Рішення

від 27.02.2017 по справі 599/1497/16-ц

ЗБОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 599/1497/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Чорної В. Г.

при секретарі Біловус С. В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зборові в залі судових засідань Зборівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3станови Тернопільської обласної ради "Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату", третьої особи заступника директора установи Тернопільської обласної ради "Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату" ОСОБА_4 про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, виплати вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3станови Тернопільської обласної ради "Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату", третьої особи заступника директора установи Тернопільської обласної ради "Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату" ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної щкоди. Позивач уточнила свій позов та доповнила вимогою про стягнення судових витрат. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона працювала на посаді кухаря ОСОБА_3станови Тернопільської обласної ради "Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату. 18 жовтня 2016 року згідно наказу в.о. директора вказаної установи № 302-к позивач була звільнена з займаної посади на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, за невідповідність своїм службовим та професійним обов'язкам. Позивач вважає звільнення незаконним у зв'язку з порушенням відповідачем вимог п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки вона трудові обов'язки виконувала та їх систематичне невиконання без поважних причин не допускала, а винесені відносно неї накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності є незаконними. Крім того, незаконність свого звільнення позивач обґрунтувала тим, що в наказі про звільнення не зазначено в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом для звільнення, відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що відповідач звільнив її без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України зобов'язаний поновити на попередній роботі. Враховуючи викладене, позивач просила суд поновити її на посаді кухаря, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення по день поновлення на роботі з розрахунку її середньої заробітної плати та з врахуванням мінімальної заробітної плати на 2017 рік. У зв'язку з незаконними діями відповідача стан здоров'я позивачки погіршився, перебувала на лікуванні з 18.10.2016 по 25.10.2016 року та витратила на лікування кошти у сумі 434 грн. 20 коп. Також позивачці спричинено моральну шкоду, яку вона вважає за необхідне стягнути з відповідача в сумі 20000 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наказ про звільнення ОСОБА_2 вважають безпідставним та протиправним, адже свої посадові обов'язки позивач виконувала старанно, добросовісно і сумлінно, без будь - яких порушень. Із посиланням на норми чинного законодавства та на узагальнення судової практики, просять позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач законно звільнена з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї згідно посадової інструкції кухаря та правилами внутрішнього трудового розпорядку та до позивача раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, догани. Тому в сукупності з останнім дисциплінарним проступком це стало підставою для звільнення позивача за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, третю особу, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до положень ст.11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За змістом ч.6 ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Так, судом встановлено, що з 07.10.2005 року ОСОБА_2 призначена на посаду кухаря Бережанського психоневрологічного будинку - інтернату, згідно наказу №83 від 07.10.2005 року, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.6).

Відповідно до наказу УТОР Бережанський психоневрологічний будинок-інтернат №302-к від 18.10.2016 року (а.с.4) звільнена з посади кухаря, ст.40 п.3 КЗпП України - розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (причина звільнення), згідно доповідної чергової мед.сестри б/к (підстава звільнення), що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.6).

Підставою звільнення ОСОБА_2 в оскаржуваному наказі вказано п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

За змістом ч. 7 ст. 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно довідки ОСОБА_2 була членом первинної профспілкової організації з 07.10.2005 року по 18.10.2016 року. Із наявного в матеріалах справи протоколу засідання виборного органу первинної профспілкової організації профспілки працівників соціальної сфери України УТОР Бережанський психоневрологічний будинок - інтернат №4 від 12.12.2016 року, профспілковий комітет не дав згоди на звільнення ОСОБА_2 з посади кухаря.

Більше того, засідання профспілкового комітету взагалі відбулось вже після фактичного звільнення позивача з посади кухаря.

Із наявних в матеріалах справи доказів, жодним чином не доводиться, що ОСОБА_2 допустила систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї посадовою інструкцією кухаря (а.с.43) та правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Бережанського психоневрологічного будинку - інтернату (а.с.37-41), та що до неї раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

За таких обставин суд вважає, що звільнення позивача з посади кухаря ОСОБА_3станови Тернопільської обласної ради "Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату" відбулось з грубим порушенням норм КЗпП України, а тому приходить до висновку про необхідність наказ ОСОБА_3станови Тернопільської обласної ради "Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату" від 18 жовтня 2016 року №302-к Про припинення трудового договору (контракту), зокрема, про звільнення ОСОБА_2 визнати протиправним та поновити ОСОБА_2 на посаді кухаря ОСОБА_3станови Тернопільської обласної ради "Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату" з 18 жовтня 2016 року.

Статтею 235 КЗпП України передбачається, що у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання

Середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення з роботи.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів або годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, що мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З наданої довідки про доходи ОСОБА_2 її заробітна плата за останні 2 місяці становить 1604,72 грн. (а.с.7) Середньоденна заробітна плата становить 54,28 грн. (а.с.80), а з 1 січня 2017 року - 133,33 грн. (24 к.д.) 106,67 грн. (30 к.д.)

З 01 січня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати на 2017 рік затверджений Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 р. N 1801-VIII та становить 3200 грн. Отже, з відповідача - ОСОБА_3станови Тернопільської обласної ради "Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату" на користь ОСОБА_2 слід стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 10362,53 грн. (десять тисяч триста шістдесят дві гривні п'ятдесят три копійки).

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

У відповідності до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода, яка спричинена ОСОБА_2, полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку зі незаконним звільненням. З часу звільнення позивачка відчуває пригнічення настрою, тривогу, загальну слабкість, погіршення сну, оскільки негативні переживання заважають зосередитись на звичному способі життя. Душевні страждання призвели до погіршення фізичного здоров'я, в зв'язку з чим позивач перебувала з 18.10.2016р. по 08.10.2016р. на стаціонарному лікуванні в Бережанській центральній районній комунальній лікарні, про що свідчать листок непрацездатності серії АГХ №368224 від 25 жовтня 2016 року (а.с.8) та обмеження кола осіб, з якими вона спілкується, що знову-таки поглиблює негативні переживання. Всі ці обставини змінили її звичний спосіб життя та потребують від неї додаткових зусиль для відновлення звичайного способу життя.

Спричинену їй моральну шкоду, у вартісному вигляді суд оцінює в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень)

Узагальнюючи вищенаведене, судом робиться висновок, що позовні вимоги ОСОБА_2 слід задоволити частково.

Питання судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212-215,226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Наказ ОСОБА_3станови Тернопільської обласної ради "Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату" від 18 жовтня 2016 року №302-к Про припинення трудового договору (контракту), зокрема, про звільнення ОСОБА_2 визнати протиправним.

Поновити ОСОБА_2 на посаді кухаря ОСОБА_3станови Тернопільської обласної ради "Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату" з 18 жовтня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_3станови Тернопільської обласної ради "Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату" (код ЄДРПОУ 03189506) на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 10362,53 грн. (десять тисяч триста шістдесят дві гривні п'ятдесят три копійки), 434,20 грн. (чотириста тридцять чотири гривні двадцять копійок) матеріальної шкоди, 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) завданої моральної шкоди та витрат на правову допомогу 9500 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот гривень).

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Зборівський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя підпис З оригіналом згідно:

Cуддя Зборівського

районного суду ОСОБА_5