Рішення

від 27.02.2017 по справі 914/3187/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017р. Справа№ 914/3187/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Буд , м. Львів,

До відповідача: Приватного підприємства Рекламне агентство СітіАрт , м. Львів,

Про стягнення 19 440,00 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : ОСОБА_2 - представник

від відповідача : ОСОБА_3 - представник; ОСОБА_4 - адвокат.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Буд до Приватного підприємства Рекламне агентство СітіАрт про стягнення 19 440,00 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2016 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.01.2017 р.

В судовому засіданні 03.01.2017 року судом було заслухано пояснення представника позивача, оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи та відкладено розгляд справи на 30.01.2017 року в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судових засіданнях 30.01.2017 р. та 06.02.2017 р. оголошувались перерви.

В продовженому судовому засіданні 13.02.2017 року представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні. В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що відповідно до умов укладеного договору, позивачем було сплачено авансовий платіж в розмірі 19440 грн. за виготовлення рекламної продукції згідно наданих позивачем макетів та розмірів,однак відповідач своїх договірних зобов'язань не виконав у встановленому в договорі порядку. В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, зобов'язання втратило інтерес для позивача, що стало підставою відмови від договору, про що позивач повідомив відповідача письмово 10.11.2016 року і просив повернути сплачені за договором кошти як передоплату в розмірі 50 % в сумі 19 440,00 грн.

Відповідач в продовжене судове засідання участь представника не забезпечив , про причини неявки не повідомив, що стало підставою відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 27.02.2017 року позивач свої позовні вимоги підтримав, просив задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих поясненнях.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав і мотивів, викладених у письмовому поясненні, та долучених до нього матеріалів. Зокрема, в обґрунтування наданих заперечень посилаються на ті обставини, що належним чином виконали умови договору і розмістили рекламо носій на визначеному позивачем місці у відповідності до погодженого макету ще у вересні 2016 року, проте позивач не розрахувався за виконані роботи, а тому просять у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 27.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

08 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Буд (надалі замовник) та Приватним підприємством Рекламне агентство СітіАрт (надалі Виконавець) було укладено договір № 08/08/16 про надання послуг ( виконання робіт) відповідно до якого замовник зобов'язувався передати виконавцю оригінал-макети для виготовлення продукції ( п.3.1 Договору) а виконавець зобов'язувався виготовити рекламні матеріали продукцію згідно умов, викладених у замовленні ( п.3.4 Договору).

08 серпня 2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання послуг № 08/08/16 в якій сторони врегулювали строки виконання робіт та ціну.

Відповідно до п. 1.а Додаткової угоди сторони узгодили, що Виконавець виготовляє рекламні матеріали ОСОБА_5 згідно наданих макетів та розмірів в 10 денний термін з моменту отримання від ОСОБА_5 оригінал-макетів.

Згідно п. 2 Додаткової угоди, вартість виконавчих послуг по виготовленню та розміщенню рекламних матеріалів ОСОБА_5 згідно п. 1 складає 38800 грн. (з ПДВ).

Відповідно до розділу 3 Порядок оплати Додаткової угоди, передоплату в розмірі 50% від загальної вартості послуг, ОСОБА_5 здійснює до початку проведення виготовлення та розміщення рекламного матеріалу протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку та при умові підписання Додаткової угоди до Договору, в якій узгодженні макети, адресна програма та строк, вартість послуг. Наступний платіж в розмірі 50 % від загальної вартості послуг, ОСОБА_5 здійснює протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання Фото звіту розміщення Рекламного матеріалу на місцях розміщення.

15.08.2016 року Виконавець передав позивачу рахунок-фактуру № СФ-0746 від 15.08.2016 року, яка була оплачена ОСОБА_5 16.08.2016 року в сумі 19440 грн., що підтверджується платіжним дорученням №306 (а.с.32).

10 жовтня 2016 року ОСОБА_5 надіслав Виконавцю лист з проханням виготовити рекламну продукцію в 10-ти денний строк з моменту отримання оригінал-макету і здійснити її розміщення в 5-ти денний строк з моменту виготовлення рекламної продукції згідно умов договору та додаткової угоди. Додатками до даного листа зазначено: макет рекламної продукції; технічна характеристика крана; копія платіжного доручення про сплату авансового внеску( а.с.30-36). Докази направлення долучені до матеріалів справи (а.с.37-38)

Як стверджує позивач, Виконавець у визначений Договором строк не виконав даного замовлення, що спричинило в подальшому надсилання йому претензій вих. № 31/10 від 31.10.2016 р. про невиконання у визначені строки умов договору, 10.11.2016 року № 01-10/11 про відмову від договору та 07.12.2016 року претензію з вимогою повернути сплачені кошти у розмірі 19 440,00 грн. протягом 7 днів з дня отримання даних претензій.

Проте, жодної відповіді на претензії не отримано, натомість відповідачем пред'явлено претензію № б/н від 09.11.2016 року про сплату решти шуми коштів по договору №08/08/2016 від 08.08.2016 року.

Як стверджує позивач, станом на грудень 2016 року відповідачем так і не здійснено виготовлення та не розміщено рекламної продукції у відповідності до умов договору та погодженого проекту, що стало підставою звернення до суду з вимогою про повернення коштів авансового платежу.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст..837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вже зазначалося раніше, 08 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Буд (надалі замовник) та Приватним підприємством Рекламне агентство СітіАрт (надалі Виконавець) було укладено договір № 08/08/16 про надання послуг ( виконання робіт) . Положеннями п.3.1 Договору передбачено, що ОСОБА_5 зобов'язується передати Виконавцю необхідні оригінал-макети для виготовлення продукції . Відповідно до п.3.3 Договору Виконавець зобов'язується виготовити продукцію згідно умов, викладених у замовленні.

Згідно з п. 1.а Додаткової угоди № 1, укладеної між сторонами 08 серпня 2016 року до Договору про надання послуг № 08/08/16 сторони узгодили, що Виконавець виготовляє рекламні матеріали ОСОБА_5 згідно наданих макетів та розмірів в 10 денний термін з моменту отримання від ОСОБА_5 оригінал-макетів .

Як вбачається із матеріалів справи, 10 жовтня 2016 року ОСОБА_5 надіслав Виконавцю лист з проханням виготовити рекламну продукцію в 10-ти денний строк з моменту отримання оригінал-макету і здійснити її розміщення в 5-ти денний строк з моменту виготовлення рекламної продукції згідно умов договору та додаткової угоди. До зазначено листа позивачем було долучено технічні характеристики крана, на якому повинна встановлюватись реклама, макет рекламної конструкції із технічним завданням, та копія платіжного доручення про сплату авансового внеску. Докази надсилання знаходяться в матеріалах справи ( а.с.37-38).

Оскільки, як стверджує позивач, на виконання умов договору, технічного завдання та наданому позивачем макету в термін до 31.10.2016 року відповідач не виготовив рекламної продукції, повідомлення про неможливість її виготовлення у встановлений договором та додатковою угодою строк не надсилав, позивачем 31.10.2016 року була надіслана відповідачу претензія вих. №31/10 про повернення сплачених коштів у розмірі 19440 грн. протягом семи днів з дня отримання даної претензії ( докази направлення в матеріалах справи а.с.40-41).

В зв'язку з неотриманням відповіді на виставлену 31.10.2016 року претензію та неповернення коштів на рахунок замовника, 10.11.2016 року позивач повторно направив відповідачу лист № 01-10/11 яким повідомив про відмову від договору № 08/08/16 від 08 серпня 2016 року з вимогою повернути сплачені кошти в розмірі 19440 грн. ( докази направлення а.с.43-44).

15.11.2016 року відповідач у відповідь на претензію про повернення коштів скерував позивачу претензію про сплату решта суми коштів за виготовлену ним рекламну продукцію. При цьому, відповідач посилався на узгодження макету рекламної продукції із уповноваженим представником ОСОБА_5 Дашко, та виготовлення рекламної продукції і її встановлення ще у вересні 2016 року.

Аналогічні пояснення і письмові заперечення проти позову відповідачем надано суду.

В обґрунтування своїх доводів та заперечень представник відповідача посилається на виконання ним умов Договору та Додаткової угоди належним чином і у встановленому порядку. Як доказ виконання умов договору відповідачем долучено до матеріалів справи фото звіт встановленої на крані реклами, роздруківку із електронної пошти з ОСОБА_6 щодо погодження макетів рекламної продукції, та ряд інших документів, що підтверджують, на думку відповідача, виконання ним умов договору належним чином.

Проаналізувавши в судовому засіданні доводи відповідача та долучені ним докази, суд визнав їх необґрунтованими і такими, що не підтверджують факту виконання ним умов договору №08/08/16 та Додаткової угоди №1 від 08.08.2016 року.

Зокрема, як вже зазначалося раніше, умовами п.3.1; п.3.3 Договору№08/08/16 та п.1 а Додаткової угоди №1 до Договору № 08/08/16 передбачено, що ОСОБА_5 передає Виконавцю замовлення і оригінал-макет для виготовлення продукції, а Виконавець зобов'язується виготовити продукцію згідно умов, викладених у замовленні, згідно наданих макетів та розмірів в 10 денний термін з моменту отримання від замовника оригінал-макетів ( а.с.24, 27). Умовами договору чітко визначено виготовлення продукції відповідно до завдання, оригінал-макету та розмірів, наданих ОСОБА_5.

Як вбачається з матеріалів справи, Макет рекламної конструкції, технічне завдання із зазначенням розмірів, технічні характеристики крана були надіслані ОСОБА_5 на адресу відповідача 10 жовтня 2016 року, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та квитанціє з відмітками поштового відділення, належно завірені копії яких долучені до матеріалів справи ( а.с.37-38). Інших доказів надсилання йому макетів та технічного завдання в термін до жовтня 2016 року відповідач суду не надав, посилаючись на те, що макет виготовив сам і погодив з ОСОБА_5, що підтверджує електронною перепискою, яка велась, нібито, з уповноваженим представником ОСОБА_5 - з ОСОБА_6. Як вбачається із долучених до матеріалів справи роздрукованих сторінок електронної переписки, в ній відсутнє посилання на погодження керівником запропонованих Виконавцем макетів. Навпаки, із зазначеної переписки вбачається, що електронного підтвердження погодження керівника немає.

Крім того, із електронної переписки не вбачається, якого саме договору вона стосується, як і не вбачається про яке саме погодження і якого керівника йдеться, оскільки, подані позивачем докази свідчать , що наказом № 9к від 10.08.2016 року ОСОБА_6 звільнена з роботи з 10 серпня 2016 року за згодою сторін на підставі поданої нею заяви.

Що стосується поданих відповідачем копій видаткових накладних, частина яких датована липнем 2016 року ще до укладення договору № 08/08/16, то вони не можуть бути підтвердженням придбання Виконавцем матеріалів саме для виготовлення продукції по Договору №08/08/16 від 08.08.2016 року. Калькуляція №186 на виготовлення вивіски на кран ОСОБА_5 якої є ОСОБА_1 Буд, то вона не містить посилання на Договір, на ній відсутня дата її складання та не містить підпису жодної із сторін, а отже не можу бути належним доказом у даній справі.

Не можуть бути належним і допустимим доказом виконання відповідачем умов договору №08/08/16 по виготовленню рекламної продукції відповідно до технічного завдання і оригінал макета наданого ОСОБА_5 долучений відповідачем до матеріалів справи фото - звіт про встановлення 09.09.2016 року реклами на стрілі крана, оскільки встановлена ще до надсилання позивачем технічного завдання і погодженого макету із зазначенням розмірів та особливостей рекламної продукції. З наданих відповідачем фотографій не вбачається, що встановлена реклама стосується виконання умов Договору № 08/08/16 та Додаткової угоди №1 від 08.08.2016 року і виготовлена відповідачем саме на виконання умов даного Договору і по наданому ОСОБА_5 макету.

Крім того, відповідно до умов п.3.7 Договору № 08/08/16 обов'язки виконавця вважаються виконаними належним чином після отримання ОСОБА_5 продукції, оформленої накладної на отриману продукцію та підписання Сторонами даної накладної скріпленої печатками або за дорученням. Жодних належним і допустимих доказів передачі відповідачем ОСОБА_5 чи будь-яким іншим організаціям рекламної продукції, так і підписаної сторонами накладної на отримання такої продукції відповідач суду не надав, як і не надав доказів звернення до позивача з вимогою отримати виготовлену продукцію та відмови останнього від підписання накладної.

Оскільки в обов'язки відповідача не входило встановлення рекламної продукції, то фото про розміщення на стрілі якого крана, якоїсь реклами не може бути доказом належного виконання відповідачем умов Договору № 08/08/16 .

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Положеннями п.2 ст.849 ЦК України передбачено право ОСОБА_5 відмовитись від договору підряду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу, або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим.

Як вже зазначалося раніше, технічне завдання і макет рекламної продукції були надіслані ОСОБА_5 10.10.2016 року, а отже виготовити рекламну продукцію згідно з умовами Договору та Додаткової угоди зобов'язувався протягом десяти днів, однак свої договірні зобов'язання не виконав не попередивши ОСОБА_5 про неможливість виконання у встановлені строки чи у відповідності до поданого технічного завдання. З огляду на викладене, 10.11.2016 року позивач, керуючись нормою ч.2 ст.849 ЦК України відмовився від договору про що письмово повідомив відповідача листом № 01-10/11 ( а.с.42-44).

Оскільки, на виконання умов Договору про виготовлення рекламних матеріалів №08/08/16 від 08.08.2016 року та додаткової угоди №1 , на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0746 від 15.08.2016 року, позивач здійснив платіж в сумі , що складає 50 % вартості послуг в розмірі 19440 грн., що підтверджується платіжним дорученням №306 від 16.08.2016 року (а.с.32), та в зв'язку з відмовою від договору через порушення строків його виконання відповідачем, позивач 07.12.2016 року звертався з вимогою повернути сплачені ним кошти .

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Претензії вих. № 31/10 від 31.10.2016 р. , вих. № 01-10/11 від 10.11.2016 р. та вих.. №07-12/16 від 07.12.2016 року з вимогою повернути кошти у розмірі 19 440,00 грн. надісланих позивачем відповідачу залишенні без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач належних і допустимих доказів виконання ним умов договору у встановленому договором порядку та доказів повернення коштів сплачених по договору, як авансовий платіж суду не надав.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідачів в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 ,4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Рекламне агентство СітіАрт (79020, Львівська область, м. Львів, пр. В. Чорновола, 59, офіс 305, код ЄДРПОУ 34904135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Буд (79041, Львівська область, м. Львів вул. Героїв УПА, 73, офіс 512, код ЄДРПОУ 39486323) 19 440,00 грн. сплачених коштів та 1 378,00 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.02.2017 року.

Суддя Березяк Н.Є.