та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Артемов А.О., довіреність № б/н від 08.02.2017, представник;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" та просить:

визнати недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальність "Фінансова компанія "Сіагал" договір відступлення прав вимоги від 08.12.2014;

застосувати до відносин сторін наслідки недійсності договору відступлення прав вимоги від 08.12.2014:

- шляхом визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" стороною - кредитором за кредитним договором від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006МК;

- шляхом визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" стороною - кредитором за договором поруки від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006П/1;

- шляхом визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" стороною - кредитором за договором поруки від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006П/2;

- шляхом повернення на рахунок в АТ "Дельта Банк" ТОВ "Фінансова компанія "Сіагал" грошових коштів у сумі 3 000,00 грн.;

зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальність "Фінансова компанія "Сіагал" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали договорів, переданих на виконання договору відступлення прав вимоги від 08.12.2014, а саме: оригінал кредитного договору від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006МК; оригінал договору поруки від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006П/1; оригінал договору поруки від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006П/2, а також документи, які підтверджують надання кредиту.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03 травня 2006 року між ОСОБА_1 (позичальник) та Акціонерним комерційним банком УкрСиббанк було укладено кредитний договір № 6-7НL/05-2006МК відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 348110,00 грн. терміном погашення до 03.05.2009 та зобов'язувався повернути банку кредит і сплатити проценти за його користування у розмірі та порядку, визначених кредитним договором.

Виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором забезпечувалось:

- договором застави № 6-7НL/05-2006А, посвідченим 03.05.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. за реєстровим № 487з, згідно з яким у заставу були передані 9 транспортних засобів DAEWOO Lanоs TF69Y;

- договором поруки № 6-7НL/05-2006П/1 від 03.05.2006, укладеним з ОСОБА_2;

- договором поруки № 6-7НL/05-2006П/2 від 03.05.2006, укладеним з ОСОБА_3

Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим № 2949, 2950, права вимоги АТ "УкрСиббанк" за кредитним договором ОСОБА_1 та договорами, які забезпечують його виконання, відступлено на користь АТ "Дельта Банк".

У подальшому між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" було укладено договір про відступлення права вимоги від 08.12.2014, відповідно до якого банк відступив Товариству належні йому майнові права за кредитним договором.

Згідно з пунктом 1.1 договору відступлення прав вимоги загальна сума кредиторських вимог до позичальника за кредитним договором становила 280 678,09 грн.

Відповідно до пункту 1.4 цього договору ціна відступлення прав вимоги за кредитним договором становила 3000,00 грн., яка була сплачена банку.

Також позивач зазначає, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 № 71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно, а рішенням від 03.08.2015 № 147 тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015.

На виконання постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" згідно з якими відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" строком з 05.10.2015 по 04.10.2017, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

На виконання частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивачем у період дії тимчасової адміністрації було перевірено правочини, вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення таких, що є нікчемними з підстав, визначених статтею 38 названого Закону. При перевірці було встановлено, що договір відступлення права вимоги від 08.12.2014, укладений між сторонами у справі, є нікчемним у розумінні пунктів 1, 2, 3, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Уклавши цей договір, банк:

- відмовився від власних майнових вимог до позичальника, що зазначено у п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як ознака нікчемності правочину;

- до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання щодо передачі прав вимоги за кредитним договором новому кредитору без зустрічного отримання коштів у відповідній сумі, що також стало однією з підстав його неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань перед кредиторами, що зазначено у п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину;

- здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати більше ніж на 98% відрізняється від реальної вартості майнових прав), що зазначено у п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину;

- прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність , що зазначено у п. 5 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону, як ознака нікчемності правочину (оскільки новий кредитор мав грошові вимоги до банку щодо повернення коштів, які обліковувалися на його рахунку);

- надав одному з кредиторів банку переваги (у вигляді передачі йому прав вимоги до позичальника) прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону, як ознака нікчемності правочину

У зв'язку з викладеним на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ ФК Сіагал були направлені повідомлення про віднесення договору відступлення прав вимоги від 08.12.2014, укладеного між АТ Дельта Банк та ТОВ ФК Сіагал , до категорії нікчемних.

Стверджуючи про недійсність договору про відступлення прав вимоги від 08.12.2014, позивач вказує також на його невідповідність вимогами банківського законодавства та на порушення обмежень, встановлених Національним банком України.

Зокрема, позивач посилається на порушення сторонами постанови Правління Національного банку України від 26.02.2014 № 102/БТ Про надання кредиту для збереження ліквідності (із змін. і доп.), якою Публічному акціонерному товариству Дельта Банк було надано кредит рефінансування та застосовано до банку обмеження у його діяльності, визначені пунктом 12 Положення про надання Національним банком України кредитів банкам України для збереження їх ліквідності, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 24.02.2014 № 91, а саме:

- встановлено заборону здійснювати надання кредитів юридичним особам без забезпечення;

- встановлено заборону проводити операції з кредитування на суму більше 500 тис. гривень без погодження з представниками НБУ;

- встановлено заборону змінювати та реалізовувати заставне майно за кредитами за сумами, що перевищують 10 000 грн. без погодження з представником НБУ.

Позивач також посилається на недотримання банком нормативних приписів постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії проблемних, згідно з якими запроваджено обмеження у його діяльності шляхом:

- прийняття погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку лише у грошовій формі;

- заборони передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку;

- не вивільняти отриманого банком забезпечення за кредитними операціями до часу повного погашення позичальником заборгованості.

Крім того, позивач вважає, що оскільки посадові особи банку в особі їх представників вчинили укладення договору відступлення прав вимоги від 08.12.2014 з порушенням обмежень, які були встановлені нормативно-правовими актами Національного банку України, зазначений правочин виходить за межі дієздатності юридичної особи - Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , а тому є недійсним.

У якості правових підстав недійсності правочину позивач посилається на частину першу статті 203, частину першу статті 207, статті 215, 216 Цивільного кодексу України.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від 23.12.2016, якою до участі у справі було залучено:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача;

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідач у судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у справі рекомендованими поштовими повідомленнями (а.с. 104, 152 том 1).

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги позову підтримує та просить задовольнити його у повному обсязі.

Треті особи-2, 3, 4 правом участі у розгляді справи не скористалися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до статей 64, 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Справа призначалася до розгляду у судовому засіданні на 23.01.2017, 13.02.2017, 01.03.2017 у межах продовженого за клопотанням позивача строку розгляду спору до 09.03.2017 включно.

У судовому засіданні 01.03.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - Банк) та громадянином України ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 6-7HL/05-2006МК (далі - Договір) відповідно до якого Банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 348 110,00 грн. у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі (пункт 1.1 договору).

Надання кредиту здійснюється у термін: 03 травня 2006 року (п/п 1.2.1 договору).

За змістом підпункту 1.2.2 договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін, або до вказаного терміну (достроково).

За графіком погашення кредиту сплата грошових коштів позичальником мала бути здійснена у період з 03.06.2006 по 03.05.2009 (а.с. 29-30 том 1).

Відповідно до пункту 2.1 договору у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором Банком приймається:

- застава дев'яти автомобілів марки "DAEWOO TF69Y, шасі (кузов, рама, коляска) номер НОМЕР_3 ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, НОМЕР_4 ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, НОМЕР_5 ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, SUPTF69YD6W268109 ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, НОМЕР_6 ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, НОМЕР_7 ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, НОМЕР_8 ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, НОМЕР_9 ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, НОМЕР_10 ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В (2006 рік випуску) за договором застави транспортного засобу № 6-7HL/05-2006А від 03.05.2006, укладеним з позичальником;

- порука за договором № 6-7HL/05-2006П/1 від 03.05.2006, укладеним з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

- порука за договором № 6-7HL/05-2006П/2 від 03.05.2006, укладеним з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

У подальшому, 08 грудня 2011 року, між Публічним акціонерним банком "Укрсиббанк" (далі - Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами.

Згідно з пунктом 2.1 цього договору продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати покупцеві, а покупець погоджується придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх та здійснити оплату (а.с. 34 том 1).

При цьому сторони досягли домовленості про те, що після передачі покупець може продати (відступити) будь-які права вимоги за кредитами (в цілому або в частині) будь-якій третій особі на власний вибір без необхідності отримання згоди продавця на такий продаж (відступлення) та без надання повідомлення продавцю (підпункт (с) пункту 2.1 договору).

На виконання вимог пункту 2.3 договору між сторонами було складено акт приймання-передачі від 19.12.2011, за яким ПАТ "УкрСиббанк" передало, а ПАТ "Дельта Банк" прийняло права вимоги за кредитами, у тому числі за забезпеченим кредитом відповідно до договору № R6-7HL/05-2006M від 03.05.2006, укладеного між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 (а.с. 116 - 120 том 1).

