Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/23748/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017Справа №910/23748/16

За позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

до Громадської організації "Взаємодопомога"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

про розірвання договору та виселення з орендованого приміщення

Суддя Турчин С.О.

Представники учасників процесу:

від позивача: Кривошей В.В. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Взаємодопомога" (відповідач) в якому просить суд:

- розірвати договір оренди нежилих приміщень укладений між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією та Громадською організацією "Взаємодопомога";

- зобов'язати Громадську організацію "Взаємодопомога" повернути нежитлове приміщення 50,5 кв.м. за адресою: вул. Терещенківська,17 літ. Б у місті Києві шляхом виселення відповідача з орендованого приміщення.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №380/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва від 06.07.2015 в частині здійснення орендної плати, у зв'язку із чим, відповідачем заявлено вимоги про розірвання договору та повернення нежитлового приміщення 50,5 кв.м. за адресою: вул. Терещенківська,17 літ. Б у місті Києві шляхом виселення відповідача з орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 порушено провадження по справі № 910/23748/16, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та призначено її до розгляду на 31.01.2017.

31.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 31.01.2017 з'явився представник позивача і третьої особи та надав суду пояснення щодо обставин справи. Представник відповідача не з'явився, витребуваних судом відзиву на позовну заяву та документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 відкладено розгляд справи № 910/23748/16 на 16.02.2017.

09.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

15.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/23748/16 на 15 днів та розгляд справи відкладено на 28.02.2017.

23.02.2017 через відділ діловодства позивача надійшли письмові пояснення щодо заявлених вимог та довідка про стан заборгованості.

У своїх письмових поясненнях, позивачем зазначено, що у прохальній частині позовної заяви допущено помилку щодо номеру договору, у зв'язку із чим, позивач просить суд змінити номер договору з 316 на 380/1. Також позивач просить суд внести зміни до пункту договору, згідно із яким позивачем заявлено вимогу про виселення Громадської організації "Взаємодопомога" з нежитлового приміщення загальною площею 50,5 кв.м., розташованого в будинку №17 літ "Б" по вул. Терещенківська у місті Києві.

В пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Згідно із ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що надані позивачем пояснення по своїй суті є заявою про зміну предмету позову, що відповідає приписам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду, у зв'язку із чим, подальший розгляд вимог викладених у пунктах 2-3 прохальної частини позову здійснюється згідно вказаної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.02.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а тому відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Ухвали суду від 26.12.2016, від 31.01.2017 були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 28.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.07.2015 між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, позивач), Громадською організацією "Взаємодопомога" (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (підприємство, третя особа) укладено договір №380/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір), що визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди.

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №316 від 05.06.2015. за погодженням постійної комісії Київської міської ради з питань власності, протокол засідання №24 від 03.02.2015 та за погодженням конкурсної комісії з питань оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передане, до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, протокол засідання №10 від 22.05.2015, передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, а саме 1-й поверх загальною площею 50,5 кв. м. згідно поверхового плану, яке знаходиться за адресою: вул. Терещенківська, 17, літ. Б, та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва під розміщення громадської організації, склад, провадження творчої та культурної діяльності.

Згідно із п. 3.1 договору, за результатами умов конкурсу орендар сплачує орендну плату. За результатами конкурсу та на дату підписання договору розмір орендної плати за перший місяць оренди (без ПДВ) становить 396,04 грн. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 20000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору).

Згідно із п. 3.6 договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Орендар зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно та в повному обсязі (п. 4.2. договору).

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір діє з 06.07.2015 по 04.07.2018.

Відповідно до п. 9.3. договору, одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого пунктом 5.2. цього договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін рішенням суду (п. 6.7. договору).

Згідно із п. 9.6. договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.

Як вбачається із матеріалів справи, Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" 29.09.2016 було направлено відповідачу претензію вих. 20 від 28.09.2016, в якій третя особа вимагала сплатити заборгованість за договором оренди та попередила, що у разі несплати заборгованості можливе дострокове розірвання договору.

У зв'язку із порушення відповідачем умов договору №380/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 06.07.2015 щодо сплати оренди та наявністю заборгованості за договором, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов'язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем нежилим приміщенням загальною площею 50,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: вул. Терещенківська, 17, літ. Б на підставі договору №380/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 06.07.2015.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, у зв'язку із неналежним виконанням Громадською організацією "Взаємодопомога" договору №380/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 06.07.2015 в частині сплати оренди за період з липня 2016 року по жовтень 2016 року, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Взаємодопомога" про стягнення 120984,40 грн.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 по справі №910/18977/16 встановлено факт порушення Громадською організацією "Взаємодопомога" договору №380/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 06.07.2015 та наявність заборгованості з орендної плати, відшкодування плати за землю та експлуатаційних витрат у розмірі 98168,96 грн. за період з липня 2016 року по жовтень 2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 по справі №910/18977/16 позовні вимоги КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" задоволено та стягнуто з Громадської організації "Взаємодопомога" 98168,96 грн. заборгованості, 22456,15 грн. пені, 359,29 грн. 3% річних та витрат по сплаті судового збору в сумі 1814,76 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, факти встановлені рішенням суду по справі №910/18977/16 щодо наявності заборгованості у відповідача по договору №380/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 06.07.2015 за період з липня 2016 року по жовтень 2016 року повторного доведення не потребують. Згідно із довідкою позивача, поданою до суду 23.02.2017, відповідно до наказу КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" від 30.09.2016 про призупинення нарахування орендної плати та на підставі актів перевірки нежитлового приміщення від 06.09.2016 та від 29.09.2016 було призупинено нарахування орендної плати за період з листопада-грудень 2016 року. Заборгованість відповідача становить 98168,96 грн.

Частиною 2 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 782 ЦК України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

Водночас, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору (п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Згідно із частиною 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, котрі є загальними для розірвання договору, передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

За приписами цієї норми істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приписами частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Судом встановлено, що можливість дострокового розірвання договору на вимогу орендодавця у випадку невиконання відповідачем обов'язку зі сплати або своєчасної сплати орендної плати передбачено п. 6.7, п. 9.6. договору.

За таких обставин, враховуючи те, що заборгованість за договором №380/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 06.07.2015 за період з липня 2016 року по жовтень 2016 року встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 по справі №910/18977/16, доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині розірвання договору №380/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 06.07.2015.

За приписами ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Так, з припиненням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, то вимога позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення №380/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 06.07.2015 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище судом обставини справи, оскільки заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, суд задовольняє позов Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до Громадської організації "Взаємодопомога" про розірвання договору оренди нежилих приміщень №380/1 від 06.07.2015 укладеного між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією та Громадською організацією "Взаємодопомога" та виселення Громадської організації "Взаємодопомога" з нежитлового приміщення загальною площею 50,5 кв.м., розташованого в будинку №17 літ "Б" по вул. Терещенківська у місті Києві.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди нежилих приміщень №380/1 від 06.07.2015 укладений між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 24, ідентифікаційний код 37405111) та Громадською організацією "Взаємодопомога" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 104-Б, ідентифікаційний код 25719117).

Виселити Громадську організацію "Взаємодопомога" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 104-Б; ідентифікаційний код 25719117) з нежитлового приміщення загальною площею 50,5 кв.м., розташованого в будинку №17 літ "Б" по вул. Терещенківська у місті Києві.

Стягнути з Громадської організації "Взаємодопомога" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 104-Б; ідентифікаційний код 25719117) на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 24, ідентифікаційний код 37405111) судовий збір в розмірі 2756,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2017.

Суддя С.О. Турчин