Ухвала

від 02.03.2017 по справі 904/11516/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

02.03.2017 Справа № 904/11516/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Кузнецов В.О., Науменко І.М.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

За участю представників сторін:

ліквідатор: ОСОБА_1, посвідчення №1790 від 31.03.2016 р., арбітражний керуючий;

представник скаржника у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016р. у справі №904/11516/16

за заявою ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТІСКО УКРАЇНА"

до боржника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТІСКО УКРАЇНА", м.Дніпро,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016р. у справі №904/11516/16 (суддя Владимиренко І.В.) визнано ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТІСКО УКРАЇНА" - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, ліквідатором призначено ліквідатора (голову ліквідаційної комісії) ОСОБА_1. Кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_3 - відхилено.

Згадана постанова обґрунтована посиланням на те, що згідно поданих документів господарським судом встановлено, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, при цьому до звернення ліквідатора до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, було дотримано вимоги цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Не погодившись з даною постановою, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить постанову господарського суду скасувати, провадження у справі припинити.

Скаржник зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Фіскальний орган був порушений права провести документальну позапланову перевірку, оскільки боржник та його посадові особи не знаходяться за юридичною адресою.

На думку скаржника, господарським судом належним чином не було перевірено дотримання процедури добровільної ліквідації юридичної особи, дотримання заявником всіх передбачених законом дій, що передуються зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також не проведено аналізу активів та посивів боржника для задоволення вимог кредиторів.

Ліквідатором до апеляційного суду подано клопотання про припинення апеляційного провадження, у зв'язку з тим, що скаржником станом на 27.02.17р. грошових вимог до ТОВ "ТІСКО УКРАЇНА" заявлено не було, жодним чином оскаржувана постанова не стосується прав та обов'язків податкової, а отже ДПІ не набуто у встановленому порядку статусу учасника справи про банкрутство.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови місцевого господарського суду, заслухавши пояснення ліквідатора, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на викладене нижче.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон), в редакції з 19.01.2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

За частиною 1 статті 2 Закону, провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону, справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТІСКО УКРАЇНА" порушено ухвалою господарського суду 21.12.2016 відповідно до процедури, передбаченої статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016р. у справі визнано ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТІСКО УКРАЇНА" - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, ліквідатором призначено ліквідатора (голову ліквідаційної комісії) ОСОБА_1. Кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_3 - відхилено.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, випадки в яких особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку мають бути встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до статті 1 Закону (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку статті 95 Закону, визначені положеннями частини 3 статті 95 Закону та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником особа може набути статусу кредитора сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою частини 1 статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Ліквідатором ТОВ "ТІСКО УКРАЇНА" повідомлено ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про складення проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "ТІСКО УКРАЇНА" станом на 16.11.2016р., що включав відомості про склад майна та кредиторську заборгованість.

Матеріали справи свідчать, що скаржнику, зокрема, була направлена ухвала суду про порушення провадження у справі про банкрутство, що дозволяло податковій інспекції вчасно провести перевірку боржника, провести донарахування податкових зобов'язань та заявити грошові вимоги у справу про банкрутство при належному виконанні контролюючим органом обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, податкова інспекція в порядку вимог частини 3 статті 95 Закону не зверталась із заявою до господарського суду з вимогами до боржника по сплаті податків, зборів (обовязкових платежів) (доказів не надано).

Доказів наявності грошових вимог до боржника податкова інспекція не надала і до апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі податкова інспекція також жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обовязкових платежів).

З цього приводу колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що виходячи з аналізу норм ст.ст. 10, 11 Закону про банкрутство, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора сторони ( учасника провадження у справі про банкрутство) з моменту визнання її грошових вимог до боржника, а також надання правової оцінки змісту вказаних вимог господарським судом та прийняття відповідної ухвали.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на необхідність проведення податкової перевірки стосовно боржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. При цьому податкова у разі незгоди з відмовою ліквідатора боржника надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку.

Таким чином, скаржник не набув у встановленому порядку статусу учасника справи про банкрутство, тому на момент звернення з апеляційною скаргою був позбавлений можливості оскаржити судові рішення у справі про банкрутство.

Крім того, при зверненні з апеляційною скаргою податковою інспекцією не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною постановою місцевого суду вирішено питання про його (скаржника) права та обов'язки.

Так, слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, яка викладена в постанові від 15.06.2016р. у справі № 904/194/16.

Отже, у зв'язку з викладеним та враховуючи аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 10, 11, а також ст.ст. 95 Закону про банкрутство, колегія суддів дійшла висновку, що інспекція на момент звернення з апеляційною скаргою не набула статусу кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСКО УКРАЇНА" або іншого учасника, відтак, не є стороною у даній справі про банкрутство у розумінні норм ст. 1 Закону про банкрутство, а оскаржувана в апеляційному порядку постанова про визнання боржника банкрутом не стосується його прав та обов'язків, а тому остання не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана податковою інспекцією апеляційна скарга на постанову господарського суду не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що порушено помилково.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області змінено найменування на Державну податкову інспекцію у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області.

За ч.1 ст.25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Водночас, колегія суддів враховує, що від процесуального правонаступництва слід відрізняти випадки, коли під час розгляду справи змінюється найменування сторони.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни найменування скаржника на Державну податкову інспекцію у Новокодацькому районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 86, 91, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Змінити найменування скаржника з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Новокодацькому районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016р. у справі №904/11516/16.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко