Постанова

від 27.02.2017 по справі 910/20894/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа№ 910/20894/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Скляренко Р.С. (дов. від 01.12.2016 р.);

від відповідача: Столярчук Є.В. (дов. від 16.01.2017 р.);

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Естетік Консіліум Клінік"

на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року

у справі № 910/20894/16 (суддя: Лиськов М.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрбілрос

до товариства з обмеженою відповідальністю Естетік Консіліум Клінік

про стягнення 74 959,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 74 959,06 грн. заборгованості за договором генпідряду № 09-03/16 від 09.03.2016 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року у справі № 910/20894/16 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Укрбілрос задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Естетік Консіліум Клінік на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрбілрос 74 959 грн. 06 коп. основного боргу.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що договір є дійсним, укладений правочин є підставою для настання відповідних прав та обов'язків між сторонами. Позивачем було виконано роботи в строк, передбачений договором, та роботи виконувались вчасно і якісно, ніяких заперечень (претензій) від відповідача не надходило. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів оплати заборгованості за договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором підряду в сумі 74 959 грн. 06 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Естетік Консіліум Клінік звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на те, суд першої інстанції при винесені рішення не врахував відсутність додатків до договору, крім того, не врахував, що відсутність погодженої сторонами ціни договору унеможливлює визначення розміру та обґрунтованості позовних вимог. Апелянт зазначає, що відсутність погодженої (підписаної) обома сторонами договору проектно-кошторисної документації свідчить про те, що сторони не дійшли згоди стосовно предмету і ціни договору, а тому є підстави вважати цей договір неукладеним. Також скаржник зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається суд першої інстанції, підписаний головним бухгалтером відповідача - ОСОБА_4, яка не мала на це відповідних повноважень, оскільки відповідач діє на підставі модельного статуту, який не передбачає головного бухгалтера підписувати документи від імені юридичної особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Естетік Консіліум Клінік" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/20894/16.

24.02.2017 року через відділ документального забезпечення від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 27.02.2017 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.03.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю Укрбілрос (позивач, генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю Естетік Консіліум Клінік (відповідач, замовник) було укладено договір генпідряду №09-03/16 (а.с. 26-31).

Згідно умов п. 1.1. договору замовник доручає, а генпідрядник зобов'язується виконати роботи щодо здійснення капітального ремонту об'єкта підрядних робіт у відповідності з проектно-кошторисною документацією та умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.1.1. договору замовник зобов'язаний прийняти роботи й оплатити їх вартість.

Згідно з п. 2.2.5. договору генпідрядник може виконати роботи за цим договором із використанням власних матеріалів після одержання дозволу на їх використання від замовника й узгодження з останнім їх вартості.

Відповідно до п. 4.1. договору договірна ціна визначається на основі кошторису й одиничних розцінок. Одиничні розцінки є незмінними й не підлягають коригуванню протягом періоду будівництва. Ціна за договором відповідає рівню звичайних цін. Сторони проінформовані про ціни, що склалися на ринку.

Згідно з п. 5.1. договору оплата робіт за договором передбачає наступні види платежів: аванси на придбання генпідрядником матеріалів для виконання робіт, а також передоплату послуг з експлуатації машин і механізмів. Авансування здійснюється перед початком виконання робіт у строки й у сумах, які узгоджуються сторонами згідно графіка фінансування; оплата за виконані роботи здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання вповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних будівельних робіт з урахуванням оплачених авансів, якщо інше не передбачено в додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 8.1. договору після виконання кожного етапу робіт генпідрядник замовникові на розгляд і узгодження акт приймання виконаних будівельних робіт.

Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання від генпідрядника акту приймання виконаних будівельних робіт зобов'язаний прийняти виконані генпідрядником роботи та підписати акт приймання виконаних будівельних робіт або направити письмову мотивовану відмову від цього. У випадку не підписання замовником акту приймання виконаних будівельних робіт у зазначений термін і не направлення генпідряднику письмової мотивованої відмови про прийняття виконаних робіт протягом встановленого цим пунктом договору строк, пред'явлені генпідрядником до приймання роботи вважаються прийнятими замовником і підлягають повній оплаті в порядку, передбаченому даним договором. Моментом виконання робіт є дата підписання акту приймання виконаних будівельних робіт, оформленого відповідно до вимог законодавства України (п.п. 8.2., 8.4. договору).

Відповідно до п. 14.1. договору він набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2016 р., а по не виконаних зобов'язаннях - до повного їхнього виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач в період з 24.03.2016 р. по 01.06.2016 р. виконав роботи на загальну суму 663 984,64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (а.с. 44-53), які підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень та заперечень та скріплені печатками підприємств.

Дійсність виконаних робіт відповідачем не заперечується.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач, користуючись правом, наданим 2.2.5. договору, виконував роботи за цим договором із використанням власних матеріалів.

Для узгодження кількості та вартості матеріалів, які використовувались позивачем, сторонами були складені видаткові накладні № 11 від 17.03.2016р. на суму 11 989,70 грн., № 19 від 05.04.2016 р. на суму 1 574,59 грн. та № 24 від 24.05.2016 р. на суму 1 702,39 грн., всього на загальну суму 15 266,68 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень та заперечень та скріплені печатками підприємств (а.с. 68-70).

Зазначені накладні підтверджують надання дозволу відповідачем на використання позивачем в процесі виконання робіт за договором генпідряду власних матеріалів та узгодження з відповідачем їх вартості.

Відповідач в період з 14 березня 2016 р. по 27 липня 2016 р. здійснив лише часткову оплату наданих послуг на загальну суму 594 292, 26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 54-64).

Як зазначає позивач, ним було надіслано на адресу відповідача разом за актом звірки взаєморозрахунків претензію № 1608/2016-2 від 16.08.2016 р., в якій позивач зазначив, що ним виконано зобов'язання за договором № 09-03/16 від 09.03.2016 р. в повному обсязі в травні 2016 р., що зафіксовано в актах виконаних робіт та в актах прийому-передачі робіт та просить сплатити дебіторську заборгованість перед позивачем, що складає 84 959,00 грн. в строк до 01.09.2016 р. (а.с. 67)

Як вказує позивач, відповідачем було отримано претензію та у відповідь надіслано підписаний головним бухгалтером відповідача ОСОБА_4 акт звіряння.

З зазначеного акту звірки взаєморозрахунків за період 09.03.2016 р. - 16.08.2016 р., який наявний в матеріалах справи, вбачається, що станом на 16.08.2016 р. заборгованість на користь позивача становить 84 959,06 грн. (а.с. 66).

В подальшому в рахунок погашення боргу, 27.10.2016 р. відповідачем було сплачено 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 863 (а.с. 65).

Оскільки відповідачем не в повному обсязі було виконано зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 74 959,06 грн. заборгованості за договором генпідряду № 09-03/16 від 09.03.2016 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що договір є дійсним, укладений правочин є підставою для настання відповідних прав та обов'язків між сторонами. Позивачем було виконано роботи в строк, передбачений договором, заперечень (претензій) від відповідача при підписанні актів прийому передачі- виконаних робіт не надходило. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів оплати заборгованості за договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договорами підряду в сумі 74 959 грн. 06 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідач, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що у тексті договору умови щодо предмету, ціни та строку дії відсутні взагалі.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з оспорюваного договору, сторони погодили предмет (розділ 1 договору), ціну (розділ 4 договору) та строк дії договору (розділ 14 договору).

В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що підписання договору без погодження та підписання обов'язкових додатків до нього, посилання на які міститься в договорі, зокрема проектно-кошторисної документації, не можна вважати укладенням договору в розумінні Глави 53 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 875 ЦК України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодекс України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач схвалив виконання договору генпідряду, а саме погодив строк виконання та ціну виконаних робіт, шляхом підписання уповноваженим представником відповідача відповідних актів виконаних робіт.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач відмовився від прийняття здійснених позивачем робіт.

Отже, відповідно до п. 5.1 договору генерального підряду № 09-03\16 від 09 березня 2016 року, яким передбачено, що оплата за виконані роботи,здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання вповноваженими представниками сторін Актів приймання виконаних будівельних робіт , з урахуванням оплачених авансів, якщо інше не передбачено в додаткових угодах, що є невід'ємною частиною договору, - строк оплати за виконані позивачем роботи настав. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що акти прийому-передачі виконаних робіт підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень чи заперечень. Також, представник відповідача не надав контрозрахунку боргу за виконані роботи за договором ген підряду № 09-03\16 від 09 березня 2016 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач приступив до виконання спірного договору генпідряду, вчинивши фактичні дії з його виконання, а саме здійснивши часткову оплату виконаних робіт та використаних позивачем матеріалів на загальну суму 604 292,26 грн. З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що відповідачем здійснена оплата по спірному договору генпідряду № 09-03/16 від 09.03.2016р. та за будівельні матеріали.

Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Пунктом 7.1. договору генпідряду передбачено, що замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і цін виконаних робіт із проекту, кошторису норм і правилам, а матеріалів, конструкцій, виробів - державним стандартам і технічним умовам.

Таким чином, відповідно до умов спірного договору генпідряду на відповідача було покладено обов'язок, серед іншого, щодо контролю за обсягами та ціною виконаних робіт.

В матеріалах справи відсутні будь-які претензії відповідача щодо якості, кількості та невідповідності ціни здійснених підрядних робіт.

Крім того, відповідач не заперечує факту здійснення позивачем та прийняття відповідачем підрядних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як було зазначено вище, акти здачі-прийняття робіт відповідачем були підписані без жодних зауважень, виконані роботи відповідачем не заперечувались.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виконуючи умови договору, відповідач, як замовник, за приписами частини 1 статті 853 ЦК України, одержавши від позивача акти виконаних робіт спірний період, підписав їх без зауважень, не виявивши відступів від умов договору, у зв'язку з чим не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані позивачем за договором генпідряду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача щодо стягнення 74 959,06 грн. заборгованості за договором гепідряду № 09-03/16 від 09.03.2016 р. підлягає задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача, що акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається суд першої інстанції, підписаний головним бухгалтером відповідача - ОСОБА_4, яка не мала на це відповідних повноважень, оскільки відповідач діє на підставі модельного статуту, який не передбачає головного бухгалтера підписувати документи від імені юридичної особи, то колегія суддів зазначає про наступне.

Як вбачається з акта звірки взаєморозрахунків, він підписаний бухгалтером відповідача - ОСОБА_4 та скріплений печаткою підприємства. Відповідачем не підтверджено допустимими доказами, що на момент підписання акта звірки взаєморозрахунків у бухгалтера відповідача були відсутні повноваження на підписання зазначених бухгалтерського документа.

Крім того, колегія суддів вважає за можливе зазначити, що акт звірки взаєморозрахунків являє собою лише зведений обліковий документ, який фіксує стан розрахунків між сторонами та у разі підписання його обома сторонами підтверджує наявність певної заборгованості у контрагента, тоді як первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують здійснення господарських операцій по договору генпідряду № 09-03/16 від 09.03.2016 р. у даній справі є акти виконаних робіт та видаткові накладні, які зазначені вище.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року у справі № 910/20894/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Естетік Консіліум Клінік на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року у справі № 910/20894/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року у справі № 910/20894/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/20894/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Л.Г. Смірнова