Рішення

від 23.02.2017 по справі 910/18916/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017Справа №910/18916/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Центр

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Трейд

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Пак

про звернення стягнення на предмет застави

Суддя Селівон А.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Халабузарь В.В. - представник, довіреність № 234 від 13.11.2016;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Центр звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Трейд та Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Пак про звернення стягнення в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ Гермес Трейд в розмірі 20 174 584,34 грн. перед ПАТ Комерційний банк Центр на предмет застави за договором застави від 05.06.2014, укладеним між ПАТ Комерційний банк Центр та ТОВ Грін Пак , а саме: екструдер з плоскощілинною головкою у кількості 3 шт.; міксер (100 л.) у кількості 1 шт.; міксер (500 л.) у кількості 3 шт.; намотувач у кількості 2 шт.; накопичувач готової продукції у кількості 2 шт.; ресивер (900 л.) у кількості 2 шт.; ресивер (900 л.) у кількості 10 шт.; пресформи змінні у кількості 4 шт.; пакувальник у термоусадочну плівку у кількості 1 шт.; шафа керування електрична у кількості 6 шт.; комплект запасних і змінних частин у кількості 1 шт.; комплект запасних і змінних частин у кількості 1 шт.; шафа керування електрична 3-х секційна у кількості 1 шт.; подрібнювач технологічних відходів у кількості 1 шт., шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченому Законом України Про виконавче провадження , за початковою вартістю предмету застави для його реалізації в розмірі 1 059 682,00 грн., а також стягнення витрат по сплаті судового збору в розмірі 15 895,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Гермес Трейд належним чином умов Договору про відновлювальну кредитну лінію № 080413/09-КЮ від 08.04.2013 щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, забезпеченого заставою на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Центр та Товариством з обмеженою відповідальністю Грін Пак у даній справі Договору застави обладнання від 05.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18916/16 та призначено дану справу до розгляду на 16.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 розгляд справи № 910/18916/16 відкладено на 13.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 розгляд справи відкладено на 11.01.2017.

11.01.2017 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2017 розгляд справи призначено на 25.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 розгляд справи відкладено на 09.02.2017.

У судове засідання 09.02.2017 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідачів 1, 2 у судове засідання 09.02.2017 не з'явились.

Копія ухвали суду від 25.01.2017, яка направлялась відповідачу 1 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01042, м. Київ, Бульвар Дружби Народів, 9 на час проведення судового засідання 09.02.2017 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою фірми не має та адресату не вручено.

Копія ухвали суду від 25.01.2017, яка направлялась відповідачу 2 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського 5/2, літ. А на час проведення судового засідання 09.02.2017 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання та адресату не вручено.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 09.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову № 105/03 від 03.02.2017, в якій останній просить:

1. В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Гepмec Трейд (ідентифікаційний код 34882274) в розмірі 20 174 584,34 грн. перед Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк Центр (ідентифікаційний код 37119553) звернути стягнення на предмет застави за Договором застави від 05.06.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк Центр та Товариством з обмеженою відповідальністю Грін Пак , а саме:

- Екструзійна лінія WELEX 90 30DMark III (інвентарний № 68, заводський № 9030/2012030), що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 94, укладеного 17.12.2013 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 21.01.2014.

- Екструзійна лінія WELEX 90 ЗОDМагк III (інвентарний № 69, заводський № 9030/2012041), що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 94, укладеного 17.12.2013 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 21.01.2014.

- Екструзійна лінія WELEX 90 ЗОDМагк Ш (інвентарний № 70, заводський № 9030/2012046), що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 94, укладеного 17.12.2013 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 21.01.2014.

- Формувальна лінія VFK 700/600 (інвентарний № 104), що належить заставодавцю на праві власності, на підставі Договору № 12, укладеного 29.01.2014 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 04.02.2014.

- Формувальна лінія VFK 700/600 (інвентарний № 105), що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 12, укладеного між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 04.02.2014.

- Формувальна лінія VFK 700/600 (інвентарний № 106), що належить заставодавцю на праві власності, на підставі Договору № 12, укладеного 29.01.2014 між Заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 04.02.2017.

- Формувальна лінія VFK 700/600 (інвентарний № 107) що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 12, укладеного 29.01.2014 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 04.02.2014,

шляхом визнання права власності на предмет застави за Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк Центр .

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Трейд (ідентифікаційний код 34882274) та Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Пак (ідентифікаційний код 38545576) на користь Публічного товариства Комерційний Банк Центр (ідентифікаційний код 37119553) витрати з оплати судового збору в розмірі 15 895, 23 грн.

Заява про зміну предмету позову № 105/03 від 03.02.2017 судом долучена до матеріалів справи.

Від відповідачів 1, 2 заяв та клопотань процесуального характеру до початку проведення судового засідання до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представників відповідачів 1, 2 суд не повідомлений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017, керуючись ст. 77 ГПК України, судом відкладено розгляд справи № 910/18916/16 на 23.02.2017.

У судове засідання 23.02.2017 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідачів 1, 2 у судове засідання 23.02.2017 не з'явились.

Копія ухвали суду від 09.02.2017, яка направлялась відповідачу 1 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01042, м. Київ, Бульвар Дружби Народів, 9 на час проведення судового засідання 23.02.2017 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103041739502, в якому зазначено, що станом на 23.02.2017 поштове відправлення повернуто за зворотною адресою та адресату не вручено.

Копія ухвали суду від 09.02.2017, яка направлялась відповідачу 2 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського 5/2, літ. А на час проведення судового засідання 23.02.2017 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103041739510, в якому зазначено, що станом на 23.02.2017 поштове відправлення повернуто за зворотною адресою та адресату не вручено.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідачів 1, 2 невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідачі 1, 2 повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

У судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 23.02.2017, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні 23.02.2017 заяву про зміну предмету позову № 105/03 від 03.02.2017, яка подана до початку судового засідання 09.02.2017 суд зазначає, що у відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд зазначає, що предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 ЦК можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.12. постанови № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Враховуючи, що зміна предмету позову є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідачів, а саме відповідачам була надано можливість надання заперечень щодо нового предмета позову та наведенні його доводів у судовому засіданні, а також те, що заява про зміну предмету позову було подано до початку розгляду справи по суті, останню прийнято судом до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 23.02.2017 позивачем суду не надано.

Від відповідачів 1, 2 заяв та клопотань процесуального характеру до початку проведення судового засідання до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представників відповідачів 1, 2 в судові засідання суд не повідомлений.

Документи, в т.ч. відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду відповідачами 1, 2 суду не надані.

Відповідно до 2.3 постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників відповідачів 1, 2 в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідачі не скористалися належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, останніми не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представників відповідачів 1, 2 не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань від представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників позивача ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судовому засіданні 23.02.2017 представник позивача виклав та підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову № 105/03 від 03.02.2017, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 08.04.2013 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Центр (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гермес Трейд (надалі - позичальник, відповідач 1 у справі) було укладено Договір про відновлювальну кредитну лінію № 080413/09 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 5 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти у строк по 07.04.2014 (включно) відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії, який наведено в додатку № 1 до цього договору, та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 20 % річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті б п. 3.1. цього договору, сплатити проценти у розмірі 30 % річних). Повернення кредитних коштів та сплата процентів здійснюється позичальником у валюті отриманого кредиту.

Для обліку кредитних коштів, що надаються позичальнику, банк відкриває позичковий рахунок № 20621087801, МФО 380742.

В подальшому між сторонами вносились зміни та доповнення до Кредитного договору шляхом укладення договорів про внесення змін до нього.

Договором про внесення змін та доповнень № 1 від 28.05.2013 до Кредитного договору сторони виклали п. 1.1. Кредитного договору в наступній редакції: Банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 9 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти у строк по 07.04.2014 (включно) відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії, який наведено в додатку № 1 до цього договору, та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 20 % річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті б п. 3.1. цього договору, сплатити проценти у розмірі 30 % річних). Повернення кредитних коштів та сплата процентів здійснюється позичальником у валюті отриманого кредиту.

Договором про внесення змін та доповнень № 2 від 08.11.2013 до Кредитного договору сторони виклали п. 1.1. Кредитного договору в наступній редакції: Банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом у розмірі 9 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти у строк по 07.04.2014 (включно), у відповідності з графіком зменшення ліміту кредитної лінії (додаток № 1 до цього договору), та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 20 % річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті б п. 3.1. цього договору, сплатити проценти у розмірі 30 % річних). Повернення кредитних коштів та сплата процентів здійснюється позичальником у валюті отриманого кредиту.

Розділами 2 - 8 Кредитного договору сторони узгодили порядок надання та повернення кредитних коштів, нарахування процентів, цільове використання кредитних коштів, умови забезпечення та фінансовий стан позичальника, дострокове повернення кредитних коштів, відповідальність позичальника, порядок дії договору тощо.

Відповідно до п. 8.7. Кредитного договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з п. 2.1. Кредитного договору надання кредитних коштів в рамках кредитної лінії проводиться траншами в строк з 08.04.2013 по 06.04.2014 за письмовими заявками позичальника, шляхом перерахування їх з позичкового на поточний рахунок позичальника, якщо інше не вказано у письмовій заявці.

Договором про внесення змін та доповнень № 2 від 08.11.2013 до Кредитного договору сторони виклали п. 2.1. Кредитного договору в наступній редакції: Надання кредитних коштів в рамках кредитної лінії проводиться траншами в строк з 08.04.2013 по 06.04.2014, з урахуванням графіку зменшення ліміту кредитної лінії, за письмовими заявками позичальника, шляхом перерахування їх з позичкового на поточний рахунок позичальника, якщо інше не вказано у письмовій заявці. .

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання вимог чинного законодавства та умов Кредитного договору було надано відповідачу 1 - Товариству з обмеженою відповідальністю Гермес Трейд на підставі заяв (вхід. № 474 від 08.04.2013 на суму 5 000 000,00 грн. та вхід. № 694 від 30.05.2013 на суму 4 000 000,00 грн.) кредитні кошти в сумі 9 000 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів № 1896 від 09.04.2013 на суму 5 000 000,00 грн. та № 4994 від 30.05.2013 на суму 4 000 000,00 грн., а також банківською випискою по особовому рахунку позичальника за період з 08.04.2013 по 01.07.2016.

При цьому факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів ТОВ Гермес Трейд не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення ТОВ Гермес Трейд претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору з боку відповідача 1 матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 2.3. Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 08.11.2013 позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти банку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок № № 3739555087801 таким чином, щоб станом на дату, встановлену в першому стовпці графіку зменшення ліміту кредитної лінії, заборгованість за кредитом не перевищувала ліміт кредитних коштів, розмір якого встановлений в другому стовпці графіку зменшення кредитної лінії.

Згідно п. 2.4. Кредитного договору позичальник сплачує комісію за відкриття позичкового рахунку в сумі 5 000,00 грн. на рахунок № 3739555087801 в ПАТ КБ Центр , МФО 380742, в день підписання цього договору.

Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 08.11.2013 позичальник зобов'язується сплачувати щомісячну комісію за невикористаний ліміт кредитування, яка становить 3 % річних від суми невикористаного ліміту кредитування. Розрахунок комісії проводиться за період невикористання кредитних коштів з моменту встановлення ліміту кредитування згідно з п. 1.1. графіку зменшення кредитної лінії та до моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника. Розрахунок комісії за день неотримання кредитних коштів проводиться як за повний день, а за день отримання кредитних коштів не проводиться. При розрахунку щомісячної комісії приймається рік рівний 360 календарних днів і місяць, рівний календарній кількості днів. Комісія сплачується щомісячно, в гривні, але не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом та в день повернення кредитних коштів, вказаний в п. 1.1. цього договору на рахунок № 3739555087801.

Пунктом 3.1. Кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту по наступних процентних ставках:

а) 20 % річних за період з дня надання кредитних коштів до настання строку їх повернення, встановленого в п. 1.1. цього договору, або настання дня застосування процентів в розмірі, встановленому в підпункті в) цього пункту;

б) 30 % річних за період з дня закінчення строку, встановленого п. 1.1. цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за цим договором в повному обсязі.

Зазначений розмір процентів є базовим і може бути змінений (зменшений або збільшений) сторонами в порядку і на умовах, встановлених цим договором.

Згідно п. 3.3. Кредитного договору розрахунок процентів проводиться за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника, до моменту повернення коштів на позичковий рахунок позичальника. Розрахунок процентів за день надання кредитних коштів проводиться як за повний день, а за день повернення кредитних коштів не проводиться. Розрахунок процентів проводиться виходячи з 360 днів в році, в місяці - за календарем.

Строк сплати процентів - один раз на місяць, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом. Позичальник сплачує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, у якому наступає термін повернення кредиту) не пізніше терміну повернення кредиту, вказаного в п. 1.1. кредитного договору (п. 3.4. Кредитного договору).

Датою сплати процентів є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у п. 3.2. цього договору (п. 3.5. Кредитного договору).

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору позичальник зобов'язується використовувати кредитні кошти, отримані за цим договором, на поповнення обігових коштів.

Згідно з графіком зменшення ліміту кредитної лінії, оформленим в якості додатку № 1 до Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 08.11.2013, позичальник повинен був у строк до 11.02.2014 повернути 2 900 000,00 грн. кредиту, у строк до 11.03.2014 повернути 3 050 000,00 грн. кредиту, у строк по 07.04.2014 (включно) повернути 3 050 000.00 грн. кредиту. При цьому залишок ліміту кредитної лінії мав становити з 08.04.2013 (включно) - 5 000 000,00 грн., з 28.05.2013 (включно) - 9 000 000,00 грн., з 11.02.2014 (включно) - 6 100 000,00 грн., з 11.03.2014 (включно) - 3 050 000,00 грн.

Пунктом 7.1. Кредитного договору передбачено, що за неналежне та/або несвоєчасне виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів та/або по сплаті процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У свою чергу, як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, позичальником - ТОВ Гермес Трейд були порушені договірні зобов'язання за Кредитним договором перед позивачем в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати обов'язкових платежів, здійснивши тільки погашення 1236666,66 грн. нарахованих за користування кредитними коштами процентів, що підтверджується відповідною банківською випискою з особового рахунка позичальника, внаслідок чого станом на 05.10.2016 у позичальника утворилась заборгованість за Кредитним договором в загальному розмірі , а саме 20 174 584,34 грн., з яких: 9 000 000,00 грн. - основний борг по кредиту, 875 527,79 грн. - проценти за користування кредитними коштами за період з 09.04.2013 по 22.05.2014 (2 112 194,45 грн. нараховані банком проценти за користування кредитними коштами - 1 236 666,66 грн. сплачені ТОВ Гермес Трейд грошові кошти на виконання умов Кредитного договору), 8 762 288,30 грн. - пеня за прострочену заборгованість по основному боргу за період з 12.02.2014 по 05.10.2016, 842 573,21 грн. - пеня за прострочену заборгованість за процентами за період з 11.02.2014 по 05.10.2016 та 694 195,04 грн. - три відсотки річних по основному боргу за період з 12.02.2014 по 05.06.2016.

У зв'язку з викладеним ПАТ КБ Центр звертався до ТОВ Гермес Трейд з вимогою вих. № 111/03 від 27.03.2014 про сплату заборгованості за Кредитним договором, копія якої наявна в матеріалах справи.

Проте ТОВ Гермес Трейд залишено вказану вимогу без відповіді та задоволення.

В свою чергу, відповідачами 1 та 2 не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи ЛІГА: Закон перевірки доданих позивачем до позовної заяви розрахунків вищевказаних сум заборгованостей по кредиту та процентам, пені за прострочення заборгованості за кредитом та сплату відсотків за користування кредитом, а також нарахованим процентами річних, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача, його арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам спірного Договору про відновлювальну кредитну лінію № 080413/09-Кю від 08.04.13 р. та додатковим угодам до нього.

З огляду на вищенаведене, суд визнає обґрунтованою нараховану позивачем станом на 05.10.2016 р. суму заборгованості позичальника за Кредитним договором в розмірі 20174584,34 грн., до якої входять: 9 000 000,00 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 875 527,79 грн. заборгованості за простроченими процентами, 8 762 288,30 грн. пені за прострочений кредит, 842 573,21 грн. пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, 694 195,04 грн. процентів річних за прострочений кредит.

Суд зазначає, що за приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 49 Закону України Про заставу заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України Про заставу заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, зокрема така, що випливає з договору кредиту.

Як визначено сторонами у п. 5.1. Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 28.05.2013, виконання зобов'язань по цьому договору забезпечується заставою рухомого майна:

- обладнання, що належить ТОВ Гермес Трейд , зокрема, ко-екструзійна лінія KFHS60EE/45-4/1300 (інвентарний № 129), формувальна лінія KMD78B (інвентарний № 92), ко-екструзійна лінія KFHS70EE/60-5/1300 (інвентарний № 124), формувальна лінія KMD78B (інвентарний № 93);

- порукою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1);

- порукою ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2).

З метою забезпечення виконання позичальником грошових зобов'язань за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 080413/09-КЮ від 08.04.2013 між ПАТ КБ Центр (заставодержатель за договором, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Грін ПАК (заставодавець за договором, поручитель) було укладено Договір застави обладнання від 05.06.2014 (далі - Договір застави).

