Рішення

від 01.02.2017 по справі 911/3875/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа № 911/3875/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» , м. Київ

До Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , Київська обл., м. Вишневе

про стягнення 172 133 грн. 43 коп.

Суддя- Мальована Л.Я.

Представники сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 49-9/16 від 01.12.2016 року);

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 294 від 30.12.2016 року).

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 172 133 грн. 43 коп., з яких: 133 531 грн. 54 коп. - інфляційних втрат, 38 601 грн. 89 коп. - 3% річних.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, надав свій розрахунок за період з 26.05.2015 року по 29.04.2016 року із якого вбачається, що інфляційні втрати складають 72 769 грн. 72 коп., а 3% річних - 35 795 грн. 45 коп. відповідно.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 25.01.2017 року по 01.02.2017 року для можливого врегулювання спору мирним шляхом.

Після оголошеної перерви позивач надав письмові пояснення із яких вбачається, що він погоджується із сумою 3% річних у розмірі 35 795 грн. 45 коп., а інфляційні складають 111 962 грн. 67 коп., тому просить суд стягнути з відповідача 147 759 грн. 12 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

07.10.2010р. між ТОВ Науково-виробниче підприємство Нафтогазгеосервіс та ДП Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості Національної акціонерної компанії Нафтогаз України було укладено договір про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи № 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - виконавець зобов'язаний здійснити надання послуг з виконання науково-дослідної роботи за темою «Комплексний аналіз даних геолого-геофізичних досліджень з метою виявлення пасток вуглеводнів різного типу в межах Львівського палеозойського прогину» (далі - послуги), а відповідач - замовник зобов'язується прийняти у власність результати наданих послуг і оплатити їх вартість на умовах, викладених у цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2 договору за надані послуги замовник, згідно з цим договором, перераховує виконавцю кошти без ПДВ, у сумі 2996666,67 грн., ПДВ - 599333,33 грн. Загальна ціна договору становить 3596000,00 грн.

Згідно з п. 2.5 договору замовник здійснює у безготівковій формі оплату вартості наданих виконавцем послуг протягом 30 банківських днів з дати підписання обома сторонами без зауважень відповідного акту здавання-приймання наданих послуг.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір вважається укладеним з дати підписання договору уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами умов цього договору.

Додатком № 1 до договору сторони передбачили 5 етапів надання послуг та строки їх виконання.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 1457000 грн., що підтверджується наступними актами здавання-приймання послуг: від 02.07.2012р. № 15-с на суму 713000 грн., від 29.12.2012р. № 51-с на суму 744000,00 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін договору та скріплені їх печатками, проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково в сумі 350000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.10.2012р. № 103246 на суму 350000 грн.

Між сторонами у справі було укладено договір про закупівлю послуг від 23.10.2012р. № С-607/15 (далі - договір про закупівлю послуг), відповідно до умов якого позивач - виконавець зобов'язався у 2012 році надати відповідачеві - замовникові послуги, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги (п. 1.1 договору про закупівлю послуг).

Відповідно до п. 3.2 договору про закупівлю послуг ціна цього договору становить 562500 грн., крім того ПДВ - 112500 грн., всього 675000 грн.

Згідно з п. 4.2 договору про закупівлю послуг оплата наданих послуг здійснюється поетапно на підставі актів здавання-приймання послуг протягом 30 банківських днів з дати підписання відповідного акта здавання-приймання послуг по кожному виконаному етапу. При цьому, у разі сплати авансу, із суми, що має бути сплачена, вираховується питома частка авансового платежу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторін (п. 10.1 договору про закупівлю послуг).

На виконання умов договору про закупівлю послуг позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 675000 грн., що підтверджується наступними актами здавання-приймання послуг: від 29.12.2012р. № 52-с на суму 315000 грн., від 29.12.2012р. № 55-с на суму 360000 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін договору та скріплені їх печатками, проте, відповідач за надані послуги за договором про закупівлю послуг не розрахувався.

Вищенаведені факти встановлені рішеннями господарського суду Київської області від 18.07.2013р. у справі № 911/1945/13, від 11.08.2014р. у справі № 911/2879/14 та від 26.05.2015 року у справі № 911/1620/15.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 18.07.2013р. у справі № 911/1945/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» до Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної акціонерного компанії «Нафтогаз України» про стягнення 1867354,83 грн., позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної акціонерного компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» 1782000 грн. основного боргу, 63960 грн. пені, 28571,65 грн. 3 % річних, 37490,63 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.08.2014р. у справі № 911/2879/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» до Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної акціонерного компанії «Нафтогаз України» про стягнення 266292,54 грн., позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної акціонерного компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» 211660,81 грн. інфляційних втрат, 54631,73 грн. 3 % річних. 5325,85 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.05.2015 р. у справі № 911/1620/15 позов задоволено повністю та стягнуто з ДП «Науканафтогаз» на користь ТОВ НВП «Нафтогазгеосервіс» 948 984,85 грн. інфляційних втрат та 43 781,91 грн. 3% річних за період з 12.07.2014 року по 25.05.2015 року, а також 19 855,34 грн. судового збору.

Вказані рішення від 18.07.2013р. у справі № 911/1945/13, від 11.08.2014р. у справі № 911/2879/14 та від 26.05.2015 р. у справі № 911/1620/15 набрали законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

У відповідності до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

На момент розгляду даної справи основний борг відповідача в сумі 1782000 перед позивачем, який стягнутий з відповідача за рішенням суду від 18.07.2013р. у справі № 911/1945/13 погашений в повному обсязі 29.04.2016 року, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення строків виконання грошових зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. № 14, господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Пунктом 7.1 вищевказаної постанови передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з травня 2015 р. по 29.04.2016р. складають 111 962 грн. 67 коп., 3 % річних з прострочених сум за період з травня 2015 р. по 29.04.2016 р. складають 37 795 грн. 45 коп.

Посилання відповідача на відсутність можливість своєчасно погасити заборгованість перед позивачем, яка виникла в результаті неналежного виконання контрагентами відповідача грошових зобов'язань та через те, що підприємство відповідача перебуває у складному фінансовому становищі, не приймається судом до уваги при вирішенні спору у даній справі та відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Судом встановлено дату (25.05.2015 року), в строк до якої було здійснено стягнення згідно рішення від 26.05.2015 року у справі № 911/1620/15, а тому розрахунок інфляційних втрат здійснюються судом.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що відповідач порушив зобов'язання щодо сплати боргу, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 72 769 грн. 72 коп. за період з 26.05.2015 року по 29.04.2016 року, та 3 % річних згідно наданого відповідачем розрахунку, який відповідає умовам договору та закону і складає 35 795 грн. 45 коп., що також не заперечується позивачем.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 625 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної акціонерного компанії «Нафтогаз України» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 8, ідентифікаційний код 32710871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазгеосервіс» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78, кім. 212, ідентифікаційний код 30980191) - 72 769 (сімдесят дві тисячі сімсот шістдесят дев'ять) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 35 795 (тридцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 45 коп. 3% річних, 1 628 (одна тисяча шістсот двадцять вісім) грн. 57 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована