Рішення

від 02.03.2017 по справі 914/113/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017р. Справа№ 914/113/17

Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вольтаж Груп» (м. Вінниця)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Солар ОСОБА_1»

(м. Львів)

про: стягнення боргу в розмірі 334770,41 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: Не з'явився.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Вольтаж Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Солар ОСОБА_1» про стягнення боргу в розмірі 334770,41 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.01.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 20.01.2017 року. Ухвалою суду від 20.01.2017 року розгляд справи відкладено до 25.01.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 25.01.2017 року розгляд справи відкладено до 01.02.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 01.02.2017 року розгляд справи відкладено до 09.02.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача. Ухвалою суду від 09.02.2017 року розгляд справи відкладено до 23.02.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 23.02.2017 року розгляд справи відкладено до 02.03.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.01.2017 року, про відкладення від 20.01.2017 року, від 25.01.2017 року, від 01.02.2017 року, від 09.02.2017 року, від 23.02.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 133 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 23.02.2017 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

09.02.2017 року за вх. № 5450/17 позивач подав письмові пояснення по справі.

22.02.2017 рокуз на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача та долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

01.03.2017 року за вх. № 8237/17 позивач подав заяву про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

01.03.2017 року за вх. № 8239/17 позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.01.2017 року, про відкладення від 20.01.2017 року, від 25.01.2017 року, від 01.02.2017 року, від 09.02.2017 року, від 23.02.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 23.02.2017 р. про відкладення розгляду справи на 02.03.2017 р. є копія Списку № 133 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 23.02.2017 року.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № НОМЕР_1 від 09.02.2017 р., Товариства з обмеженою відповідальністю Солар ОСОБА_1 знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79011, АДРЕСА_1.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 02.03.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю Вольтаж Груп (надалі - Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Солар ОСОБА_1 (надалі - Постачальник, відповідач), укладено Договір поставки № 101 від 14.11.2016 року (надалі - Договір), за яким Постачальник зобов'язується відповідно до умов специфікації № 1 від 14.11.2016 року поставити 42000,00 метрів проводу Olflex Solar XLS - R 1x6 WH/BK (надалі - Товар) в строк до 01.12.2016 року, а Покупець сплатити 50% попередньої часткової оплати до 15.11.2016 року, та 50% залишкової вартості протягом 1 банківського дня з моменту письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження.

На виконання умов Договору, Покупець здійснив усі платежі у вказані строки, чим виконав взяті на себе зобов'язання.

Позивач зазначає, що Постачальник, станом на 29 грудня 2016 року поставив Товар частково, в кількості 32000 метрів. Кількість недопоставленого Товару становить 10000,00 метрів, а його вартість та, відповідно, заборгованість відповідача, становить - 180360,00 гривень, в тому числі ПДВ.

15 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 92/16 від 15.12.2016 року, за яким повідомив про те, що позивач відмовляється від постачання Товару в кількості 10000,00 метрів та вимагає повернути в строк до 16.12.2016 року кошти в розмірі 180360,00 гривень, в тому числі ПДВ. Відповідно до умов Договору, лист № 92/16 від 15.12.2016 року був надісланий на електронну пошту відповідача solarsmartgroup@gmail.com, та оригінал листа супроводжено відправленням НОВА ПОШТА номер накладної 59000224905607. В телефонній розмові 15.12.2016 року відповідач підтвердив, що отримав вищезазначений лист, який був відправлений електронною поштою та перевізником Нова Пошта .

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до загальних правил укладення, зміни чи розірвання договору (глава 53 Цивільного кодексу України), листом № 92/16 від 15.12.2016 року, відповідачу було надіслано оферту - проект додаткової угоди про розірвання Договору (надалі - Додаткова угода) з обов'язковою відповіддю до 18:00 16.12.2016 року, в іншому випадку, Додаткова угода вважається прийнятою.

Станом на 19.12.2016 року позивачем не отримано будь-якої відповіді про прийняття, чи відмову від прийняття оферти - Додаткової угоди. На підставі вищезазначеного позивач вважає, що додаткова угода є прийнятою.

Позивач звертає увагу на те, що 23.12.2016 року, від відповідача отримано Додаткову угоду про розірвання договору № 101 від 14.11.2016 року, з оригіналом підпису та печатки відповідача та сканованою копією печатки та підпису директора товариства позивача.

На думку позивача, отримана додаткова угода не може вважатись відповіддю на оферту, оскільки не відповідає тій, що була надіслана разом з Листом № 92/16 від 15.12.2016 року, а було викладено іншу редакцію додаткової угоди за підписом лише відповідача.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 7.5. Договору, відповідач зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого Товару за Договором. Станом на 16.12.2016 року, відповідач прострочив постачання товару на 15 днів; 0,1% від вартості недопоставленої партії складає 180360,00 гривень. З цього виходить, що неустойка за прострочення Товару складає - 2705,40 гривень.

На думку позивача, відповідно до п. 5 Додаткової угоди, станом на 19.12.2016 рік, відповідач не повернув грошові кошти, що вимагались позивачем до повернення, відповідно до чого зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% від загальної вартості Договору, що становить 151536,00 гривень.

Позивач стверджує що, відповідно до п. 6 Додаткової угоди, відповідач зобов'язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення повернення грошових коштів. Отже, за період з 17.12.2016 року (початок прострочки) по 29.12.2016 року, неустойка (пеня) складає 169,01 грн. = 180360,00 грн. (сума боргу) х 28 % (подвійна облікова ставка НБУ) х 12 (кількість днів прострочення) /365.

За твердженням позивача, всього заборгованість відповідача становить - 334770,41 гривень, що складається з: 180360,00 гривень основного боргу; 2705,40 гривень - неустойки за прострочення поставки Товару; 151536,00 гривень - штраф за порушення строку неповернення грошових коштів. 169,01 гривень - неустойка (пеня) за прострочення повернення грошових коштів.

Позивач звертає увагу на те, що відповідь на лист № 92/16 від 15.12.2016 року так і не отримав.

Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Вольтаж Груп (надалі - Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Солар ОСОБА_1 (надалі - Постачальник, відповідач), укладено Договір поставки № 101 від 14.11.2016 року (надалі - Договір), за яким Постачальник зобов'язується, відповідно до умов специфікації № 1 від 14.11.2016 року, поставити 42000,00 метрів проводу Olflex Solar XLS - R 1x6 WH/BK (надалі - Товар) в строк до 01.12.2016 року, а Покупець сплатити 50% попередньої часткової оплати до 15.11.2016 року, та 50% залишкової вартості протягом 1 банківського дня з моменту письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження.

На виконання умов Договору, Покупець здійснив усі платежі у вказані строки, чим виконав взяті на себе зобов'язання.

Постачальник, станом на 29 грудня поставив Товар частково, в кількості 32000 метрів. Кількість недопоставленого Товару становить 10000,00 метрів, а його вартість та, відповідно, заборгованість відповідача, становить - 180360,00 гривень, в тому числі ПДВ.

15 грудня 2016 року, позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 92/16 від 15.12.2016 року, за яким повідомив про те, що позивач відмовляється від постачання Товару в кількості 10000,00 метрів та вимагає в строк до 16.12.2016 року повернути кошти в розмірі 180360,00 гривень, в тому числі ПДВ. Відповідно до умов Договору, лист № 92/16 від 15.12.2016 року був надісланий на електронну пошту відповідача solarsmartgroup@gmail.com, та оригінал листа супроводжено відправленням НОВА ПОШТА номер накладної 59000224905607. В телефонній розмові 15.12.2016 року відповідач підтвердив, що отримав вищезазначений лист, який був відправлений електронною поштою та перевізником Нова Пошта .

Відповідно до загальних правил укладення, зміни чи розірвання договору (глава 53 Цивільного кодексу України), листом № 92/16 від 15.12.2016 року, відповідачу було надіслано оферту - проект додаткової угоди про розірвання Договору (надалі - Додаткова угода), як зазначено в листі, з обов'язковою відповіддю до 18:00 16.12.2016 року , в іншому випадку, Додаткова угода вважається прийнятою.

Станом на 19.12.2016 року позивачем не отримано будь-якої відповіді про прийняття, чи відмову від прийняття оферти - Додаткової угоди. На підставі вищезазначеного позивач вважає, що додаткова угода є прийнятою.

23.12.2016 року від відповідача отримано Додаткову угоду про розірвання Договору № 101 від 14.11.2016 року, з оригіналом підпису та печатки відповідача та сканованою копією печатки та підпису директора товариства позивача.

Однак, позивач вважає, що отримана Додаткова угода не може вважатись відповіддю на оферту, оскільки не відповідає тій, що була надіслана разом з Листом № 92/16 від 15.12.2016 року, а було викладено іншу редакцію додаткової угоди за підписом лише відповідача.

Судом встановлено, що обома Сторонами в Додаткових угодах перші два та останні два пункти викладені ідентично, що свідчить про те, що сторони з ними погоджуються та не мають до них заперечень, а саме:

- У зв'язку з неналежним виконанням Постачальником взятих на себе зобов'язань, Сторони дійшли спільної згоди з 15 грудня 2016 року розірвати Договір поставки № 101 від 14.11.2016 року.

- Сторони дійшли згоди внести зміни до Специфікації № 1 від 14.11.2016 року до Договору поставки № 101 від 14.11.2016 року, за якою вважати, що продукція, поставлена в кількості 32000 м на загальну суму 577152,00 (п'ятсот сімдесят сім тисяч сто п'ятдесят дві) грн, в т.ч. пдв.

- Дана додаткова угода укладена в двох автентичних примірниках по одному для кожної із Сторін.

- Дана додаткова угода дійсна з моменту її підписання. Скановані копії даної додаткової угоди мають юридичну силу між Сторонами до моменту обміну оригінальними примірниками.

Отже, суд приходить до висновку про можливість врахування даних умов як таких, що погоджені сторонами.

Щодо пунктів 3, 4, 5, 6 Додаткової угоди, надісланої позивачем на адресу відповідача 15.12.2016 р., то суд звертає увагу на те, що у Додатковій угоді відповідача, надісланої на адресу позивача 23.12.2016 р., дані пункти змінені в частині (п.п. 3, 4), або відсутні повністю (п. 5). Отже, суд приходить до висновку про те, що дані пункти Додаткової угоди до Договору поставки № 101 від 14.11.2016 року у будь-якому разі не були погоджені сторонами, тому дана Угода в цій частині, не є укладеною.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1, 2, 3, 8 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо , а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору .

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 3 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції .

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 1 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно ст. 643 ЦК України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді , договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку .

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 645 ЦК України, якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 645 ЦК України, відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією .

Згідно ст. 646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію .

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі , що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду .

Судом встановлено, що належних та допустимих доказів звернення до суду щодо зміни (розірвання) умов договору, незважаючи на вимоги суду, сторонами не надано.

Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Отже, виходячи з свідчень позивача, Додаткова угода до Договору поставки № 101 від 14.11.2016 року у будь-якому разі повністю у редакції позивача не була укладена.

Згідно п. 7.1 Договору, сторони несуть відповідальність в порядку тау випадках передбачених цим Договором та чинним законодавством України

Згідно п. 7.5 Договору, у випадку якщо Постачальник порушує умови відповідного Додатку щодо строку поставки, Покупець вправі вимагати від Постачальника сплати неустойки у розмірі 0,3% від вартості недопоставленої Продукції за таким Додатком за кожен прострочений день (починаючи з дати початку порушення відповідного Додатку), але не більше 10% від вартості недопоставленої Продукції за відповідним Додатком .

Згідно п. 7.6 Договору, відповідальність Постачальника у будь-якому разі обмежується розміром реальних збитків, що є прямим наслідком характеру таких дій і не включатиме упущену вигоду, непрямі збитки та штрафні санкції, а також у будь-якому випадку не перевищуватиме суми винагороди , фактично отриманої Постачальником від Покупця за відповідним Додатком.

Згідно п. 11.1 Договору, будь-які спори та розбіжності, що прямо або опосередковано стосуються чи випливають з цього Договору, підлягають передачі на розгляд до компетентного господарського суду України згідно із чинним законодавством України.

Згідно п. 12.1 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його належного підписання Сторонами і діє до 31.12.2017 р., але, у будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами усіх взятих на себе зобов'язань, якщо інше не встановлено цим Договором.

Згідно п. 12.2 Договору, Постачальник має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору у випадку будь-якого порушення Покупцем положень цього Договору. У такому випадку Договір вважається розірваним через 10 (десять) календарних днів після отримання Покупцем відповідного письмового повідомлення Постачальника про відмову від Договору.

Згідно п. 12.3 Договору, зміни, доповнення, Додатки та додаткові угоди до цього Договору є чинними та складають його невід'ємну частину, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими особами Сторін.

Згідно п. 12.8 Договору, усі повідомлення та інша інформація за цим Договором повинні бути виконані письмово та надіслані можливим способом : поштою або факсом, на адреси Сторін, що вказані у розділі 12 цього Договору (або інші, повідомлені Стороною іншій Стороні письмово). Будь-яке надіслане по факсу повідомлення повинне супроводжуватися поштою , але Сторони можуть посилатися на такі факсові документи як на оригінали.

Згідно ст. 611 ЦК України, У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, згідно якої, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Постанова Верховного суду України від 7 листопада 2011 року).

Частиною другої статті 343 ГК України зазначено, що якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).

Відповідно до п. 7.5. Договору, відповідач зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого Товару за Договором.

За твердженнм позивача, станом на 16.12.2016 року, відповідач прострочив постачання товару на 15 днів; 0,1% від вартості недопоставленої партії складає 180360,00 гривень. З цього виходить, що неустойка за прострочення Товару складає -2705,40 гривень.

Однак, здійснивши перерахунок неустойки, застосувавши пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд прийшов до висновку, що неустойка складає 2069,70 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 180360 01.12.2016 - 08.12.2016 8 14.0000 % 0.077 %* 1103.84 180360 09.12.2016 - 15.12.2016 7 14.0000 % 0.077 %* 965.86 Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вольтаж Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Солар ОСОБА_1» в частині стягнення 180360,00 гривень основного боргу; 2069,70 гривень - неустойки за прострочення поставки Товару є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1378,00 грн., та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 4309 від 28.12.2016 року на суму 5021,56 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Солар ОСОБА_1» (79011, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 40676280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вольтаж Груп» (21050, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 36685404) 180360 (сто вісімдесят тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 2069 (дві тисячі шістдесят дев'ять) грн. 70 коп. - суму неустойки за прострочення поставки Товару та 2736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн. 44 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.