Ухвала

від 28.02.2017 по справі 813/2901/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 р. Справа № 876/10441/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Личаківської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Софтех до Личаківської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ТзОВ Софтех звернулося в суд з позовом до Личаківської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Личаківська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001342201/12277 та №0001352201/12279 від 10.08.2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що висновки акта перевірки відповідача від 28.07.2015 №291/85/13-07-22-01-10/36312131 не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що відповідач не навів доказів спливу строку позовної давності по кредиторській заборгованості позивача перед ТзОВ Торговий дім Софі (далі - ТзОВ ТД Софі ), в результаті чого безпідставно дійшов до висновку про безнадійність вказаної заборгованості. Крім того, позивач не погоджується з доводами відповідача про необхідність включення вказаної заборгованості до доходів у 2014 році, оскільки ТзОВ ТД Софі оголошено банкрутом у 2013 році, а тому вказана заборгованість підлягала віднесенню до доходів саме у 2013 році.

Також позивач вказує, що реальність його правовідносин з контрагентами - фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 підтверджується договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації за господарськими операціями з контрагентами; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій. Крім того зазначає, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Позивач вважає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності суб єкта господарювання, який належно виконує свої зобов язання по правочинам та по сплаті податків. Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0001342201/12277 та №0001352201/12279 від 10.08.2015 року.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, Личаківська ОДПІ оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 55 КАС України здійснено заміну апелянта на правонаступника - Личаківську об єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ Софтех 11.12.2008 року зареєстроване Львівським міським управлінням юстиції, код ЄДРПОУ 36312131, місцезнаходження: м. Львів, вул. Шевченка, 335, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.05.2016 року №1000898723. Позивач перебуває на обліку в Личаківській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач провів планову виїзну документальну перевірку ТзОВ Софтех (код ЄДРПОУ - 3631213) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 28.07.2015 року №291/85/13-07-22-01-10/36312131 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 14 300 грн.;

- п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 6 335 535грн.;

- п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 177.8 ст. 177, п. 178.5 ст. 178 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 2 700 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 10.08.2015 року №0001352201/12279, яким збільшено суму грошового зобов язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 21 450 грн., в тому числі 14 300грн. за основним платежем та 7 150 грн. за штрафними санкціями;

- від 10.08.2015 №0001342201/12277, яким збільшено суму грошового зобов язання позивача за платежем податок на прибуток на суму 9 503 302,50 грн., в тому числі 6 335 535 грн. за основним платежем та 3 167 767,50 грн. за штрафними санкціями;

Позивач оскаржував вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте згідно з рішенням ГУ ДФС у Львівській області від 16.10.2015 року №4903/10/13-01-10-07-05 та рішенням Державної фіскальної служби України від 17.12.2015 №26945/6/99-99-10-01-01-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області №0001342201/12277 та №0001352201/12279 від 10.08.2015 року позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішень.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані первинні документи в сукупності та в повній мірі розкривають зміст наданих послуг, містять інформацію про фактично надані послуги, вартість, місце надання та свідчать про подальше їх використання в господарській діяльності підприємства і, відповідно, про реальність господарських операцій та правильність включення витрат, понесених за ними, до витрат, які враховуються при обчисленні об єкта оподаткування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов язаних з визначенням об єктів оподаткування та/або податкових зобов язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1 п. 44.1 ст. 44 ПК).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Виходячи з вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб єктів господарської діяльності, які зобов язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №01/01/2013-1 від 01.01.2013 року, відповідно до умов якого виконавець (ФОП ОСОБА_1М.) зобов язується надати замовнику (позивачу) юридичні послуги.

З даного договору №01/01/2013-1 від 01.01.2013, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 видно, що послуги надаються замовнику шляхом усного та письмового консультування з юридичних питань, складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо, надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів замовника в органах судової влади, особистої участі та представництва замовника в загальних та господарських судах.

Згідно з вказаним договором закінчення робіт з консультування визначається моментом підписання акта прийому-передачі виконаних робіт, з питання представництва в загальних та господарських судах України - моментом набрання чинності рішенням відповідного органу судової влади або самостійним задоволенням відповідачем (суб єктом оскарження) вимог замовника, або добровільним задоволенням замовником вимог третіх осіб. Надання послуг, виконання робіт засвідчується підписанням акту виконаних робіт із вказанням вартості наданих послуг, виконаних робіт.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 позивач надав суду копії наступних документів: договір №01/01/2013-1 від 01.01.2013 року з додатком, акти виконаних робіт від 31.12.2014 року, 30.11.2014 року, 31.10.2014 року, 30.09.2014 року, 31.08.2014 року, 31.07.2014 року, 30.06.2014 року, 31.05.2014 року, 30.04.2014 року (т.1 а.с. 102 - 114), звіти ФОП ОСОБА_1 за період з квітня по грудень 2014 року (т. 2, а.с. 2 - 21).

Також між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір від 01.02.2012 року, відповідно до умов якого виконавець (ФОП ОСОБА_2П.) зобов язується надати замовнику (позивачу) юридичні послуги, складати та передавати замовнику акти про надання послуг

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 позивач надав суду копії таких документів: договору від 01.02.2012 та актів виконаних робіт №М-00000055/12 від 31.12.2014 року, №М-00000055/11 від 30.11.2014 року, №М-00000055/10 від 31.10.2014 року, №М-00000055/09 від 30.09.2014 року, №М-00000055/08 від 31.08.2014 року, №М-00000055/07 від 31.07.2014 року, №М-00000055/06 від 30.06.2014 року, №М-00000055/05 від 31.05.2014 року, №М-00000055/04 від 30.04.2014 року, №М-00000055/03 від 31.03.2014 року, №М-00000055/02 від 28.02.2014 року, №М-00000055/01 від 31.01.2014 року (т.1 а.с. 115 - 129).

Факт оплати послуг за договорами з вказаними контрагентами підтверджується картками рахунку 6851 за 2014 рік (т.7 а.с. 169 - 183).

Детальний аналіз послуг, що надавались ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 із змістовними, часовими та вартісними показниками наведений в щомісячних звітах, які долучені до матеріалів справи. Також в щомісячних звітах зазначається про розробку правниками типових договорів для підприємства, які в подальшому застосовувались суб єктом господарювання в господарській діяльності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов язкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Виходячи з вищенаведеного, що не спростовано податковим органом, долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості та відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з тим, що позивач зобов язаний віднести вказану кредиторську заборгованість перед ТзОВ ТД Софі до доходів в кінці 2013 року, оскільки оголошення вказаного контрагента позивача банкрутом відбулося 10.10.2013 з огляду на наступне.

З акта перевірки видно, що станом на період, який обчислюється з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, у ТзОВ Софтех рахується кредиторська заборгованість перед ТзОВ ТД Софі в сумі 27 086 118,77 грн.

Відповідачем зазначано, що позивач протиправно занизив доходи, що враховуються при визначенні об єкта оподаткування за 2014 рік, шляхом не включення до їх складу кредиторської заборгованості перед ТзОВ КД Софі , щодо якої сплив строк позовної давності. На думку відповідача, вказана кредиторська заборгованість перед ТзОВ КД Софі є безнадійною, з огляду на оголошення ТзОВ КД Софі банкрутом у 2012 році.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи видно, що позивач визнав кредиторську заборгованість перед ТзОВ ТД Софі за період з 31.12.2009 року по 31.12.2011 року в сумі 27 086 117,77 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків між ними станом на 31.12.2010 року та 31.12.2011 року (т. 7 а.с. 209 - 210).

Відповідно до п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.10.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських справ у дослідженні обставин, пов язаних із вчиненням зобов язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки строк позовної давності за вказаним зобов язанням переривався то перебіг строку позовної давності за вказаними зобов язаннями з 31.12.2011 року починає обчислюватися заново. При цьому, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Крім цього, постановою Господарського суду Львівської області від 08.05.2012 року у справі №21/142 про порушення справи про банкрутство ТзОВ ТД Софі вказане товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Вказану постанову скасовано Львівським апеляційним господарським судом, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно з відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТзОВ ТД Софі визнано банкрутом на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2013 року.

Згідно із ст.38 вказаного Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому вказаним Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Таким чином, оскільки оголошення про визнання ТзОВ ТД Софі банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті Урядовий кур єр №195 від 24.10.2013 року, то позивач зобов язаний віднести вказану кредиторську заборгованість перед ТзОВ ТД Софі до доходів в кінці 2013 року.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані первинні документи в сукупності та в повній мірі розкривають зміст наданих послуг, містять інформацію про фактично надані послуги, їх зміст, вартість, місце надання та свідчать про подальше їх використання в господарській діяльності підприємства і, відповідно, про реальність господарських операцій та правильність включення витрат, понесених за ними, до витрат, які враховуються при обчисленні об єкта оподаткування, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Личаківської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі №813/2901/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.03.2017 року.