Рішення

від 01.03.2017 по справі 910/21619/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017Справа №910/21619/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра

про стягнення 330 104, 50 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Крусь Ю.І.

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача: 2 не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс 236 600,00 грн. - перерахований аванс за договором поставки і монтажу обладнання № 0804 від 08.04.2016р., а також 26 610,00 грн. - перераховані кошти на картку директору Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс , 9 820,00 грн. - витрати на проведення технічної оцінки та 57 074,50 грн. - пеню.

Також позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра 200,00 грн. за договором поруки, відповідно до якого відповідач 2 взяв на себе зобов'язання виступити поручителем по зобов'язаннях Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21619/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.01.2017 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 призначено дану справу до розгляду у судовому засіданні на 11.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 08.02.2017 року, за участю представників сторін.

08.02.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс надійшло електронне повідомлення, в якому відповідач-1 повідомляє про проходження медико-санітарної комісії, як інвалід другої групи, у зв'язку з чим просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна та Товариство з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс у строк до 24.02.2017 надати суду оригінал для огляду та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи первинних документів на підтвердження здійснення поставки товару за договором поставки та монтажу обладнання № 0804 від 08.04.2016 (видаткові/податкові накладні, акти приймання-передачі, довіреності тощо); зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна у строк до 24.02.2017 надати суду письмові обґрунтовані пояснення, із посиланням на норми чинного законодавства України, стосовно виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Карола К оцінки спірного товару (ліфт-підйомника АПЛ1100-12ТБ-2-2КБ); зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна та Товариство з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра надати суду оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів договору поруки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра , у забезпеченням виконання відповідачем-1 своїх зобов'язання за договором поставки та монтажу обладнання № 0804 від 08.04.2016, зокрема розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 01.03.2017, за участю представників сторін.

20.02.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав письмові пояснення по суті спори, в яких зазначає, що відповідач-1 поставив некомплектний товар (недопоставив та відмовився поставити решту складових обладнання), а в частині поставленого товару, останній не відповідає вимогам якості до такого товару, оскільки останній неякісний, у зв'язку з чим позивач вимагає повернення сплачених за неякісний товар коштів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-1 через відділ автоматизованого документообігу суду подав електронне повідомлення, в якому просить суд відкласти розгляд даної справи, у зв'язку з тим, що останній не був повідомлений про призначення судового засідання.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач-1 та відповідач-2 повідомлялися ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подали, в судове засідання своїх представників не направили, заявлені позовні вимоги не заперечили.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням відповідача-1 є: 61093, м. Харків, вул. Клапцова, буд. 52, офіс 3, місцезнаходженням відповідача-2 є: 03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 43, офіс 5 А.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2016, від 12.12.2016, від 11.01.2017 та від 08.02.2017 судом направлено на зазначені у витязі адреси відповідача-1 та відповідача-2, проте до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 29.11.2016, від 12.12.2016, від 11.01.2017 та від 08.02.2017, які направлялись на адресу відповідача-2 з відмітками: організація не розшукана , організація вибула , не знаходиться , при цьому, факт отримання відповідачем-1 ухвали суду від 29.11.2016, від 12.12.2016 та від 11.01.2017 підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, що свідчить про обізнаність відповідача-1 про розгляд справи № 910/21619/16, в той же час суд звертає увагу, що з урахуванням електронного повідомленням № 2 від 08.02.2017 відповідача-1, суд ухвалою від 08.02.2017 відкладав розгляд даної справи.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представники відповідача-1 та відповідача-2 були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача-1 та відповідача-2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 75, 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.03.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна (далі - покупець) укладено договір поставки та монтажу обладнання № 0804, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві комплект нового (який раніше не експлуатувався) обладнання для підйому і спуску люстри, а покупець оплатити та прийняти обладнання, згідно з додатком № 1, а також монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, товар поставляється постачальником на умовах "склад покупця" в м. Київ, не пізніше строків поставки, зазначених в додатку № 1 до цього договору.

Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним з моменту підписання сторонами товарної накладної при передачі товару на склад покупця (п. 3.4. договору).

Згідно розділу 4 договору, загальна сума договору складає 354 500, 00 грн. Ціна включає в себе вартість товару, монтаж, його упаковку і доставку до складу покупця, а також інші витрати, пов'язані з виконанням цього договору.

Розрахунки між сторонами здійснюються в гривні (п. 4.2. договору).

Днем оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця, а зобов'язання покупця з оплати виконаним з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3. договору).

Порядок оплати:

4.4.1. Аванс в розмірі 236 600, 00 грн. протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору.

4.4.2. Другий платіж у розмірі 102 400, 00 грн., протягом 3 календарних днів з моменту надходження товару на склад постачальника.

4.4.3. Третій платіж у розмірі 9 500, 00 грн., за фактом прибуття продавця для виробництва монтажних робіт.

4.4.4. Четвертий платіж в розмірі 6 000, 00 грн. на момент підписання акту-введення в експлуатацію.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що всі роботи по монтажу обладнання виконується покупцем і за рахунок покупця. Перед початком монтажу ящики з упакованим товаром повинні знаходиться на монтажному майданчику. Розпакування і зняття з піддона здійснюється покупцем в присутності представника постачальника. Покупець готує комунікації для прокладки керуючих кабелів до обладнання, забезпечує прокладку кабелів для електроживлення 220 В до обладнання та забезпечує обладнанням для доступу продавця в місця монтажу обладнання (будівельні ліси або вишка-туру).

Умовами п. 6.2. договору встановлено, що у разі невиконання постачальником термінів поставки товару, передбачених специфікацією, покупець має право стягнути неустойку в розмірі 0,1% від суми контракту за кожний день прострочення. Штрафні санкції за цим договором виплачуються в разі письмового пред'явлення претензії на оплату штрафних санкцій з боку покупця. В іншому випадку сума неустойки не нараховується і не виплачується.

Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.6. договору).

Додатком № 1 до договору № 0804 від 08.04.2016 сторони погодили товар за специфікацію № 1, а саме:

1. Ліфт-підйомник для люстри АПЛ1100-12ТБ-2-2КБ, кількість - 1, ціна - 338 000, 00 грн.

2. Арматура (болти, анкера, труба, кабелі тощо), кількість - 1, ціна - 1 000, 00 грн.

3.Монтажні, пуско-налагоджувальні роботи і витрати, пов'язані з монтажними роботами, кількість - 1, ціна - 15 500, 00 грн.

Загалом - 354 500, 00 грн.

Термін поставки товару за специфікацією № 1 становить 50 календарних днів з моменту отримання постачальником від покупця підписаної специфікації, за умови виконання п. 4.4. цього договору. При порушенні покупцем умов п.4.4. цього договору термін поставки товару збільшується на кількість днів, на яку покупець затримав оплату (п. 2. Додатку № 1 до договору).

Додатком № 2 до договору № 0804 від 08.04.2016 сторони погодили сервісну угоду.

Судом встановлено, що відповідач-1 на виконання умов договору виставив позивачеві рахунок-фактура на оплату №Л-00000188 від 08.04.2016 на суму 236 600, 00 грн., а позивачем відповідно до підпункту 4.4.1 п. 4.4. договору в якості попередньої оплати на поставку товару, було оплачено такий рахунок на суму 236 600, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 70 від 13.04.2016 (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач не провів поставки сплаченого товару у строки, визначені п. 2 додатку № 1 до договору.

Разом з тим, як зазначає позивач, директором Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс було особисто завезено на один із будівельних майданчиків позивача компонентів механічно-елекричного характеру, змонтованих на металевій платформі товщиною 0,1 мм (електромеханічні компоненти), а саме:

- двигун електричний (характеристики невідомі) - 1 шт.;

- кабельний барабан (призначенні невідоме) - 1 шт.;

- ролик механічний (походження невідоме) - 2 шт.;

- набір болтів та гайок в асортименті - 12 шт., які залишені на території будівельного майданчика Товариства з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна в якості забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс перед Товариством з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна за договором № 0804 від 08.04.2016, при цьому відповідачем не надано інформації, щодо джерела придбання наведених компонентів електромеханічного призначення та їх закупівельної ціни.

Крім того, позивач зазначає, в межах договору поставки та монтажу обладнання № 0804 від 08.04.2016, частина коштів у розмірі 26 610, 00 грн., перераховані на особистий картковий рахунок директора Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс ОСОБА_1, що підтверджується квитанцієми приватБанку про переказ готівки, платіжним дорученнями № Р24А97637919А340919 від 21.06.2016, № Р24А107318315А44693 від 13.07.2016, № Р24А112988781А39965 від 25.07.2016 (копії у матеріалах справи).

Позивачем на адресу відповідача-1 направлялась претензія № 131 від 22.08.2016, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна повідомило, що станом на 22.08.2016 обладнання не поставлено та просило Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс поставити відповідне обладнання згідно п. 3.1. договору та сплатити пеню за невиконання зобов'язань щодо поставки обладнання за період із 30.05.2016 по 22.08.2016 (84 дні), що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском поштового штемпеля - 23.08.2016.

Відповідач-1 на зазначену вище претензію відповіді не надав, обладнання не поставив, грошові кошти не повернув.

В той же час, 07.09.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна звернулося до Органу з оцінки відповідності ВАНТАЖМАШСЕРТ , ТОВ КАРОЛА К із заявкою на проведення оцінки відповідності продукції.

07.09.2016 Органом з оцінки відповідності Товариства з обмеженою відповідальністю КАРОЛА К було повідомлено позивача про можливість проведення обстеження обладнання, зокрема, оцінка відповідності продукції буде проведена на відповідність вимогам: Технічного регламенту безпеки машин, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 62.

Крім того, 08.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КАРОЛА К (далі - виконавець) укладено договір № 17 на виконання робіт з оцінки відповідності, згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з оцінки відповідності продукції:

-ліфт-підйомник АПЛ1100-12Тб-2-2КБ на відповідність вимогам Технічного регламенту безпеки машин, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 62 і надати технічний звіт в яких представлено висновки щодо оцінки відповідності.

Так, Органом з оцінки відповідності Товариства з обмеженою відповідальністю КАРОЛА К надано протокол ідентифікації продукції № 0/030 від 09.09.2016, а саме: ліфт-підйомник АПЛ1100-12ТБ-2-2КБ, вантажопідйомність 1100 кг, виробник ООО Компания БОНАРТ , м. Москва, Російська Федерація, яким встановлено:

1.Підприємтво-виробник - невідомий;

2. Країна-виробник - невідома;

3. Маркування - не відповідає вимогам: Технічного регламенту безпеки машин, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 62:

- виробник е може бути ідентифікований;

- машина не має маркування відповідно до п. 53 додатка 1;

- пас не має маркування та сертифікат

4. Комплектність не відповідає вимогам Технічного регламенту безпеки машин, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 62:

- машина не супроводжується змістом журналу нагляду

- машина не супроводжена звітом про випробування з деталізацією статичних і динамічних випробувань

Продукція не ідентифікована та не може бути передана для випробувань з метою оцінки відповідності.

Крім того, детальні результати невідповідності поставленого обладнання ряду вимог Технічного регламенту безпеки наведені в Технічному звіті за результатами з оцінки відповідності № 2/030 від 12.09.2016 наданого Органом з оцінки відповідності Товариства з обмеженою відповідальністю КАРОЛА К , відповідно до якого:

1. Представлений ліфт-підйомник не відповідає вимогам Технічного регламенту;

2. Виробник представленого ліфта-підйомника не ідентифікований;

3. Машина не може бути введена в обіг та/або експлуатацію.

За проведення оцінки відповідності Ліфта-підйомника для люстри АПЛ1100-12ТБ-2-2КБ позивачем сплачено 9 820, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1956 від 12.09.2016 (копія у матеріалах справи).

При цьому, як зазначає позивач, після укладення договору № 08.04 від 08.04.2016 між позивачем, відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач-2 прийняв на себе зобов'язання виступити поручителем по зобов'язаннях Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс в межах 200, 00 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем-1 оплаченого товару поставлено не було, а тому останній зобов'язаний повернути перераховані йому кошти у розмірі 236 600, 00 грн., що відповідач-1, в свою чергу, не зробив та враховуючи, що відповідач-2 є поручителем по зобов'язаннях відповідача-1, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра 200, 00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 - 26 610, 00 грн. - перераховані кошти на картку директора Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс , 9 820, 00 грн. - витрати на проведення технічної оцінки та 57 074, 50 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки та монтажу обладнання № 0804 від 08.04.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору поставки та договору про надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ст. 674 Цивільного кодексу України, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною п. 1 ст. 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачеві 236 600 грн. згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури на оплату №Л-00000188 від 08.04.2016, в якості попередньої оплати на поставку товару, що підтверджується платіжним дорученням № 70 від 13.04.2016.

Так, відповідно до п. 3.1 договору, товар поставляється постачальником на умовах "склад покупця" в м. Київ, не пізніше строків поставки, зазначених в додатку № 1 до цього договору.

Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним з моменту підписання сторонами товарної накладної при передачі товару на склад покупця (п. 3.4. договору).

Проте, у матеріалах справи відсутні первинні документи зокрема товарні накладні, акти на підтвердження факту виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки та монтажу обладнання № 0804 від 08.04.2016 щодо поставки комплекту нового (який раніше не експлуатувався) обладнання для підйому і спуску люстри.

Таким чином, відповідач оплаченого позивачем товару не поставив, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 236 600, 00 грн. в якості передоплати.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем-1 не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини вз невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача-1 236 600, 00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 пеню у розмірі 57 074, 50 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, відповідно до п. 6.2. договору передбачено, що у разі невиконання постачальником термінів поставки товару, передбачених специфікацією, покупець має право стягнути неустойку в розмірі 0,1% від суми контракту за кожний день прострочення. Штрафні санкції за цим договором виплачуються в разі письмового пред'явлення претензії на оплату штрафних санкцій з боку покупця. В іншому випадку сума неустойки не нараховується і не виплачується.

Отже, виходячи з системного аналізу вказаних вище норм, суд приходить до висновку, що сторонами в укладеному договорі було погоджено пеню, так як остання визначається у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27.09.2005 у справі № 35/475-04.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 49 804, 34 грн. що розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання за період з 30.05.2016 по 07.11.2016, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 перерахованих коштів у 26 610, 00 грн. на карту директора Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс , суд відзначає наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, може звернутися до господарського суду у спорах, що виникають із корпоративних відносин.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

При цьому, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.04.2016 р. N 01-06/1474/16, в якому зазначено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів", внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якими у господарському судочинстві запроваджується нова категорія справ - справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю) (доповнення частини першої статті 12 ГПК України новим пунктом 41).

Отже, згідно зі змінами, внесеними названим Законом до статей 21, 28 ГПК України, відповідачем у запроваджуваній категорії справ є посадова особа (у тому числі посадова особа, повноваження якої припинені), до якої пред'явлено позовну вимогу про відшкодування збитків, завданих господарському товариству її діями чи бездіяльністю . Відповідно, у цій категорії справ зазначена посадова особа не має права представляти товариство та призначати представника для участі у справі від імені господарського товариства.

Тобто, враховуючи наведе вище, суд відзначає, що до фізичної особи може бути пред'явлено позовну вимогу, у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю).

Разом з тим, позивач просить суд стягнути грошові кошти у розмірі 26 610, 00 грн., які були перераховані на картку директора Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс ОСОБА_1, тобто, на рахунок фізичної особи (посадова особа Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс ), що суперечить ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягання з відповідача 9 820, 00 грн. - витрати на проведення технічної оцінки, суд відзначає наступне.

Так, 08.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КАРОЛА К (далі - виконавець) укладено договір № 17 на виконання робіт з оцінки відповідності, згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з оцінки відповідності продукції:

-ліфт-підйомник АПЛ1100-12Тб-2-2КБ на відповідність вимогам Технічного регламенту безпеки машин, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 62 і надати технічний звіт в яких представлено висновки щодо оцінки відповідності.

Отже, Органом з оцінки відповідності Товариства з обмеженою відповідальністю КАРОЛА К надано протокол ідентифікації продукції № 0/030 від 09.09.2016, а саме: ліфт-підйомник АПЛ1100-12ТБ-2-2КБ, вантажопідйомність 1100 кг, виробник ООО Компания БОНАРТ , м. Москва, Російська Федерація та Технічному звіті за результатами з оцінки відповідності № 2/030 від 12.09.2016.

За проведення оцінки відповідності Ліфта-підйомника для люстри АПЛ1100-12ТБ-2-2КБ позивачем сплачено 9 820, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1956 від 12.09.2016 (копія у матеріалах справи).

Разом з тим, враховуючи те, що оцінка відповідності Ліфта-підйомника для люстри АПЛ1100-12ТБ-2-2КБ вимогам Технічного регламенту безпеки машин, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 62, проводилась позивачем на підставі поставленого директором Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс товару, за який позивачем сплачено 26 610, 00 грн. на картку директора Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс ОСОБА_1, приймаючи до уваги те, що судом відмовлено у стягненні таких грошових коштів у сумі 26 610, 00 грн., оскільки останній перерахувались на карту фізичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу, що на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю КАРОЛА К має право здійснювати оцінку відповідності продукції, а саме ліфт-підйомник АПЛ1100-12Тб-2-2КБ на відповідність вимогам Технічного регламенту безпеки машин, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 62, позивачем надано атестат про акредитацію Національного агентства з акредитації України, зареєстрований у реєстрі 04.07.2014 за № 2Т894 та дійсний до 03.07.2019, однак відповідний атестат виданий Товариству з обмеженою відповідальністю КАРОЛА , в той час як позивачем укладено договір № 17 на виконання робіт з оцінки відповідності від 08.09.2016 з Товариством з обмеженою відповідальністю КАРОЛА К , а тому вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра 200, 00 грн., суд відзначає наступне.

За твердженням позивача, після укладення договору № 08.04 від 08.04.2016 між позивачем, відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач-2 прийняв на себе зобов'язання виступити поручителем по зобов'язаннях Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс в межах 200, 00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись ст. 543 ЦК України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 суд зобов'язував Товариство з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна та Товариство з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра надати суду оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів договору поруки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра , у забезпеченням виконання відповідачем-1 своїх зобов'язання за договором поставки та монтажу обладнання № 0804 від 08.04.2016.

Згідно ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Відповідно до статті 129 1 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, ухвали, постанови є обов'язковими до виконання на всій території України.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна та Товариство з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра вимог ухвал суду не виконало, витребувані судом документи не надано.

Так, згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Так, відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Відповідно до статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна не доведено факт укладення договору поруки між позивачем, відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра , як і не доведено факту того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Група Юридичних Компаній ЛА-Піовра прийняло на себе зобов'язання виступити поручителем по зобов'язаннях Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс за договором № 08.04 від 08.04.2016 в межах 200, 00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача-2 - 200 грн. є необгурнтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Антанта Плюс (61093, м. Харків, вул. Клапцова, буд. 52, офіс 3, ідентифікаційний код - 37876090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АПТ-Україна (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 161/1, ідентифікаційний код - 38036913) 236 600 (двісті тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. - передоплати, 49 804 (сорок дев'ять тисяч вісімсот чотири) грн. 34 коп. - пені та 4 296 (чотири тисячі двісті дев'яносто шість) грн. 07 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 06.03.2017.

Суддя Пригунова А.Б.