Рішення

від 27.02.2017 по справі 911/218/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа № 911/218/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атомкомплект

до товариства з обмеженою відповідальністю Екоенерджи

про стягнення 8 154,44 грн.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. № 128/10 від 20.08.2015;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» до товариства з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи» про стягнення 8 154,44 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору № 53-129-01-15-00565 від 28.08.2015, відповідач поставив товар з порушенням встановлених в ньому строків, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня в сумі 1 039,00 грн. (п.7.2). Крім того, відповідач не здійснив своєчасну заміну невідповідної продукції, у зв'язку з чим йому нараховано штраф в розмірі 7 115,44 грн.(п. 7.3).

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2017 порушено провадження у справі № 911/218/17 та призначено до розгляду на 13.02.2017.

Ухвалою суду від 13.02.2017, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 27.02.2017.

Присутній в судовому засіданні 27.02.2017 представник позивача озвучив позовні вимоги та просив задовольнити їх з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 27.02.2017 року повторно не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до поштового конверту, останній повернути до суду із зазначенням причини за закінченням терміну зберігання .

З цього приводу слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році ).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду надсилались відповідачу за адресою вказаною в Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ,

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 27.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

28 серпня 2015 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атомкомплект (покупець) та ТОВ Екоенерджи (постачальник) було укладено договір поставки від № 53-129-01-15-00565, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі поставити запасні частини до вимикачів ВНВ (продукція, товар) виробництва ТОВ Іліган (м. Єкатеринбург, Росія) для потреб ВП Рівненська АЕС ДП НАЕК Енергоатом , а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, одиниця виміру і загальна кількість Продукції, її номенклатура, ціни, належність до систем, важливих для безпеки (СВБ), строк поставки зазначені в Специфікації , яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору сума Договору складає 51 947 грн. 42 коп. , у тому числі ПДВ 20 % - 8 657 грн. 90 коп.

Згідно із п. 5.1 Договору, строк поставки продукції зазначений в Специфікації, у відповідності до якої зазначено: строк поставки - протягом 90 днів від дати укладання Договору, тобто по 26.11.2015.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що поставка продукції згідно Специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP Вантажоодержувач - РВ ВП Складське господарство: 34400, м. Кузнєцовськ, Рівненська обл. (вантажоодержувач) згідно Інкотермс 2000.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад Вантажоодержувача.

Як вбачається з видаткової накладної № 14/12-01 продукція на суму 51 947 грн. 42 коп. відвантажена 16.12.2015 , тобто з пропуском встановленого договором строку.

Згідно господарського законодавства України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).

Законодавством України визначено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів ).

Сторони в договорі узгодили, що за порушення строку поставки продукції за Договором постачальнику нараховується пеня в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції (п. 7.2 договору).

Зважаючи на те, що в порушення умов договору, відповідач вчасно товар не поставив, позивач з урахуванням викладених норм та п. 7.2 договору просив суд застосувати до відповідача відповідальність у вигляді 0,1% пені за період з 27.11.2015 по 16.12.2015 в розмірі 1039,00 грн.

Аналізуючи вищевикладене та те, що строк поставки продукції настав 26.11.2015, однак відповідач вказані дії вчинив лише 16.12.2015, вимога позивача про стягнення пені є правомірною.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Суд встановив, що встановлений в договорі розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, а тому перевіривши правильність зазначеного позивачем періоду та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , суд встановив, що пеня за заявлений позивачем період на суму 51 947,42 грн. становить 1 038,95 грн.

Таким чином, заявлений до стягнення розмір пені в сумі 1 039,00 грн. підлягає задоволенню частково в розмірі 1 038,95 грн.

Крім того, як зазначив позивач, умовами договору, зокрема, п.6.3.2 п. 6.3 передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити відповідність якості продукції, що поставляється, умовам Договору.

Згідно із довідки від 23.12.2015 № Д 1-7-276 про виявлені невідповідності на етапі ВК-1 поставлена продукція за Договором, а саме, пружини кр.8СЯ.281.250 у кількості 96 шт. вартістю 17 462 грн. 02 коп. та пружини кр.8СЯ.281.238 у кількості 96 шт. вартістю 18 115 грн. 20 коп., всього на суму 35 577 грн.22 коп., не пройшла вхідний контроль ВК-1.

Відповідно до п. 5.11 Договору, у випадку виявлення недостачі продукції або поставки некомплектної, неякісної продукції, постачальник зобов'язаний допоставити відсутню кількість продукції, доукомплектувати або замінити на якісну. Допоставлена продукція повинна відповідати умовам Договору. Затримка допоставки, доукомплектації продукції або заміни неякісної продукції на якісну на строк понад 20 діб з моменту направлення повідомлення покупцем (вантажоодержувачем), тягне за собою відповідальність постачальника за неналежне виконання зобов'язань за Договором згідно із п. 7.3 Договору.

Так, 30.12.2015 за № 8852/42 покупцем направлено повідомлення постачальнику про виявлені невідповідності поставленої продукції з вимогою їх невідкладного усунення.

Відповідно до акту приймання-передачі забракованої продукції від 13.01.2016 № 041-28/13.01 забракована продукція повернута постачальнику (копія в матеріалах справи). При цьому, станом на момент розгляду справи, заміна забракованої продукції не здійснена.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що постачальник за Договором несе відповідальність за якість продукції. Якщо поставлена продукція не відповідає за якістю стандартам, ТУ, іншій документації або умовам Договору, а також у випадку поставки некомплектної або недопоставки продукції, постачальник зобов'язаний власними силами і за свій рахунок здійснити заміну неякісної/некомплектної продукції або допоставити продукцію у 20-денний термін з моменту направлення повідомлення покупцем (Вантажоодержувачем). Якщо постачальник не здійснив заміну невідповідної продукції у зазначений термін. Покупець має право вимагати сплати постачальником штрафу в розмірі 20% від вартості продукції невідповідної якості.

Так, як вбачається з акту приймання-передачі забракованої продукції, вартість такого товару, що не пройшов вхідний контроль становить 35577,22 грн.

З урахуванням зазначеного, позивачем заявлено штраф на підставі п. 7.3 договору з розрахунку (35 577,22*20%), який склав 7 115,44 грн.

Перевіривши правильність його нарахування із застосуванням норм чинного законодавства, суд встановив, що заявлена до стягнення сума штрафу в розмірі 7 115,44 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1038,95 грн. пені та 7 115,44 грн. штрафу. В іншій частині суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Екоенерджи (07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 2а, офіс 2, код ЄДРПОУ 36692296) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атомкомплект (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108а, код ЄДРПОУ 26251923) - 1 038 (одну тисячу тридцять вісім) грн. 95 коп. пені, 7 115 (сім тисяч сто п'ятнадцять) грн. 44 коп. штрафу, 1599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 06.03.2017.

Суддя О.В. Щоткін