08 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі -Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" (далі - Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (далі - Договір про відступлення права вимоги) відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов'язань ОСОБА_1 (далі - Боржник) за кредитним договором № 6-7HL/05-2006МК від 03.05.2006 (далі - Основний договір), а саме право вимоги щодо:

- повернення заборгованості за кредитом у сумі 168 220,98 грн.;

- повернення заборгованості за процентами у сумі 112 457,11 грн.

Усього загальна сума вимог, які виникли і нараховані за основним договором на день укладення цього договору складає 280 678,09 грн.

Згідно з пунктом 1.3 договору про відступлення права вимоги з моменту набрання чинності цим договором та за умови перерахування на рахунок первісного кредитора коштів у розмірі та у терміни, зазначені в п.п. 1.4 - 1.5 цього договору, новий кредитор повністю замінює первісного кредитора у основному договорі, зазначеному в пункті 1.1 цього договору, який забезпечений: заставою транспортних засобів за договором застави № 6-7HL/05-2006А від 03.05.2006, укладеним з ОСОБА_1; порукою за договором № 6-7HL/05-2006П/1 від 03.05.2006, укладеним з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; порукою за договором № 6-7HL/05-2006П/2 від 03.05.2006, укладеним з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Сторони домовилися, що ціна відступлення права вимоги, що підлягає сплаті новим кредитором на користь первісного кредитора, становить 3000,00 грн. без ПДВ, які новий кредитор зобов'язаний сплатити на користь первісного кредитора протягом десяти робочих днів з моменту підписання даного договору.

За наслідком виконання позивачем договірних зобов'язань з відступлення прав вимоги за договором від 08.12.2014, оформленим належним чином, відповідач згідно з платіжним дорученням № 63 від 19.12.2014 сплатив позивачеві 3000,00 грн. (а.с. 25 том 1).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.15р. № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича - уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк", Банк) /а.с. 54 - 56 том 1/.

Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду № 51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" в АТ "Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на шість місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015 включно, а рішенням від 03.08.2015 №147 тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 (а.с. 57, 59 том 1).

На виконання постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з якими відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" строком з 05.10.2015 по 04.10.2017, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича (а.с. 58, 60 том 1).

11 березня 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" видано наказ № 67 "Про перевірку правочинів (договорів)" в акціонерному товаристві "Дельта Банк" (а.с. 61 том 1).

За результатами проведення перевірки договір про відступлення права вимоги від 08.12.2014, що укладений між АТ "Дельта Банк" та ТОВ ФК "Сіагал", віднесено до нікчемних у розумінні пунктів 1, 2, 3, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що складено протокол № 53 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями від 11.11.2016 (а.с. 62 - 64 том 1).

Комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями прийшла до висновку, що банк:

- безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону);

- здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування майно), оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних, якщо оплата на 20% і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком) або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону);

- прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, при тримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону);

- уклав правочини (у тому числі договір), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст.38 Закону).

У вересні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ ФК Сіагал", приватному нотаріусу КМНО Ковальчуку С.П. були направлені повідомлення про нікчемність спірних правочинів, зокрема, договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014, укладеного між АТ "Дельта банк" та ТОВ "ФК "Сіагал" (а.с. 65 - 74 том 1).

Позивач посилається на обставини порушення банком при укладенні договору про відступлення права вимоги чинного законодавства щодо його діяльності (нормативно-правових актів Національного Банку України), вчинення правочину без належного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою визнання договору недійсним та причиною виникнення спору.

За змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб (частина друга статті 207 Господарського кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (частина перша статті 207 Господарського кодексу України).

В пунктах 2.1, 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Спірний договір за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України заміна кредитора в зобов'язанні може відбутися переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави нікчемності правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку визначені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, банк (позивач), уклавши договір про відступлення права вимоги від 08.12.2014:

- відмовився від власних майнових вимог до позичальника/заставодавця/, поручителів (пункт 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання щодо передачі права вимоги за кредитним договором новому кредитору без зустрічного отримання коштів у відповідній сумі, що стало однією з підстав його неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань перед кредитором (пункт 2 частини третьої статті 38 Закону);

- здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати більше, ніж на 98% відрізняється від реальної вартості майнових прав) (пункт 3 частини третьої статті 38 Закону);

- прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" мало грошові вимоги до банку щодо повернення коштів, які обліковувались на його рахунку) (пункт 5 частини третьої статті 38 Закону);

- надав одному з кредиторів банку переваги (у вигляді передачі йому прав вимоги до позичальника), прямо не встановлені для нього внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону).

Наведені обставини визначені статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як підстави нікчемності правочинів.

