Рішення

від 02.03.2017 по справі 908/161/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/12/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017 Справа № 908/161/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/161/17

за позовом: Запорізького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного орендного підприємства протипожежних робіт

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго

про стягнення 94224,30 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 03.02.2017 року

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 52 від 06.02.2017 року, ОСОБА_3, довіреність № 38 від 06.02.2017 року

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 21.02.2017 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 02.03.2017 року, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Запорізьке обласне спеціалізоване ремонтно-будівельне орендне підприємство протипожежних робіт звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення основного боргу в сумі 82137,00грн., пені в сумі 6777,99 грн., трьох процентів річних в сумі 716,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 4593,31 грн. за договором №1150416 надання послуг від 29.04.2016 року.

21.02.2017 року, через канцелярію суду від позивача в порядку ст. 22 ГПК України надійшло клопотання, в якому зазначає, що відповідно до інформації що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачем внесено зміни до найменування товариства, у зв'язку із чим просить вважати відповідачем у справі №908/161/17 Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго .

Факт внесення змін в найменування відповідача не спростовується представниками Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго та документами доданими до матеріалів справи.

Згідно приписів розділу XVII Прикінцеві положення та перехідні положення Закону України Про акціонерні товариства , приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

У пункті 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України , зазначено, що господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (ст. 5 Закону України Про акціонерні товариства ). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців . У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання позивача. Назвою відповідача у справі №908/161/17 вважати - Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго .

Крім того, 21.02.2017 року, через канцелярію суду від відповідача в порядку ст. 59 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнає, що позивачем не надано належних доказів виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті послуг наданих за договором, зокрема не доведено отримання відповідачем рахунків за надані послуги та не надано доказів проведення належної реєстрації позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, які мали оформлюватись на виконання умов договору. Також, Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго просить при прийнятті рішення розстрочити його виконання терміном на 6 місяці починаючи з березня 2017 року по серпень 2017 року. Обґрунтовуючи вимоги про розстрочення виконання рішення відповідач вказує, що на момент розгляду справи у Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго існує заборгованість по виплаті заробітної плати, яка станом на лютий 2017 року склала 77,60 млн. грн., а відповідно до балансу за 2016 рік загальна поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями протягом року зросла з 336741 млн. грн. до 660104 млн. грн.. При цьому зазначає, що з одним показників надкритичної неплатоспроможності відповідача стала систематична та довготривала відсутність грошових коштів на поточних рахунках, що фактично паралізує ведення господарської діяльності підприємства. Пояснює, що така достатньо складна ситуація утворилась наслідком дій регулятора в сфері електроенергетики Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Вказує, що відповідно до приписів Закону України Про електроенергетику відповідач використовує у своїй діяльності поточні рахунки та рахунки із спеціальним режимом використання, при цьому, використовувати кошти для здійснення платежів не пов'язаних із оплатою електричної енергії (виплата заробітної плати, сплата податків, сплата судового збору тощо) відповідач може виключно з поточного рахунку основним джерелом поповнення є надходження коштів за алгоритмом розподілу з рахунків із спеціальним режимом використання. Зазначає що, Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго не може впливати, а ні на перерахування коштів та їх обсяг, а ні на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму встановленого НКРЕКП і лише алгоритмом визначається частка, яка перераховується на поточний рахунок товариства з рахунків із спеціальним режимом використання. Пояснює, що Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП щодо встановлення або нульового відсотку відрахувань, або встановлення щодобових мільйонних відрахувань, кошти на зарахування яких завідомо не надійдуть на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача. Крім того вказує, що відносно Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго органами державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення на користь ПАТ Київсільенерго на загальну суму 28456302,00 грн. та продовжуються дії з примусового виконання рішень господарського суду в рамках 10 виконавчих проваджень за заявою ДП Енергоринок .

28.02.2017 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення, щодо оформлення податкових накладних та рахунків відповідно до умов договору №1150416 надання послуг від 29.04.2016 року, Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Крім того, позивач просить відмовити у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про розстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців, зазначає, що скрутне фінансове становище відповідача не є винятковими обставинами у розумінні ст. 121 ГПК України, а є лише результатом господарської діяльності боржника.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2017 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судову засіданні 02.03.2017 року підтримав заперечення та просить розстрочити виконання рішення на 6 місяці рівними частинами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 29.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством Запоріжжяобленерго , далі Замовник, та Запорізьким обласним спеціалізованим ремонтно-будівельним орендним підприємством протипожежних робіт, далі Виконавець, був укладений договір № 1150416 надання послуг, далі Договір.

Відповідно до п.п. 1.1. - 1.3 Договору Виконавець зобов'язується у 2016 році надати послуги, зазначені в п.1.2 Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: ремонтування та технічне обслуговування металевих виробів (послуги з технічного обслуговування вогнегасників), які експлуатуються в структурних підрозділах ВАТ Запоріжжяобленерого . Перелік та вартість послуг за Договором визначені додатками №1 та №2 до Договору.

Згідно з розділу 3 Договору ціна договору становить з ПДВ - 103000,00грн. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Умовами п. 4.1. Договору сторони визначили, що розрахунок за надані послуги проводиться Замовником щомісячно протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг на кожну окрему партію вогнегасників на підставі отриманого Замовником рахунку за умови наявності одночасно таких умов:

- підписання сторонами акту наданих послуг на кожну окрему партію вогнегасників,

- реєстрації Виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов Договору.

Підпунктами 6.1.1 та 6.1.2 п. 6.1 Договору передбачені обов'язки Замовника, а саме: своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунок за наді послуги.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 року, в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з травня 2016 року по вересень 2016 року позивачем надані відповідачу послуги на загальну суму 102853,80 грн., про що свідчать акти виконання робіт (наданих послуг), зокрема:

№ 1771 від 24.05.2016 року - на суму 5724,00 грн.;

№ 1776 від 24.05.2016 року - на суму 7082,40 грн.;

№ 1781 від 24.05.2016 року - на суму 12816,90 грн.;

№ 1784 від 22.06.2016 року - на суму 19327,80 грн.;

№ 1790 від 22.06.2016 року - на суму 6321,00 грн.;

№ 1789 від 25.07.2016 року - на суму 7896,90 грн.;

№ 1800 від 25.07.2016 року - на суму 9787,80 грн.;

№ 1947 від 25.07.2016 року - на суму 3032,10 грн.;

№ 2047 від 15.09.2016 року - на суму 5348,40 грн.;

№ 2059 від 15.09.2016 року - на суму 12952,50 грн.;

№ 2042 від 20.09.2016 року - на суму 5885,10 грн.;

№ 2061 від 20.09.2016 року - на суму 6678,90 грн..

Вказані акти підписані представником відповідача - директором з охорони праці ОСОБА_4, без зауважень та скріплені печаткою товариства.

Також позивачем були виписані рахунки:

№ 1771 від 24.05.2016 року - на суму 5724,00 грн.;

№ 1776 від 24.05.2016 року - на суму 7082,40 грн.;

№ 1781 від 24.05.2016 року - на суму 12816,90 грн.;

№ 1784 - на суму 19327,80 грн.;

№ 1790 - на суму 6321,00 грн.;

№ 1789 - на суму 7896,90 грн.;

№ 1800 - на суму 9787,80 грн.;

№ 1947 - на суму 3032,10 грн.;

№ 2047 від 15.09.2016 року - на суму 5348,40 грн.;

№ 2059 від 15.09.2016 року - на суму 12952,50 грн.;

№ 2042 від 20.09.2016 року - на суму 5885,10 грн.;

№ 2061 від 20.09.2016 року - на суму 6678,90 грн..

Докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата боргу 27.07.2016 року в сумі 20716,80 грн., що підтверджується копією виписки по рахунку за 27.07.2016 року (а.с. 50).

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за надані послуги в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 82137,00 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 06.10.2016 року по 20.01.2017 року в сумі 6777,99 грн. на підставі п. 7.3.1 Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що в разі порушення Замовником (не з вини Виконавця) строку оплати наданих Виконавцем послуг, Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних в сумі 716,00 грн. та інфляційні витрати в сумі 4593,31 грн. за період з 06.10.2016 року по 20.01.2017 року.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір про надання послуг. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили ціну, порядок проведення розрахунків, а тому в розумінні вимог ст. ст. 638, 639, 901, 903 ЦК України договір вважається укладеним.

Укладений між сторонами договір про надання послуг з водозабезпечення та водовідведення за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Договором передбачено щомісячну сплату наданих послуг, тому до спірних правовідносин застосовуються також приписи статті 903 ЦК України, яка передбачає оплату наданих послуг, в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Порядок проведення розрахунків за надані послуги між сторонами узгоджений п. 4.1. Договору. Так, розрахунок за надані послуги проводиться Замовником щомісячно протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг на кожну окрему партію вогнегасників на підставі отриманого Замовником рахунку за умови наявності одночасно таких умов: підписання сторонами акту наданих послуг на кожну окрему партію вогнегасників, реєстрації Виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов Договору.

Факт надання позивачем відповідачу послуг за Договором підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) на період з травня 2016 року по вересень 2016 року, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем у встановлений договором строк за надані згідно умов договору послуги.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за надані послуги, а наявність заборгованості в сумі 82137,00 грн. підтверджено актами виконаних робіт (наданих послуг) на період з травня 2016 року по вересень 2016 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів повної оплати заборгованості за надані послуги за договором станом на час розгляду справи суду не надав.

За такими обставинами, позовні вимоги Запорізького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного орендного підприємства протипожежних робіт до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення основного боргу за надані послуги за договором 1150416 надання послуг від 29.04.2016 року в сумі 82137,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої теплової енергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборгованість з травня 2016 року по вересень 2016 року за загальний період з 06.10.2016 року по 20.01.2017 року на загальну суму 6777,99 грн.

Проте, дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при її розрахунку. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми Законодавство , в наслідок чого сума пені за період з 06.10.2016 року по 20.01.2017 року від суми 82137,00 грн. складає 6758,43 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати за надані послуги становить 6758,43 грн..

За таких обставин, позовні вимоги Запорізького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного орендного підприємства протипожежних робіт до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 6758,43 грн.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 716,00 грн. та інфляційні витрати в сумі 4593,31 грн. за період з 06.10.2016 року по 20.01.2017 року.

Разом з тим, в розрахунку трьох процентів річних позивачем також допущені помилки при їх розрахунку. Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми Законодавство в наслідок чого сума трьох процентів річних за період з 06.10.2016 року по 20.01.2017 року від суми 82137,00грн. складає 714,02грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати за надані послуги становить 714,02 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Запорізького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного орендного підприємства протипожежних робіт до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 714,02 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок інфляційних витрат за актами виконаних робіт (наданих послуг) на період з травня 2016 року по вересень 2016 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить становить 4593,31 грн.

За таких обставин, позовні Запорізького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного орендного підприємства протипожежних робіт до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 4592,31 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 6 місяці, суд дійшов висновку про його часткове задоволення з наступних підстав.

Статтею 121 ГПК України визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Законодавець встановлює, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду обґрунтоване наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить тяжкий фінансово-економічний стан, який обумовлений низькою платоспроможністю споживачів послуг ПАТ Запоріжжяобленерго , встановленням НКРЕКП нульового нормативу відрахування коштів на поточний рахунок ПАТ Запоріжжяобленерго , наявність значної дебіторської заборгованості споживачів перед підприємством та збитків, загрозу банкрутства, наявність податкового боргу, відсутність коштів на банківських рахунках.

Вказані обставини боржник вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення у спосіб та порядок визначені судом, а тому просить задовольнити його клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду.

На підтвердження викладених обставин відповідач надав наступні документи: Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016 року, довідку № 005-003/18844 від 12.12.2016 року нормативних відрахувань для ПАТ Запоріжжяобленерго у 2016 році з посиланням на постанови НКРЕ про алгоритм перерахування коштів, довідку № 001-003/2317 від 14.02.2017 року про кредиторську заборгованість станом на 01.01.2017 року, довідку № 001-003/48 від 15.02.2017 року про кредиторську заборгованість перед ДП Енергоринок за 2016-2017 роки, довідку № 001-003/51 від 15.02.2017 року, довідки про залишки коштів на поточних рахунках № 003-09/40 від 14.02.2017 року, № 003-09/39 від 14.02.2017 року, № 003-09/38 від 14.02.2017 року, № 003-09/41 від 14.02.2017 року, довідку № 001-003/49 від 15.02.2017 року довідку № 001-46/47 від 15.02.2017 року про податковий борг, довідку № 003-09/37 від 14.02.2017 року щодо заборгованості по заробітній платі.

Із балансу (звіту про фінансові стан) на 31.12.2016 року вбачається, що ПАТ Запоріжжяобленерго за звітний період має поточну кредиторську заборгованість за двосторонніми зобов'язаннями 660104 млн. грн.. Разом з тим товариство за звітний період має баланс в сумі 2438427 млн. грн.

Таким чином, фінансово-економічний стан відповідача є складним. Разом з тим, судом враховано, що одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до збільшення заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету, заробітної плати, і як наслідок припинення господарської діяльності боржника.

Разом з тим з довідок ПАТ Запоріжжяобленерго вбачається, що залишок коштів на його поточних рахунках, відкритих в Філії - Запорізьке обласне управління АТ Ощадбанк станом на 12.01.2017 року складає 0,00 грн., на рахунках, відкритих в ПАТ АБ Укргазбанк складає 177,11 грн., на рахунках, відкритих в ПУАТ УкрСиббанк складає 2903,44 грн., на рахунках, відкритих в ЗОД Райффайзен банк Аваль складає 0,00 грн.

Відтак, задоволення заяви відповідача у повному обсязі, з огляду на ступінь його вини у виникненні спору, призвело б до непропорційного порушення балансу майнових інтересів позивача, у зв'язку з чим суд, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, з метою створення належних умов для виконання рішення суду, з огляду на необхідність збереження можливості відповідача продовжувати здійснення господарської діяльності.

Отже, враховуючи складний фінансовий стан боржника, суд дійшов висновку про можливість надання розстрочки виконання рішення в даній справі строком 2 (два) місяців.

При цьому, враховано, що розстрочка виконання рішення в даній справі саме два місяці не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, сприятиме як можливості продовження господарської діяльності боржника, і зробить реальною можливість отримання стягувачем стягнутих за рішенням суду коштів.

Суд наголошує на тому, що надання розстрочки не звільняє від виконання судового рішення і спрямовано на зменшення негативних наслідків для боржника при одночасному досягненні інтересу для кредитора, оскільки сприяє в повному обсязі виконанню судового рішення.

За такими обставинами, клопотання відповідача підлягає задоволенню частково, а тому слід надати Публічному акціонерному товариству Запоріжжяобленерго розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/161/17 від 02.03.2017 року щодо стягнення з нього основного боргу в суму 82137,00 грн., пені в сумі 6758,43 грн., трьох процентів річних в сумі 714,02 грн. та інфляційних витрат в сумі 4593,31 грн., на 2 (два) місяці рівними частинами шляхом сплати:

- суми 47101,38 грн. у строк до 02.04.2017 року,

- суми 47101,38 грн. у строк до 02.05.2017 року.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не надано належних доказів виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті послуг наданих за договором, зокрема не доведено отримання відповідачем рахунків за надані послуги та не надано доказів проведення належної реєстрації позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, які мали оформлюватись на виконання умов договору, не приймається судом виходячи з наступного:

Згідно доказів доданих позивачем до пояснень вх. №08-06/6429 від 28.02.2017 року податкові накладні були оформлені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України, зокрема:

- податкова накладна №148 від 24.05.2016 року на суму 5724,00 грн. виписана 24.05.2016 року, доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 02.06.2016 року;

- податкова накладна №149 від 24.05.2016 року на суму 7082,40 грн. виписана 24.05.2016 року, доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 02.06.2016 року;

- податкова накладна №147 від 24.05.2016 року на суму 12816,90 грн. виписана 24.05.2016 року, доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 02.06.2016 року;

- податкова накладна №194 від 22.06.2016 року на суму 19327,80 грн. виписана 22.06.2016 року, доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 04.07.2016 року;

- податкова накладна №193 від 22.06.2016 року на суму 6321,00 грн. виписана 22.06.2016 року, доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 04.07.2016 року;

- податкова накладна №81 від 15.09.2016 року на суму 5348,40 грн. виписана 15.09.2016 року, доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 20.09.2016 року;

- податкова накладна №80 від 15.09.2016 року на суму 12952,50 грн. виписана 15.09.2016 року, доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 20.09.2016 року;

- податкова накладна №78 від 20.09.2016 року на суму 5885,10 грн. виписана 20.09.2016 року, доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 20.09.2016 року;

- податкова накладна №79 від 20.09.2016 року на суму 6678,90 грн. виписана 20.09.2016 року, доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 20.09.2016 року.

У пункті 4.1. Договору сторони встановили, що розрахунок за надані послуги проводиться Замовником щомісячно протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг на кожну окрему партію вогнегасників на підставі отриманого Замовником рахунку за умови наявності одночасно таких умов: підписання сторонами акту наданих послуг на кожну окрему партію вогнегасників, реєстрації Виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов Договору.

Як вбачається з актів наданих послуг, які покладено в підставу позову, відповідно до п. 4.1 складалися акти, в яких зазначалися постачальник, одержувач, визначалися найменування послуг, одиниця виміру, кількість, ціна та сума. У всіх актах зазначено їх дату оформлення (складення) та номер, вони підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У листі Міністерства фінансів України від 09.07.2007 року № 31-34000-20/23-4579/4800 зазначено, що відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не відносяться до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено, тому при його складанні слід керуватися нормами зазначеного Закону України.

Отже, рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за прийняту ним послуги.

Суд зауважує, що послуги за договором прийняті відповідачем, акти підписані сторонами, будь-яких зауважень щодо прийнятих послуг відповідачем не висловлено.

Крім того, як вбачається з виписки по рахунку за 27.07.2016 року при здійснені часткової плати за надані послуги відповідач в призначенні платежу посилався на договір №1150416 від 29.04.2016 року та рахунки №1789, №1800, №1947 від 25.07.2016 року.

Таким чином, заперечення відповідача щодо неотримання ним документів, визначених п. 4.1 Договору, судом до уваги не беруться.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.03.2017 року, згідно частини 2 статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 629, 638, 639, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Запорізького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного орендного підприємства протипожежних робіт до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , 60035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926, на користь Запорізького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного орендного підприємства протипожежних робіт, 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 13, код ЄДРПОУ 19282969, основний борг в сумі 82137 (вісімдесят дві тисячі сто тридцять сім) грн. 00 коп., пеню в сумі 6758 (шість тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 43 коп., три проценти річних в сумі 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 02 коп., інфляційні витрати в сумі 4593 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто три ) грн. 31 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 63 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного орендного підприємства протипожежних робіт до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго щодо стягнення пені в сумі 19,56 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного орендного підприємства протипожежних робіт до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 1,98грн. відмовити.

5. Розстрочити виконання рішення суду від 02.03.2016 року у справі № 908/161/17 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , 60035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926, на користь Запорізького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного орендного підприємства протипожежних робіт, 69063, м. Запоріжжя, вул.. Чекістів, 13, код ЄДРПОУ 19282969, основного боргу в сумі 82137 (вісімдесят дві тисячі сто тридцять сім) грн. 00 коп., пені в сумі 6758 (шість тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 43 коп., трьох процентів річних в сумі 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 02 коп., та інфляційних витрат в сумі 4593 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто три ) грн. 31 коп., на 2 (два) місяці рівними частинами шляхом сплати:

- суми 47101,38 грн. у строк до 02.04.2017 року,

- суми 47101,38 грн. у строк до 02.05.2017 року.

Повне рішення складено - 06.03.2017 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.