Рішення

від 06.03.2017 по справі 908/3486/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/166/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017 Справа № 908/3486/16

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю «Біолайн» (69035, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32474657)

про стягнення 5 173,53 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 11.07.2016р. № 243/20-19

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

27.12.2016р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн «Міські теплові мережі» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Біолайн» про стягнення з відповідача 5 173,53 грн., з яких: 2 616,07 грн. основного боргу, 214,44 грн. 3% річних та 2 343,02 грн. інфляції.

Ухвалою від 27.12.2016р. порушено провадження у справі № 908/3486/16, присвоєно справі номер провадження 24/166/16, розгляд справи призначено на 06.02.2017р.

Ухвалою від 06.02.2017р. строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів - до 14.03.2017р., розгляд справи відкладений на 01.03.2017р.

Судове засідання проводилося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 01.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2013р. № 203762, на виконання умов якого позивач в період з грудня 2013 року по лютий 2014 року відпустив відповідачу теплову енергію на суму 2 616,07 грн. В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожиту теплову енергію в спірному періоді. Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за вказаний період складає 2 616,07 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 214,44 грн. 3% річних за період з 20.01.2014р. по 15.11.2016р. та 2 343,02 грн. інфляції за період лютий 2014 року - жовтень 2016 року. З урахуванням викладеного, просить суд, на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, Закону України Про теплопостачання , Правил користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007р. за № 1198, позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, документи, витребувані судом, не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач був попереджений належним чином.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013р. між Концерном «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організація) в особі директора філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району та товариством з обмеженою відповідальність Біолайн (Споживач) укладений договір № 203762 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з додатками до нього, за умовами якого (п. 1.1.) Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач в період з грудня 2013 року по лютий 2014 року відпустив відповідачу теплову енергію на суму 2 616,07 грн. Теплова енергія відпускалась до нежитлових приміщень № 66-68, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд 107-Б.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору енергопостачання.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання» , теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Сторони в договорі встановили наступний порядок розрахунків.

Згідно з п. 6.2 Договору, розрахунковим періодом - є календарний місяць.

Підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі (п. 6.3.)

Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4.).

Відповідно до п. 6.7 Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Рахімова, буд. № 4, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Відповідач не з'явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному Договором. Позивач направив розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу відповідача поштовою кореспонденцією. (докази направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії на адресу відповідача містяться в матеріалах справи).

Також, позивач надсилав на адресу відповідача претензії з вимогою погасити суму заборгованості. Однак, сума заборгованості у добровільному порядку погашена не була (копії претензій з доказами направлення містяться в матеріалах справи).

Споживач, згідно п. 6.7.1 Договору, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період (п. 6.7.2.).

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання -передачі теплової енергії на адресу Концерну МТМ не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди. Позивачем були зроблені помітки на актах згідно п. 6.7.2 Договору. Отже, оформлені таким чином акти є погодженими та являються підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем за спірний період в сумі 2 616,07 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України, підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач всупереч умовам договору заборгованість за вказаний період не оплатив. Доказів висунення заперечень позивачу з приводу отриманої теплової енергії не надав.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основного боргу складає 2 616,07 грн., яка підтверджена матеріалами справи.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 616,07 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 214,44 грн. 3% річних за період з 20.01.2014р. по 15.11.2016р. та 2 343,02 грн. інфляції за період лютий 2014 року - жовтень 2016 року.

Як вбачається з розрахунку 3% річних, долученого позивачем до позовних матеріалів, останнім нараховано річні на суму заборгованості за загальний період з 20.01.2014р. по 15.11.2016р. включно.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення 3% річних заявлена обґрунтовано. Однак, перевіривши розрахунок річних, здійснений позивачем, судом встановлено, що останнім допущено арифметичні помилки, зокрема, в частині визначення кількості днів прострочення. А саме: позивач помилково включає останній день (20 число місяця, наступного за розрахунковим), в який необхідно здійснити оплату, в період прострочки.

Суд вважає, що у розрахунку позивачем не взято до уваги, що згідно з ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Здійснивши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» перерахунок 3% річних в межах заявленого позивачем загального періоду (починаючи з наступного дня, не враховуючи в період прострочення 20 число місяця, наступного за розрахунковим), судом встановлено, що сума 3% річних, яку належить стягнути з відповідача, складає 214,38 грн. грн. за загальний період з 21.01.2014р. по 15.11.2016р. включно. Отже, вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 214,38 грн. В іншій частині вимоги відхиляються

Вимоги в частині стягнення 2 343,02 інфляції за період лютий 2014р. - жовтень 2016р. є доведеними та задовольняються судом.

З підстав зазначених вище, позов задоволено частково.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі в сумі 1 377,98 грн. відноситься на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біолайн» (69035, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32474657) на користь концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання 26039302042813 у філії - Запорізьке обласне управління АТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) - основний борг в сумі 2 616 (дві тисячі шістсот шістнадцять) грн. 07 коп.

Видати наказ

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біолайн» (69035, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32474657) на користь концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на поточний рахунок 26007301001951 у філії - Запорізьке обласне управління АТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) - 3% річних в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 38 коп., інфляційні втрати в сумі 2 343 (дві тисячі триста сорок три) грн. 02 коп.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біолайн» (69035, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32474657) на користь концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на поточний рахунок 26007301001951 у філії - Запорізьке обласне управління АТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) - судові витрати в сумі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 98 коп.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення у повному обсязі складено і підписано 06.032017р.

Суддя Т.А. Азізбекян