Крім того, постановою правління Національного банку України від 26.02.2014 №102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності" ПАТ "Дельта Банк" надано кредит рефінансування та застосовано обмеження у його діяльності, а саме встановлено заборону: здійснювати надання кредитів юридичним особам без забезпечення; проводити операції з кредитування на суму більше 500 тис. грн. без погодження з представником НБУ; змінювати та реалізувати заставне майно за кредитами за сумами, що перевищують 10 000,00 грн. без погодження з представником НБУ12.

Згідно з постановою правління НБУ від 30.09.2014 № 692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" Банк віднесено до категорії проблемних та заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором Банку, не вивільняти отриманого банком забезпечення за кредитними операціями до часу повного погашення позичальниками заборгованості (а.с. 106 - 114 том 1).

Банком проведено засідання кредитного комітету АТ "Дельта Банк" без участі куратора, змінено умови кредитування за спірним кредитним договором, що підтверджується відповідним протоколом № 53/23-2 від 20.11.2014 (а.с. 115 том 1).

Враховуючи наявність обмежень щодо ПАТ "Дельта Банк", встановлених наведеними нормативно-правовими актами Національного Банку України, вбачаються підстави вважати, що банк вийшов за межі наданих йому повноважень при укладенні договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014.

За змістом пункту 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України, пункт 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 є правомірними і вимоги позивача про застосування до спірних відносин наслідків недійсності оспорюваного правочину шляхом: визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" стороною (кредитором) за кредитним договором від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006МК; визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" стороною - кредитором за договором поруки від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006П/1; визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" стороною - кредитором за договором поруки від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006П/2; повернення Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіагал" грошових коштів у сумі 3000,00 грн.

За вказаних обставин законними і обгрунтованими є також позовні вимоги щодо повернення Товариством з обмеженою відповідальність "Фінансова компанія "Сіагал" Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригіналів договорів, переданих на виконання договору відступлення прав вимоги від 08.12.2014, а саме: оригінал кредитного договору від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006МК; оригінал договору поруки від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006П/1; оригінал договору поруки від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006П/2, а також документи, які підтверджують надання кредиту.

За змістом частини другої статті 84 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення щодо зобов'язання виконати відповідні дії має бути зазначений строк виконання цих дій.

Приймаючи до уваги характер порушення з боку відповідача, достатнім для відповідача строком повернення (передачі) оригіналів договорів, переданих на виконання договору про відступлення прав вимоги від 08.12.2014, суд вважає 5 (п'ять) календарних днів з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позову - 14.12.2016) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

При цьому судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено з 1 січня 2016 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1378 гривень.

З урахуванням позовних вимог немайнового характеру та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 про повернення позовної заяви (суддя Петрова В.І.) судовий збір у цій справі має складати 8 268,00 грн.

Під час звернення з позовом до суду позивач надав докази щодо сплати ним судового збору у загальній сумі 8 868,00 грн., а саме: 4 734,00 грн. за платіжним дорученням №6459030 (#1261228701) та 4134,00 грн. за платіжним дорученням № 14787680 (#1441894001) /а.с. 22, 23 том 1/.

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 600,00 грн. (8868,00- 8268,00 = 600,00).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачена сума судового збору повертається лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

На час вирішення спору зазначене клопотання позивачем не заявлялося.

За змістом статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 8268,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" (49064, м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, буд. 19, приміщення 2, ідентифікаційний код 38836834) договір про відступлення прав вимоги від 08 грудня 2014 року.

Застосувати до відносин сторін наслідки недійсності договору про відступлення прав вимоги від 08.12.2014:

- шляхом визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) стороною - кредитором за кредитним договором від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006МК;

- шляхом визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) стороною - кредитором за договором поруки від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006П/1;

- шляхом визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) стороною - кредитором за договором поруки від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006П/2;

- шляхом повернення Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" (49064, м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, буд. 19, приміщення 2, ідентифікаційний код 38836834) грошових коштів у сумі 3 000,00 грн.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" (49064, м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, буд. 19, приміщення 2, ідентифікаційний код 38836834) повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) в п'ятиденний строк з наступного дня після набрання рішенням законної сили оригінали договорів, переданих на виконання договору відступлення прав вимоги від 08.12.2014, а саме: оригінал кредитного договору від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006МК; оригінал договору поруки від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006П/1; оригінал договору поруки від 03.05.2006 № 6-7HL/05-2006П/2, а також документи, які підтверджують надання кредиту.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" (49064, м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, буд. 19, приміщення 2, ідентифікаційний код 38836834) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) судовий збір у сумі 8 268,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2017.

Суддя І.І. Колісник