Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/1009/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017Справа № 910/1009/17 За позовом Комунального підприємства "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентека"

про розірвання договору, стягнення 49 595,94 грн. та виселення, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Єременко Н.Г. (представник за довіреністю від 03.02.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про розірвання Договору оренди № 95-2016 нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), що належить до обласної комунальної власності від 26.10.2016р., стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентека" (надалі - відповідач) суми в розмірі 49 595,94 грн. та виселення останнього з орендованого приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору, не виконує взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів та витрат з утримання орендованого майна, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 49 595,94 грн.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 14.02.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017р. у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено до 28.02.2017р.

В судове засідання 28.02.2017р. представник відповідача не з'явився повторно, проте подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, яка мотивована перебуванням його керівника на лікуванні.

Розглянувши заяву відповідача, судом було відмовлено в її задоволенні, оскільки відповідачем у справі є товариство, а не окремі його представники чи керівник, в ГПК України передбачена участь через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Оскільки суд відкладав розгляд даної справи для надання можливості відповідачеві скористатися належними йому процесуальними правами, в тому числі на участь в судовому засіданні та надання своїх доводів, міркувань та заперечень щодо заявлених позовних вимог, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 28 лютого 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2016 року між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір № 95-2016 нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), що належить до обласної комунальної власності (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень адмінбудівлі Річкового вокзалу 1-го та 2-го поверхів, корисною площею 240,7 кв.м., загальною площею 389,9 кв.м, (Майно), розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Горького, 1. Майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень.

Як передбачено в п. 1.3. Договору стан Майна на момент укладення договору визначається в акті приймання - передачі за узгодженим висновком Орендодавця і Орендаря.

Орендар вступає в строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі (п. 2.1. Договору).

На виконання умов даного договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлових приміщень адмінбудівлі Річкового вокзалу 1-го та 2-го поверхів, корисною площею 240,7 кв.м., загальною площею 389,9 кв.м, (Майно), розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Горького, 1, про що свідчить наявний в матеріалах справи підписаний та скріплений печатками сторін Акт приймання-передачі в оренду приміщень від 01.11.2016р.

В п. 3.1. Договору сторони домовились, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду нерухомого майна обласної комунальної власності, затвердженої рішенням Черкаської обласної ради від 06.04.2012 №14-5/VІ Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за оренду майна обласної комунальної власності та пропорції її розподілу , у розмірі 18 % для корисної площі, 3 % для площ спільного користування. Орендна плата становить за базовий місяць оренди - 8 902,9 грн. (без ПДВ), 10 683,48 грн. (з ПДВ) . Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Згідно п. 3.2. Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата перераховується на рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше дванадцятого числа місяця, за який сплачується орендна плата (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.7. Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно.

Крім орендної плати Орендар відшкодовує Орендодавцю наступні фактично отримані комунальні послуги пропорційно займаній площі згідно тарифів відповідних комунальних підприємств - постачальників комунальних послуг: водопостачання та водовідведення, електропостачання. Крім зазначених платежів Орендар оплачує витрати з утримання орендованого майна. Розмір оплати витрат з утримання орендованого Майна становить 15,00 грн. за 1 кв.м. на місяць (п. 3.8. Договору).

Зазначені в п. 3.8. платежі Орендар зобов'язаний сплатити до 30 числа місяця, за який сплачуються витрати, за наданим рахунком. Обов'язок своєчасного отримання рахунку покладається на Орендаря.

В п. 5.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі по договору.

Цей Договір діє з 01 листопада 2016 року по 31 серпня 2019 року включно. Умови цього Договору зберігають силу протягом всього строку цього Договору, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов'язань (п. п. 11.1., 11.2. Договору).

Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не сплачує орендну плату за користування об'єктом оренди та витрати з утримання орендованого майна протягом трьох місяців підряд, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором у розмірі 49 595,94 грн. У зв'язку з чим, позивач просить суд розірвати укладений з відповідачем договір, стягнути вказану заборгованість та виселити відповідача з орендованого приміщення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173 , 174 , 175 Господарського кодексу України , ст. ст. 11 , 202 , 509 Цивільного кодексу України , і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом оренди за Договором у період з 01.11.2016р. й по час розгляду справи в суді і відповідачем не надано доказів протилежного.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. п. 3.1., 3.4., 3.8., 3.9. Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

З урахуванням п. п. 3.1. та 3.8. Договору відповідач мав сплатити позивачу орендну плату в розмірі 32 050,44 грн. (10 683,48 грн. х 3) та витрати з утримання орендованого майна в розмірі 17 545,50 грн. (15,00 грн. х 389,9 х 3).

Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендної оплати та витрат з утримання орендованого майна у розмірі 49 595,94 грн., а тому позовні вимога в цій частині підлягає задоволенню повністю.

Стосовно вимог позивача про розірвання договору та виселення відповідача із займаних приміщень, суд зазначає наступне.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу .

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Відповідно до п. п. 11.4., 11.7. Договору за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Цей Договір може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін, за рішенням господарського суду, Орендодавцем в односторонньому порядку в разі несплати протягом трьох місяців орендної плати.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Отже, з урахуванням частини другою ст. 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 приписи ст. 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна ).

Оскільки відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків з позивачем, позивач обрав судовий спосіб захисту свого порушеного права.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України ).

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 р. у справі №5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013 р. у справі №5023/4499/12.

З правової природи відносин оренди вбачається, що при укладанні вказаного договору орендодавець, перш за все, має на меті отримання орендної плати.

Відтак, невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати свідчить про позбавлення орендодавця того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати, вимога позивача про розірвання Договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Як передбачено в п. п. 11.8., 11.9. Договору у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання - передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання - передачі про повернення Майна покладається на Орендаря.

У зв'язку з розірванням Договору відповідач втрачає статус орендаря, вимога позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення за Договором є обґрунтованою.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір в розмірі 4 800,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Розірвати Договір оренди № 95-2016 нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), що належить до обласної комунальної власності від 26.10.2016р., укладений між Комунальним підприємством "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентека".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентека" (ідентифікаційний код 36947579, адреса: 01001, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 13, корп. 1 А) на користь Комунального підприємства "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності" (ідентифікаційний код 04014200, адреса: 18000, м. Черкаси, буд. Шевченка, буд. 185) 49 595,94 грн. (сорок дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 94 коп.) суми основного боргу та 4 800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.) судового збору.

4. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Ентека" (ідентифікаційний код 36947579, адреса: 01001, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 13, корп. 1 А) з нежитлових приміщень Річкового вокзалу, загальною площею 389,9 кв.м., розміщених за адресою: м. Черкаси, вул. Горького, 1 та передати вказані приміщення Комунальному підприємству "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності" (ідентифікаційний код 04014200, адреса: 18000, м. Черкаси, буд. Шевченка, буд. 185).

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2017р.

Суддя С.М. Морозов