Рішення

від 02.03.2017 по справі 921/115/17-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2017 р.Справа № 921/115/17-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

розглянув справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Київстар" , вул. Дегтярівська, 53, м. Київ (юридична адреса); вул. Городоцька, 226 б, м. Львів (адреса для листування)

до відповідача: Приватного підприємства "Гусятинська рекламно-інформаційна мережа", АДРЕСА_1

про cтягнення заборгованості в сумі 121 200, 84 грн.

За участі представників сторін:

позивача: уповноважена ОСОБА_1, довіреність № 262 від 23.03.16 р.

відповідача:

Суть справи:

Учасникам судового процесу оголошено склад суду та роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулось 06.02.2017р. (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду вх. № 124 від 06.02.2017р.) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Гусятинська рекламно-інформаційна мережа" про стягнення 121 200,84 грн заборгованості, з них: 52 918 грн боргу за надані послуги, 16 252,67 грн пені, 6 827,19 грн - 3% річних ; 45 202,98 грн інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 08.020.2017р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 02.03.2017р.

В судовому засіданні, що відбулося 02.03.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги зазначивши, що товариством своєчасно та в повній мірі надавалися відповідачу телекомунікаційні послуги згідно з умовами договору про надання телекомунікаційних послуг №637/2013 від 15.11.2013р. , однак, ПП "Гусятинська рекламно-інформаційна мережа" взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості спожитих послуг не виконало, що в свою чергу, послугувало підставою для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та суми пені у зв'язку з невиконанням основного грошового зобов'язання та пред'явлення відповідних позовних вимог про стягнення грошових коштів в примусовому порядку.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 08.02.2017р. документів не надав, будь-яких клопотань в порядку господарського процесуального законодавства не заявив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, господарський суд вважає, що сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відтак, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково подані позивачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив таке.

15.11.2013р. між приватним акціонерним товариством "Київстар", як Виконавцем, та ПП Гусятинська рекламно-інформаційна мережа , як Споживачем, укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг №637/2013, відповідно до якого Виконавець взяв на себе зобов'язання надавати Споживачу телекомунікаційні послуги на території України, з технічними характеристиками, та на умовах, які викладені у відповідному додатку А до цього договору, а Споживач - своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість таких послуг у звітному періоді. Розрахунок вартості послуги надається у відповідному Додатку Б до Договору (п.п. 1.1., 1.3., 2.2.4 Договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, до телекомунікаційних послуг, що надаються відповідно до цього Договору, відносяться наступні послуги Виконавця:

А) надання у користування виділених не комутованих каналів електрозв'язку;

Б) постійний доступ до Глобальної мережі Інтернет;

В) надання у користування каналів передачі даних;

Г) інші послуги передавання даних.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору Виконавець зобов'язався початок надання кожної послуги оформлювати відповідними Актами початку надання телекомунікаційних послуг , форма яких встановлюється у Додатку В до Договору, які підписуються Сторонами та є невід'ємними частинами Договору.

Пунктом 3.1. Договору Сторони узгодили, що початок нарахування щомісячної плати за надання Послуг починається з дати, визначеної у відповідному Акті початку надання телекомунікаційних послуг, підписаному Сторонами.

Щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, Виконавець надсилає Споживачу рахунок на оплату Послуг, які були надані протягом звітного місяця. Споживач, в свою чергу, повинен здійснити розрахунки з Виконавцем за надані за звітний період послуги у національній валюті України, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок Виконавця щомісячно, до 20 числа місяця, наступного за звітним (п.п. 3.4. - 3.5. Договору).

Згідно до п. 4.1. Договору Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором у відповідності з чинним законодавством України та цим Договором.

Так, при невиконанні Споживачем вимог п.п. 2.2.4 та 3.5. Договору Споживач зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати. У разі затримки оплати чи несплати Споживачем Послуги в повному обсязі понад 15 днів, Виконавець має право, після направлення Споживачу письмового попередження з встановленням граничного строку оплати, відмовити йому в подальшому наданні Послуги (п. 4.11. Договору).

Також Сторонами підписано та завірено відтисками печаток Додатки А та Б до Договору №637/2013 від 15.11.2013р. (як невід'ємні його частини).

Таким чином, даним правочином між сторонами узгоджено правила надання телекомунікаційних та порядок проведення оплати їх вартості.

На виконання умов Договору Виконавцем надано Споживачу телекомунікаційні послуги , які останнім були оплачені частково, у зв'язку із чим за період з 20.03.2015р. по 20.08.2015р. у нього виникла заборгованість:

станом на 20 березня 2015 року у розмірі 5 494 гривні, згідно рахунку-фактури N21503/56836 від 28.02.2015 року;

станом на 20 квітня 2015 року у розмірі 10 584 гривні, згідно рахунку-фактури №1504/57388 від 31.03.2015 року;

станом на 20 травня 2015 року у розмірі 10 584 гривні, згідно рахунку-фактури №1505/57840 від 31.03.2015 року;

станом на 20 червня 2015 року у розмірі 10 584 гривні, згідно рахунку-фактури N21506/59375 від 30.06.2015 року;

станом на 20 липня 2015 року у розмірі 10 584 гривні, згідно рахунку-фактури N21507/59929 від 31.07.2015 року.

станом на 20 серпня 2015 року у розмірі 10 584 гривні, згідно рахунку-фактури N21508/60472 від 31.08.2015 року.

З огляду на наявну заборгованість позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість за Договором, зокрема це підтверджується повідомленням за вих. N1831/02 від 26.01.2016 року, №5083/02 від 26.02.2016 року, N8644/02 від 31.03.2016 року, N11291/02 від 28.04.2016 року, №13851/02 від 27.05.2016 року, N16753/02 від 29.06.2016 року, N26637/02 від 29.09.2016 року, N229012/03 від 26.10.2016 року, №1891 від 26.01.2016р., 202571/02 від 27.07.2016р.

Матеріали справи свідчать, що станом на 20.01.2017р. борг ПП Гусятинська рекламно-інформаційна мережа становить 52 918 грн, однак, всупереч взятим на себе зобов'язанням, Відповідач не погасив заборгованість за даним Договором, у зв'язку з чим позивачем, крім суми основного боргу, також нараховано 16 252,67 грн пені, 6 827,19 грн - 3% річних ; 45 202,98 грн інфляційних нарахувань, які просить суд стягнути в примусовому порядку з посиланням на приписи ст.625 ЦК України , ст. 193 ГК України та умови укладеного Договору про надання телекомунікаційних послуг №637/2013 від 15.11.2013р.

Оцінивши подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про підставність заявленого позову. При цьому, суд виходив з наступного.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 629 ЦК України).

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи між приватним акціонерним товариством "Київстар" та відповідачем у справі виникли зобов'язання, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст.901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, правовідносини, що виникли між споживачем телекомунікаційних послуг та оператором додатково регулюються спеціальними нормами Закону України "Про телекомунікації", згідно п.5 ч.1 ст.33 якого споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги. Обов'язок своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на споживача цих послуг згідно пункту 6 ст.36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №295 (далі - Правила).

Відповідно до п.68 Правил, розрахунки за послуги можуть здійснюватися на умовах попередньої (авансової) та/або наступної оплати. Оператор, провайдер зобов'язаний пропонувати та надавати споживачам на їх вибір послуги (пакети послуг) на умовах, які передбачають попередню (авансову) та/або наступну оплату.

Як встановлено судом, згідно п. 3.5 Договору Споживач повинен був здійснити розрахунки з Виконавцем за надані за звітний період послуги у національній валюті України, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок Виконавця щомісячно, до 20 числа місяця, наступного за звітним, тобто з наступною оплатою після надання послуг зв'язку.

В свою чергу, відповідно до п.72 Правил, Абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Разом з тим, приписами ст.32 Закону України "Про телекомунікації" (пункт 16) споживачам під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг надано право на отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, часу початку і закінчення кожного сеансу зв'язку, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв'язку. Телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно), розшифровці не підлягають.

Як свідчать матеріали справи відповідачу не звертався до Оператора щодо отримання інформації про надані послуги зв'язку та належну до сплати суму, а також письмово не заявляв про необхідність направлення йому рахунків на оплату.

За таких обставин, слід вважати, що ПП Гусятинська рекламно-інформаційна мережа було обізнане про тарифікацію, перелік отриманих (спожитих) послуг, їх вартість, строки оплати спожитих ним послуг, оскільки замовляючи у позивача послуги зв'язку, товариство погодилося на виконання умов Договору, якими визначено порядок надання послуг та строки здійснення розрахунків (до 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим).

Як встановлено судом та підтверджується доказами, зокрема рахунками, розрахунком суми боргу, в період з 20.03.2015р. по 20.08.2015р. позивачем надано відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму вартістю 58 414 грн.

Факт користування телекомунікаційними послугами, їх споживання, якість, а також вартість відповідачем у встановленому законом порядку не оспорюється і матеріали справи таких доказів не містять.

Також, ПП Гусятинська рекламно-інформаційна мережа сплачено вартість послуг лише частково, а тому станом на 20.01.2017р. за ним рахується борг в сумі 52 918 грн .

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За даних обставин доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 52 918 грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст.15 ЦК України, порушене право приватного акціонерного товариства "Київстар" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовідносини, які склалися на підставі договорів про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі №6-40цс11).

Згідно ст.229 ГК України, ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 6827,19 грн за період з 30 травня 2014 року по 31 січня 2017р. та 45 202,98 грн інфляційних нарахувань за період з 30 травня 2014 року по 31 січня 2017р., здійсненого по кожному рахунку окремо, суд, виходячи з системного аналізу умов даного договору, розміру прострочених платежів, частково оплачених послуг, здійснивши власний арифметичний їх розрахунок вважає правомірно заявленими 6827,19грн 3% річних та 45 202,98 грн інфляційних нарахувань.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 45202,98 грн.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено у разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 ст.36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки оплати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно п. 4.11. Договору при невиконанні Споживачем вимог п.п. 2.2.4 та 3.5. Договору Споживач зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст.232 ГК України).

Оскільки умовами договору передбачено нарахування пені протягом всього періоду прострочення зобов'язань, то існують законні підстави для стягнення її суми у повному розмірі.

Таким чином, сторони передбачили строк нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція щодо можливості стягнення суми неустойки, нарахованої за весь період існування прострочення виконання грошового зобов'язання, викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015р., прийнятої за результатами перегляду постанови Вищого Господарського Суду від 13.11.2014р. у справі №910/6379/14.

Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови Договору про надання телекомунікаційних послуг №637/2013 від 15.11.2013р. та матеріали справи, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені з врахуванням часткової оплати, дійшов висновку про обґрунтованість, підставність нарахування та заявлення до стягнення 45202,98 грн пені.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Київстар" про стягнення з ПП "Гусятинська рекламно-інформаційна мережа" 121 200,84 грн заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг №637/2013 від 15.11.2013р., з яких: 52 918 грн боргу за надані послуги, 16 252,67 грн пені, 6 827,19 грн - пені, 6 827,19 грн - 3% річних ; 45 202,98 грн інфляційних нарахувань, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, належним чином доведені та по суті неоспорені відповідачем.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гусятинська рекламно-інформаційна мережа" (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 36145755) на користь приватного акціонерного товариства "Київстар" (м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, ідентифікаційний код 21673832) 121 200 (сто двадцять одну тисячу двісті) грн 84 коп. заборгованості, з них: 52 918 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн боргу за надані телекомунікаційні послуги, 16 252 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн 67 коп. пені, 6 827 (шість тисяч вісімсот двадцять сім) грн 19 коп. - 3% річних; 45 202 (сорок п'ять тисяч двісті дві) грн. 98 коп. інфляційних нарахувань.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 07.03.2017р.

Суддя Н.М. Бурда