Рішення

від 02.03.2017 по справі 905/135/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.2017 Справа № 905/135/17

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства ИМЕТ , м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл , м. Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 898259,22 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №79и/2017 від 07.02.2017р.;

ОСОБА_2 - адвокат;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №285/2016 від 12.12.2016р.

Позивач, Приватне підприємство ИМЕТ , м. Дніпро, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл , м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 898259,22 грн., а саме: 848357,36 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 4233,11 грн., інфляційних витрат у розмірі 35668,75 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки №01/04-2016 від 01.04.2016р., накладні: №123 від 29.09.2016р., №130 від 30.09.2016р., №131 від 30.09.2016р., №1 від 01.10.2016р., №2 від 01.10.2016р., №3 від 02.10.2016р., №4 від 03.10.2016р., №11 від 03.10.2016р., №12 від 04.10.2016р., №13 від 04.10.2016р., №23 від 06.10.2016р., №24 від 06.10.2016р., №25 від 08.10.2016р., №26 від 08.10.2016р., №28 від 12.10.2016р., №32 від 13.10.2016р., №34 від 14.10.2016р., №36 від 14.10.2016р., №38 від 15.10.2016р., №40 від 17.10.2016р., №66 від 19.10.2016р., №62 від 19.10.2016р., №67 від 20.10.2016р., товарно-транспортні накладні: №123 від 20.09.2016р., №130 від 30.09.2016р., №131 від 30.09.2016р., №1 від 01.10.2016р., №2 від 01.10.2016р., №3 від 02.10.2016р., №4 від 03.10.2016р., №11 від 03.10.2016р., №12 від 04.10.2016р., №13 від 04.10.2016р., №23 від 06.10.2016р., №24 від 06.10.2016р., №25 від 08.10.2016р., №26 від 08.10.2016р., №28 від 12.10.2016р., №32 від 14.10.2016р., №34 від 14.10.2016р., №36 від 14.10.2016р., №38 від 15.10.2016р., №40 від 17.10.2016р., №66 від 19.10.2016р., №62 від 19.10.2016р., №67 від 20.10.2016р., претензія №87/10 від 31.10.2016р., акти звірки взаєморозрахунків, банківська виписка, договір про надання правової допомоги №27/12-1 від 27.12.2016р.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №97 від 09.02.2017р., в якому заперечує та просить відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

01.04.2016р. між Приватним підприємством ИМЕТ (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Український Рітейл (надалі - Покупець) був укладений Договір поставки №01/04-2016, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар (надалі - Товар), на умовах Договору. (п.1.1. Договору).

Умовами п.11.1. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2016р.

За умов п.11.2. Договору визначено, що закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, що мало місце в період дії Договору.

Згідно п.1.2. Договору, найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється вказується в Додатку №1 Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Умовами п.2.1. Договору, Товар поставляється Постачальником окремими партіями з замовленнями на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від Покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами і за свій рахунок. У разі, підписання Сторонами Додатка №7 Графік поставок , терміни поставки визначаються відповідно до підписаного Додатки №7.

Відповідно п.2.2. Договору визначено, що замовлення передаються Покупцем навмисне, по електронного зв'язку, а в разі відсутності таких - телефонограмою. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом передачі електронного повідомлення (-документа) через платформу електронної комерції, сторони підписують Додаток №2. Замовлення має містити наступну інформацію:

- номер і дату замовлення;

- номер і дату договору;

- найменування постачальника;

- найменування покупця;

- асортимент товару;

- кількість товару;

- дату поставки товару Постачальником на склад або магазин, зазначений Покупцем;

- адреса складу або магазину, зазначеного Покупцем.

Умовами п.2.8. Договору, зобов'язання по поставці вважаються виконаними з моменту передання товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупроводжувальних документів Покупцю відповідно умовам Договору та діючого законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці, якщо він здійснив поставку товарів:

- в узгоджені з Покупцем день та час;

- в асортименті та кількості, відповідно Замовленню;

- по цінам, узгодженим сторонами в Специфікації;

- з повним пакетом супровідної документації;

- у повній відповідності до діючого законодавства України та умовам Договору.

За умов п.3.7. Договору, разом з товаром Постачальник зобов'язаний пред'явити наступні супровідні документи:

- замовлення на поставку;

- товарно-транспортна накладна;

- видаткова накладна;

- посвідчення якості товару, інші документи на товар;

- довіреність на представника постачальника.

Згідно п.3.9. Договору, якщо супровідні документи не будуть надані разом з товаром, Покупець має право відстрочити дату розрахунків з Постачальником на термін затримки оформлення (надання) необхідних документів.

Відповідно п.6.5. Договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 21 (двадцять один) календарних днів від дня поставки товару.

Умовами п.6.6. Договору, вимога Постачальника по оплаті поставленого товару може бути припинена зарахуванням вимог Покупця по оплаті повернутих або тих що належить поверненню Постачальнику товарів, вимог Покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог Покупця по дійсному Договору та іншим Договорам, укладеним між сторонами.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до накладних: №123 від 29.09.2016р., №130 від 30.09.2016р., №131 від 30.09.2016р., №1 від 01.10.2016р., №2 від 01.10.2016р., №3 від 02.10.2016р., №4 від 03.10.2016р., №11 від 03.10.2016р., №12 від 04.10.2016р., №13 від 04.10.2016р., №23 від 06.10.2016р., №24 від 06.10.2016р., №25 від 08.10.2016р., №26 від 08.10.2016р., №28 від 12.10.2016р., №32 від 13.10.2016р., №34 від 14.10.2016р., №36 від 14.10.2016р., №38 від 15.10.2016р., №40 від 17.10.2016р., №66 від 19.10.2016р., №62 від 19.10.2016р., №67 від 20.10.2016р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача, ТОВ Український Рітейл , підтверджуються накладними: №123 від 29.09.2016р., №130 від 30.09.2016р., №131 від 30.09.2016р., №1 від 01.10.2016р., №2 від 01.10.2016р., №3 від 02.10.2016р., №4 від 03.10.2016р., №11 від 03.10.2016р., №12 від 04.10.2016р., №13 від 04.10.2016р., №23 від 06.10.2016р., №24 від 06.10.2016р., №25 від 08.10.2016р., №26 від 08.10.2016р., №28 від 12.10.2016р., №32 від 13.10.2016р., №34 від 14.10.2016р., №36 від 14.10.2016р., №38 від 15.10.2016р., №40 від 17.10.2016р., №66 від 19.10.2016р., №62 від 19.10.2016р., №67 від 20.10.2016р. та товарно-транспортними накладними: №123 від 20.09.2016р., №130 від 30.09.2016р., №131 від 30.09.2016р., №1 від 01.10.2016р., №2 від 01.10.2016р., №3 від 02.10.2016р., №4 від 03.10.2016р., №11 від 03.10.2016р., №12 від 04.10.2016р., №13 від 04.10.2016р., №23 від 06.10.2016р., №24 від 06.10.2016р., №25 від 08.10.2016р., №26 від 08.10.2016р., №28 від 12.10.2016р., №32 від 14.10.2016р., №34 від 14.10.2016р., №36 від 14.10.2016р., №38 від 15.10.2016р., №40 від 17.10.2016р., №66 від 19.10.2016р., №62 від 19.10.2016р., №67 від 20.10.2016р., претензії вих.87/10 від 31.10.2016р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, з відмітками про отримання - підписами уповноважених осіб. Означені накладні підписані сторонами без заперечень.

Станом на 31.12.2016р. відповідачем підтверджено наявність заборгованості у розмірі 848357,36 грн. відповідно до підписаного сторонами та засвідченого печатками підприємств акту звірки взаєморозрахунків.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за видатковою накладною позивачем на його адресу була відправлена претензія №87/10 від 31.10.2016р. із сплатити заборгованості, належним чином засвідчена копія якої містяться у матеріалах справи.

На вимогу відповідачем не було надано відповіді.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

За приписами п.п. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію оплатив не в повному обсязі.

Загальна сума заборгованості становить 848357,36 грн.

Відповідач існуючий борг в сумі 848357,36 грн. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про 3% річних у розмірі 4233,11 грн., інфляційні нарахування у розмірі 35668,75 грн., відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 4233,11 грн., розрахована за кожною накладною, суд перевірив на правильність розрахунку, який мітиться у позовній заяви та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат у розмірі 35668,75 грн. за періоди: з 21.10.2016р. по 29.12.2016р., суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р.).

Таким чином, заявлені до стягнення розміри інфляційних витрат, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку, що належний до стягнення розмір інфляційних витрат за періоди: з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 1397,72 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 52,07 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 275,52 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 1087,87 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 1519,44 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 89,58 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 1920,91 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 784,77 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 1665,12 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 343,11 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 932,99 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 1117,98 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 1411,67 грн., з 01.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 893,09 грн., з 03.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 614,75 грн., з 04.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 3744,38 грн., з 05.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 1106,59 грн., з 05.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 437,47 грн., з 06.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 754,13 грн., з 08.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 849,11 грн., з 10.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 92,70 грн., з 10.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 685,59 грн., з 11.11.2016р. по 29.12.2016р. у розмірі 1047,60 грн., що разом становить 22824,16 грн. (починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж).

В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 12844,59 грн. задоволенню не підлягають.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн.

За змістом статей 44, 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Згідно п.1. ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012р., адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Водночас, положеннями статті 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р. (протокол від 1-2 жовтня 1999 року №6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром.

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги №27/12-1 від 27.12.2016р. щодо захисту прав ПП ИМЕТ по справі, щодо стягнення заборгованості з ТОВ Український Рітейл , укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_2

За надання послуг адвокатом ОСОБА_2, позивачем було сплачено 10000,00 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи надано платіжне доручення №918 від 29.12.2016р. (а.с.13).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи характер спору та кількість витраченого адвокатом часу, суд дійшов висновку про те, що сплачена позивачем за послуги адвоката сума є розмірною обсягу фактично наданих адвокатських послуг. А тому, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 гривень підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають віднесенню до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються так, як вони спростовуються матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 13130,69 грн.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 530, 625, 655, 692 , п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства ИМЕТ , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл , м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 898259,22 грн., а саме: 848357,36 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 4233,11 грн., інфляційних витрат у розмірі 35668,75 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл (83058, м. Донецьк, вул. Арктики, буд. 1В; код ЄДРПОУ 34604386) на користь Приватного підприємства ИМЕТ (49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, буд. 68; код ЄДРПОУ 30206843) заборгованість у розмірі 848357,36 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 4233,11 грн., інфляційних витрат у розмірі 35668,75 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн., судовий збір у розмірі 13130,69 грн.

В вимогах в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 12844,59 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко