Рішення

від 27.02.2017 по справі 916/3688/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2017 р.Справа № 916/3688/16

За позовом : ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „МОЛКОМ»

До відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СТАБФОР»

Про стягнення 256911,39 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

Суть спору : Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „МОЛКОМ» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В» заборгованість за договором поставки та пеню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2017р. порушено провадження у справі №916/3688/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СТАБФОР» та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

02.02.2017р. до господарського суду Одеської області представником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СТАБФОР» надані письмові пояснення, відповідно до яких заявник підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та просить суд розглянути справу без участі повноважного представника 3 особи.

Відповідачем - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В» відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, однак надіслана кореспонденція суду повернулась без вручення, у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що вбачається з відповідної відмітки поштової організації на поштових відправленнях, які повернулись до суду.

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.

07 липня 2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СТАБФОР» (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В» (Покупець) було укладено договір поставки №85 (надалі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується на умовах, які передбачені цим Договором, поставляти в розпорядження Покупця товари, а Покупець зобов'язується приймати його та оплачувати. Найменування, асортимент та кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна сума поставки, а також інші характеристики товару зазначаються у кожній поставці у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, Постачальник зобов'язаний поставити товар Покупцю відповідно до Правил „Інкотермс» на умовах (FCA) зазначених Покупцем у заявці.

Постачальник зобов'язаний одночасно з передачею товару передати Покупцю належним чином оформлені документи на товар, у тому числі товаросупровідні, податкової та бухгалтерської звітності. (п. 2.1.2. Договору).

Згідно до п. 2.2.1 Договору, Покупець зобов'язується належним чином прийняти товар у місці поставки та оплатити його вартість.

У відповідності до п. 4.1. Договору, сторони погодили, що поставка товару здійснюється за ціною, яка зазначена у накладних на передачу товару. Ціна товару включає податок на додану вартість.

Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата товару здійснюється на поточний рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів з дня поставки товару у розпорядження Покупця.

За умовами укладеного Договору між сторонами, відповідачем - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В» було отримано товар, а саме продукти харчування, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна від 07.07.2016р. №ОДСФО 00000000013654 (продукти харчування в кількості 640 штук) на суму 5068,80 грн.;

- видаткова накладна від 07.07.2016р. №ОДСФО 00000000013655 (продукти харчування в асортименті) на суму 40053,11 грн.;

- видаткова накладна від 14.07.2016р. №ОДСФО 00000000014250(продукти харчування в асортименті) на суму 18436,56 грн.;

- видаткова накладна від 14.07.2016р. №ОДСФО 00000000014189 (продукти харчування в асортименті) на суму 50688 грн.;

- видаткова накладна від 25.07.2016р. №ОДСФО 00000000015081 (продукти харчування в асортименті) на суму 121246,13 грн.;

- видаткова накладна від 28.07.2016р. №ОДСФО 00000000014657 (продукти харчування в асортименті) на суму 52649,08 грн.

Відповідно до Акту взаєморозрахунків, який було підписано між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СТАБФОР» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В» станом на 10.11.2016р., за Покупцем рахувалась заборгованість в розмірі 237019,77грн.

Далі, 01 грудня 2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В» (Покупець), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СТАБФОР» (Первісний Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „МОЛКОМ» (Новий Постачальник) було укладено Угоду №1 про зміну сторони Договору №85 від 07 липня 2016р. (надалі - Угода), відповідно до п. 1 якої сторони погодили замінити одну із сторін Договору №85 від 07 липня 2016р., укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „СТАБФОР» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В» , а саме передати Новому Постачальнику усі права та обов'язки Первісного Постачальника до Договором №85 від 07 липня 2016р.

Отже, з урахування наведеного та за умовами укладеного Договору №85 від 07 липня 2016р., та з урахуванням Угоди №1 від 01 грудня 2016 року про зміну сторони Договору №85 від 07 липня 2016р., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідача перед вже новим постачальником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „МОЛКОМ» по сплаті коштів за отриманий товар протягом 14 днів з дня його отримання, як це передбачено умовами Договору, за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В» рахується заборгованість у розмірі 237019,77 грн., яка станом на момент розгляду справи є непоганеною, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 10.11.2016р.

Положеннями п. 5.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання даного Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.2. Договору, за прострочення оплати товару, сторона, яка строчила виконання зобов'язання сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

У зв'язку з не сплатою станом на момент подання позову з боку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В» боргу за отриману продукцію, за умовами Договору №85 від 07 липня 2016р., та з урахуванням Угоди №1 від 01 грудня 2016 року, позивачем здійснено відповідно до п. 5.2. Договору нарахування пені в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу. Пеня заявлена до стягнення в розмірі 13291,62 грн.

Позовні вимоги позивача у справі обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №85 від 07 липня 2016р., з урахуванням Угоди №1 від 01 грудня 2016 року та направлено на стягнення з відповідача боргу та пені за прострочення його погашення.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В підтвердження поставки товару за умовами укладеного Договору, позивачем надано до матеріалів справи копії видаткових накладних, відповідно до яких постачання продукції здійснено на загальну суму 288138,68грн., з яких 51121,91 грн., як зазначає позивач, є погашеними з боку відповідача. Як зазначає позивач в позовній заяві, станом на момент звернення до суду сума боргу складає 237019,77 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В» не спростовано доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо існування у нього заборгованості за отриманий товар, отже, за наявними матеріалами, з урахуванням визначеної в Акті звірки суми боргу відповідача, приймаючи до уваги пояснення і доводи позивача, надані суду, з урахуванням умов Договору поставки №85 від 07 липня 2016р. (з урахуванням Угоди №1 від 01 грудня 2016 року про зміну сторони Договору №85 від 07 липня 2016р. в частині визначення нового Постачальника - кредитора за відносинами сторін Договору поставки), заборгованість відповідача за отриманий товар складає 237019,77 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2. Договору поставки, за прострочення оплати товару, сторона, яка прострочила виконання зобов'язання сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Суд, з урахуванням дат поставки товару по накладним за Договором, умов Договору щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне його виконання, встановленого 14-денного строку для погашення боргу за отриманий товар, вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 13291,62грн., нарахованої на несплачену суму боргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В» за отриманий товар.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача основного боргу в розмірі 237019,77 грн. та пені у розмірі 13291,62грн.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3754,68 грн. покладаються на відповідача згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Продсервіс-В» (65012, м.Одеса, вул. Базарна, 29, офіс 501; код 37607594) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „МОЛКОМ» (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/3, офіс 5; код 40872777) заборгованість за договором поставки №85 від 07.07.2016р. в розмірі 237019 (двісті тридцять сім тисяч дев'ятнадцять) грн. 77 коп., пеню у розмірі 13291 (тринадцять тисяч двісті дев'яносто одна) грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3754 (три тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 68 коп.

Повне рішення складено 06 березня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко