Ухвала

від 01.03.2017 по справі 826/14307/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14307/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

Межевича М.В.

суддів: Земляної Г.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбрелла Едженсі" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбрелла Едженсі" (далі - ТОВ "Амбрелла Едженсі") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2015 р. №0000812201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 11.03.2015 р. №0000812201.

На вказану постанову ДПІ у Солом'янському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "Амбрелла Едженсі" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період серпень-вересень 2014 року по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "Атіс торг", за результатами якої складено акт перевірки №732/26-58-22-01-38354147 від 27.02.2015 р.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6, 201.4, 201.6, 201.10 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 237645,00 грн., у тому числі за серпень 2014 року на суму 51916,00 грн., за вересень 2014 року на суму 185729,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2015 р. №0000812201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 297056,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 237645,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 59411,00 грн.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження виконання в перевіряємий період договорів, укладених з ТОВ Атіс торг та ТОВ Олантіс щодо надання послуг з рекламних (маркетингових) заходів продукції, позивачем надано належні первинні документи, зокрема відповідні договори, податкові та видаткові накладні, акти наданих послуг, рахунки на оплату, докази оплати.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг господарських операцій, зокрема який саме товар (послугу) було придбано, в якій кількості, за якою ціною та між якими контрагентами тощо.

Крім того, на підтвердження фактичності отримання маркетингових та рекламних послуг, позивачем надано копії фото звітів по ТОВ Атіс торг , по ТОВ Олантіс .

Разом з тим, як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ Атіс торг , ТОВ Олантіс .

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, ґрунтується за твердженнями відповідача на тому, що: 1) позивачем до перевірки не надано кошторисів витрат; 2) за позивачем рахується кредиторська заборгованість.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що угоди про надання послуг між позивачем і контрагентами укладались після проведення (здійснення) рекламних (маркетингових) заходів.

Інших обставин збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, наступне.

Посилання відповідача на те, що угоди позивача з ТОВ Атіс торг , ТОВ Олантіс , укладались після проведення (здійснення) рекламних (маркетингових) заходів, є необґрунтованими, оскільки як вбачається з наявних в матеріалах справи копій договорів, актів наданих послуг та податкових накладних, які складені між позивачем і первинними замовниками рекламних послуг (ПАТ Филип морис Україна , ТОВ БАСФ Т.О.В. , ТОВ Аква партнерс , ТОВ Піар.ком , ПрАТ МТС Україна , ТОВ Боядера логістік , ТОВ Мегаполіс інвест плюс , ПрАТ АІГ Україна , ТОВ Перша приватна броварня , ТОВ ПБК Радомишль ), спочатку рекламні послуги були отримані позивачем від спірних контрагентів, а потім такі послуги були документально передані первинним замовникам.

Посилання відповідача на наявність у позивача кредиторської заборгованості перед контрагентами, як підстава для позбавлення позивача права на податковий кредит, є також необґрунтованими, оскільки кредиторська заборгованість може бути підставою для збільшення позивача доходу по закінченню 1095 дня з дня її виникнення, однак жодним чином кредиторська заборгованість не можу бути підставою для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано кошторисів витрат є необґрунтованими з огляду на те, що кошториси витрат, відповідно до ст. 44, 198 Податкового кодексу України, не є документами на підставі яких формується податковий кредит.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліків) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Отже, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами. Не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Разом з тим, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

З наданих позивачем первинних документів судом встановлено товарність господарських операцій із зазначеними контрагентами у перевіряємий період. При цьому, посилання податкового органу на те, що саме суд зобов'язаний встановити факт здійснення реальності господарських операцій, є необґрунтованими з огляду на те, що такі обставини має з'ясувати податковий орган, який здійснює перевірку та у разі встановлення певних порушень зафіксувати їх у акті та прийняти законне та обґрунтоване рішення. Рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися лише на припущеннях і сумнівах, а доводи, які не були зафіксовані у акті перевірки відповідно і не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень, тому не приймаються судом до уваги.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.03.2015 р. №0000812201.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 р. ДПІ у Солом'янському районі відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі. Станом на 01.03.2017 р. судовий збір заявником апеляційної скарги не сплачено, тому підлягає стягненню на суму 5359,20 грн. (110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).

Згідно із ч. 1 ст. 9 цього Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5359,20 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Межевич М.В.

Земляна Г.В.

Повний текст ухвали складено 06.03.2017 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Межевич М.В.

Земляна Г.В.