Рішення

від 20.02.2017 по справі 910/23122/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017Справа № 910/23122/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виндмарк"

про стягнення 70 154, 72 грн.

за участю представників:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виндмарк" (далі - ТОВ "Виндмарк") про стягнення 70 154, 72 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг з міжнародного перевезення обладнання автомобільним транспортом, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ФОП ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача вартість наданих послуг з перевезення у сумі 70 154,72 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду невідома.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 24.06.2016 р. на адресу перевізника - ФОП ОСОБА_1 за допомогою електронної пошти надійшла від замовника перевезення (експедитора за договором) - ТОВ "Виндмарк" разова заявка-договір № 8/06/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, умови якої були прийняті перевізником, про що свідчить печатка ФОП ОСОБА_1 Вказана разова заявка-договір у подальшому була направлена замовнику перевезення.

На підставі договору-заявки № 8/06/16 від 24.06.2016 р. позивач надав відповідачу послуги з перевезення обладнання за маршрутом н/п Ленберг (Німеччина) - с. Майбородівка (Кременчуцький район, Полтавська обл.), про шо свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 5809-08 від 06.07.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, враховуючи наведені норми діючого законодавства, підписання сторонами договору-заявки № 8/06/16 від 24.06.2016 р. з проханням здійснити перевезення обладнання, а також оформлення позивачем товарно-транспортної накладної № 5809-08 від 06.07.2016 р., свідчить про укладення договору перевезення у спрощений спосіб, що є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Як вбачається з договору-заявки, вартість транспортних послуг становить 1 550 євро.

Згідно з п. 2.12 договору-заявки підтвердженням про виконання перевезення по даному договору є відмітка вантажоотримувача в ТТН (CMR) про отримання вантажу.

Пунктом 2.13 договору-заявки сторони погодили, що по факту виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт. У випадку, якщо відправлений перевізником експедитору акт виконаних робіт ним не підписаний та не опротестований протягом 5 діб з моменту його отримання експедитором, він рахується ним прийнятим та підлягає оплаті у повному об'ємі (п. 2.14).

Відповідно до договору-заявки оплата за надані послуги здійснюється протягом 10-15 банківських днів.

Судом встановлено, що відповідно до домовленостей сторін, 06.07.2016 р. ФОП ОСОБА_1 надав відповідачу послуги з міжнародного перевезення обладнання за маршрутом: н/п Ленберг (Німеччина) - с. Майбородівка (Кременчуцький район, Полтавська обл.) на суму 1 550 євро, тобто позивач виконав свої зобов'язання з перевезення товару.

28.07.2016 р. ФОП ОСОБА_1 листом направив відповідачу міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 5809-08 від 06.07.2016 р., що свідчила про належне надання позивачем послуг з перевезення. Вказаний лист відповідач отримав 01.08.2016 р., однак, в обумовлений сторонами строк (протягом 15 банківський днів), що спливав 22.09.2016 р., вартість послуги на суму 1 550 євро не оплатив.

Відповідно до ч. 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно зі ст. 533 Цивільного кодексу України, листом Міністерства юстиції України № Ч-13744/8.2 від 13.08.2014 р. використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати наданих послуг з перевезення відповідачем не надано, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 550 євро, є такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд враховує, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на наступний день кінцевого строку оплати наданих послуг (23.09.2016 р.), вказана сума заборгованості в еквіваленті на українську гривню становить 45 154,72 грн.

Крім вказаної суми боргу, позивач просив стягнути з відповідача суму штрафних санкцій, нарахованих за простій автомобіля зверх обумовлених сторонами нормативів простою - за кордоном України у сумі 7 500,00 грн. та на території України у сумі 17 500,00 грн.

Так, згідно з п. 2.3 заявки нормативний час, вільний від сплати за простій, складає на завантаження та митне оформлення 48 годин з моменту прибуття автомобіля до місця завантаження, а на розвантаження та митне оформлення - 72 години з моменту прибуття автомобіля на митницю призначення.

Простій автомобілю зверх обумовлених нормативів (п. 2.3) оплачується експедитором у розмірі: за кордоном України - 2 500,00 грн., а на території України - 1 250,00 грн. за кожну почату добу простою. Винятком є вихідні та святкові дні у випадку прибуття транспортного засобу на місце проведення процедури менш ніж за 48 год. до початку вихідних та святкових днів (п. 2.7 договору-заявки).

Простій автомобіля в дорозі слідування, на митних переходах та інших контрольних пунктах, викликаний неправильним оформленням або відсутністю необхідних товаросупровідних та митних документів, сплачуються експедитором у відповідності до п. 2.7 даної заявки-договору. Запізнення до часу завантаження або розвантаження більше ніж на 8 год. від узгодженого з експедитором часом, сплачується перевізником у сумі, зазначеній в п. 2.7 даної заявки-договором (п. 2.8 договору-заявки).

Як вбачається зі скаденого позивачем акту вимушеного простою автотранспорту від 01.07.2016 р., у місці завантаження н/п Ленберг (Німеччина) автомобіль перевізника розпочав завантаження 27.06.2016 р. о 9-00 год., а закінчив його - 01.07.2016 р. о 23-00 год. Отже, відповідно до домовленостей сторін період з 27.06.2016 р. по 28.06.2016 р. (48 год.) є нормативним часом, вільним від сплати простою, а період простою з 29.06.2016 р. по 01.07.2016 р. (3 дні) експедитор зобов'язаний оплатити, як зверх обумовлений нормативами простою.

Таким чином, оскільки за кожну почату добу простою автомобіля за кордоном України зверх обумовлених нормативів оплачується експедитором у сумі 2 500,00 грн., то за 3 доби простою відповідач зобов'язаний сплатити 7 500,00 грн. (3 доби * 2 500,00 грн.), а тому позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.

Щодо стягнення з відповідача санкцій, нарахованих за простій автомобіля на території України у сумі 17 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Зі складеного позивачем акту вимушеного простою автотранспорту від 21.07.2016 р. вбачається, що у місці розмитнення - м. Майбородівка (Україна) автомобіль перевізника розпочав розмитнення (розвантаження) 06.07.2016 р. о 9-00 год., а закінчив його - 21.07.2016 р. о 15-00 год., звідси - період з 06.07.2016 р. по 08.07.2016 р. (72 год.) є нормативним часом, вільним від сплати простою автомобіля, а період простою з 09.07.2016 р. по 21.07.2016 р. (13 днів) експедитор зобов'язаний оплатити, як зверх обумовлений нормативами простою.

Таким чином, оскільки кожну почату добу простою автомобіля на території України зверх обумовлених нормативів експедитор оплачує у сумі 1 250,00 грн., то за 13 діб простою відповідач зобов'язаний сплатити 16 250,00 грн. (13 діб * 1 250,00 грн.), а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом частково, оскільки простій на території України складає 13 діб, а не 14, як вважає позивач.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, у сумі 68 904,72 грн. (за послуги з перевезення у сумі 45 154,72 грн. + за простій автомобіля на території України у сумі 16 250,00 грн. + за простій автомобіля за кордоном України у сумі 7 500,00 грн.).

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, які складаються із судового збору та вартості адвокатських послуг, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати відшкодовуються з відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. відшкодування витрат за надання адвокатських послуг здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат.

У даному випадку при вирішенні цього питання, суд враховує наявність договору доручення про надання правової допомоги від 24.10.2016 р., укладеного між адвокатом Лозою В.М. та ФОП ОСОБА_1, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, наданого адвокату Лозі В.М. НОМЕР_2 від 16.05.2008 р., ордеру на надання правової допомоги серії ТР № 021545 від 02.11.2016 р., акта приймання-передачі наданих послуг до договору про надання адвокатських послуг № 1/11 від 02.11.2016 р., квитанції про оплату правової допомоги № 01-11 від 02.11.2016 р., згідно яких сторони погодили об'єм правової допомоги та її вартість у сумі 7 015,00 грн. Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг на вказану суму.

У той же час, згідно з ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом у зв'язку з частковим його задоволенням, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виндмарк" про стягнення 70 154, 72 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виндмарк" (03039, м. Київ, вул. Віктора Забіли, буд. 5, офіс 1, ідентифікаційний код 39610808) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг у сумі 68 904 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот чотири) грн. 72 коп., 1 353 (одна тисяча триста п'ятдесят три) грн. 45 коп. судового збору та витрати за надані послуги адвоката у розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 01 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 лютого 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 6 березня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.