Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/1294/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017Справа №910/1294/17

За позовом Міжнародного благодійного фонду "Добробут громад"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛОРЕА КОМПАНІ" про стягнення 2 651 000,00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Волошинович О.П. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міжнародний благодійний фонд "Добробут громад" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛОРЕА КОМПАНІ" (відповідач) про стягнення 2 651 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно із платіжними дорученнями №407 від 26.08.2015 та №406 від 26.08.2015 помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 2 651 000,00 грн., яку відповідач добровільно не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1294/17 та призначено її до розгляду на 16.02.2017.

16.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 розгляд справи №910/1294/17 відкладено на 28.02.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

28.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документ по справі.

В судове засідання 28.02.2017 з'явився представник позивача, надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав, викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та витребуваних документів суду не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи ухвалами Господарського суду міста Києва від 27.01.2017 та від 16.02.2017, які надсилались на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, справа у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 28.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.08.2015 Міжнародний благодійний фонд "Добробут громад" (позивач) перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛОРЕА КОМПАНІ" (відповідач), відкритому у ПАТ КБ "Приватбанк" (Печерська філія), кошти в загальному розмірі 2 651 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №406 від 26.08.2015 (призначення платежу: "оплата за товари згідно договору № МС-15-08-26-01 від 26.08.2015") та №407 від 26.08.2015 (призначення платежу: "оплата за товари згідно договору № МС-15-08-26-02 від 26.08.2015").

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з запитом про надання інформації №28042016-3 від 28.04.2016 про наявність господарських операцій щодо перерахування коштів в сумі 2 651 000,00 грн., що підтверджується поштовим поверненням №0302207649070 з відміткою про закінчення встановленого строку зберігання.

Позивач зазначає, що жодних договорів з відповідачем укладено не було, в тому числі і № МС-15-08-26-02 від 26.08.2015 та МС-15-08-26-01 від 26.08.2015.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що оскільки грошові кошти в розмірі 2 651 000,00 грн. перераховані позивачем на рахунок відповідача є помилково сплаченими та отримані відповідачем без достатніх на те правових підстав, на вимогу позивача відповідачем не повернуті, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача помилково сплачених грошових коштів в розмірі 2 651 000,00 грн., посилаючись на ст. 1212 ЦК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судом встановлено, що 26.08.2015 Міжнародний благодійний фонд "Добробут громад" здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 2 651 000,00 грн. зі свого рахунку, відкритого у ПАТ КБ "Хрещатик", на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛОРЕА КОМПАНІ" , відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк" (Печерська філія), що підтверджується платіжними дорученнями №406 від 26.08.2015 та №407 від 26.08.2015.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.

Як стверджує позивач, вказані грошові кошти у розмірі 2 651 000,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача помилково, між сторонами не існувало жодних договірних правовідносин та зобов'язань, які були б підставою для перерахування грошових коштів у розмірі 2 651 000,00 грн.

Також, позивачем надано заяву вих. №28/02/2017-01 від 28.02.2017, в якій позивачем зазначено, що жодних договорів між МБФ Добробут громад та ТОВ ВАЛОРЕА КОМПІНІ , в тому числі договорів №МС-15-08-26-01 від 26.08.2015 та №МС -15-08-26-02 від 26.08.2015 укладено не було.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами зобов'язальних відносин, на виконання яких могли бути перераховані вказані грошові кошти.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем, у відповідності до вищезазначених приписів процесуального закону, не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 2 651 000,00 грн. Жодних документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем також не надано.

Встановлені судом обставини свідчать про відсутність між сторонами договірних зобов'язань, доказів протилежного матеріали справи не місять, у зв'язку з чим, перераховані позивачем на рахунок ТОВ "ВАЛОРЕА КОМПАНІ" грошові кошти у розмірі 2 651 000,00 грн., з урахуванням приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛОРЕА КОМПАНІ".

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З огляду на вищенаведене, у зв'язку з відсутністю доказів на спростування позовних вимог позивача, неповернення відповідачем позивачу безпідставно отриманих коштів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 2 651 000,00 грн., набутих без достатньої правової підстави.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позов Міжнародного благодійного фонду "Добробут громад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛОРЕА КОМПАНІ" про стягнення 2 651 000,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛОРЕА КОМПАНІ" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 54. літ. А, ідентифікаційний код 39482800) на користь Міжнародного благодійного фонду "Добробут громад" (03022, м. Київ, вул. М.Максимовича, будинок 3-Г, офіс 484, ідентифікаційний код 21712644) 2 651 000,00 грн. набутих без достатньої правової підстави та 39 765,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2017.

Суддя С.О. Турчин