Ухвала

від 06.03.2017 по справі 904/1293/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.03.2017 Справа № 904/1293/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ед Лайт", м. Дніпро

до Державного підприємства "Дніпропетровський державний цирк", м. Дніпро

про стягнення 15719,85 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ед Лайт" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Дніпропетровський державний цирк" (далі - відповідач), у якій заявило вимоги про стягнення боргу у сумі 5600,00 грн, пені у сумі 2067,65 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1954,23 грн та 40% річних у сумі 6097,97 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 21/15, укладеного між сторонами 31.12.2015.

Сторони на участь у судовому засіданні, призначеному на 02.03.2017, не скористалися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Однак, 02.03.2017, сторонами подано до суду заяву про затвердження мирової угоди з викладеним в ній оригінальним змістом мирової угоди, підписану та скріплену печатками підприємств.

З урахуванням обставин справи, наявних у ній доказів та вищезгаданої заяви сторін, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін, - на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, заяву сторін про затвердження мирової угоди у справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ед Лайт" (далі - позивач, виконавець) та Державним підприємством "Дніпропетровський державний цирк" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 21/15 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язаний надати послуги по виготовленню рекламних матеріалів та/або їх розміщення на рекламних носіях у відповідності до затвердженої сторонами адресної програми в період рекламної кампанії, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги, в порядку і на умовах, передбачених договором і додатками до нього.

Відповідно до п. 1.2. договору, порядок, строки і вартість надання послуг визначаються у додатках до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

У Додатку № 01 від 04.01.2016 (далі - Додаток № 1) сторони погодили, що виконавець надає замовнику послуги у вигляді розміщення рекламних матеріалів замовника у кількості 35 шт. на період з 15.01.2016 до 15.02.2016.

Відповідно до п. 2 додатку № 01, вартість таких послуг становить 25200,00 грн.

У додатку № 02 від 04.03.2016 (далі - додаток № 02), сторони погодили, що виконавець надає замовнику послуги у вигляді розміщення рекламних матеріалів замовника у кількості 20 шт. на період з 09.03.2016 до 10.04.2016, вартість таких послуг становить 14400,00 грн.

На виконання умов договору позивачем було надано послуги у відповідності до додатку № 01 на загальну суму 25200,00 грн та у відповідності до додатку № 02 на загальну суму 14400,00 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами Актами здачі прийняття робіт (надання послуг):

1) № ОУ-0000006 від 31.01.2016 на загальну суму 12600,00 грн;

2) № ОУ-0000007 від 15.02.2016 на загальну суму 12600,00 грн.

3) № ОУ-000022 від 31.03.2016 на загальну суму 10080,00 грн;

4) № ОУ-0000023 від 09.04.2016 на загальну суму 4320, 00 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата послуг по договору здійснюється на умовах 100% передоплати шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця, указаний у п. 10 даного договору або іншим способом, окремо погодженим сторонами та не заборонений чинним законодавством України. Розрахунки здійснюються відповідно до договору та/чи рахунку, виставленого виконавцем, не залежно від факту отримання замовником оригіналу рахунку.

Пунктом 3 додатку № 01 сторони передбачили, що оплата за розміщення рекламних матеріалів здійснюється до 26 січня 2016 року, на поточний рахунок виконавця у відповідності до виставленого рахунку.

21 січня 2016 року виконавцем було виставлено Рахунок-фактуру № СФ-0000005 на суму 25200,00 грн, але відповідач не оплатив надані послуги у строк до 26 січня 2016 року.

Натомість, першу оплату відповідач здійснив лише з 11.02.2016, та надалі, протягом 2016 року, частинами здійснював розрахунки за надані послуги на загальну суму 25200,00 грн.

Пунктом 3 додатку № 02 сторони погодили, що оплата за розміщення рекламних матеріалів здійснюється на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) днів з дня виставлення рахунку, тобто кінцевий строк оплати - 17 березня 2016 року.

11 березня 2016 року виконавцем було виставлено Рахунок-фактуру № СФ-0000019 на суму 14400,00 грн.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не оплатив надані послуги у вказаний строк, відповідно до виставленого рахунку.

Першу оплату відповідач здійснив лише 12.07.2016 та надалі, протягом 2016 року, частинами здійснював розрахунки у загальній сумі 8800, грн.

З огляду на викладене, сума боргу за додатком № 02 станом на 25.01.2017 складає 5600,00 грн.

Відповідно до п.5.9. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, встановлену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 5.7 Договору у випадку порушення строків оплати з боку замовника триває більше ніж 10 календарних днів, замовник повинен оплатити виконавцю повну суму заборгованості з врахуванням пені, встановленого індексу інфляції за кожен день такого прострочення, а також 40 (сорок) відсотків річних від простроченої суми за кожен день такого прострочення, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг і стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

Предметом спору у цій справі є стягнення основного боргу у сумі 5600,00 грн, пені у сумі 2067,65 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1954,23 грн та 40% річних у сумі 6097,97 грн.

Виходячи з того, що сторонами подано заяву про затвердження мирової угоди, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1-4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Розглянувши подану мирову угоду, перевіривши повноваження представників сторін на вчинення дій щодо її підписання (зі сторони позивача вона підписана директором ОСОБА_1, який діє на підставі Статуту, а зі сторони відповідача генерального директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту), суд встановив, що умови укладеної між сторонами мирової угоди б/н від 27.02.2017 у цій справі стосуються лише прав та обов'язків сторін щодо предмету спору. Одночасно суд роз'яснив представникам сторін правові наслідки укладення мирової угоди та припинення провадження у справі, які передбачені ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п.п. 3.19 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК). Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (частина третя статті 26 ГПК) і, отже, вправі укладати мирові угоди на загальних підставах. Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі. В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов. Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди: - якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; - якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

У випадку невиконання мирової угоди, ухвала про її затвердження може бути пред'явлена до виконавчої служби для примусового виконання.

Враховуючи, що укладена між сторонами мирова угода не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, здійснена в інтересах обох сторін та не зачіпає інтереси інших осіб, суд згідно зі статтями 78, 80 Господарського процесуального кодексу України затверджує мирову угоду.

Тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд виходить з наступного.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 передбачено, що у разі винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди між сторонами (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), в якій сторони дійшли згоди, у тому числі й стосовно розподілу судового збору, суд має право затвердити цю угоду, якщо вона не суперечить законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. У таких випадках суд у своїй ухвалі повинен навести зміст цієї угоди. Якщо ж сторони не зазначили в мировій угоді про розподіл сум судового збору або не дійшли згоди з даного питання, господарський суд у залежності від конкретних обставин справи покладає судовий збір на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір (частина друга статті 49 ГПК).

Враховуючи те, що сторони відповідно до п. 2 мирової угоди домовились про оплату позивачу грошової суми в розмірі 7200,00 грн, а п. 3 визначили, що останній втрачає право на відшкодування штрафних санкцій, пені та будь-яких інших вимог, тож суд приходить до висновку, що сторони домовились про погашення відповідачем лише основного боргу у сумі 5600,00 грн та відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 1600,00 грн, що і складає суму 7200,00 грн.

Суд погоджується з твердженням сторін та витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Керуючись ст.ст. 49, 78, п. 7 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Затвердити мирову угоду від 27.02.2017 у справі № 904/1293/17, укладену між:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ед Лайт", 49000, місто Дніпро, проспект К.Маркса (ОСОБА_3)АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32298522, (стягувач),

та

Державним підприємством "Дніпропетровський державний цирк", 49002, місто Дніпро, вулиця Набережна ОСОБА_4 (Січеславська ОСОБА_5), будинок 33 код ЄДРПОУ 02174187, (боржник),

наступного змісту:

"Мирова угода

м. Дніпро 27 лютого 2017 року

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ед Лайт", код ЄДРПОУ 32298522 місцезнаходження 49000, м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), АДРЕСА_2, в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, та

Державне підприємство "Дніпропетровський державний цирк", код ЄДРПОУ 02174187, місцезнаходження 49002, м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), вул. ОСОБА_5 ОСОБА_4,33, в особі генерального директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, дійшли згоди врегулювати спір по справі, яка перебуває у провадженні господарського суду Дніпропетровської області № 904\1293\17 за позовом ТОВ "Ед Лайт" до ДП "Дніпропетровський державний цирк" про стягнення заборгованості у сумі 15719 грн. 85 коп. (п'ятнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять грн. 85 коп.) за Договором № 21\15 від 31.12.2015р, про надання послуг по виготовленню рекламних матеріалів та\або розміщення рекламних носіїв на наступних умовах.

1. ДП "Дніпропетровський державний цирк" визнає в повному обсязі правомірність, обґрунтованість та безспірність позовних вимог, заявлених ТОВ "Ед Лайт" до ДП "Дніпропетровський державний цирк" про стягнення заборгованості у сумі 15719 грн. 85 коп. (п'ятнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять грн. 85 коп.) за Договором № 21\15 від 31.12.2015р. про надання послуг по виготовленню рекламних матеріалів та\або розміщення рекламних носіїв.

2. ДП "Дніпропетровський державний цирк" бере на себе зобов'язання після затвердження місцевим господарським судом даної мирової угоди, оплатити грошову суму в розмірі 7200,00 грн. (сім тисяч двісті грн. 00коп.) на користь ТОВ "Ед Лайт", шляхом готівкового або безготівкового розрахунку, або в інший спосіб, не заборонений чинним законодавством України в наступному порядку:

- платіж у розмірі 7 200,00 грн. (сім тисяч двісті грн., 00 коп.) - до 08 березня 2017 року включно;

Банківські реквізити для перерахування грошових коштів:

ТОВ "Ед Лайт", ЄДРПОУ 32298522, п/р 2600039206135 в АБ "Діамантбанк", МФО 320854.

3. ТОВ "Ед Лайт" з моменту зарахування грошових коштів, які визначені п.2 Мирової угоди у розмірі та строку, в повному обсязі втрачає право пред'являти жодні претензії, заявляти вимоги по даній справі, та втрачає право заявляти вимоги щодо відшкодування штрафних санкцій, пені та, будь-які інші вимоги, пов'язані з виконанням/виконанням неналежним чином сторонами умов Договору № 2Ш5 про надання послуг по виготовленню рекламних матеріалів та\або розміщення рекламних носіїв від 31.12.2015р.

4. Дана мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження судом і діє до повного виконання зобов'язання, передбаченого цією мировою угодою.

5. Ухвала господарського суду Дніпропетровської області про затвердження даної мирової угоди є виконавчим документом згідно з п.2.ч.1.ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі якої, в разі її невиконання (п.2. Мирової угоди) підлягає стягненню з Державного підприємство "Дніпропетровський державний цирк", код ЄДРПОУ 02174187, місцезнаходження 49002, м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), вул. ОСОБА_5 ОСОБА_4,33 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ед Лайт", код ЄДРПОУ 32298522 місцезнаходження 49000, м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), АДРЕСА_2, грошова сума у розмірі 7200,00 грн. (сім тисяч двісті грн. 00 коп.)

6. У разі невиконання ДП "Дніпропетровський державний цирк" п.2. Мирової угоди ТОВ "Ед Лайт" набуває право направлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області, якою затверджена дана Мирова угода до примусового стягнення у встановленому законом порядку.

7. Наслідки затвердження судом Мирової угоди та припинення провадження у справі та зміст статті 80 ГПК України сторонам відомі та зрозумілі.

8. Сторони підтверджують, що дана мирова угода укладена в добровільному порядку, її умови відповідають волевиявленню сторін та породжують правової наслідки, які відповідають інтересам сторін.

9. Сторони засвідчують, що шляхом укладення даної мирової угоди вони не порушують жодних прав та законних інтересів будь-яких третіх осіб.

10. Дана мирова угода підписана у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, перший - для ДП "Дніпропетровський державний цирк", другий - для ТОВ "Ед Лайт", третій - для суду.

ДП "Дніпропетровський державний цирк"

49002, м. Дніпро (м. Дніпропетровськ),

вул. ОСОБА_5ОСОБА_4, 33 Ген. директор

ТОВ "Ед Лайт"

49000, м. Дніпро (м. Дніпропетровськ),

АДРЕСА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_1 ".

2. Провадження у справі припинити.

3. Ухвала набрала законної сили 02.03.2017.

4. Ухвала є виконавчим документом відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження".

5. Строк пред'явлення ухвали до виконання: до 08.03.2020.

Суддя ОСОБА_7