Рішення

від 01.03.2017 по справі 908/3484/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/165/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017 Справа № 908/3484/16

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача : Козацького війська Запорізьке низове (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80, код ЄДРПОУ 20508870)

про стягнення 70 843,42 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 11.07.2016р. № 243/20-19

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

27.12.2016р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн «Міські теплові мережі» з позовом до Козацького війська Запорізьке низове про стягнення з відповідача 70 843,42 грн., з яких: 54 349,63 грн. основного боргу, 2 754,69 грн. пені, 2 038,89 грн. 3% річних та 11 700,21 грн. інфляції.

Ухвалою від 27.12.2016р. порушено провадження у справі № 908/3484/16, присвоєно справі номер провадження 24/165/16, розгляд справи призначено на 06.02.2017р.

Ухвалою від 06.02.2017р. строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів - до 14.03.2017р., розгляд справи відкладений на 01.03.2017р.

Судове засідання проводилося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 01.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на договір про постачання та використання теплової енергії від 10.10.2002р. № 1606, на виконання умов якого позивач у період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року та у жовтні 2016 року відпустив відповідачу теплову енергію на суму 54 349,63 грн. В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожиту теплову енергію в спірному періоді. Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за вказаний період складає 54 349,63 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано пеня в сумі 2 754,69 грн. за загальний період з 25.02.2016р. по 20.12.2016р., 2 038,89 грн. 3% річних за загальний період з 25.11.2014р. по 20.12.2016р. та 11 700,21 грн. інфляції за період грудень 2014 року - листопад 2016 року. З урахуванням викладеного, просить суд, на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, Закону України Про теплопостачання , Правил користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007р. за № 1198, позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, документи, витребувані судом, не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач був попереджений належним чином.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2002р. між Концерном «Міські теплові мережі» (Енергопостачальна організація) в особі повіреного КП «Теплові мережі Орджонікідзевського району та Козацьким військом Запорізьке низове (Споживач) укладений договір № 1606 про постачання та використання теплової енергії з додатками до нього, за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленим цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 3.2.2 договору, Споживач зобов'язується виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п.10.1, договір набуває сили з моменту його підписання.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.2.).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач в період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року та у жовтні 2016 року відпустив відповідачу теплову енергію на суму 54 349,63 грн.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору енергопостачання.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання» , теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Сторони в договорі встановили наступний порядок розрахунків.

Відповідно до п. 6.1 договору, усі грошові кошти перераховуються Концерну Міські теплові мережі .

Ціни (тарифи) на теплову енергію визначаються органами влади та управління відповідно до вимог чинного законодавства України і можуть змінюватися в період дії цього договору (п. 6.3).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.4).

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Концерну Міські теплові мережі вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Кінцевий розрахунок здійснюється споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 6.5 з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.10.2003 р.).

Споживач розраховується за показаннями приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад планове та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення оплачується споживачем не пізніше 25-го числа місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче планового та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактично спожиту теплову енергію за показаннями приладів обліку (п. 6.6).

Споживачі, що не мають приладів обліку, розраховуються за кількість фактично спожитої теплової енергії, згідно з договірними навантаженнями розрахунковим методом. Термін оплати визначений у п.п. 6.5, 6.6 цього договору (п. 6.7).

Встановлено, що позивач надсилав на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити суму заборгованості (копії містяться в матеріалах справи). Однак, сума боргу у добровільному порядку погашена не була (копія претензії додається).

07.12.2016 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу щодо погашення заборгованості по договору № 1606, яка залишилися без відповіді.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії не виконав, у нього утворилась заборгованість перед позивачем за спірний період в сумі 54 349,63 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України, підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач всупереч умовам договору заборгованість за вказаний період не оплатив. Доказів висунення заперечень позивачу з приводу отриманої теплової енергії не надав.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основного боргу складає 54 349,63 грн., яка підтверджена матеріалами справи.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 54 349,63 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 754,69 грн. пені за загальний період з 25.02.2016р по 20.12.2016р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.3.3. договору, який передбачає, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Як вбачається з розрахунку пені, долученого позивачем до позовних матеріалів, останнім нарахована пеня на суму заборгованості за загальний період з 25.02.2016р. по 20.12.2016р. включно.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано. Однак, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, зокрема, в частині визначення кількості днів прострочення. А саме: позивач помилково включає останній день (25 число місяця), в який необхідно здійснити оплату, в період прострочки.

Суд вважає, що у розрахунку позивачем не взято до уваги, що згідно з ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок та умови договору.

У пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Здійснивши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» перерахунок пені в межах заявленого позивачем загального періоду (починаючи з наступного дня, не враховуючи в період прострочення 25 число місяця), судом встановлено, що сума пені, яку належить стягнути з відповідача, складає 2 756,89 грн. за загальний період з 26.02.2016р. по 20.12.2016р. включно. Однак, не виходячи за межі позовних вимог, вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 2 754,69 грн. за період з 26.02.2016р. по 20.12.2016р.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 2 038,89 грн. 3% річних за загальний період з 25.11.2014р. по 20.12.2016р. та 11 700,21 грн. інфляції за період грудень 2014 року - листопад 2016 року.

Враховуючи, що прострочка платежу починається з наступного дня, не враховуючи в період прострочення 25 число місяця, вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 2 038,89 грн. за період з 26.11.2014р. по 20.12.2016р. (не виходячи за межі позовних вимог).

Вимоги в частині стягнення 11 700,21 інфляції за період грудень 2014р. - листопад 2016р. є доведеними та задовольняються судом.

З підстав зазначених вище, позов задоволено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі в сумі 1 378,00 грн. відноситься на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Козацького війська Запорізьке низове (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80; код ЄДРПОУ 20508870, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) - основний борг в сумі 54 349 (п'ятдесят чотири тисячі триста сорок дев'ять) грн. 63 коп.

Видати наказ

Стягнути з Козацького війська Запорізьке низове (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80; код ЄДРПОУ 20508870, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на поточний рахунок 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) - пеню в сумі 2 754 (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири грн.) 69 коп., 3 % річних в сумі 2 038 (дві тисячі тридцять вісім) грн. 89 коп., інфляційні втрати в сумі 11 700 (одинадцять тисяч сімсот) грн. 21 коп..

Видати наказ.

Стягнути з Козацького війська Запорізьке низове (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80; код ЄДРПОУ 20508870, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на поточний рахунок 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) - судові витрати в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Рішення у повному обсязі складено і підписано 06.032017р.

Суддя Т.А. Азізбекян