Рішення

від 27.02.2017 по справі 910/15729/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017№910/15729/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/15729/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Умиг Мьюзік , м. Київ,

організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами , м. Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ, та

товариства з обмеженою відповідальністю Маркет-Сервіс ЛТД , м. Київ,

про стягнення 14 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав,

за участю представників:

позивача - Сербуль О.Ю. (довіреність від 02.06.2016 № б/н);

відповідача-1 - ОСОБА_3 (довіреність від 26.09.2016 №б/н);

ОСОБА_1 (особисто; паспорт серія НОМЕР_1);

відповідача-2 - Рашковського Г.С. (довіреність від 06.01.2017 №б/н).

Приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (далі - Організація) звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю Умиг Мьюзік (далі - ТОВ Умиг Мьюзік ) з позовом (з у рахуванням уточнення позовних вимог) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) та товариства з обмеженою відповідальністю Маркет-Сервіс ЛТД (далі - Товариство) 14 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Позов мотивовано тим, що: 25.04.2016 представником Організації ОСОБА_5 (в акті вказано, що представники ресторану ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовилися підписувати акт) проведено фіксацію фактів використання музичних творів в ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1), у зв'язку з чим складено акт №13/04/16 (далі - Акт), яким зафіксовано факти публічного виконання, зокрема, музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні гурту ОСОБА_7 ; актом зафіксовано, що публічне виконання музичного твору здійснюється для фонового озвучення приміщення ресторану; перебування ОСОБА_5 у ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується також фіскальним чеком від 25.04.2016 №50962; факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на DVD-R-диску, яким підтверджено час і місце використання саме у ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2016 порушено провадження у справі.

24.10.2016 Підприємець подав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив таке:

- суб'єктом, що здійснює діяльність в закладі громадського харчування - ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 , є Товариство;

- 05.01.2016 Товариством (орендодавець) та Підприємцем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № б/н (надалі - Договір оренди), за умовами якого:

орендодавець передає орендареві в платне користування протягом строку, встановленого Договором оренди, приміщення, а саме частину приміщення АДРЕСА_1, тобто в ресторані (пункти 1.1 та 1.2 Договору оренди);

приміщення передається в користування орендарю для здійснення у ньому господарської діяльності щодо організації та влаштування барної стійки з метою продажу алкогольних та безалкогольних напоїв в ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 ; орендарю забороняється використовувати приміщення з будь-якою іншою метою, ніж встановлена в даному пункті Договору оренди; щоб уникнути сумнівів, орендарю дозволяється лише встановлювати обладнання та технічно оснащувати приміщення, зокрема, відповідними меблями, технікою щодо продажу алкогольних і безалкогольних напоїв та їх приготування, встановлення будь-якого іншого обладнання заборонено (підпункт 1.3 пункту 1 Договору оренди);

Підприємець зобов'язаний не встановлювати будь-яке звуковідтворююче обладнання та не здійснювати відтворення (оприлюднення тощо) будь-яких звукозаписів та/або відеозаписів (підпункт 2.1.5 пункту 2.1 Договору оренди);

- основним оператором діяльності в ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 є Товариство, останнє має своє звуковідтворююче обладнання;

- факт порушення відповідачем-1 майнових прав особи, що має авторське право, зафіксований шляхом відеозапису в приміщенні та підтверджується Актом, який підписаний одноособово тільки представником позивача; проте відповідний Акт та відеозапис є неналежними доказами в даній справі, оскільки з вказаного відеозапису неможливо встановити джерело походження звуку, з якого відбувається публічне виконання музичних творів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2016 залучено до участі у справі Товариство як іншого відповідача.

Відповідач-2 подав 10.01.2017 суду письмові заперечення, в яких фактично відтворив доводи, викладені у письмових запереченнях Підприємця на позовну заяву, поданих суду 24.10.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2017 повторно зобов'язано відповідача-2 подати суду докази правомірності використання твору ІНФОРМАЦІЯ_1 (автори музики та слів: ОСОБА_6, ОСОБА_8; виконавець: ОСОБА_7 ).

Станом на 27.02.2017 витребуваних доказів Товариством суду не подано. У свою чергу, представник відповідача-2 у судовому засіданні 27.02.2017 повідомив, що: Товариством укладено договір з відповідною організацією колективного управління, за умовами якого відповідачеві-2 надано право на публічне виконання музичних творів; вказаний правочин укладено після 25.04.2016 (дата фіксації порушення); відповідач-2 не вважає за необхідне подавати договір суду, оскільки останній не стосується предмету даного спору.

27.02.2017 Організація подала суду пояснення щодо слідування правилу визначення розміру компенсації у мінімальних заробітних платах на час винесення судового рішення за умови задоволення позовних вимог, в яких вказала таке:

- розмір позовних вимог складає 10 мінімальних заробітних плат, що на момент подачі позову складало 14 500 грн.;

- розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат, які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі;

- рішення у даній справі буде прийнято у 2017 році, а тому Організація просить прийняти до уваги те, що відповідно до Закону України Про державний бюджет на 2017 рік на 01.01.2017 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 3 200 грн.;

- отже, на час ухвалення рішення у даній справі 10 мінімальних заробітних плат автоматично має розглядатись як 32 000 грн.;

- при цьому, формально Організація позовні вимоги не збільшує.

У судовому засіданні 27.02.2017 представник Організації наголосив, що про збільшення позовних вимог не заявляє.

27.02.2017 відповідач-1 подав суду:

- клопотання про припинення провадження у справі до Підприємця у зв'язку із державною реєстрацією 13.12.2016 припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця;

- хронологію відеозапису у ресторані Кивський .

У судовому засіданні 27.02.2017 представник Організації надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача-1 надали пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечили повністю та просили суд припинити провадження в частині позовних вимог до Підприємця.

Представник відповідача-2 надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про авторське право та суміжні права (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав (далі - Постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом г частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

01.01.2014 Організацією (організація) і ТОВ Умиг Мьюзік (видавник) укладено договір №АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір №АУ003К), за умовами якого:

- видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії Договору №АУ003К будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов Договору №АУ003К (пункт 2.1 Договору №АУ003К);

- у випадку виявлення порушень майнових прав організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень з управління названими правами (пункт 8.3 Договору №АУ003К);

- Договір №АУ003К набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 (пункт 11.1 Договору №АУ003К).

Додатковою угодою від 22.12.2015 №3 до Договору №АУ003К Організацією та ТОВ Умиг Мьюзік продовжено строк дії Договору №АУ003К до 31.12.2016.

Відповідно до пункту 3.1 Договору №АУ003К ТОВ Умиг Мьюзік надано декларацію від 01.12.2015 № 26 щодо переданих в управління музичних творів, зокрема: музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 ; автори музики та тексту: ОСОБА_6 ОСОБА_8; виконавець ОСОБА_7 ; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 50 %; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 50 %.

Із вказаної декларацій вбачається, що ТОВ Умиг Мьюзік отримало від товариства з обмеженою відповідальністю Национальное музыкальное издательство майнові права на спірний музичний твір на підставі договору про надання виключної ліцензії від 31.12.2014 №НЛВ-138/15, чинного до 31.12.2016.

Отже, на підставі Договору №АУ003К Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом враховано, що: відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

З урахуванням наведеного господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що Організацією належними та допустимими доказами доведено її право на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист виключних майнових авторських прав позивача на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 (автори музики та тексту: ОСОБА_6 ОСОБА_8; виконавець ОСОБА_7).

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

25.04.2016 представником Організації ОСОБА_5 проведено фіксацію факту використання музичного твору в ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1) та складено Акт, яким зафіксовано факт публічного виконання, зокрема, музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ОСОБА_7 .

Організація зазначає, що Актом було зафіксовано, що публічне виконання музичного твору для фонового озвучення приміщення ресторану ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється за допомогою наявного в ресторані обладнання.

Згідно зі статтею 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Перебування ОСОБА_5 у ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 25.04.2016 Організація підтверджує фіскальним чеком від 25.04.2016 №50962.

Факт публічного виконання спірного музичного твору, на думку Організації, засвідчується також відеозаписом на DVD-R-диску, яким підтверджено час і місце використання саме у ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Організація вважає, що відповідачами порушено виключні майнові авторські права позивача, а саме передбаченого пунктом б частини першої статті 15 Закону права на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

З огляду на викладене Організація просить суд стягнути з 14 500 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

У свою чергу, відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на таке:

- суб'єктом, що здійснює діяльність в закладі громадського харчування - ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 , є Товариство;

- 05.01.2016 Товариством (орендодавець) та Підприємцем (орендар) укладено Договір оренди, за умовами якого:

орендодавець передає орендареві в платне користування протягом строку, встановленого Договором оренди, приміщення, а саме частину приміщення АДРЕСА_1, тобто в ресторані (пункти 1.1 та 1.2 Договору оренди);

приміщення передається в користування орендарю для здійснення у ньому господарської діяльності щодо організації та влаштування барної стійки з метою продажу алкогольних та безалкогольних напоїв в ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 ; орендарю забороняється використовувати приміщення з будь-якою іншою метою, ніж встановлена в даному пункті Договору оренди; щоб уникнути сумнівів, орендарю дозволяється лише встановлювати обладнання та технічно оснащувати приміщення, зокрема відповідними меблями, технікою щодо продажу алкогольних і безалкогольних напоїв та їх приготування, встановлення будь-якого іншого обладнання заборонено (підпункт 1.3 пункту 1 Договору оренди);

Підприємець зобов'язаний не встановлювати будь-яке звуковідтворююче обладнання та не здійснювати відтворення (оприлюднення тощо) будь-яких звукозаписів та/або відеозаписів (підпункт 2.1.5 пункту 2.1 Договору оренди);

- основним оператором діяльності в ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 є Товариство, останнє має своє звуковідтворююче обладнання;

- факт порушення відповідачем-1 майнових прав особи, що має авторське право, зафіксований шляхом відеозапису в приміщенні та підтверджується Актом, який підписаний одноособово тільки представником позивача; проте відповідний Акт та відеозапис є неналежними доказами в даній справі, оскільки з вказаного відеозапису неможливо встановити джерело походження звуку, з якого відбувається публічне виконання музичних творів.

Крім того, відповідач-1 подав суду клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Судом встановлено, що 13.12.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис НОМЕР_2 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності Підприємця.

Отже, ОСОБА_1 з 13.12.2016 не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно із п'ятим і шостим абзацами пункту 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції процесуальне правонаступництво фізичних осіб має свої особливості. Стосовно фізичних осіб - підприємців та учасників корпоративних відносин, що є сторонами у справах або третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, таке правонаступництво можливе за одночасної наявності двох умов: по-перше, коли відповідні правонаступники мають аналогічний правовий статус (зокрема, фізичних осіб - підприємців чи учасників корпоративних відносин), і, по-друге, існування даного статусу на момент вирішення господарським судом питання про процесуальне правонаступництво: сама лише можливість виникнення процесуального правонаступництва в майбутньому (наприклад, через передбачуване успадкування майна та виникнення у іншої особи в зв'язку з цим корпоративних прав) не може братися господарським судом до уваги.

У разі відсутності відповідних умов при вибутті фізичної особи зі спірних правовідносин провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України (а не пункту 1 частини першої цієї статті).

Враховуючи те, що підприємницьку діяльність відповідача-1 припинено і спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог до Підприємця.

Що ж до позову до відповідача-2, то суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до Товариства, виходячи з такого.

Судом було оглянуто у судовому засіданні 27.02.2017 відеозапис фіксації публічного виконання спірного музичного твору, з якого вбачається таке:

- якість звуку на відеозаписі є досить низькою;

- протягом усієї фіксації чути різноманітні звуки (одночасно виконуються кілька музичних творів; лунають звуки транспортних засобів; чути голоси людей, скрип стільця та звуки, що свідчать про відправлення повідомлень з телефону), які зливаються і сприймаються як какофонія;

- особа, що здійснювала фіксацію, не запрошувала адміністраторів (чи інших працівників) ресторану підписувати Акт;

- на початку фіксації особа, яка здійснювала відеозапис, два рази сфокусувала камеру на колонці, розміщеній на стіні над телевізором, який не працював;

- під час демонстрації колонки якість звукової доріжки не надає можливості достовірно встановити той факт, що саме з цього обладнання лунає музичний твір;

- в окремі проміжки часу лунає не один музичний твір, а декілька одночасно, що взагалі виключає можливість визначити джерело походження звуку (у тому числі в проміжок часу з 14:00 по 18:22, коли фіксувалося виконання музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 );

- відеозапис не дає можливість встановити джерело, за допомогою якого здійснювалося публічне виконання спірного музичного твору у ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Слід звернути увагу, що Акт складений та підписаний одноособово ОСОБА_5 і доказів того, що ним були вжиті всі залежні від нього заходи щодо з'ясування посад, прізвищ, імен та по батькові представників ресторану і пропонування підписати вказаний документ суду не подано.

Крім того, ОСОБА_5 підписав Акт без залучення будь-яких інших учасників фіксації (представників громадськості, незацікавлених фізичних осіб, тощо).

Також особою, яка здійснювала фіксацію, не було вжито жодних заходів з метою з'ясування джерела публічного виконання спірних музичних творів (доказів того, що особа зверталася до працівників ресторану з метою з'ясування яким чином, за допомогою чого здійснюється публічне виконання музичних творів у приміщенні ресторану суду не подано).

Організація не довела використання музичного твору саме відповідачем-2; документально не підтвердила причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача-2.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у справах про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, зокрема, у постановах від 11.11.2015 зі справи № 910/29115/14 та зі справи № 910/29116/14.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Організація не надала суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б підтверджували порушення авторських прав відповідачем-2 та наявність підстав для стягнення з Товариства компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

З огляду на наведене у позові слід відмовити повністю.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на Організацію.

Керуючись пунктом 6 частини першої статті 80, статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/15729/16 в частині позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинити.

2. У задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю Маркет-Сервіс ЛТД відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2017.

Суддя О. Марченко