Рішення

від 01.03.2017 по справі 924/17/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2017 р.Справа № 924/17/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Магера В.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АЙ ТІ ФО БІЗНЕС» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Серединецьке» , с. Мокіївці Шепетівський район

про стягнення 10 970,73 грн. заборгованості, в тому числі 10 000,00 грн. боргу, 517,81 грн. пені, 55,47 грн. 3% річних, 397,45 грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 28.02.2017р. №28/02-Д

В засіданні суду 01.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 15 970,73 грн. заборгованості, в тому числі 15 000,00 грн. боргу, 517,81 грн. пені, 55,47 грн. 3% річних, 397,45 грн. інфляційних втрат згідно договору від 06.07.2016р.

Ухвалою суду від 01.03.2017р. провадження у справі №924/17/17 за позовом ТОВ „АЙ ТІ ФО БІЗНЕС» , м. Київ до ТОВ „Серединецьке» , с. Мокіївці, Шепетівського району в частині стягнення 5 000,00 грн. основного боргу припинено згідно п.п.1-1 ст. 80 ГПК України - за відсутністю предмета спору в цій частині.

В обґрунтування позову позивач вказує, що 06.07.2016р. між ТОВ „АЙ ТІ ФО БІЗНЕС» (Виконавець) та ТОВ „Серединецьке» (Замовник) укладено Договір №071606 про надання разових послуг (далі Договір) та Додаток 1 до Договору від 06.07.2016 р.

Згідно п.п.1.1., 2.2., 2.З., 3.1. та п.4.1. Договору, Виконавець надає Замовнику послуги у відповідності до Технічного завдання (Додаток 1 до Договору) та Замовник зобов'язано прийняти ці послуги та оплатити Виконавцю їх вартість.

Згідно Додатку 1 до Договору від 06.07.2016 р. в перелік послуг входило проведення аудиту ІТ інфраструктури Замовника, який складається зі збору інформації, щодо існуючої ІТ інфраструктури, збору інформації о кількості серверного обладнання, мережевого обладнання та кількості робочих станцій у всіх філіях та аналіз зібраної інформації.

На виконання п.п.1.1, 4.1 Договору, за отримані послуги по Договору відповідач повинен був сплатити грошові кошти в сумі 50000,00 (п'ятдесят тисяч) грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Вказує, що позивачем в повному обсязі виконано умови Договору та надано відповідачу вказані у договорі послуги. На теперішній момент, відповідач не в повному обсязі виконав свої грошові зобов'язання по договору та не оплатив залишок вартості наданих позивачем послуг.

Позивач вказує, що згідно умов Вимоги №3011/16-2 від 30.11.2016р. - у разі неотримання на адресу позивача акту прийому-передачі наданих послуг та акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2016р. по Договору №071606 про надання разових послуг від 06.07.2016 р. протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, вважається, що акти зі сторони відповідача підписані та послуги по договору надані виконавцем замовнику в повному обсязі, належної якості та у суровій відповідності до Додатку 1 до Договору.

Представник позивача у засідання суду 01.03.2017р. не прибув, проте у засіданні 26.01.2017р. позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача у судове засідання 01.03.2017р. прибув, із позовними вимогами погодився, повідомив суд про можливість добровільного погашення заборгованості.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

06.07.2016р. між ТОВ „АЙ ТІ ФО БІЗНЕС» (Виконавець) та ТОВ „Серединецьке» (Замовник) укладено Договір №071606 про надання разових послуг (далі Договір) та Додаток 1 до Договору від 06.07.2016 р.

Згідно п.п.1.1 вказаного договору передбачено, що виконавець надає замовнику разову послугу по проведенню аудиту ІТ інфраструктури підприємства Замовника.

Додатком №1 до договору від 06.07.2016 р. в перелік послуг входило проведення аудиту ІТ інфраструктури Замовника, який складається зі збору інформації, щодо існуючої ІТ інфраструктури, збору інформації щодо кількості серверного обладнання, мережевого обладнання та кількості робочих станцій у всіх філіях та аналіз зібраної інформації.

Відповідно до п.п.2.1-2.3 договору передбачено, що замовник зобов'язаний: забезпечити Виконавця інформацією, матеріалами та обладнанням, необхідним для виконання даного Договору та Технічного завдання (Додаток №1); прийняти результати разових послуг наданих Виконавцем за ОСОБА_1 прийому-передачі послуги, який складається в порядку, передбаченому даним Договором; оплатити належним чином надані послуги Виконавцем в сумі, визначеній у відповідному ОСОБА_1, але в межах вартості таких послуг, передбачених Технічним завданням (іншим узгодженим Сторонами документом). Прийняттю та оплаті підлягають лише ті послуги, які наданні Виконавцем належним чином та в повному обсязі у відповідності до Технічного завдання Замовника.

Вказаним договором сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний: надавати послуги, передбачені предметом даного Договору належним чином, у повному обсязі, з належною якісно та у суворій відповідності до Технічного завдання Замовника та передавати останньому їх результати в визначений ним строк; своєчасно підписувати акти; виправити шкоду, заподіяну під час виконання робіт, за власний рахунок, якщо про це було заявлено на протязі 48 годин після надання послуг; не передавати будь-яким третім особам, не розголошувати, не оприлюднювати в будь-який інший спосіб без попередньої письмової згоди замовника одержані результати робіт за даним договором, відомості про такі результат або пов'язані і ними; не використовувати в комерційних або інших цілях без попереднього письмового дозволу замовника інформацію, отриману в ході виконання даного договору (п.п.3.1-3.5 договору).

Згідно п.п.4.1 зазначеного договору вартість наданих послуг за даним договором складає 50 000,00 грн., з яких 70% перераховується Замовником на протязі 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору та інші 30% перераховуються протягом 7 днів з моменту підписання акту.

Вказаним договором сторони передбачили, що виконавець не несе відповідальності за зміст інформації, що зберігається, передасться, чи отримується за допомогою обладнання замовника, а також за можливе заподіяння шкоди через таку інформацію. Виконавець відшкодовує замовнику пряму шкоду, заподіяну з вини виконавця, що підтверджується документально. Підставою для відшкодування шкоди є акт про заподіяні збитки, підписаний обома сторонами даного договору. У випадку несплати послуг Замовником у встановлений термін, виконавець зобов'язаний письмово або за допомогою факсимільного зв'язку чи електронної пошти повідомити Замовника про необхідність здійснити оплату. Якщо оплата не надійшла протягом 10 банківських днів після отримання повідомлення. Виконавець має право припинити надання послуг і розірвати договір, що не звільняє замовника від оплати. (п.п.5.1, 5.2, 5.3 договору).

На виконання умов договору позивачем надавались відповідачу послуги на суму 50 000,00 грн., що підтверджено актом надання послуг №450 від 04.11.2016 р., актом звірки розрахунків станом на 30.11.2016р.

Натомість, відповідачем сплачено 35 000,00 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку від 18.07.2016р. Решта боргу в сумі 15 000,00 грн. відповідачем не погашена.

30.11.2016 р. в адресу відповідача позивачем направлено письмову вимогу за вих№3011/16-2 від 30.11.2016 р. (разом з оригіналами акта прийому-передачі №450 від 04.11.2016р., акта звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2016р.).

У зв'язку із відсутністю оплати зі сторони відповідача, позивачем 16.12.2016р. на адресу відповідача направлена претензія №1612/16-2 із вимогою про оплату коштів на суму 15 000,00 грн. Відповіді на вказані листи позивач не отримував.

Оскільки зобов'язання по договору від 06.07.2016р. №071606 в частині оплати боргу в сумі 15 000,00 грн. в добровільному порядку та вчасно не були виконані, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 15 000,00 грн. боргу, 517,81 грн. пені, 55,47 грн. 3% річних, 397,45 грн. інфляційних втрат згідно наявних у справі розрахунків.

В ході вирішення даної справи відповідачем сплачено 5 000,00 грн. основного боргу, у зв'язку із чим ухвалою від 01.03.2017р. провадження у справі в цій частині було припинено згідно п.п.1-1 ст. 80 ГПК України - за відсутністю предмета спору.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке:

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч.1 ст.902 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний платити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Визначальною ознакою послуг за загальним правилом є те, що вони споживаються замовником у процесі надання, тобто на момент завершення виконання відсутній результат як певний відокремлений матеріалізований результат.

Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було підписано договір №071606 від 06.07.2016р. про надання разових послуг (проведення аудиту ІТ інфраструктури підприємства Замовника) на суму 50 000,00 грн. При цьому, фактичне надання послуг позивачем підтверджується актом прийому-передачі №450 від 04.11.2016р., актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2016р.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Судом приймається до уваги фактичне надання позивачем послуг та їх прийняття відповідачем у належній якості на суму 50 000,00 грн., не надано також доказів сплати останнім заборгованості у сумі 10 000,00 грн. При цьому, враховується часткова оплата на суму 40 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 18.07.2016р. на суму 35 000,00 грн., платіжним дорученням №310 від 08.02.2017р. на суму 5 000,00 грн.

Відтак, правомірним суд вважає заборгованість в сумі 10 000,00 грн.

Щодо стягнення із відповідача пені в сумі 517,81 грн., судом до уваги приймається таке.

Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Оскільки договором від 06.07.2016р. №071606 сторони не передбачили нарахування та стягнення неустойки (пені) за порушення грошових зобов'язань, суд не вбачає правових підстав для стягнення останньої із відповідача в судовому порядку. Відтак, у стягненні 517,81 грн. пені суд вважає за доцільне відмовити.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних в сумі 55,47 грн. та 397,45 грн. інфляційних витрат згідно поданих розрахунків.

Судом при перерахунку сум 3% річних та інфляційних витрат враховується таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Із врахуванням вищевикладеного, судом при перерахунку заявлених до стягнення суми 3% річних приймається до уваги, що останні обраховані правильно та відповідають нормам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Щодо нарахування сум інфляційних витрат у розмірі 397,45 грн. за період з 12.11.2016р.- 30.11.2016р., із 01.12.2016р.-26.12.2016р., судом приймається до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. (п.п.3.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14).

Оскільки позивачем при нарахуванні сум інфляційних витрат брались до уваги періоди, менші за базовий місяць, такі нарахування інфляційних в сумі 397,45 грн. суд вважає безпідставними та такими, що суперечить вимогам нормативних актів щодо нарахування сум інфляції.

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 10 000,00 грн. основного боргу та 55,47 грн. 3% річних. У решті позовних вимог про стягнення із відповідача 517,81 грн. пені та 397,45 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „АЙ ТІ ФО БІЗНЕС» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Серединецьке» с. Мокіївці Шепетівський район про стягнення 10 970,73 грн. заборгованості, в тому числі 10 000,00 грн. боргу, 517,81 грн. пені, 55,47 грн. 3% річних, 397,45 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Серединецьке» , 30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці (код ЄДРПОУ 32678262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АЙ ТІ ФО БІЗНЕС» , 03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4 (код ЄДРПОУ 39729061) 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) боргу, 55,47 грн. (п'ятдесят п'ять гривень 47 коп.) 3% річних, 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення 517,81 грн. пені та 397,45 грн. інфляційних втрат відмовити.

Повне рішення складено 06.03.2017р.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 2 прим.

1-до матеріалів справи

2-позивачу (03038, м.Київ, вул.М.Грінченка,4) - рекоменд. кореспонд.