Рішення

від 02.03.2017 по справі 910/21824/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017Справа №910/21824/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарби-Колорит"

до Приватного підприємства Науково-виробниче підприємство "Профбудсервіс"

про зобов'язання повернути майно

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін :

від позивача Ніколаєнко М.В. - (за дов.); від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 02.03.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарби-Колорит" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Науково-виробниче підприємство "Профбудсервіс" про зобов'язання повернути майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки та додаткової угоди до нього, відповідачу у користування на строк дії договору поставки було передано майно. Після закінчення строку, на який укладено договір поставки, на письмову вимогу позивача майно відповідачем йому не повернуто, в зв'язку з чим, він звернувся до суду з вимогою про його витребування.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.12.2016 порушено провадження у справі № 910/21824/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.01.2017.

13.12.2016 та 23.12.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Судове засідання 18.01.2017 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 30.01.2017 розгляд справи призначено на 06.02.2017.

В судове засідання 06.02.2017 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 06.02.2017 розгляд справи відкладено на 15.02.2017.

В судове засідання 15.02.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2017 подав додаткові пояснення та клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 15.02.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 02.03.2017.

В судове засідання 02.03.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що в тексті позовної заяви було помилково зазначено посилання на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України та просив при розгляді справи не брати до уваги зазначені норми. Позивач подав докази понесення витрат на послуги адвоката.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, з адреси місцезнаходження відповідача до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф. 20 "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення (вибули)".

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До матеріалів справи надано копію статуту в новій редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарби колорит", ідентифікаційний код 24726322, затвердженого рішенням Загальних Зборів Учасників (протокол від 13.06.2016), згідно якого попереднє найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарби колорит" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла".

12.03.2014 між Приватним підприємством Науково-виробниче підприємство "Профбудсервіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла" (постачальник) укладено договір поставки № TR0501183 згідно якого постачальник зобов'язується протягом дії дійсного договору поставляти товар, у відповідності до заявок покупця, а покупець зобов'язується приймати його і оплачувати за товар у відповідності до торгових умов, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 6.1, 6.5 договору він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печаткою уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків до їх повного здійснення. Зміни та доповнення, додатки і протоколи до цього договору складаються у письмовій формі, є його невід'ємною частиною і вступають в силу з моменту їх підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін.

Згідно додатку № 8 до договору поставки товару № TR0501183 від 12.03.2014 сторони домовились про те, що постачальник надає покупцю тонувальне обладнання для збереження властивостей товару та доведення до необхідної для його споживчого попиту кольорокорекції шляхом адитивного змішування у відповідному співвідношенні основи фарби та пігментів. Надання обладнання та його повернення здійснюється уповноваженими представниками стороні, що оформляється двостороннім актом приймання-передачі та актом повернення, які є невід'ємною частиною даного додатку. Сторони домовились, що обладнання залишається власністю постачальника, а вартість користування обладнанням включена до вартості товарів і не підлягає додатковій оплаті з боку покупця (п. 1., 2, 3, 8 додатку).

Згідно п. 4, 5 додатку, покупець гарантує дбайливе ставлення до обладнання та його збереження на період дії договору. Покупець зобов'язується використовувати надане йому обладнання тільки для тонування продукції виробництва або торгових марок постачальника, що постачається за договором.

Цей додаток набирає чинності із дня підписання та є невід'ємною частиною договору (п. 9 додатку).

До матеріалів справи додано акт приймання-передачі тонувального обладнання від 14.03.2014, згідно якого постачальник передав покупцю: дозатор Jazzo D250, заводський номер 2110168, балансовою вартістю 65771,03 грн.; міксер TORO-30, заводський номер 790731, балансовою вартістю 37677,63 грн.; монітор LG E1941S, заводський номер 106TRXV10362, балансовою вартістю 785,00 грн.; системний блок Diawest, заводський номер 9708030011, балансовою вартістю 1475,00 грн. Обладнання встановлено, підключено, протестоване та надано-прийнято в роботу: 14.03.2014, за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 13А. Акт підписаний та скріплений печатками контрагентів.

Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу вищезазначеного обладнання.

Позивачем надано акт огляду тонувального обладнання від 02.12.2014, переданого відповідачу за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 13.

Судом встановлено, що договір поставки, а відповідно і всі додатки до нього припинив свою дію 31.12.2014 .

23.03.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 22.03.2016 № 60, в якій просив протягом 7 днів з моменту отримання даного листа повернути позивачу майно, передане за договором поставки № TR0501183 від 12.03.2014 та додатком № 8 до договору поставки товару № TR0501183 від 12.03.2014: дозатор Jazzo D250, заводський номер 2110168, балансовою вартістю 65771,03 грн.; міксер TORO-30, заводський номер 790731, балансовою вартістю 37677,63 грн.; монітор LG E1941S, заводський номер 106TPXV10362, балансовою вартістю 785,00 грн.; системний блок Diawest, заводський номер 9708030011, балансовою вартістю 1475,00 грн.

Договір поставки товару № TR0501183 від 12.03.2014 являється змішаним договором, що містить елементи договору поставки та договору найму. Зокрема додаток № 8 до договору поставки товару № TR0501183 від 12.03.2014 являється за своєю правовою природою договором найму, яким визначено об'єкт користування, вартість (включена у ціну товару, що поставляється. Оскільки додаток № 8 є частиною договору поставки, в якому відсутні застереження щодо іншого, ніж визначено договором поставки строку його дії, то строк користування майном, переданим у найм, припинився одночасно з припиненням договору поставки товару № TR0501183 від 12.03.2014 - 31.12.2014 .

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та відповідно до умов договору, закону, інших правових актів України, а у випадках їх відсутності відповідно до умов, що звичайно ставляться або звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 759 ЦК України , яка кореспондується із ч. 1 ст. 283 ГК України , за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Таким чином, приписами чинного законодавства безпосередньо визначено обов'язок відповідача повернути позивачеві майно, передане за актом на підставі договору поставки товару № TR0501183 від 12.03.2014.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивач передав відповідачу у користування майно для належного виконання договору поставки, яке відповідач не повернув після закінчення дії договору поставки товару № TR0501183 від 12.03.2014. Таким чином на день вирішення спору у відповідача перед позивачем існує зобов'язання повернути майно, передане йому у користування, на спростування вказаних обставин відповідачем не надано суду будь-яких документів.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Крім того, позивач просить суд включити до складу судових витрат витрати позивача на правову допомогу в розмірі 5714,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та оплата інших витрат, пов'язаних із розглядом справи. В контексті цієї норми, зокрема, судовими витратами є витрати на послуги адвоката, пов'язані із розглядом справи, якщо згадані витрати понесені стороною, котрій такі послуги надавались, а їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" . Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у статті 1 вказаного Закону , за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

За змістом статей 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України , сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України .

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016 між позивачем (клієнт) та адвокатським об'єднанням "Штайєр, Ніколаєнко та партнери" в особі керуючого партнера - адвоката Ніколаєнка М.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3032 від 27.09.07) було укладено Договір № 1 про надання правової допомоги. Відповідно до умов цього договору адвокат може здійснювати представництво клієнта в судах та інших державних органах, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Відповідно до умов договору №1 про надання правової допомоги за виконання цього договору клієнт відшкодовує адвокату понесені ним витрати, пов'язані з виконанням договору, та виплачує адвокату гонорар за розцінками узгодженими сторонами за фактично виконану роботу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі правової допомоги.

31.10.2016 адвокат та клієнт підписали Акт № 17 прийому-передачі наданих послуг за договором № 1 про надання правової допомоги від 01.01.2016 на загальну суму 5714,00 грн. В той же час на вимогу суду позивачем було надано платіжне доручення № 2796 від 10.11.2016 про сплату послуг адвоката на загальну суму 37848,12 грн. згідно актів 15-19 від 31.10.2016.

Таким чином, суд вважає, що витрати позивача по оплаті послуг адвоката в сумі 5714,00 грн. є документально підтвердженими та обґрунтованими.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Профбудсервіс" (04071, м. Київ, вулиця Електриків, 32, офіс 3; ідентифікаційний код 32409216) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фарби Колорит" (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчок, 14; ідентифікаційний код 24726322) наступне майно на загальну вартість 105708,66 грн.: дозатор Jazzo D250, серійний номер 2110168, вартістю 65771,03 грн.; міксер TORO-30, серійний номер 790731, вартістю 37677,63 грн.; монітор LG E1941S, серійний номер 106TRXV10362, вартістю 785,00 грн.; системний блок Diawest, серійний номер 9708030011, вартістю 1475,00 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Профбудсервіс" (04071, м. Київ, вулиця Електриків, 32, офіс 3; ідентифікаційний код 32409216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарби Колорит" (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчок, 14; ідентифікаційний код 24726322) судовий збір у розмірі 1585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 63 коп., витрати на надання правової допомоги в розмірі 5714 (п'ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2017

Суддя І.В.Усатенко