Рішення

від 07.03.2017 по справі 475/687/16-ц

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доманівський районний суд Миколаївської області

35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

Справа № 475/687/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.03.2017смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді: Вадовської А.В.,

за участю секретаря: Кравець Л.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства «Деметра» (далі СФГ «Деметра» ) про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості за орендною платою, інфляційних втрат та трьох відсотків від простроченої суми,

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2016 р. позивач ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СФГ «Деметра» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_5, який помер 29.09.2014 р., успадкував належну йому на праві власності земельну ділянку розміром 6,36 га, кадастровий номер 4822783200:08:000:042, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

22.04.2016 право власності позивача ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

20.09.2009 р. між СФГ «Деметра» в особі ОСОБА_3 та померлим батьком позивача ОСОБА_5 укладений договір оренди належної йому земельної ділянки площею 6,36 га строком на 10 років. Договір зареєстрований у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» 23.03.2010 р. за №041048400037 р.

На думку позивача, укладений договір оренди підлягає розірванню через невиконання умов при його виконанні та невідповідності його положень вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі» .

Так, з 2009 р. орендна плата за вказаним договором у відповідності до п.9 вноситься у грошовій формі в розмірі 3 % від вартості земельної ділянки, розмір орендної плати підлягає щорічному перегляду згідно п.13.

Розмір орендної плати за час дії договору не змінювався.

З 2012 р. орендар фактично орендну плату не сплачує.

20.07.2016 р. та 22.08.2016 р. позивач у письмових зверненнях на адресу відповідача повідомив про своє бажання достроково розірвати договірні відносини через порушення орендарем умов договору та бажання самостійно обробляти земельну ділянку.

Відповідач проігнорував його письмові звернення, а тому позивач ОСОБА_4 звернувся з позовом до суду.

На думку позивача, оспорюваний договір оренди землі підлягає достроковому розірванню через невідповідність його положень вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на час укладення договору оренди.

Так, договір оренди від 20.09.2009 р. не містить ряду істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 09.07.2009 р. (чинній на час укладення договору).

Зокрема, п.10 договору не вказано чи обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції чи ні.

Пунктом 14 договору не встановлено відповідальність за прострочення сплати орендарем орендної плати, а п.32 договору не вирішене питання визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини. Пунктом 39 цього ж договору не вирішено питання щодо можливості розірвання договору в односторонньому порядку.

Таким чином, на думку представника позивача, договір оренди від 20.09.2009 р. укладений з порушеннями правил щодо наявності в договорі усіх істотних умов.

Крім того, договір, на думку представника, підлягає розірванню через порушення п.п.11, 13 договору - через несплату з 2012 р. орендної плати та не перегляд її розміру.

З вищезазначених підстав представник ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди землі від 20.09.2009 р., укладений між ОСОБА_5 та СФГ «Деметра» .

У частині розрахунку заборгованості представник позивача ОСОБА_1 неодноразово позовні вимоги уточнювала, в останній редакції просила стягнути на користь позивача з відповідача 17032,52 грн. орендної плати, в тому числі за 2012-2014 р.р. по 2876,13 грн. за кожен рік, 3528,90 грн. за 2015 р. та 4875,23 грн. за 2016 р.

За порушення виконання зобов'язання представник ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача за період з 01.01.2012 р. по 06.03.2017 р. інфляційні втрати на загальну суму 9740,72 грн., з яких 28,76 грн. за 2013 р., 2148,47 грн. за 2014 р., 5264,11 грн. за 2015 р. та 2299,39 грн. за 2016 р. по 06.03.2017 р. включно.

Також просила стягнути за період з 01.01.2012 р. по 06.03.2017 р. 3% річних від простроченої суми заборгованості на загальну суму 1484,39 грн., з яких 86,28 грн. 3% річних за 2012 р., 172,57 - за 2013 р., 258,85 грн. - за 2014 р., 364,72 грн. - за 2015 р., 510,98 грн. - за 2016 р., 90,99 грн. - за 2017 р.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 особистої участі не приймав.

Його представник ОСОБА_1 позов підтримала, наполягала на його задоволенні з підстав, викладених у ньому. Крім цього, суду пояснила, що відповідач СФГ «Деметра» з 2012 р. не виплачував орендну плату за договором. Після подачі позову відповідач на адресу дружини позивача направив три грошові перекази, за що сплачені ці кошти, позивач та його представник не знають, не виключають, що це виплати за користування іншими земельними ділянками, власником яких є ОСОБА_4 Про заборгованість за договором оренди, що утворилася за життя ОСОБА_5, тобто за 2012-2013 роки, позивачеві відомо зі слів покійного. Про перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування позивач у травні 2016 р. в усній формі доводив до відома голови СФГ ОСОБА_2» . У липні та серпні 2016 р. позивач звертався на адресу відповідача з письмовою заявою про намір припинення договірних відносин.

Представник відповідача - голова СФГ «Деметра» ОСОБА_3 позов не визнав у повному обсязі. Заперечуючи проти позовних вимог позивача, ОСОБА_3 посилався на повне виконання зобов'язань за договором. При цьому зазначив, що документальних доказів на підтвердження орендної сплати за 2012-2013 роки немає, за 2014-2016 роки розрахунок підтверджений чеками.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав у повному обсязі, заперечував проти його задоволення. У судовому засіданні представник пояснив, що позивач ОСОБА_4, звертаючись з письмовими заявами до відповідача, не надавав документи на підтвердження переходу саме до нього права власності на орендовану землю. У зв'язку з чим відповідач запропонував йому надати зазначені документи. Після надання 28 серпня 2016 р. позивачем свідоцтва про право на спадщину йому була нарахована орендна плата з урахуванням індексу інфляції за 2014-2016 роки та перерахована грошовими переказами. Щодо заборгованості за договором оренди за 2012-2013 р. представник ОСОБА_2 пояснив, що господарство не мало жодної заборгованості перед померлим ОСОБА_5, орендна плата сплачувалася вчасно, що підтверджується податковою формою 1-дф. Відомості надати відповідач не може, оскільки вони зберігаються протягом 3 років, наразі вони знищені. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судом встановлено, що між сторонами мають місце відносини, пов'язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України дійсним є договір, який відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Вважається, що правочин вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в документі та підписаний сторонами (ст.207 ЦК України).

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на момент укладання та реєстрації договору оренди, визначала істотними умовами договору оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтями 14, 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІІ-МК №002201, виданого 26 вересня 2000 року Маринівською сільською радою народних депутатів Доманівського району, був власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 6,36 га, розташованої в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району.

20 вересня 2009 р. ОСОБА_5 та СФГ «Деметра» уклали договір оренди земельної ділянки розміром 6,36 га строком на 10 років, про що свідчить його копія в матеріалах справи.

Договір зареєстрований у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 23 березня 2010 р. за №041048400037.

29 вересня 2014 р. ОСОБА_5 помер, що підтверджене копією свідоцтва про його смерть.

22 квітня 2016 р. позивач ОСОБА_4П отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_5, до складу спадщини входить і земельна ділянка площею 6,3553 га, розташована в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4822783200:08:000:0042, що належала спадкодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІІ-МК №002201, виданого 26 вересня 2000 року Маринівською сільською радою народних депутатів Доманівського району.

22 квітня 2016 р. на підставі свідоцтва про право на спадщину за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджене копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 58326277 від 28.04.2016 р.

Таким чином, судом встановлено, що до позивача, як правонаступника, перейшли права та обов'язки орендодавця за договором оренди землі, укладеним між його померлим батьком ОСОБА_5 та СФГ «Деметра» 20.09.2009 р.

Не вбачаючи підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди, суд виходить з наступного.

Представник позивача ОСОБА_1, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині наявності підстав для розірвання договору, посилалася на невідповідність положень договору вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі» , а саме: не зазначення у ньому усіх передбачених законом на час укладення договору істотних умов (індексації, відповідальності за несплату орендної плати, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

З зазначених представником ОСОБА_1 підстав невідповідності договору положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі» договір не може бути розірваний, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.15 того ж Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Визнання договору недійсним та розірвання договору не є тотожними поняттями, більш того, вони є взаємовиключними: недійсний договір не може бути розірваним, оскільки недійсний договір є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, з урахуванням положень ст.11 ЦПК України, а саме: судового розгляду цивільних справ у межах заявлених вимог та розпорядження особою, яка бере участь у розгляді справи, своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди через невідповідність його вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі» .

Крім цієї підстави, представник позивача ОСОБА_1 у позовній заяві та у ході судового розгляду посилалася як на підставу для розірвання договору систематичну несплату орендної плати за період з 2012-2016 р. За її уточненим розрахунком заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період склала 17 032,52 грн., в тому числі за 2012-2014 р.р. по 2876,13 грн. за кожен рік, 3528,90 грн. за 2015 р. та 4875,23 грн. за 2016 р.

Суд підстав для розірвання договору через наявність заборгованості за орендною платою не вбачає через наступне.

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 8 ст. 93 ЗК України).

Таким спеціальним законом, що регулює орендні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон).

Відповідно до ст.13 Закону за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотними умовами договору оренди землі.

Статтями 24, 25 Закону передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

Як вбачається із оспорюваного договору оренди між ОСОБА_5 та СФГ «Деметра» , укладеного 20.09.2009 р. та зареєстрованого у Доманівському реєстраційному окрузі Центр державного земельного кадастру 23.03.2010 р. за №04108400037, в оренду строком на 10 років передана земельна ділянка площею 6,36 га (п.п.2, 8 договору).

За умовами даного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 60658,07 грн. (п.5).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від вартості загальної ділянки, що становить 1819,74 грн. та сплачується до 31 грудня кожного року (п.п.9, 11)

В обґрунтування наявності заборгованості з орендної плати представник позивача в останній уточненій позовній заяві посилалася на те, що відповідач не надав докази на підтвердження сплати орендної плати за період 2012-2013 р.р. ОСОБА_5 Надані відповідачем на підтвердження розрахунку за орендною платою за період 2014-2016 років три квитанції на 3340,47 грн., 4173,52 грн та 5670,03 грн., на її думку, не підтверджують такий розрахунок. Оскільки жодна з квитанцій не містить відомостей щодо платника коштів та призначення платежу, то з них реально не вбачається, за що здійснений розрахунок. На її думку, ці кошти відповідачем перераховані за користування іншими земельними ділянками, зокрема належними померлій ОСОБА_6, право власності на які рішенням Доманівського районного суду від 27.09.2016 р. у справі №475/196/16-ц визнане за позивачем. На підтвердження цього представник посилалася на те, що з відомостей нарахування СФГ «Деметра» орендної плати за 2016 р. вбачається, що на ім'я ОСОБА_6 до видачі нараховані орендна плата у розмірі 5605,46 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2, заперечуючи проти доводів представника позивача ОСОБА_1, посилався на те, що відомості про виплату орендної плати за 2012-2013 роки у відповідача не збереглися, оскільки СФГ «Деметра» є суб'єктом малого підприємництва, а тому не має дотримуватися ведення документації відповідно до вимог бухгалтерського обліку та зберігати відомості. Орендна плата за 2014-2016 роки у повному обсязі виплачена позивачеві грошовими переказами одразу після надання ОСОБА_4 документів, що підтверджують його правонаступництво у договірних відносинах.

Заслухавши пояснення представників, суд погоджується з доводами представника позивача ОСОБА_1 про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за орендною платою за 2012-2013 роки у загальному розмірі 5752,26 грн. (2876,23 грн. + 2876,23 грн. = 5752,26 грн.).

Такий висновок суд мотивує наступним.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як встановлено судом та не оспорювалося відповідачем, до ОСОБА_4 перейшли права та обов'язки за договором оренди, що належали його батьку ОСОБА_5

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представником відповідача ОСОБА_2 не надані докази фактичного отримання орендної плати за 2012-2013 роки ОСОБА_5 Його посилання про те, що відповідач не зобов'язаний вести розрахункові відомості чи збирати інші дані щодо виплати орендної плати, оскільки є суб'єктом малого підприємництва, не заслуговують на увагу. Також не можуть бути визнані беззаперечним доказом реальної виплати орендної плати відомості про відрахування податків та внесків з нарахованої орендної плати без підтвердження її фактичного отримання орендодавцем, оскільки такі відомості підтверджують лише фактичне утримання видатків, а не реальну виплату орендної плати.

Разом з тим, прийшовши до висновку про доведеність наявності заборгованості у відповідача за орендною платою за 2012-2013 роки, суд вважає, що представник позивача ОСОБА_1 не надала достатніх доказів на підтвердження існування заборгованості за орендною платою за 2014-2016 роки, тоді як відповідачем надані достатні докази на підтвердження відсутності такої заборгованості.

Такий висновок суд вбачає, виходячи з наступного.

Представником відповідача наданий розрахунок орендної плати за договором від 20.09.2009 р., з якого вбачається, що з урахуванням коефіцієнта індексації за договором до виплати нараховано: за 2014 р. 2876,13 грн.; за 2015 р. 3528,90 грн., за 2016 р. 4875,23 грн.

З таких же сум у своєму розрахунку за вказаний період виходить і представник позивача ОСОБА_1, як вбачається з уточнених позовних заяв.

На підтвердження виплати орендної плати за 2014-2016 роки представником відповідача ОСОБА_2 надані копії фіскальних чеків про переказ 24.09.2016 р. на ім'я ОСОБА_5 коштів на суму 5607,95 грн., 4132,20 грн., 3307,40 грн.

Переказ указаних сум 24.09.2016 р. головою СФГ «Деметра» ОСОБА_3 та їх отримання 28.09.2016 р. і 29.09.2016 р. саме позивачем ОСОБА_4 підтверджене рекомендованими повідомленнями про виплату поштового переказу.

Таким чином, за період з 2014-2016 років за розрахунками сторін орендна плата до виплати склала 11280,26 грн., грошовими переказами позивачеві перераховані кошти на суму 13047,55 грн., тобто на 1767,29 грн. більше.

Надлишок перерахованих сум представник ОСОБА_2 пояснив виплатою орендної плати за користування ще однією земельною ділянкою, що належала ОСОБА_5, при цьому він стверджував, що за оспорюваним договором за вказаний період орендна плата виплачена саме у розмірі 11280,26 грн., а різниця за користування іншою ділянкою.

Такі ствердження представника ОСОБА_2 представником ОСОБА_1 не спростовані у ході судового розгляду.

Її посилання на те, що це, можливо, кошти за користування земельними ділянками, що належали померлій ОСОБА_6 та успадковані ОСОБА_4, є неспроможними, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, кошти були перераховані позивачеві 24.09.2016 р. та отримані ним 28 і 29 вересня 2016 р.

З наданої представником позивача копії рішення Доманівського районного суду Миколаївської області у справі №475/196/16-ц вбачається, що воно ухвалене 27.09.2016 р. за позовом ОСОБА_4 до Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини із спадкодавцем, встановлення факту прийняття спадщини. Повний текст рішення виготовлений 03 жовтня 2016 р., про що зазначено у резолютивній його частині. Рішення набрало чинності 10.10.2016 р. Зазначеним рішенням, зокрема, визнане право власності за ОСОБА_4 на дві земельні ділянки, що належали ОСОБА_6

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач не був стороною у цій справі, враховуючи дати: ухвалення рішення (27.09.2016 р.), виготовлення його повного тексту (03.10.2016 р.) та набрання рішенням чинності (10.10.2016 р.), СФГ «Деметра» не знало і не могло знати навіть станом на дату отримання позивачем коштів про перехід права власності на земельні ділянки, що належали ОСОБА_6, до позивача.

За такого посилання ОСОБА_1 про те, що отримані кошти - це кошти виплачені за користування земельними ділянками, що належали ОСОБА_6, спростовані письмовими доказами.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що достатніх доказів на підтвердження існування заборгованості за 2014-2016 роки суду не надано.

За такого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за 2012-2013 роки на загальну суму 5752,26 грн.: по 2876,23 грн. за кожен рік, оскільки про застосування наслідків спливу позовної давності за орендною платою за 2012 рік відповідачем не заявлено.

Водночас наявність заборгованості за орендною платою суд не вбачає підставою для розірвання договору, виходячи з наступного.

Відповідно до правил частини 2 статті 651 ЦК України умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні за змістом є і положення частини 1 статті 32 Закону України Про оренду землі , які передбачають умови дострокового розірвання договору оренди. Такими умовами є, в тому числі, невиконання обов'язків, передбачених статтями 24 та 25 Закону, зокрема своєчасного внесення та отримання орендної плати.

Згідно з пунктом "д" ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянки є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Ні позивач ОСОБА_4 ні його представник ОСОБА_1 жодних доказів, які б підтвердили допущення відповідачем істотних порушень у розумінні вимог ч.2 ст.651 ЦК України, суду не надали.

Наявність заборгованості за 2012-2013 роки з урахуванням повного розрахунку за 2014-2016 роки не носить системний характер, а тому без допущення істотних порушень не може бути підставою для розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позивачем та його представником заявлених позовних вимог в частині дострокового розірвання договору оренди, а тому ці вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим частковому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми заборгованості з наступних підстав.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 41 оспорюваного договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідачем не доведено виплату орендної плати ОСОБА_5 за 2012-2013 роки та вжиття усіх заходів щодо належного виконання зобов'язання у цій частині, а тому орендна плата за ці роки є простроченою, на яку нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних.

Окрім цього, про заміну сторони у договірних правовідносинах відповідач, як вбачається з копій письмових звернень ОСОБА_4, письмових заперечень СФГ «Деметра» та усних пояснень представника ОСОБА_2, дізнався 28.08.2016 р., проте орендну плату сплатив лише 24.09.2016 р. Таким чином за період з 29.08.2016 р. по 23.09.2016 р. включно простроченою є сума заборгованості за орендною платою за 2012-2015 роки у загальному розмірі 12157,29 грн. (2876,13 + 2876,13 + 2876,13 + 3528,90 = 12 157,29 грн), на яку також нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних.

Не вбачаючи підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період 2014 р. по 28 серпня 2016 р., суд виходить з того, що позивач ОСОБА_4 лише 22 серпня 2016 р. до письмового звернення долучив копію свідоцтва про право на спадщину. Вказаний лист відповідач отримав 28 серпня 2016 р. Тобто саме з 28.08.2016 р. відповідачеві стало відомо про правонаступника орендодавця ОСОБА_5, а тому не пізніше 29.08.2016 р. СФГ «Деметра» повинне було здійснити розрахунок.

При визначенні суми інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з розрахунку, наведеного нижче у таблиці.

Сума боргу, на яку нараховані збитки від інфляції (грн.)Дата початку розрахунку Дата закінчення розрахунку Розмір інфляційних збитків 286,13 01.01.2013 31.12.2013 14,27 572,26 01.01.2014 31.12.2014 1 430,56 5752,26 01.01.2015 31.12.2015 2 491,48 5752,26 01.01.2016 28.08.2016 260,53 12157,29 29.08.2016 23.09.2016 218,83 5752,26 24.09.2016 31.12.2016 321,68 5752,26 01.01.2017 06.03.2017 63,27

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 01.01.2013 р. по 06.03.2017 р. склала 4800,62 грн.

При визначенні розміру 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з розрахунку, наведеного нижче у таблиці.

Сума боргу, на яку нараховуються відсоткиДата початку розрахунку Дата закінчення розрахунку Розмір 3 % річних 2876,13 01.01.2013 31.12.2013 86,28 5752,26 01.01.2014 31.12.2014 172,56 5752,26 01.01.2015 31.12.2015 172,56 5752,26 01.01.2016 28.08.2016 113,94 12157,29 29.08.2016 23.09.2016 25,98 5752,26 24.09.2016 31.12.2016 46,80 5752,26 01.01.2017 06.03.2017 30,73

Таким чином, загальна сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 01.01.2013 р. по 06.03.2017 р. склала 648,85 грн.

Відповідно положень ч.1 ст.88 ЦПК України на користь позивача стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог підлягають понесені судові витрати на суму 186,15 грн. за вимогою про стягнення заборгованості за орендною платою; 267,59 грн. за вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, всього на суму 453,74 грн.

Керуючись ст.ст.5, 6, 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Деметра» , ( 56425, Миколаївська обл., Доманівський район, село Маринівка, вул.Нова, 1, ЄДРПОУ 19292270),на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1):

заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 20 вересня 2009 р. у розмірі 5 752 (п'яти тисяч сімсот п'ятдесяти двох) грн. 26 коп. , з них по 2876,23 грн. за 2012 та 2013 роки;

інфляційні втрати за період з 01.01.2013 р. по 06.03.2017 р. у розмірі 4 800 (чотирьох тисяч восьмисот) грн. 62 коп.;

3 % річних за період з 01.01.2013 р. по 06.03.2017 р. у розмірі 648 (шістсот сорока восьми) грн. 85 коп.;

понесені судові витрати на суму 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 74 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через 10 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Доманівський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, що не були присутні при його оголошенні, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя : ОСОБА_7