Рішення

від 06.03.2017 по справі 621/239/17

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/239/17

2/621/444/17

РІШЕННЯ

іменем України

06 березня 2017 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

з участю секретаря Іванової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

01.02.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, а 06.03.2017 року з уточненою позовною заявою, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 25 червня 2013 року (актовий запис №68) відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області та про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що 25.06.2013 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області; мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спільне життя з відповідачем не склалося, на даний час шлюбні відносини припинено і вони проживають окремо, спільне господарство не ведеться.

Сім'я розпалась внаслідок неприязних стосунків, відсутність взаєморозуміння.

З моменту припинення шлюбних відносин, син проживає з нею.

ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, працює електриком в ТОВ "Кронекс-Україна", має стабільний заробіток.

Належним чином повідомлені сторони в судове засідання не з'явилися.

Позивачка ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутністю, підтримала уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Просила змінити прізвище на дошлюбне "Настенко".

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву, в якій вказав, що позовні вимоги визнає, не заперечує проти розірвання шлюбу та стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, просив розглянути справу за його відсутністю.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Згідно свідоцтву про шлюб та копії свідоцтва про народження, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 25.06.2013 року, від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а. с. 7, 15).

Даними довідки про доходи підтверджується, що ОСОБА_2 працює електромонтером в ТОВ "Кронекс-Харків", за період травень-жовтень 2016 року отримав дохід 9473,85 коп. (а. с. 16).

Спору про розділ майна та місце проживання неповнолітнього сина між сторонами немає.

Сторонами визнані та, відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню ті обставини, що фактично вони припинили шлюбні стосунки, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, малолітній ОСОБА_3 перебуває на утриманні матері, між сторонами відсутня домовленість щодо порядку участі батька в утриманні дитини.

Згідно із ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Відповідно до Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11 (стаття 5), кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

У відповідністю зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 наполягала на розірванні шлюбу, а відповідач ОСОБА_2 позовну заяву визнав у повному обсязі, подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить їх інтересам, в частині вимоги про розірвання шлюбу позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. №789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Невиплата аліментів на утримання неповнолітніх дітей, на які вони мають право відповідно до законодавства становить порушення їх майнових прав відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, яка передбачає таке: «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права» . У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини висловив наступну думку: «Поняття «власності» , яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» , і, таким, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дітей, частин 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У відповідністю зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідністю з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, оскільки відповідач, який має постійну роботу та доходи, визнав позов і є законні підстави для стягування з нього аліментів у розмірі 1/4 частини доходів, позовна заява ОСОБА_1 про стягнення на її користь аліментів на утримання дитини є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути 640 грн. 00 коп. в дохід Державного бюджету України судового збору за вимоги позову щодо стягування аліментів, а також 640 грн. на користь позивачки на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви про розірвання шлюбу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, ч. 4 ст. 174, ч. 2 ст. 197, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (до шлюбу Настенко) ОСОБА_5, зареєстрований 25 червня 2013 року (актовий запис №68) відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області - розірвати.

Прізвище позивачки після розірвання шлюбу змінити на "Настенко", прізвище відповідача залишити без змін.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого по посаді електромонтера у ТОВ "Кронекс-Харків" ЄДРПОУ 38933788, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В частині стягування аліментів рішення підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання його копії.

Головуючий: