Рішення

від 27.02.2017 по справі 911/153/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа № 911/153/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна

до Приватного підприємства Фірма Вел

про стягнення 541 283,30 грн.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. від 28.04.2016;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (позивач) до Приватного підприємства Фірма Вел (відповідач) про стягнення 541 283,30 грн. за договором про фінансовий лізинг № 00004580 від 24.04.2012, а саме: 259 326, 57 грн. заборгованості за лізинговими платежами; 14 637,35 грн. 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів; 235 513,95 грн. заборгованості за користування Об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами; 3755,93 грн. 3% річних за час прострочення оплати; 14871,74 грн. інфляційних втрат за час прострочення оплати; 7177,76 грн. пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки заборгованості; 6 000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.012017 у справі № 911/153/17 було порушено провадження та призначено до розгляду на 13.02.2017 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2017 розгляд справи було відкладено на 27.02.2017 .

У судовому засіданні 27.02.2017 року представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Крім того, через канцелярію суду ним були подані письмові пояснення з приводу заявленої суми в розмірі 235 513, 95грн., нарахованої за фактичне користування об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами в період з листопада 2015 по грудень 2016 (п. 6.17 Контракту).

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не забезпечив явку свого повноважного представника в судові засідання 11.01.2017 та 13.02.2017, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

З даного приводу варто зазначити, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» .

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

27.02.2017 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

24.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (лізингодавець) та Приватним підприємством Фірма Вел (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00004580, згідно якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу об'єкт лізингу, а лізингоодержувач - прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (надалі - «План відшкодування» ), що становить невід'ємну частину договору.

В Розділі 1 Загальних умов зазначається, що ці умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як Контракт ), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), як додаток до Контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання ТОВ Порше Лізинг Україна , а також передачі Об'єкту лізингу лізингоодержувачу (у відповідності до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України Про фінансовий лізинг № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими чинними положеннями українського законодавства.

Згідно з п.3.1. Загальних умов об'єктом (предметом) лізингу є транспортний засіб, зазначений у Контракті. Детальна характеристика (індивідуалізація) об'єкту лізингу визначена сторонами в Договорі лізингу, відповідно до якої ним є транспортний засіб - автомобіль марки VW Passat В7, 2011 року виробництва, номер кузова № WVWZZZ3CZCP015850.

У відповідності з п.п.3.2. та 3.1. Загальних умов, лізингодавець прийняв на себе зобов'язання придбати у власність об'єкт лізингу, який був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір Дилера-продавця, у якого ТОВ Порше Лізинг Україна придбало об'єкт лізингу.

В розділі Умови лізингу Договору лізингу зазначається: вартість об'єкту лізингу: еквівалент в Доларах США - 38 459,00 $ (USD); авансовий платіж: еквівалент 7 691,80 $ (USD); обсяг фінансування: еквівалент 30 767,20 $ (USD); кількість лізингових платежів: 60; строк лізингу (місяців): 60; лізинговий платіж: еквівалент 845,65 $ (USD); адміністративний платіж: еквівалент 0,00 $ (USD).

Окрім цього, в розділі Лізингові платежі зазначається, що усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в доларах США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3, та 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу. Зобов'язання (вказані вище еквіваленти в доларах США) лізингоодержувача на момент доставки об'єкта лізингу будуть виражені у гривнях у Акті прийому-передачі, який є невід 'ємною частиною цього Договору про фінансовий лізинг. Наступні розрахунки у гривнях будуть здійснюватись лізингодавцем та вказуватись у рахунках, що підлягають сплаті лізингоодержувачем.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» , лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що є додатком до договору про фінансовий лізинг та є невід'ємною його частиною (далі - умови) для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування.

Відповідно до зазначеного Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), перший лізинговий платіж підлягав сплаті 24.04.2012 року, а останній - 15.04.2017 року. Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена сторонами у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Відповідно до п. 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Умови лізингу) щомісячні лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Окрім цього в п. 6.3. Загальних умов визначено, що сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь позивача, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту на основі діючого курсу обміну ОСОБА_1/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншого банку) з купівлі та продажу ОСОБА_1/доларів США до української гривні (надалі - обмінний курс ), як буде обрано за рішенням Позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено Сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку .

Позивач, відповідно до умов укладеного Договору лізингу, виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату чергових (щомісячних) лізингових платежів, що охоплюють лізингові періоди за березень 2014 року по жовтень 2015 року, які, в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного Контракту, залишилися несплаченими відповідачем. Внаслідок зазначеного, за лізингоодержувачем виникла заборгованість по сплаті Лізингових платежів в сумі 259 326,57 грн. .

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, а відповідачем не доведено протилежного, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 259 326,57 грн. боргу за договором про фінансовий лізинг № 00004580 від 24.04.2012 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 14 637,35 грн. 3% річних (16.03.2014-14.12.2016), нарахованих на кожен лізинговий платіж, який підлягав до сплати, окремо.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 14637,35 грн. 3% підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 8.3.2. умов лізингу, якщо лізингодавець повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, ТОВ Порше Лізинг Україна має право розірвати Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати Об'єкту лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса. Таке ж право позивача передбачено в п. 12.6.1. Загальних умов.

Згідно п. 12.7 умов день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається лізингодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Лізингодавець надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. Таке повідомлення/вимога надсилається лізингодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувачем вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП Укрпошта про прийняття повідомлення для відправлення.

Відповідно до п. 12.9 Умов, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

У зв'язку з несплатою лізингових платежів, відповідачеві було направлено повідомлення про відмову від Договору та повернення об'єкта лізингу, датоване 05.10.2016.

Пунктом 13.1. Загальних умов, якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, ТОВ Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об'єкт лізингу без попередньої згоди Лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку, у тому числі в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п. 13.7. Загальних умов).

27.04.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис стосовно повернення лізингоодержувачем - відповідачем на користь Лізингодавця - ТОВ Порше Лізинг Україна Об'єкта фінансового лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки VW Passat В7.

Згідно п. 6.17 Контракту сторони погодили, що у випадку розірвання Контракту / відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов Контракту та неповерненням Об'єкту лізингу, керуючись п. 6.17 Контракту, позивачем нараховано плату за фактичне користування об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами в період з листопада 2015 року по грудень 2016 року на загальну суму 235 513,95 грн., який є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховані 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання (16.11.2015 по 14.12.2016) в розмірі 3 755,93 грн. та інфляційні втрати (16.11.2015 по 14.12.2016) в сумі 14 871,74 грн.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон за вказаний позивачем період, встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних та інфляційних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 3 755,93 грн. 3% та 14 871,74 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 8.2.1 Загальних умов передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуєься пеня у розмірі 10% річних (з 17.01.2016-14.12.2016) від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п.8.2.1. Загальних умов).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГУ України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. 14.1.162. Податкового кодексу, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідно до ст. 3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, встановлений в договорі розмір пені обчислений в розмірі 10 відсотків річних не суперечить нормам чинного законодавства, оскільки за заявлений позивачем період з січня по грудень 2016 року, річна облікова ставка НБУ постійно змінювалась та становила 28.01 - 22%, 03.03 - 22%; 22.04 - 19%, 27.05 - 18 %; 24.06 - 16 , 5%; 29.07 - 15 , 5%; 16.09 - 15%; 28.10 -14%; 08.12 - 14%, що є значно вищим показником, ніж передбачено договором.

Суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон за вказаний позивачем період, встановив, що сума пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, не перевищує подвійну ставку НБУ, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 7 177,76 грн. .

До того ж, за словами позивача, у зв'язку з тим, що відповідачем систематично порушувались терміни сплати лізингових платежів, позивач був вимушений з метою супроводження процесу повернення заборгованості та об'єкта лізингу звернутись до спеціалізованої організації ТОВ КПД Консалтинг , внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 6000,00 грн., які за словами останнього є реальними збитками та підлягають сплаті на підставі п. 8.2.3 Загальних умов.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.ст. 623, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зазначає, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Витрати на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

Отже, отримання позивачем послуг з супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Таким чином, витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків (збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором) не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 6000,00 грн. є безпідставною, необґрунтованою, а відтак суд відмовляє в її задоволенні. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 259 326, 57 грн. заборгованості за лізинговими платежами; 14 637,35 грн. 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів; 235 513,95 грн. заборгованості за користування об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами; 3755,93 грн. 3% річних за час прострочення оплати; 14871,74 грн. інфляційних втрат за час прострочення оплати; 7177,76 грн. пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки заборгованості. В частині позовних вимог про стягнення 6000,00 грн. витрат на юридичну допомогу суд відмовляє .

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фірма ВЕЛ (95013, АРК, м. Сімферопіль, вул. Данілова, 43, код ЄДРПОУ 20712116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, буд. 1В, оф. В, код ЄДРПОУ 35571472) - 259 326 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч триста двадцять шість) грн. 57 коп. заборгованості за лізинговими платежами; 14 637 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 35 коп. 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів; 235 513 (двісті тридцять п'ять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 95 коп. заборгованості за користування об'єктом лізингу; 3 755 (три тисячі сімсот п'ятдесят пять) грн. 93 коп. 3% річних за час прострочення оплати; 14 871 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 74 коп. інфляційних втрат; 7177 (сім тисяч сто сімдесят сім) грн. 76 коп. пені, 8 029 (вісім тисяч двадцять дев'ять) грн. 25 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 07.03.2017

Суддя О.В. Щоткін