Відповідно до п. 1.1 Договору застави заставою забезпечується виконання зобов'язань за Договором про відновлювану кредитну лінію № 080413/09-КЮ від 08.04.2013, що укладений між заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю Гермес Трейд (код ЄДРПОУ 34882274 , місцезнаходження: 01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 9) (далі - позичальник), а також за усіма додатковими договорами про внесення змін та доповнень (додатковими угодами) та додатками до нього, як чинних на момент укладання цього договору, так і таких, які можуть бути укладені в майбутньому (далі - Кредитний договір), за умовами якого заставодавець, зокрема, зобов'язаний повернути заставодержателю кредит у розмірі 9 000 000,00 грн. у строк по 07.04.2014, сплатити нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 20 % річних та у розмірі 30 % річних згідно пп. б) п. 3.1. Кредитного договору, неустойку у розмірі та у випадках, встановлених Кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Заставодавцю відомі та він погоджується з усіма умовами Кредитного договору та станом виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором на день укладання цього договору.

Сторони цього договору домовились, що застава, передбачена умовами цього договору, розповсюджується на будь-яке збільшення кредиту або зміну процентів за Кредитним договором, та не потребується державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження заставою обладнання, яке є предметом застави за цим договором.

Згідно з п. 1.2. Договору застави предметом застави за цим договором є рухоме майно заставодавця (надалі - предмет застави), а саме, наступне обладнання:

- Екструзінна лінія WELEX 90 30DMark III (інвентарний № 68, заводський № 9030/2012030) що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 94, укладеного 17.12.2013 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 21.01.2014р. Згідно виписки з балансу про наявність основних засобів станом на 04.06.2014, виданої заставодавцем, залишкова вартість зазначеного обладнання становить 5 702 083,33 грн.

Ринкова вартість екструзінної лінії WELEX 90 30DMark III, що передається в заставу становить 2 000 000,00 грн. , відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 04.06.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю РЄМ (Сертифікат № 13493/12 суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом Державного майна України 01.06.2012).

Вартість зазначеного обладнання, визначена за згодою сторін та на момент укладення цього договору, становить 2 000 000,00 грн.

- Екструзійна лінія WELEX 90 30DMark III (інвентарний № 69, заводський № 9030/2012041) що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 94, укладеного 17.12.2013 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 21.01.2014. Згідно виписки з балансу про наявність основних засобів станом на 04.06.2014, виданої заставодавцем, залишкова вартість зазначеного обладнання становить 5 702 083,33 грн.

Ринкова вартість екструзійної лінії WELEX 90 30DMark III, що передається в заставу становить 2 000 000,00 грн., відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 04.06.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю РЄМ (Сертифікат № 13493/12 суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом Державного майна України 01.06.2012).

Вартість зазначеного обладнання визначена за згодою сторін та на момент укладення цього договору, становить 2 000 000,00 грн.

- Екструзійна лінія WELEX 90 30DMark III (інвентарний № 70, заводський № 9030/2012046) що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 94, укладеного 17.12.2013 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 21.01.2014. Згідно виписки з балансу про наявність основних засобів станом на 04.06.2014, виданої заставодавцем, залишкова вартість зазначеного обладнання становить 5 702 083,34 грн.

Ринкова вартість екструзійної лінії WELEX 90 30DMark III, що передається в заставу становить 2 500 000.00 грн., відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 04.06.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю РЄМ (Сертифікат № 13493/12 суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом Державного майна України 01.06.2012).

Вартість зазначеного обладнання, визначена за згодою сторін та на момент укладення цього договору, становить 2 500 000,00 грн.

- Формувальна лінія VFK 700/600 (інвентарний № 104) що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 12, укладеного 29.01.2014 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 04.02.2014. Згідно виписки з балансу про наявність основних засобів станом на 04..06.2014, виданої заставодавцем, залишкова вартість зазначеного обладнання становить 1 428 000,00 грн.

Ринкова вартість формувальної лінії VFK 700/600, що передається в заставу становить 800 000,00 грн., відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 04.06.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю РЄМ (Сертифікат № 13493/12 суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом Державного майна України 01.06.2012).

Вартість зазначеного обладнання, визначена за згодою сторін та на момент укладення цього договору, становить 800 000,00 грн.

- Формувальна лінія VFK 700/600 (інвентарний № 105) що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 12, укладеного 29.01.2014 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 04.02.2014. Згідно виписки з балансу про наявність основних засобів станом на 04.06.2014, виданої заставодавцем, залишкова вартість зазначеного обладнання становить 1 428 000,00 грн.

Ринкова вартість формувальної лінії VFK 700/600, що передається в заставу становить 700 000,00 грн., відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 04.06.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю РЄМ (Сертифікат № 13493/12 суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом Державного майна України 01.06.2012).

Вартість зазначеного обладнання, визначена за згодою сторін та на момент укладення цього договору, становить 700 000,00 грн.

- Формувальна лінія VFK 700/600 (інвентарний № 106) що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 12, укладеного 29.01.2014 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 04.02.2014. Згідно виписки з балансу про наявність основних засобів станом на 04.06.2014, виданої заставодавцем, залишкова вартість зазначеного обладнання становить 1 428 000,00 грн.

Ринкова вартість формувальної лінії VFK 700/600, що передається в заставу становить 700 000,00 грн., відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 04.06.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю РЄМ (Сертифікат № 13493/12 суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом Державного майна України 01.06.2012).

Вартість зазначеного обладнання, визначена за згодою сторін та на момент укладення цього договору, становить 700 000,00 грн.

- Формувальна лінія VFК 700/600 (інвентарний № 107) що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 12, укладеного 29.01.2014 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 04.02.2014. Згідно виписки з балансу про наявність основних засобів станом на 04.06.2014, виданої заставодавцем, залишкова вартість зазначеного обладнання становить 1 428 000,00 грн.

Ринкова вартість формувальної лінії VFК 700/600, що передається в заставу становить 700 000,00 грн., відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 04.06.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю РЄМ (Сертифікат № 13493/12 суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом Державного майна України 01.06.2012).

Вартість зазначеного обладнання, визначена за згодою сторін та на момент укладення цього договору, становить 700 000,00 грн.

Предмет застави оцінений сторонами в сумі 9 400 000,00 грн. (п. 1.3. Договору застави).

Предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця та зберігається за адресою: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності. 24 (п. 1.6 Договору застави).

Розділами 2 - 8 Договору застави сторони узгодили права та обов'язки сторін, виникнення та припинення права застави, звернення стягнення на предмет застави, урегулювання можливих спорів, порядок та строк дії договору тощо.

За умовами п. 8.1 Договору застави цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання його умов.

Вказаний Договір підписаний представниками заставодавця та заставодержателя та засвідчений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором застави, який підпадає під правове регулювання норм § 6 глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України Про заставу .

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 583 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України Про заставу передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

При цьому застава завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем зобов'язання. Законодавством розрізняється застава, надана боржником, та застава, надана третьою особою (майновим поручителем).

Предметом застави можуть бути майно та майнові права (ч. 1 ст. 4 Закону України Про заставу ).

Відповідно положень ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

При цьому з приписами вказаної статті кореспондуються норми ст. 19 Закону України Про заставу , згідно якого за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Випадки, коли заставодержатель набуває права стягнення на предмет застави, визначені сторонами в розділах 3, 4 Договору застави.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про заставу застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1. Договору застави передбачене, що заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави при настанні хоча б однієї з наступних обставин:

- невиконання або неналежного виконання заставодавцем умов Кредитного договору (у тому числі, але не виключно, при несвоєчасному поверненні кредиту повністю або його частини, або несвоєчасній сплаті процентів, комісій, невиконанні вимоги про дострокове повернення кредиту тощо);

- невиконання або неналежного виконання заставодавцем умов цього договору;

- порушення справи про банкрутство заставодавця ;

в інших випадках, передбачених законодавством України або цим договором.

Відповідно до п. 4.2. Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, або в позасудовому порядку відповідно до ст. ст. 24, 26, 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень . Спосіб звернення стягнення на предмет застави заставодержатель визначає самостійно в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України та цим договором.

Сторони домовилися про те, що реалізація заставленого майна відбувається в порядку, встановленому діючим законодавством України (п. 4.3. Договору застави).

Також сторони домовились про те, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, цей договір передбачає передачу заставодержателю права власності на предмет застави. Заставодавець зобов'язаний на протязі 3-х робочих днів здійснити всі необхідні дії, передати усі необхідні документи (оригінали правовстановлюючих документі, технічну документацію, інструкцію з експлуатації, технічний паспорт тощо) та передати обладнання у володіння заставодержателю (п. 4.4. Договору застави).

Згідно з п. 4.5. Договору застави за рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги тощо.

В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно п. 8.3 Договору застави усі зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу тільки за умови їх здійснення в письмовій формі. Зміни та доповнення до цього договору є невід'ємною частиною договору.

Усі повідомлення сторін здійснюються в письмовій формі шляхом надіслання листів, повідомлень, телеграм, факсів, з подальшим направленням оригіналів таких повідомлень поштою або кур'єром за адресами, зазначеними в розділі Адреси, банківські реквізити та підписи сторін цього договору, або шляхом вручення стороні особисто.

При цьому право застави, як і Договір застави припиняє чинність у разі виконання забезпечених заставою зобов'язань за Кредитним договором, а також в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 3.2. Договору застави).

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з допущенням відповідачем 1 порушення зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та нарахованих процентів та пені, що призвело до виникнення заборгованості за Кредитним договором у вищезазначеному розмірі, 03.03.2015 року позивачем - ПАТ КБ Центр було направлено поручителю - ТОВ Грін Пак повідомлення (вих. № 203/13-1 від 06.06.2014 та вих. № 239/03 від 10.07.2014) про порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 080413/09-КЮ від 08.04.2013.

Крім того, 10.07.2014 за повідомленням ПАТ КБ Центр (вих. № 239/03 від 10.07.2014) було зареєстровано звернення стягнення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого мана (реєстрація змін) № 44665735 від 10.07.2014.

Статтею 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначено порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Так згідно зі ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 2 Закону України Про заставу визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Частиною 1 ст. 20 Закону України Про заставу визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 ст. 20 Закону України Про заставу встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 1 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Отже, Закон України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України Про заставу застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передачу рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 № 3-139гс11.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або тієї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала зобов'язання, сплати інших сум.

Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

За приписами ст. 29 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача, який ініціює звернення стягнення. Таке заперечення надсилається в письмовій формі обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону.

Якщо заперечення проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження надійшло від іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, може набути право власності на предмет забезпечувального обтяження лише в разі задоволення ним забезпеченої вимоги обтяжувача, який заперечує проти цього. Якщо відповідне заперечення надійшло від боржника, набуття обтяжувачем, який ініціює звернення стягнення, права власності на предмет забезпечувального обтяження можливе на підставі рішення суду.

У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання.

У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження усі обтяження відповідного рухомого майна з вищим пріоритетом зберігають чинність, а обтяження з нижчим пріоритетом припиняються.

Враховуючи вищенаведене, оскільки ТОВ Грін Пак не виконало обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача - ПАТ КБ Центр , банк звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про звернення стягнення на рухоме майно за спірним Договором застави в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ Гермес Трейд перед банком за Кредитним договором.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

Разом із тим відповідачами 1, 2 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за Кредитним договором, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору про відновлювальну кредитну лінію № 080413/09Кю від 08.04.2013 і додаткових угод до нього та Договору застави обладнання від 05.06.2014 р. або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів та додаткових угод до них на час їх підписання та виконання з боку сторін відсутні.

Доказів наявності заперечень відповідачів щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості та обраного позивачем способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження матеріали справи не містять.

Окрім того, як зазначалось судом вище, заборгованість ТОВ Гермес Трейд перед ПАТ КБ Центр станом на день звернення позивача з позовом до суду складає 20 174 584,34 грн., з яких: 9 000 000,00 грн. - основний борг по кредиту, 875 527,79 грн. - проценти за користування кредитними коштами за період з 09.04.2013 по 22.05.2014 (2 112 194,45 грн. нараховані банком проценти за користування кредитними коштами - 1 236 666,66 грн. сплачені ТОВ Гермес Трейд грошові кошти на виконання умов Кредитного договору = 875 572,79 грн. несплачені проценти за користування кредитними коштами), 8 762 288,30 грн. - пеня за прострочену заборгованість по основному боргу за період з 12.02.2014 по 05.10.2016, 842 573,21 грн. - пеня за прострочену заборгованість за процентами за період з 11.02.2014 по 05.10.2016 та 694 195,04 грн. - три відсотки річних по основному боргу за період з 12.02.2014 по 05.06.2016.

При цьому, предмет застави оцінений сторонами в сумі 9 400 000,00 грн. (п. 1.3. Договору застави).

Окрім того, оскільки відповідачами 1, 2 не будо подано суду заперечень щодо вартості предмета застави, визначеного умовами Договору застави та/або клопотань про призначення відповідної судової експертизи, судом визначено вартість предмета застави на підставі оцінки, зазначеної в умовах Договору застави.

У відповідності до п. 2.7. Кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступній черговості: а) прострочені комісії, б) прострочені проценти, в) прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, г) строкові комісії, д) строкові проценти, е) строкова заборгованість по поверненню кредитних коштів, є) неустойка.

Таким чином, з урахуванням черговості погашення заборгованості за Кредитним договором та зважаючи на ціну предмета застави, встановлену Договором застави, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором, а саме: в розмірі 9 400 000,00 грн. (вартість предмета застави) для погашення 875 527,79 грн. несплачених процентів за користування кредитними коштами та 8 124 472,21 грн. основного боргу по кредиту.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів задоволення ні позичальником, ні заставодавцем вимог позивача як кредитора та заставодержателя щодо погашення заборгованості за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 080413/09Кю від 08.04.2013 та у відповідності до Договору застави обладнання від 05.06.2014 р. передання предмету застави в рахунок погашення вищевстановленої судом заборгованості позичальника за Кредитним договором в добровільному порядку, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи та враховуючи приписи Закону України "Про заставу" за висновками суду позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги ПАТ КБ Центр про солідарне стягнення з ТОВ Гермес Трейд та ТОВ Грін Пак витрат по сплаті судового збору в розмірі 15 895,23 грн., то господарський суд зазначає, що у відповідності до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Судовий збір у справах зі спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття обґрунтованих пропозицій другої сторони. Якщо розбіжності між сторонами вирішено частково на користь однієї із сторін і частково на користь другої сторони, то витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, розподіляються між обома сторонами з урахуванням кількості та змісту прийнятих господарським судом пропозицій кожної із сторін (зокрема, у залежності від кількості пунктів спірного договору, прийнятих судом у редакції позивача і відповідача).

Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За таких обставин, господарський суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо солідарного стягнення з ТОВ Гермес Трейд витрат зі сплати судового збору в розмірі 15 895,23 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому, оскільки вартість заставленого майна згідно умов Договору застави становить 9 400 000,00 грн., позивач при зверненні до суду (враховуючи заяву про зміну предмету позову) повинен був сплатити судовий збір у розмірі 141 000,00 грн. Однак, як свідчать матеріали справи, при зверненні з позовом до суду та із заявою про зміну предмету позову ПАТ КБ Центр сплачено лише судовий збір у розмірі 15 895,23 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з особи, з вини якої виник спір, в дохід Державного бюджету України недоплаченої суми судового збору в розмірі 125 104,77 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються судом на ТОВ Грін Пак .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Пак задовольнити повністю.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Гepмec Трейд (01042, м. Київ, б-р Дружби Народів, 9, ідентифікаційний код 34882274) в розмірі 20 174 584 (двадцять мільйонів сто сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 34 коп. перед Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк Центр (03039, м. Київ, пр-т Науки, 54 Б, ідентифікаційний код 37119553) звернути стягнення на предмет застави за Договором застави від 05.06.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк Центр (03039, м. Київ, пр-т Науки, 54 Б, ідентифікаційний код 37119553) та Товариством з обмеженою відповідальністю Грін Пак (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 5/2, літ. А , ідентифікаційний код 38545576), а саме:

- Екструзійна лінія WELEX 90 30DMark III (інвентарний № 68, заводський № 9030/2012030), що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 94, укладеного 17.12.2013 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 21.01.2014.

- Екструзійна лінія WELEX 90 ЗОDМагк III (інвентарний № 69, заводський № 9030/2012041), що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 94, укладеного 17.12.2013 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 21.01.2014.

- Екструзійна лінія WELEX 90 ЗОDМагк Ш (інвентарний № 70, заводський № 9030/2012046), що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 94, укладеного 17.12.2013 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 21.01.2014.

- Формувальна лінія VFK 700/600 (інвентарний № 104), що належить заставодавцю на праві власності, на підставі Договору № 12, укладеного 29.01.2014 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 04.02.2014.

- Формувальна лінія VFK 700/600 (інвентарний № 105), що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 12, укладеного між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 04.02.2014.

- Формувальна лінія VFK 700/600 (інвентарний № 106), що належить заставодавцю на праві власності, на підставі Договору № 12, укладеного 29.01.2014 між Заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 04.02.2017.

- Формувальна лінія VFK 700/600 (інвентарний № 107) що належить заставодавцю на праві власності на підставі Договору № 12, укладеного 29.01.2014 між заставодавцем та ТОВ Екотехнотара , акт приймання-передачі обладнання від 04.02.2014,

шляхом визнання права власності на предмет застави за Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк Центр (03039, м. Київ, пр-т Науки, 54 Б, ідентифікаційний код 37119553). Ціна предмета застави за Договором застави обладнання від 05.06.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Грін Пак (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 5/2, літ. А , ідентифікаційний код 38545576) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Центр (03039, м. Київ, пр-т Науки, 54 Б, ідентифікаційний код 37119553) - 9 400 000 (дев'ять мільйонів чотириста тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Пак (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 5/2, літ. А , ідентифікаційний код 38545576) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Центр (03039, м. Київ, пр-т Науки, 54 Б, ідентифікаційний код 37119553) 15 895 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 23 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Пак (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 5/2, літ. А , ідентифікаційний код 38545576) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 125 104 (сто двадцять п'ять тисяч сто чотири) грн. 77 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 03 березня 2017 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон