Рішення
від 09.09.2016 по справі 368/1036/13-ц
КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1036/13-ц

Провадження № 2\368\1\16

Рішення

Іменем України

"09" вересня 2016 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючий: суддя Закаблук О.В.

При секретарі: Широкоступ К.М.

Осіб, які беруть участь у справі:

Позивач: ОСОБА_1

Представника позивача: ОСОБА_2

Відповідач: ОСОБА_3

Представник відповідача: ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Кагарлицька міська рада Київської області, Департамент державної архітектурної інспекції у Київській області, про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, про визнання права власності на житловий будинок та будівельні матеріали в порядку спадкування, суд, -

В С Т А Н О В И В :

03.06.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, (том № 1, а.с., 2 - 5), в якій позивачка просила суд винести рішення, яким:

- встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім'ю без шлюбу з 07.03.2006 р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 наступне майно:

- автомобіль ВАЗ 21061 1983 року випуску, кузов № НОМЕР_1, який був зареєстрований на ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 08.12.2006р. за д.н. НОМЕР_2;

- земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала ОСОБА_6 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_6 від 29.11.2010 p., кадастровий номер НОМЕР_7.

- земельну ділянку площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території АДРЕСА_2 та належала ОСОБА_6 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_8 від 06.01.2010 р., кадастровий номер НОМЕР_9;

- житловий будинок, який розташований АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 08.12.2006р. за д.н. НОМЕР_2;

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_7;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_9;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, який розташований АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовувала наступним:

ОСОБА_1 (далі-Позизач) та ОСОБА_6, починаючи з листопада 2003 року проживали однією сім'єю без реєстрацію шлюбу. Проживаючи однією сім'єю Позивач та ОСОБА_6 були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов'язки.

На час, коли Позивач та ОСОБА_6 почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_6 ще був у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, з якою в той час вже не проживав.

Шлюбні відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 фактично припинились, та їхній шлюб носив формальний характер.

У зв'язку з чим, ОСОБА_6 на початку 2006 року звернувся з позовною заявою до Кагарлицького районного суду про розірвання шлюбу, в якій вказав, що не проживає з ОСОБА_8 протягом трьох років та на протязі двох років перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою, тобто Позивачем.

Також, факт проживання Позивача та ОСОБА_6 однією сім'єю тa ведення спільного господарства підтверджується довідкою Кагарлицької міської ради № 1833 від 22.05.2013 р.

07.03.2006 р. шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було офіційно розірвано, про що було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_10 від 07.03.2006 р.

Протягом усього часу спільного проживання однією сім'єю Позивач та ОСОБА_6 мали бажання офіційно зареєструвати шлюб, та на початку 2013 року вже збирались звернутися до Відділу РАЦС Кагарлицького РУЮ Київської області.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 раптово помер.

Отже, починаючи з листопада 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без шлюбу.

З листопада 2003 року по 07.03.2006 р. ОСОБА_6 був у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Виходячи з вказаних норм Цивільного процесуального кодексу України за заявою Позивача суд може встановити факт проживання однією сім'єю Позивача та ОСОБА_6 без шлюбу.

Під час спільного проживання однією сім'єю без шлюбу Позивачем та ОСОБА_6 спільно було набуто майно, зокрема:

- 27.08.2006 р. згідно біржової угоди Позивачем та ОСОБА_6 було спільно придбано автомобіль ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов № НОМЕР_1, який був зареєстрований на ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 08.12.2006р. за д.н. НОМЕР_2;

- земельна ділянка площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та належала ОСОБА_6 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_6 від 29.11.2010 р кадастровий номер НОМЕР_7;

- земельна ділянка площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території АДРЕСА_2 та належала ОСОБА_6 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_8 від 06.01.2010 р., кадастровий номер НОМЕР_9;

Згідно ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України майно набуте Позивачем та ОСОБА_6 під час проживання однією сім'єю без шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України автомобіль ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов НОМЕР_1, земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер НОМЕР_7, земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_9, було спільною сумісною власністю Позивача та ОСОБА_6

При цьому, Позивач має право на 1/2 частину вказаного майна виходячи з наступних норм Сімейного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 74 Сімейного кодексу України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 того Кодексу.

Відповідно до положень Глави 8 Сімейного кодексу України, а саме:

ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, за Позивачем може бути визнано право власності 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов № НОМЕР_1, земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер НОМЕР_7, земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_9.

Також, згідно ч. 2 ст. 62 Сімейного кодексу України (Глави 8) якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 27.01.1989 р. ОСОБА_6 придбав житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1.

Оскільки житловий будинок був дерев'яний та на час спільного проживання Позивача та Відповідач потребував термінового ремонту та добудови, Позивач та ОСОБА_6 за рахунок спільних трудових чи грошових затрат здійснили капітальний ремонт будинку та перебудову житлового будинку.

Зокрема, Позивачем та Відповідачем згідно технічного паспорту на житловий будинок було повністю перебудовано дві кімнати веранди, санвузол та було побудовано кухню. Крім цього, Позивачем та ОСОБА_6 було спільно проведено газопостачання до житлового будинку, побудовано гараж, дерев'яну бесідку, душ, нову вбиральню, викопано колодязь, новий паркан та ворота.

У зв'язку із проведеними спільно Позивачем та ОСОБА_6 капітальним ремонтом, перебудовою та добудовою, тобто поліпшенням житлового будинку, вартість його значно збільшилась. Зокрема, вартість житлового будинку без врахування поліпшень та добудов, на момент проведення інвентаризації згідно технічного паспорту від 08.05.2013 p.. становить 851 гривню.

Отже, є всі підстави передбачені ч. 2 ст. 62 Сімейного кодексу України для визнання житлового будинку в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю Позивача та ОСОБА_6

Таким чином, враховуючи те, що вартість житлового будинку за адресою Кагарлицький район, АДРЕСА_1 внаслідок спільних трудових чи грошових затрат Позивача та ОСОБА_6 значно збільшилась такий житловий будинок може бути визнано спільною сумісною власністю, відповідно до ст. ст. 61, 69, 70 Сімейного кодексу України Позивач має право на поділ спільного майна га визнання за нею права власності 1/2 частину такого майна, а саме вищевказаного житлового будинку.

Після смерті ОСОБА_6 залишились спадкоємці першої черги, а саме, батько, - ОСОБА_11.

04.04.2013 p., коли Позивача не було вдома, їй зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, щоб вона більше не приходила до будинку, оскільки він забрав ключі від будинку, господарських споруд та автомобіля. Оскільки в будинку залишились особисті речі Позивача та її дитини, вона прийшла до будинку. Коли Позивач пришла, то ОСОБА_11 не впустив її до будинку та заявив, що жодного її майна тут не має та все майно належить спадкоємцям.

Тому, на даний час право Позивача на частину спільного її з ОСОБА_6 майна не визнається, чим порушується право власності Позивача на частину такого майна.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Автоматизованою системою документообігу суду для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

06.06.2013 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, ( Том № 1, а.с., 38).

02.07.2016 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області на дійшло письмове клопотання відповідача ОСОБА_11 про залучення до справи в якості третьої особи ОСОБА_8, (Том № 1, а.с., 81).

02.07.2016 року Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу, (Том № 1, а.с., 85 - 87), згідно з якою:

- залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8.

01.08.2016 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову, ( Том № 1, а.с., 106 - 107), в якій позивачка просила суд винести ухвалу, якою:

- заборонити ОСОБА_11 здійснювати дії щодо експлуатації (керування) спірним автомобілем ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов НОМЕР_1, який був зареєстрований на ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 08.12.2006р. за д.н. НОМЕР_2;

- pаборонити ОСОБА_11 здійснювати дії, а саме земельні роботи на земельній ділянці та будівельні роботи біля житлового будинку, які розташовані АДРЕСА_1;

- pаборонити ОСОБА_11 здійснювати дії щодо оформлення спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, в тому числі отримання свідоцтва про право на спадщину;

направити ухвалу про забезпечення позову до Відділу ДВС Кагарлицького РУЮ Київської області для виконання.

02.08.2016 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (Том № 1, а.с., 111 - 112), згідно якої:

- заборонено ОСОБА_11 здійснювати дії щодо експлуатації (керування) спірним автомобілем ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов НОМЕР_1, який був зареєстрований на ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 08.12.2006р. за д.н. НОМЕР_2;

- pаборонено ОСОБА_11 здійснювати дії, а саме земельні роботи на земельній ділянці та будівельні роботи біля житлового будинку, які розташовані АДРЕСА_1;

- pаборонено ОСОБА_11 здійснювати дії щодо оформлення спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, в тому числі отримання свідоцтва про право на спадщину;

Вищевказану ухвалу про забезпечення позову направлено до Відділу ДВС Кагарлицького РУЮ Київської області для виконання.

01.08.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_8 про визнання права власності на частку спільного сумісного майна подружжя, (Том № 1, а.с., 127 - 129), в якій ОСОБА_8 просила суд:

- прийняти позовну заяву та розглянути її разом з позовною заявою ОСОБА_1

- відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 повністю;

- визнати за ОСОБА_8 право власності на наступне майно:

- 1/2 частина жилого будинку по АДРЕСА_1;

- 1/2 частина земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_7;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 на території Кагарлицької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_9;

- 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21061 1983 р.в., кузов № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 08.12.2006 року, д.н. НОМЕР_2;

Автоматизованою системою документообігу суду для слухання даної позовної заяви була визначена суддя Кагарлицького районного суду Шевченко І.І.

05.08.2016 року Кагарлицьким районним судом Київської області під головуванням судді Кагарлицького районного суду Шевченко І.І. винесена ухвалу на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання, ( Том № 1, а.с., 143).

14.08.2013 року Кагарлицьким районним судом Київської області під головуванням судді Шевченко І.І. винесено ухвалу, (Том № 1 , а.с., 150), згідно з якою:

- передано цивільну справу № 368/1482/13-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_11. третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_1 про визнання права власності на частку спільного сумісного майна подружжя для об'єднання з цивільною справою № 368/1036/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11, третя особа яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

02.10.2016 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (том № 1, а.с., 164 - 165), згідно з якою:

- об єднано в одне провадження цивільну справу № 368\1036\13 - ц, провадження 2\368\396\13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_8, про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання спільною сумісною власністю та поділ майна з цивільною справою № 368\1482\13 - а, провадження 2\368\537\13 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_11, третя особа, - ОСОБА_1 про визнання права власності на частину спільного майна подружжя, присвоєно справі № 368/1036/13 - ц, провадження 2\368\396\13;

- залучено до участі в справі № 368\1036\13 - ц. провадження 2\368\396\13 ОСОБА_8 в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

29.11.2013 року Кагарлицьким районним судом винесено по справі ухвалу про призначення будівельно - технічної експертизи, ( Том № 1, а.с., 227 - 228), на обговорення якої було поставлено наступні запитання:

- Яка була вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 станом на 01 листопада 2003 р.?

- Яка вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи?

- Якщо вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 збільшилась, то наскільки?

- Чи істотно збільшилась вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 внаслідок спільних трудових чи грошових затрат ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за час їх проживання однією сім'єю без шлюбу з листопада 2003 р. по день смерті 28.03.2013 р.?

- Який розмір у відсотковому значенні до вартості всього будинку становить вартість поліпшень у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, що були проведені внаслідок спільних трудових чи грошових затрат ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за час їх проживання однією сім'єю без шлюбу з листопада 2003 р. по день смерті 28.03.2013 р.?

Проведення експертизи було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, 6), попереджено їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов язків.

Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

Оплату експертизи покладено на позивачку ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3.

07.05.2016 року Кагарлицьким районним судом на адресу експертної установи направлено лист - відкликання справи з проведення експертизи, (том № 1, а.с., 243), причина, - перешкода відповідачі до доступу об єкта дослідження, - житлового будинку АДРЕСА_1.

10.06.2014 року цивільна справа була повернута до суду без проведення експертизи, ( том № 1, а.с., 244).

24.06.2016 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (том № 1, а.с., 246), згідно з якою:

- провадження у цивільній справі № 368\1036\13 - ц, провадження 2\368\14\14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11, третя особа, - ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання спільною сумісною власністю та поділ майна, - відновлено.

Призначено справу до розгляду.

04.07.2016 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу про забезпечення позову, (Том № 2, а.с., 3 - 4), згідно з якою:

- заборонено ОСОБА_11, а також іншим особам здійснювати дії щодо експлуатації (проживання) спірного житлового будинку, який розташований АДРЕСА_1;

15.07.2014 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу про призначення по справі будівельно - технічної експертизи, ( Том № 2, а.с., 8 - 10), згідно з якою по даній справі призначено будівельно - технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено судом наступні запитання:

- Яка була вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 станом на 01 листопада 2003 р.?

- Яка вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи?

- Якщо вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 збільшилась, то наскільки?

- Чи істостно збільшилась вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 внаслідок спільних трудових чи грошових затрат ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за час їх проживання однією сім'єю без шлюбу з листопада 2003 р. по день смерті 28.03.2013 р.?

Зобов язано відповідача ОСОБА_11, його представника ОСОБА_3, третю особу ОСОБА_8 забезпечити доступ техніків та експертів до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 для проведення технічної інвентаризації, складання технічного паспорту та висновку експерта, а також зобов язано не чинити будь - яких перешкод у виконанні будівельно - технічної експертизи.

Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

Оплату експертизи покладено на позивачку ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3.

23.02.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла справа з висновком будівельно - технічної експертизи, ( Том № 2, а.с., 25 - 40).

Згідно висновків вищевказаної експертизи, ( Том № 2, а.с., 37, - зворотня сторона, а.с. 38):

- ринкова вартість житлового будинку, без вартості земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, станом на 01 листопада 2003 року становила 2036 (дві тисячі тридцять шість) гривень.;

- ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи, без вартості земельної ділянки, становить 66758 (шістдесят шість тисяч сімсот п ятдесят вісім) грн..;

- ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, без вартості земельної ділянки, збільшилася на 64722 (шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять дві) грн.;

- ринкова вартість житлового будинку, без вартості земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок спільних трудових чи грошових затрат ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за час їх спільного проживання однією сім єю без шлюбу з листопада 2003 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 збільшилася істотно;

- вартість поліпшень у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 з листопада 2003 року по день смерті ОСОБА_6, - ІНФОРМАЦІЯ_1, в цінах на момент проведення експертизи, у відсотковому значенні до вартості цього будинку становить 96,95 %.

24.02.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, ( Том № 2, а.с., 42), якою провадження у даній справі було відновлено та призначено справу до слухання.

09.06.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява ОСОБА_8, ( Том № 2, а.с., 89 - 90), в якій вона просила суд:

- змінити неналежного первісного відповідача по даній справі ОСОБА_5 у справі за її позовом про визнання права власності на частку спільного майна подружжя, на належного, залучивши ОСОБА_3, до участі в справі в якості належного відповідача.

- звільнити неналежного первісного відповідача ОСОБА_11 від обов язків виконувати вимогу позивача.

24.06.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, ( Том № 2, а.с., 99 - 100), згідно з якою:

- замінено в цивільній справі № 368\1036\13 - ц, провадження № 2\368\1\15, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_8, про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, первісного відповідача -ОСОБА_11 на належного відповідача - ОСОБА_3, АДРЕСА_1.

13.07.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове клопотання представника позивачки, - ОСОБА_4, (Том № 2, а.с., 109 - 110), наступного змісту:

- розпочати розгляд цивільної справи № 368/1036/13 - ц за об єднаними в одне провадження позовами ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна та ОСОБА_8 про визнання права власності на частку спільною сумісного майна подружжя - спочатку.

- відкласти розгляд даної справи по суті на іншу дату та час, надавши можливість відповідачу подати докази в заперечення пред явленого до неї позову до початку розгляду справи по суті.

23.07.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове заперечення представника відповідача, - ОСОБА_3, - ОСОБА_4, в якій представник відповідача ОСОБА_3 просив суд винести ухвалу, якою:

- застосувати до позовної заяви ОСОБА_1, яку не оплачено судовим збором в повному обсязі, положення вимог ч. 1 ст. 121 ЦПК України, залишивши позовну заяву без руху та надати строк для усунення недоліків з наданням доказів вартості відшукуваного майна, про що постановити відповідну ухвалу.

23.07.2016 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, ( Том № 2, а.с., 118 - 119), згідно з якою:

- надано позивачці ОСОБА_1 строк до 06.08.2015 року для оплати судовим збором позову в частині майнового характеру у відповідності до Закону України Про судовий збір .

23.0.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла нотаріально посвідчена заява ОСОБА_8 про залишення позовної заяви без розгляду, (Том № 2, а.с., 127), в якій третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору зазначила наступне:

- постановити ухвалу про залишення без розгляду її позовної заяви про визнання права власності на частку спільного сумісного майна подружжя.

- правові наслідки залишення заяви без розгляду та право повторного звернення до суду, передбачене частиною 2 ст. 207 ЦПК України їй відомі.

23.07.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (Том № 2, а.с., 128 - 129), якою:

- позовну заяву третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_8 в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_8, про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, - залишено без розгляду.

07.08.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (том № 2, а.с., 172 - 173), згідно з якою:

-залучено до участі в справі № 368\1036\13 - ц, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, в якості співвідповідачів:

- Кагарлицьку міську рад Київської області, ( адреса: 09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Якіра, 1).

- Департамент державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області, ( адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26).

07.09.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове пояснення відповідача, - Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області, (том № 2, а.с., 204 - 206), наступного змісту:

- в провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться справа № 368/1036/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про встановлення факту проживання однією сімєю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю.

Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області вважає за необхідне надати наступні пояснення:

Відповідно до ст. 10 Закону України Про архітектурну діяльність , для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, який забезпечує Державна архітектурно - будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Згідно Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 (даті - Положення про Держархбудінспекцію) Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду.

Основними завданнями Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема здійснення державного контролю та нагляду з а дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до наказу Держархбудінспекції Щодо діяльності деяких підрозділів Державної архітектурно-будівельної інспекції №272 від 10.10.2014 р., Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області забезпечує здійснення функцій та повноважень територіального органу, утворений як структурний підрозділ апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України, покладених на нього Положенням про Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, затвердженого наказом № 226 від 01.10.2014 р., на території Київської області з 14.10.2014 року.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 23.05.2011р. №553.

Як вбачається із змісту ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 07.08.2015р. в справі №368/1036/13-ц, що одним із складових оспорюваного майна є житловий будинок, який розміщено за адресою: АДРЕСА_1, який був перебудований, добудований, та, відповідно, має ознаки самочинного будівництва.

Загальні засади отримання права на виконання будівельних робіт визначені статтями 34 та 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Встановлено, що згадані вище дії порушують ст.. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п.7 постанови № 466 Кабінету міністрів України Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт .

Відповідно до статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно- будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;

2). реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності;

3). видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Форма повідомлення, декларації про початок виконання будівельних робіт, заяви про отримання дозволу на виконання будівельних робіт, форма дозволу на виконання будівельних робіт та порядок їх подання, реєстрації та отримання визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 року Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт .

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року Про практику застосування ст. 376 ЦК України позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено.

Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Із системного аналізу вищезазначених нормативно - правових актів слідує, що ознаками самочинного будівництва є: відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майно самочинним будівництвом. Самочинне будівництво являє собою правопорушення, що полягає в порушенні норм земельного законодавства, що регулює надання земельної ділянки під будівництво, або містобудівних норм, що регулюють проектування й будівництво.

Однак ухвалення судового рішення при визнання права власності на об'єкт нерухомості не є достатнім для проведення державної реєстрації права власності. Обов'язковим є введення об'єкта в експлуатацію за встановленою чинним законодавством процедурою. Рішення суду виступає документом, що підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно, тобто є правовстановлюючим документом. Суд своїм рішення лише визнає право власності, тому обов'язковим є проходження окремої процедури введення об'єкту в експлуатацію.

15.09.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3, ( Том № 2, а.с., 29 - 214), в якій позивачка зустрічного позову просила суд:

- прийняти дану зустрічну позовну заяву, об'єднавши її з первісним позовом;

- визнати за нею, ОСОБА_3, в порядку спадкування, право власності:

- на житловий будинок АДРЕСА_1 (літер А), який згідно поверхового плану складається з приміщень:

1-4, житлове, пл. 14,10 м.кв.,

1-5, житлове, пл. 6,50 м.кв.,

1-6, житлове, пл. 7,90 м.кв. та господарських будівель та споруд:

- Гараж, літер Г;

- Навіс , літер гі;

- Убиральня, літер Д;

- Ворота, літер h1;

- Огорожа, літер h2;

- Огорожа, літер hЗ;

- Огорожа, літер h4;

- Огорожа, літер h5;

- Огорожа, літер h6;

- Колодязь, літер L.

- на матеріали, використані для будівництва добудови до житлового будинку АДРЕСА_1 (літер а1) з ганком (літер N), яка згідно поверхового плану складається з приміщень:

- 1-1, передпокій , пл. 3,80 м.кв.,

- 1-2, кухня, пл.15,00 м.кв.,

- 1-3, санвузол, пл. 5,60 м.кв.

Витребувати з Кагарлицької районної державної нотаріальної контори (09200, м. Кагарлик, пл. Незалежності, 1, тел. (04573-5-15-72] та дослідити в судовому засіданні засвідчену копію спадкової справи № 119/2013 заведену після смерті ОСОБА_6.

Вирішити питання розподілу судових витрат.

Свої позовні вимоги позивачка зустрічного позову ОСОБА_3 обґрунтовує наступним:

ІНФОРМАЦІЯ_1, помер її батько, - ОСОБА_6, який до дня смерті проживав в АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть, яка додається, довідкою з місця його проживання та копією свідоцтва про її народження, які знаходяться у матеріалах справи ( том 1 аркуші справи №№ 10, 208 та 133).

По місцю його проживання відкрилася спадщина, до складу якої, крім земельних ділянок та іншого майна, входить і житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, який згідно договору купівлі-продажу ним був придбаний в 1989 році ( копія в матеріалах справи т. 1 а.с-15-16).

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-ХІІ "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-ІУ "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами,

ідповідно до частини 1 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи зазначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи визначені у ст.ст. 1261- 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Вказане вище спадкове майно фактично перейшло до неї, дочки померлого спадкодавця, спадкоємця 1 черги за законом, так як заповіт батьком позивачки зустрічного позову за життя не укладався, а інші спадкоємці однієї з ню черги, його батько та мати, відмовилися від належних їм часток на їїкористь, що підтверджується відповідними заявами копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.2 а.с. 69 та 70).

Спадщина, яка відкрилася після смерті спадкодавця, батька позивача зустрічного позову, - ОСОБА_6, нею прийнята шляхом своєчасного звернення з заявою ( вх.№ 262 від 03 квітня 2013 року) про її прийняття до державного нотаріуса Кагарлицької районної державної нотаріальної контори, копія якої додана до матеріалів справи (т.2 а.с.-71).

Спадкова справа заведена державним нотаріусом вказаної вище держнотконтори Воловенко Р.П. та зареєстрована у нотаріуса за реєстровим № 119/2013, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, копія якого знаходиться в справі - т.2 а.с.- 68).

Правом власності, згідно частини першої статті 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, а саме право власності на нерухоме майно.

На час смерті спадкодавця, батька поивача устрічного поову, житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 та належав йому на праві власності та був у визначеному законом порядку зареєстрований в КП КОР Кагарлицьке БТІ 27 січня 1989 року за реєстровим № 1668 книги 2, що підтверджується відмітками БТІ проставленими на оригіналі договору купівлі-продажу, копія якого надана до суду відповідачкою та який знаходиться в справі - (т.1 а.с.- зворот).

Про те, в період володіння належним на праві власності житловим будинком, який розташований на належній спадкоємцеві на праві власності земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_7, площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 виданого Кагарлицькою міською радою 29.11.2010 року ( копія в матеріалах справи - т. 1 а.с.- 13), його титульний власник, батько позивача зустрічного позову, - ОСОБА_6, без відповідних дозвільних документів, тобто самоправно, в 2010 році здійснив відповідні добудови до належного йому житлового будинку, які відповідно до положень ст. 376 ЦК України є самовільним будівництвом, що підтверджується технічним паспортом житловий будинок, копія якого знаходиться в матеріалах справи - т. 1 а.с,- 250-254.

Вказане вище самовільне будівництво стосувалося добудови до житлового будинку, яке згідно технічного паспорта має літер а1, з ганком - літер N, яке складається з приміщень : 1-1, передпокій, пл. 3,80 м.кв., 1-2, кухня, пл.15,00 м.кв.,1-3,санвузол, пл. 5,60 м.кв.

За станом на час завершення спадкодавцем самовільної добудови, яке будо закінчене, існував спрощений порядок прийняття в експлуатацію приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, господарських споруд, прибудов, будівництво яких здійснено без залучення підрядних організацій, який проводився за результатами обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів, що було визначено постановою КМ України № 923 від 08 жовтня 2008 року Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів , а в послідуючому Порядком про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого Постановою КМ України № 461 від 13 квітня 2011 року Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів , текст яких додається, про те спадкодавець, для реєстрації самочинної добудови до територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції не звертався, декларації про готованість об'єкта до експлуатації не отримував та відповідно її не реєстрував, як не звертався до органу державної реєстрації про реєстрацію прав власності на новостворене майно.

Згідно ч. 7 ст. 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції Закону N 5037-УІ від 04.07.2012 року), державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, станом на даний час, зареєструвати в установленому законом порядку право власності батька на будинок неможливо, в зв'язку із смертю особи, якій фактично належало нерухоме майно, так як згідно частини 4 ст. 25 ЦПК України його цивільна правоздатність припинилася в момент смерті, він не може самостійно зареєструвати своє право власності на новостворене нерухоме майно чи уповноважити іншу особу здійснити вказану вище дію.

Крім цього, відповідачем по данній справі безпідставно утримується та не передається їй, спадкоємцеві, правовстановлюючий документ - оригінал договору купівлі -продажу будинку АДРЕСА_1 з відповідною відміткою про зареєстроване право власності, а надано його завірену копію, копія якого нею додається, яка не містить вказаної відмітки.

Згідно п. 4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

За таких обставин, оформити свої спадкові права та отримати після смерті спадкодавця свідоцтво про право на спадщину за законом та право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 вона не має змоги, так як вказаний будинок, у перебудованому вигляді, батьком за життя не був зареєстрований у законодавчо визначеному порядку, а тому відсутній правовстановлюючии документ на нього, об'єкт нерухомості, який відповідно до вимог закону підтверджує право власності, а тому нотаріусом відмовлено у видачі вказаного свідоцтва, що підтверджується вмотивованою відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії на підставі ст. 49 Закону України Про нотаріат , що підтверджується відмовою від 02 вересня 2014 року № 1511/01-16, яка додається нею до даної заяви.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , в разі смерті особи, підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду стосовно речових прав не нерухоме майно, що набрало законної сили.

Враховуючи той факт, що власник нерухомого майна помер юридично не оформивши за життя своїх прав на перебудований ним будинок, у неї, спадкоємця майна та майнових прав на нього, виникла необхідність звернутися до суду для визнання в порядку спадкування, права власності на об'єкт нерухомості, житловий будинок АДРЕСА_1 за мною, спадкоємцем 1 черги за законом.

У відповідності до керівних положень п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) , права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування .

Згідно п. 7 постанови Пленуму від 30 травня 2008 року якщо спадкодавцем було здійснене самовільне будівництво ( частина перша ст. 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Викладене підтверджується доданими до позовної заяви документами, а також вказаними вище письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах даної цивільної справи.

На підставі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

16 вересня 2015 рокуу на адресу Кагарлицького районного суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну позовних вимог, (том № 2, а.с., 228 - 232), в якій позивачка просить суд винести рішення, яким:

- встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім єю без шлюбу з 07.03.2006 року по день смерті, - ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 наступне майно:

- автомобіль ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов НОМЕР_1, який був зареєстрований на ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 08.12.2006 року, за д.н. НОМЕР_2;

- земельну ділянку площею 0.06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та належала ОСОБА_6 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_6 від 29.11.2010 p., кадастровий номер НОМЕР_7;

земельну ділянку площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території АДРЕСА_4, та належала ОСОБА_6 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_8 від 06.01.2010 р., кадастровий номер НОМЕР_9;

- житловий будинок, який розташований АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 08.12.2006р. за д.н. НОМЕР_2;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована території АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_9;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку та господарські будівлі і споруди, які розташовані: Київська область, Кагарлинький район, АДРЕСА_1. як об'є кт самочинного будівництва;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0.06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_7;

- призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу.

Поставити на вирішення експертів наступні запитання:

- чи існують самочинні переобладнання (перебудови, добудови) у житловому будинку що розташований за адресою АДРЕСА_1?

- чи відповідають самочинні переобладнання (перебудови, добудови,) у житловому будинку, що позтатоваий за адресою АДРЕСА_1 вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також чи це не порушує прав інших осіб? Якщо не відповідає, то які є порушення вказаних вимог, норм і правил, чи є вони істотними і як, чи впливають такі порушення на права інших осіб?

- зобов язати відповідача ОСОБА_3 забезпечити доступ техніків та експертів до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 для проведення технічної інвентаризації, складання технічного паспорту та висновку експерта, а також зобов язати не чинити будь - яких перешкод у виконанні будівельно - технічної експертизи.

Проведення експертизи доручити експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, (м. Київ, вул.. Смоленська, 6).

Витрати за проведення експертизи покласти на ОСОБА_1

Свою заяву про зміну позовних вимог позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує в мотивувальній частині заяви ( Том № 2, а.с., 228 - 231) наступним:

Позивач звернулася до Кагарлицького районного суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Згідно ч. 2 ст. 33 ЦК України після заміни відповідача або залучення до участі в справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.

Після заміни неналежного відповідача ОСОБА_11 на належного відповідача ОСОБА_3, за клопотанням останньої розгляд справи був розпочатий спочатку.

Згідно ч. 2 ст. 31 ЦПК України крім прав та обов язків, визначених в статті 27 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставі позову, а відповідач - пред явити зустрічний позов.

Користуючись правом, передбаченим ч. 2 ст. 31 ЦПК України, Позивач звертається до суду з даною позовною заявою про зміну позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи з вищезазначеної норми ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України здійснена Позивачем та ОСОБА_6, за рахунок спільних трудових чи грошових затрат, перебудова житлового будинку може вважатись самочинним будівництвом.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи вартість поліпшень здійснених Позивачем та ОСОБА_6 в ході перебудови житлового будинку становить 96,95%, що свідчить про створення майже нової речі (нового майна).

Згідно ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме манно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ч. 2 сч. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки набуває права власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно

Згідно ч. 3 ст. 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюєтьея ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 р. Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яки належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п ята статті 376 ЦК).

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 30.03.2012 р. Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) на підставі частини третьої статті 376 ЦПК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно та земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі,яка збудувала його, якщо їй в установленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

Згідно п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 р. Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) виходячи зі змісту частини третьої статті 376 ЦК, при доведенні визначених нею умов суд може визнати право власності на самочинно збудоване майно також за особою, яка його збудувала, якщо після закінчення будівництва земельну ділянку цій особі було передано у власність або надано у користування, або з власником земельної ділянки, на якій розміщено майно, укладено договір суперфіцію (частина перша статті 413 ЦК) відповідно до її цільового призначення.

Вирішуючи справи такої категорії, суд має виходити з того, що наданая земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно чи укладення договору суперфіцію може відбутися до пред'явлення позову до суду так і після цього.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду Украпи з розгляду цивпьиих та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 р. Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) при вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд не повинен враховувати час передачі земельної ділянки у власність або надання її у користування, або укладення договору суперфіцію, в тому числі в період розгляду справи, оскільки такі дії свідчать про визнання за позивачем права на забудову з боку власника (користувача) земельної ділянки.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 р. Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) вирішуючи справи про самочинне будівництво (нове будівництво, реконструкцію зі зміною площі та зайняттям земелпної ділянки, прибудови, надбудови) об'єкта нерухомості, здійснене у разі відмови у видачі документів, які надають право виконувати будівельні роботи (повідомлення про початок будівельних робіт, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт, видача технічних умов, видача вихідних даних, тощо), але з додержанням державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів і порядку розгляду цих питань, суд має враховувати, що відмова у наданні дозвільних документів може бути оскаржена до суду заінтересованою особою у порядку адміністративного судочинства.

Якщо такі дії в судовому порядку не оскаржено, це не є підставою длявідмови в позові, проте суд при розгляді справи має дати правову оцінку такій відмові, зокрема, за правилами статті 212 ЦПК.

Виходячи з положень ч. 3 га ч 5 ст. 376 Цивільного кодексу України та роз'яснень Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та криміних прав судом може бути прийнято рішення про визнання права вланості на перебудований (добудований) Позивачем та ОСОБА_6 житловий будинок як самочинне будівництво, оскільки цільове призначення земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право вчасності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розмішені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула прало власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розмішені, без зміни цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи з положень ст. 120 Земельного кодексу України та сі. 377 Цивільною кодексу України, при визнанні за Позивачем права власності на 1/2 частину житлового будинку до Позивача переходить право власності на ? частину земельної ділянки, на якій він розташований, без зміни її цільового призначення.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином, є всі підстави для визнання за Позивачем права власності на 1/2 частину житлового будинку як самочинне будівництво та права власності на 1/2 земельної ділянки, на якій він розташований.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 р. Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) при вирішенні питання при те, чи є відхилення від проекту істотним і таким що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

У необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК.

Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення ноже бути підставою дчя відмови в позові, при цьому факт відхилення, від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК, частина перша статті 60 ЦПК).

Вихоядчи з роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у справах про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва необхідно перевіряти чи здійснено самочинне будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм іправил, а також чи порушує права інших осіб.

Для з'ясування виїцевказних питань, відповідно до ст. 143 Цивільного про цесуального кодексу України суд призначає судову будівельно-технічну експертизу.

16.09.2016 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, ( Том № 2, а.с., 235 - 236), якою:

- зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, - реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, про визнання права власності на житловий будинок та будівельні матеріали в порядку спадкування об єднано з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Кагарлицька міська рада Київської області, Департамент державної архітектурної інспекції у Київській області, про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

05.10.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове заперечення представника відповідача, - ОСОБА_4 на уточнену позовну заяву ОСОБА_1, ( том № 3, а.с., 7 - 21), в якій представник відповідача просить суд винести рішення, яким:

- відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 однією сім єю без реєстрації шлюбу з 07 березня 2006 року по день смерті, - ІНФОРМАЦІЯ_1;

- відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в частині визнання спільною сумісною власністю та визнання права власності за нею права на ? частину:

- автомобіля ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов № НОМЕР_1, який зареєстрований на ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 08 грудня 2006р.

- земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6, згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 29.11.2010 року, кадастровий номер НОМЕР_7;

- земельну ділянку площею 0,12 га дляч ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2, та яка належала ОСОБА_6 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 від 06.10.2010 року, кадастровий номер НОМЕР_9;

- житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1;

- скасувати заходи забезпечення позову, вжиті судом в процесі розгляду даного позову за заявами позивача;

- вирішити питання розподілу судових витрат та стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати, пов язані з розглядом даної справи.

16 жовтня 2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (том № 3, а.с., 30 - 31), згідно з якою:

- призначено по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Кагарлицька міська рада Київської області, Департамент державної архітектурної інспекції у Київській області, про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, - реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, про визнання права власності на житловий будинок та будівельні матеріали в порядку спадкування, - судову будівельно - технічну експертизу.

На вирішення питання поставлено наступні запитання:

- Чи існують самочинні переобладнання (перебудови, добудови) у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ?

- Чи відповідають самочинні переобладнання (перебудови, добудови) у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм, правил, а також чи це не порушує прав інших осіб?

- Якщо не відповідає, то які є порушення вказаних вимог норм і правил, чи є вони істотними і як, чи впливають такі порушення на порушення права інших осіб?

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, 6), попереджено їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов язків.

Зобов'язано відповідача ОСОБА_3 забезпечити доступ техніків та експертів до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, для проведення технічної інвентаризації, складання технічного паспорту та висновку експерта, а також зобов язати не чинити будь - яких перешкод у виконанні будівельно - технічної експертизи.

Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

Оплату експертизи покладено на позивачку ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3.

29.02.2016 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов висновок експерта № 19227/15 - 43 від 23.02.2016 року за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи, (том № 3, а.с., 43 - 57), згідно з яким:

- самочинні переобладнання (перебудови, добудови)у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 існують;

- самочинні переобладнання (перебудови, добудови) у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, відповідають вимогам архітектурних, будівельних, санітарних та інших норм, правил.

Другі частини 2 - го та 3 - го питань, а саме:

- чи це не порушує прав інших осіб?

- чи впливають такі порушення на порушення права інших осіб, - є питаннями права, а отже надання на них відповіді не вбачається за можливе.

01.03.2016 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (Том № 3, а.с., 59), якою:

Провадження у цивільній справі № 368\1036\13 - ц, провадження 2\368\1\16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Кагарлицька міська рада Київської області, Департамент державної архітектурної інспекції у Київській області, про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, - реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, про визнання права власності на житловий будинок та будівельні матеріали в порядку спадкування, - відновлено.

Призначено справу до розгляду.

01.04.2016 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло додаткове заперечення представника відповідача, - ОСОБА_4, (том № 3, а.с., 69 - 70), в яких представник відповідача зазначає наступне:

- свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що вона та її батько ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з листопада 2003 року, проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. На указаний час ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з матір'ю, - ОСОБА_8, шлюб з якою ним був розірваний за рішенням суду в березні 2006 року.

У відповідності до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

21 грудня 2012 року на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було обговорено та взято до відома інформацію про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав.

У зв'язку із цим за вих.№ 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року головам апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим надіслано витяг із зазначеного узагальнення Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав .

Роз'яснено судам, що ииходячи зі змісту частин першої, другої статті 331 ЦК, частини першої статті 182 ЦК та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від від 07 лютого 2002 року № 7/5 (зі змінами і доповненнями станом на 22 січня 2009 року), право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК), відтак статтею 331 ЦК не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

Крім викладеного, при прийнятті рішення суди повинні враховувати судову практику розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав.

З метою вищевказаного, для врахування при прийнятті рішення у вказаній справі, при запереченні позову ОСОБА_18 мною представником відповідача надається до суду витяги судових рішень суду 1 інстанції та суду аапеляційної інстанції Київської області постановлених за результатами розгляду цивільної справи з аналогічних правовідносин.

Враховуючи викладене, просить суд врахувати наявну судову практику у розгляді цивільних справ з аналогічних правовідносин викладених у рішенні Києво-Святошиського районного суду Київської області від 19 червня 2015 року у справі 369/3097/13- ц та в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 18 листопада 2015 року у цій же справі при вирішені питання прийняття рішення у справі за позовом ОСОБА_1.

22.04.2016 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла заява представника ОСОБА_1, - ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог, ( Т № 3, а.с., 91 - 92), в якій представник позивача уточнює позовні вимоги ОСОБА_1 та зазначає наступне:

- позивач звернулася до Кагарлицького районного суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Згідно ч. 2 ст. 31 ЦПК України крім прав та обов яєків, визначених в ст. 27 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач, - пред явити зустрічний позов.

Користуючись правом, передбаченим ч. 2 ст. 31 ЦПК України, позивач звертається до суду з даною заявою про зміну позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ППВСУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) , ст.ст. 328, 375, 376, 392 ЦК України ст.ст. 31, 143 ЦПК України, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить:

1. встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім єю без шлюбу з 07.03.2006 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1;

2. визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на наступне майно:

- земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та належала ОСОБА_6 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_6 від 29.11.2010 року, кадастровий номер НОМЕР_7;

- земельну ділянку площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Кагарлицької міської ради, АДРЕСА_2 та належала ОСОБА_6 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 від 06.01.2010 року, кадастровий номер НОМЕР_9;

- будівельні матеріали, використані під час переобладнання (перебудови, добудови) житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою АДРЕСА_1;

3. визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов НОМЕР_1, який був зареєстрований на ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 08.12.2006 року, за д.н. НОМЕР_2;

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Кагарлицької міської ради, АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_9;

5. визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину будівельних матеріалів, використаних під час переобладнання (перебудови, добудови) житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані АДРЕСА_1;

6. Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_7.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнений позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в мотивувальній частині її позовної заяви, та які судом вказані вище.

Заперечувала проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1, - ОСОБА_2 уточнений позов своєї довірительки підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в мотивувальній частині позову, які судом вказано вище.

Заперечував проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_3

В судовому засіданні відповідачка первинного позову, позивачка зустрічного позову, - ОСОБА_3 заперечувала проти первинного позову ОСОБА_1, підтримала свій зустрічний позов, посилаючись на обставини, які викладені в мотивувальній частині зустрічної позовної заяви.

В судовому засіданні представник відповідачки первинного позову, та позивачки зустрічного позову ОСОБА_3, - ОСОБА_4 заперечував проти позову ОСОБА_1, та підтримав зустрічний позов, посилаючись на обставини, які викладені в мотивувальній частині зустрічного позову, та які судом наведено вище.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні дав наступні показання.

Покійного ОСОБА_6 знав протягом тривалого часу, - орієнтовно з 1998 року, товаришували.

Позивачка ОСОБА_1 почала жити з покійним ОСОБА_6 орієнтовно з 2003 року, точніше сказати не може.

Проживали цивільним шлюбом.

Позивачка ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_6 познайомилися, коли дитині позивачки було близько 1 року.

Проживали в будинку покійного ОСОБА_6, який останнім часом хотів виписати з будинку свою дочку, - ОСОБА_3, та свою бувшу жінку.

Під час спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_1, вони придбали спільно автомобіль ВАЗ, відремонтували його, пофарбували.

Також купували побутову техніку.

Кошти на автомобіль копили разом.

Що стосується будинку, вони обмежували себе у всьому, так як купували будівельні матеріали, робили паркан, ворота, колодязь, гараж, підвели газ.

Паркан по вулиці Київській будував покійний ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні дав наступні показання.

Знав покійного ОСОБА_6 близько 8 - 10 років. Часто ходив в гості до покійного ОСОБА_6

Позивачка ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_6 проживали в будинку ОСОБА_6, вони проживали як сім я.

Під час спільного проживання вони спільно придбали автомобіль ВАЗ, добудували хату, зробили паркан, копали колодязь.

Бувшу дружину покійного ОСОБА_6 знав, але після розлученн він взагалі її не бачив.

Стверджує, що покійний ОСОБА_6 та ОСОБА_1 постійно проживали як одна сім я з 2003 року.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні дала наступні показання.

Є сестрою позивачки ОСОБА_1

Стверджує, що її сестра ОСОБА_1 почала проживати з покійним ОСОБА_6 з осені 2003 року.

ОСОБА_1 пішла жити до ОСОБА_6 з своєю дочкою.

Коли ОСОБА_1 почала жити в тому будинку, в ньому не було ні газу, ні води.

Провівши газ, воду, почали добудовувати будинок, вели домашнє господарство. З рідні покійного ОСОБА_6 до хати не приходив.

Відповідно,ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_6 Проживали як одна см я, тобто, як чоловік та дружина.

ОСОБА_1 заробляла на будівництві в м. Києві.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спільно придбали автомобіль ВАЗ.

Коли почали добудовувати будинок, то взяли кредит в банку близько 12000 грн.

Що стосується добудови, то ОСОБА_1 та ОСОБА_21 добудували до будинку нову кухню, ванну кімнату, паркан побудували, альтанку, провели газ.

Бувшу дружину ОСОБА_22, - ОСОБА_8 ні разу не бачила.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні дав наступні показання.

Знав покійного ОСОБА_6, товаришував з ним.

Знає, що ОСОБА_1 проживала з покійним ОСОБА_6 до дня його смерті близько 10 років.

Часто приїздив в гості до ОСОБА_1 та ОСОБА_6, бачив що вони жили, як одна сім я.

За кошти ОСОБА_1 придбали автомобіль ВАЗ, окрім того він особисто позичав ОСОБА_1 200 $ на придбання автомобіля.

Знає, що ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_6 у спірному будинку спочатку провели газ, потім прибудували прихожу, кухню.

Так як він вміє проводити ремонтні роботи, він допомагав при перебудові будинку.

Крім того, вони переробили гараж, зробили колодязь, туалет.

Ні разу не бачив бувшу дружину покійного ОСОБА_6, - ОСОБА_8.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні дала наступні показання.

Покійний ОСОБА_6 є її братом.

ОСОБА_6 одружився з ОСОБА_8 в 1986 році.

Спочатку стосунки між подружжям були нормальні. Вони купували земельну ділянку, автомобіль Москвич .

Будинок придбали в 1989 році. Ошти на придбання будинку давали батьки ОСОБА_8

На кого був оформлений будинок, - не знає.

Біля будинку була земельна ділянка, також земельна ділянка була в межах м. Кагарлика під город.

Державний акт на земельну ділянку під будинком покійний ОСОБА_6 отримав після розлучення з ОСОБА_8

При житті придбали автомобіль вони за власні кошти.

Вважає, що автомобіль ВАЗ покійний ОСОБА_6 придбав за кошти, які отримав за продаж автомобіля Москвич , а ще частину коштів дав йому батько.

Кошти на прибудову до будинку давали батьки покійного ОСОБА_6

Вважає, що кошти в перебудову будинку ОСОБА_1 не вкладала, так як кошти надавли батьки покійного ОСОБА_6

Гараж будувався, коли покійний працював в МДСО, колодязь робив покійний ОСОБА_6 та її чоловік.

Альтанку, туалет, паркан, - все будувалося при колишній дружині покійного ОСОБА_6, - ОСОБА_8

Паркан варив та мурував її чоловік.

За життя ОСОБА_6 вона в тому будинку бувала не часто, після розлучення ОСОБА_6 з ОСОБА_8 майже не бувала в будинку.

Всі речі домашнього вжитку давали батьки покійного ОСОБА_6

ОСОБА_1 практично ніде не працювала, знає, що вона працювала на поштовому відділенні близько 1 року.

Покійний ОСОБА_6 ніколи не говорив, що хоче одружитися з ОСОБА_1

Похорони ОСОБА_6 лягли на плечі батьків.

Коли позивач лежав в лікарні, він вигнав позивачку, вона принесла лише паспорт.

Ще раз наполягає, що кошти на похорон давали батьки покійного ОСОБА_6, вона, як сестра, та бувша дружина ОСОБА_8

Перший раз побачила ОСОБА_1 в брата вдома.

Брат часто приходив до батьків, та жалівся їм, що він погано живе з ОСОБА_1

Коли ОСОБА_6 захворів, вона, а не ОСОБА_1 возила його в м. Київ на комп ютерну діагностику, а гроші на лікування давав батько.

ОСОБА_8 з моменту розлучення з покійним ОСОБА_6 нідня не проживала.

Комінальний обід оплатила ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні дав наступні показання.

Покійний ОСОБА_6 одружилися з ОСОБА_8 орієнтовно в 1985 році.

Спочатку жили у батьків, потім придбали будинок по АДРЕСА_1 за кошти батьків з обох сторін.

Під будинком була земельна ділянка площею орієнтовно 0,06 га.

Спочатку купили автомобіль Москвич , покійний ОСОБА_6 відремонтував його, продав, та придбав автомобіль ВАЗ, який був придбаний ще тоді, коли ОСОБА_6 проживав з ОСОБА_8

Гараж побудував покійний ОСОБА_6 спільно з своїми товаришами, які працювали з ним в МДСО.

Паран від дороги будував він спільно з покійним ОСОБА_6, кошти на це будівництво давав батько покійного ОСОБА_6

У покійного було багато жінок.

З 2003 року раз в рік приходив в гості до покійного нині ОСОБА_6, взагалі, приходив близько 3 раз.

З ОСОБА_1 його познайомив покійний ОСОБА_6 в нього вдома.

За прибудови до будинку нічого сказати не може.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дала наступні показання.

Знає ОСОБА_8, бувшу дружину нині покійного ОСОБА_6 орієнтовно 25 років.

Познайомилася з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 близько 25 років тому, коли вони були ще одружені, з часом покумалися.

В той час вони придбали будинок по АДРЕСА_1, гроші на придбаня будинку дали батьки подружжя з обох сторін.

Пам ятає, що у них був автомобіль Москвич молочного кольору.

З 2003 року по 2013 рік вдома в покійного не була, так як після розлучення ОСОБА_6 з ОСОБА_8, вона з ним перестала спілкуватися.

Паркан біля будинку робив її чоловік, - ОСОБА_26

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні дала наступні показання.

Є матір ю ОСОБА_8, яка є бувшою дружиною покійного ОСОБА_6.

Коли діти одружилися, вони проживали в них в хаті, потім вона з чоловіком дали гроші на придбання будинку.

Покійний ОСОБА_6 постійно просив у неї помирити його з її дочкою, - ОСОБА_8, коли зустрічав її на базарі.

Покійний ОСОБА_6 та її дочка ОСОБА_8 спільно побудували гараж, збудували від вулиці паркан.

Був у них автомобіль, але який точно, сказати не може.

Що стосується життя покійного ОСОБА_6 після його розірвання шлюбу з її донькою, то сказати нічого не може.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні дала наступні показання.

Працює маніпуляціною медичною сестрою в Терапевтичному відділенні Кагарлицької ЦРЛ.

До поліклініки покійногоОСОБА_6 привів батько.

Діагноз: гострий інфаркт міокарда. По ліки ходив в аптеку батько.

Покійний ОСОБА_6 в лікарні лежав близько 1 тижня.

ОСОБА_6 відвідували сестра з племінниками, батько зранку приносив їсти.

ОСОБА_6 помер.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_29 дала наступні показання.

Покійний ОСОБА_6 був їй вітчимом.

Коли покійний ОСОБА_6 та її мати, - ОСОБА_8 одружилися в 1986 році, їй було близько 3 років.

За життя ОСОБА_6 говорив їй, що хоче переписати будинок та земельні ділянки на свою дочку, - ОСОБА_3, запитував у неї, чи вона не проти цього, на що вона говорила, що не заперечує.

Гроші на будинок дали батьки її матері, - ОСОБА_8

На час розлучення ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в них був автомобіль Москвич , потім вона знає, що ОСОБА_6 продав Москвич та придбав автомобіль ВАЗ 2106.

Паркан над дорогою будувався ще тоді, коли ОСОБА_6 проживав спільно з ОСОБА_8

Коли приїздила до вітчима, - покійного ОСОБА_6 в гості, то в хаті вона ОСОБА_1 не бачила.

Суд, вислухавши думку сторін, вислухавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1 та часткового задоволення позову ОСОБА_3, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

Підсудність.

Згідно ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно, предметом спору є житловий будинок, земельні ділянки, які розташовані на території м. Кагарлик Київської області, відповідно, дагна справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області як суду першої інстанції загальної юрисдикції.

Обгрунтування судом часткового задоволення первинного позову ОСОБА_1

Так, що стосується задоволення первинного позову в частині встановлення факту спільного проживання однією сім єю без шлюбу, то позов в дані частині слід задовольнити з огляду на наступне.

Позивачка ОСОБА_1 та нині покійний ОСОБА_6, починаючи з листопада 2003 року почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Даний факт, зокрема, підтверджується належним та допустим доказом в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, - довідкою № 1833, виданою 22.05.2013 року виконкомом Кагарлицької міської ради Київської області, ( Том № 1, а.с., 10), в якій зазначено, що померлий ОСОБА_6 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований у АДРЕСА_1, разом з ним проживала без реєстрації з 02.11.2011 року ОСОБА_1, які вели спільне господарство.

Підстава - підтвердження депутата Кагарлицької міської ради Попильницького О.М. від 22.05.2013 року.

Також факт проживання підтверджується актом депутата Кагарлицької міської ради VІ скликання від 15.04.2013 року Мамія В.Г., ( Том № 1, а.с., 209), в якому зазначено наступне:

- на онові свідчень ОСОБА_32, жителя АДРЕСА_6, ОСОБА_33, яка мешкає по АДРЕСА_7, ОСОБА_34 та ОСОБА_35, які мешкають по АДРЕСА_1, стверджую, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 02.11.2003 року, по 05.04.2013 року.

Також факт проживання підтверджується довідкою № 1380, виданою 15.04.2013 року виконкомом Кагарлицької міської ради Київської області, в якій зазначено наступне:

- ОСОБА_1, 1977 року народження проживала без реєстрації у АДРЕСА_1 з 02.11.2003 року по 05.04.2013 року.

Підстава - підтвердження депутата міської ради Мамія В.Г. від 15.04.2013 року.

На основі свідчень ОСОБА_32, жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_33, яча мешкає по АДРЕСА_7, ОСОБА_34 та ОСОБА_35, які мешкають по АДРЕСА_1, стверджую, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 02.11.2003 року по 05.04.2013 року.

Підпис депутата Мамія В.Г. посвідчено керуючою справами виконкому міської ради І.С. Ігнатенко.

На підставі вищевказаного депутатського акту 15.04.2013 року виконкомом Кагарлицької міської ради за № 1380, ( Том № 1, а.с., 209), в якій зазначено, що ОСОБА_1, 1977 року народження, проживала без реєстрації у АДРЕСА_1 з 02.11.2003 року по 05.04.2013 року.

Підстава, - підтвердження депутата міської ради Мамія В.Г. від 15.04.2013 року.

Такж факт проживання підтверджується актом депутата Кагарлицької міської ради VI скликання.

Також факт спільного проживання позивачки ОСОБА_1 Та ОСОБА_6 без шлбу підтверджується фото таблицею зображень спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (1 фотосвітлин), ( Том № 2, а.с., 54 - 59).

Даними фото суд вважає підтвердження того факту, що покійний ОСОБА_6 та позивачка первинного позову ОСОБА_1 разом проводили час, святкували родиною, відвідували та приймали гостей.

Також факт спільного проживання підтверджується актом депутата від 22 травня 2013 року, ( Том № 1, а.с., 213), в якому вказано наступне.

- на основі свідчень ОСОБА_32, мешканця АДРЕСА_8, ОСОБА_33, яка мешкає по АДРЕСА_7, ОСОБА_34 та ОСОБА_35, які мешкають по АДРЕСА_9, стверджую, що ОСОБА_1 дійсно проживала та вела спільне господарство разом з покійним цивільним чоловіком ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 з 02.11.2003 року по 05.04.2013 року.

Підпис депутата посвідчено 1 заступником міського голови Чапишевим Р.М.

Окрім того, факт проживання ОСОБА_1 з нині покійним ОСОБА_6 підтверджується показаннями свідків, які були допитані в судовому засіданні, та покази яких судом наведено вище, а саме, показаннями свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_23, які прямо вказували, що ОСОБА_1 проживала з покійним ОСОБА_6 як одна сім я.

Що ж стосується показань свідка ОСОБА_24, яка є братом покійного ОСОБА_6, покази якої судом наведено вище, то, проаналізувавши її покази, також підтверджується факт проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_1 однією сім єю.

Що ж стосується показань свідка ОСОБА_25, покази якого судом наведено вище, то, проаналізувавши його покази, також підтверджується факт проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_1 однією сім єю.

Що ж стосується показань свідка ОСОБА_10, покази якої судом наведено вище, то, проаналізувавши її покази, також підтверджується факт проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_1 однією сім єю, причому, даний свідок чітко зазначила, що з покійним ОСОБА_6 перестала спілкуватися з 2003 року, відколи він почав проживати з ОСОБА_1, та, відповідно, перестав проживати з попередньою жінкою, - ОСОБА_8

Слід зазначити, що свідки з сторони відповідача первинного позову, а саме, - ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_10 в судовому засіданні ніяким чином не заперечували того факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали разом.

Крім того, що покійний ОСОБА_6 перестав проживати з своєю попередньою дружиною, - ОСОБА_8 задовго до розірвання шлюбу, - до 2006 року, підтверджується позовною заявою ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, ( Том № 1, а.с., 9), яку він подав до Кагарлицького районного суду Київської області, в якій він зазначив, що перестав проживати з своєю Дружиною ОСОБА_8 більше двох років до моменту звернення до суду з позовною заявою.

Отже, що стосується задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім єю без шлюбу з 07.03.2006 року по день смерті ОСОБА_6, - ІНФОРМАЦІЯ_1, то слід зазначити наступне, з огляду на вищевказані факти,

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Проте, слід зазначити, що положення частини другої статті 3 СК України, згідно з яким подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Згідно ст. 18 СК України кожен учасник сімейних правовідносин має право звернутись до суду за захистом свого права або інтересу. Способами захисту є встановлення правовідношення.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі.

При розгляді справи судом встановлено, що покійний спадкодавець ОСОБА_6 проживав спільно з своєю офіційною дружиною лише до 2003 року, після чого, хоча і перебував у спільному шлюбі з ОСОБА_8 до 2006 року, ( позовна заява, Том № 1, а.с., 9), але з 02.11.2003 року практично проживав з позивачкою первинного позову ОСОБА_1, ( довідка виконкому, Том № 1, а.с., 10).

Отже, шлюб між спадкодавцем по даній справі, - покійним ОСОБА_6 та його офіційною дружиною ОСОБА_8 був офіційно розірваний 07 березня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_10, яке видане 07 березня 2006 року, актовий запис № 19, (Том № 1, а.с., 11).

Отже, судом встановлено, що, починаючи з 02.11.2003 року покійний ОСОБА_6 та його офіційна дружина, - ОСОБА_8 почали проживати окремо, шлюб до 07 березня 2006 року мав формальний характер, при його фактичному розпаді, при цьому з матеріалів справи, які вказані судом вище, вбачається, що покійний ОСОБА_6 фактично з 2003 року почав спільно проживати з позивачкою первинного позову ОСОБА_1, причому, вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, судом встановлено, що в період сумісного проживання покійного ОСОБА_6 з ОСОБА_1, позивачка ОСОБА_1 місця проживання не змінювала.

З поазів свідків, які наведені вище, а саме, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_23 судом встановлено, що покійний спадкодавець ОСОБА_6 та позивачка первинного позову, - ОСОБА_1 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали свої традиції, на свята запрошували гостей, мали спільний побут, розподіл обов'язків.

Так, вони проживали в будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, який, як встановлено судом, на час їхнього спільного проживання перебував в досить занедбаному технічному стані, проте, за час їхнього спільного проживання та спільним вкладенням коштів, технічний стан будинку значно покращився, що підтверджується висновком експертизи № 11807/14 - 43 від 17.02.2015 року, ( Том № 2, а.с., 27 - 40), згідно висновків якої:

- ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, станом на час проведення експертизи, без вартості земельної ділянки, становить 66758 (шістдесят шість тисяч сімсот п ятдесят вісім) грн..;

- ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, без вартості земельної ділянки збільшилася на 64722 грн. (шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять дві) грн.;

- вартість поліпшень у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, з листопада 2003 року по день смерті ОСОБА_6, - ІНФОРМАЦІЯ_1, в цінах на момент проведення експертизи, у відсотковому значенні до вартості всього будинку становить 96,95 %.

Також за час спільного проживання покійний спадкодавець ОСОБА_6 та ОСОБА_1 придбали легковий автомобіль марки ВАЗ 21061, 1983 року, д.н.з. НОМЕР_11.

Даний автомобіль придбано 27.08.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, яке видане 08.12.2006 року, (Том № 1, а.с., 12).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позивачкою первинного позову ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2 надано в їх сукупності допустимі та належні докази на підтвердження своїх вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 07.03.2006 року по день смерті ОСОБА_6, - ІНФОРМАЦІЯ_1.

При ухваленні рішенні суд враховує також те, що у судовому засіданні позивачка просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 07.03.2066 року та поділити придбане майно.

Разом з тим можливість встановлення даного юридичного факту передбачена Цивільним процесуальним кодексом України, який набрав чинності з 1 січня 2005 року.

Положення ст. 273 ЦПК України 1963 року передбачали можливість встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті одного з подружжя. В інших випадках заяви про встановлення такого факту судовому розгляду не підлягали.

Відповідно до ст. 74 СК України визначено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь- якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Крім того, положення ст. 74 СК України, які передбачають, що майно, набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, набрали чинності з 1 січня 2004 року.

Так, що стосується житлового будинку, який розміщено за адресою: АДРЕСА_1, то слід зазначити наступне.

Згідно договору купівлі - продажу, який укладено 27.01.1989 року в м. Кагарлик Київської області, ( Том № 1, а.с., 15 - 16), ОСОБА_41 продала, а ОСОБА_6 придбав житловий будинок, який розміщено за адресою: АДРЕСА_1.

Будинок дерев яний, розмір житлової площі 13,9 кв.м, розташований на радгоспній землі.

До будинку примикає: сарай Б, сарай В, ? колодязя е, забор.

Відповідно, даний будинок покійним ОСОБА_6 був придбаний в той час, коли він перебував в офіційному шлюбі з ОСОБА_8, тому він є їхньою спільною сумісною власністю, а тому суд не може визнати за позивачкою первинного позову ОСОБА_1 право власності на частку даного житлового будинку з огляду на положення ст. 57 СК України.

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно, до поділу належить лише автомобіль ВАЗ, який був придбаний ОСОБА_6 під час спільного проживання з позивачкою первинного позову з ОСОБА_1

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, шо він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Статтями 68, 69 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А отже дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Виходячи з вищевказаної норми права бувша дружина покійного спадкодавця ОСОБА_6, - ОСОБА_8 також має право на 1,2 частину житлового будинку, який розміщено за адресою: АДРЕСА_1.

Далі, згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п.п. 22-25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11, від 21 грудня 2007 року поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

П.23 вищевказаної ППВСУ передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них. продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тошо

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до п. 24 до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, вв тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Згідно п.25 вищевказаної ППВСУ вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Як вказувалось вище, згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а також якщо вони проживають однією сім'єю без шлюбу в період, протягом якого придбано спірне майно.

Отже, якщо сторони й перебували у фактичних шлюбних відносинах, але не проживали разом на період придбання спірного майна, незалежно від причин, положення статті 74 СК України на ці правовідносини не поширюється.

З матеріалів справи встановлено, що на час перебудови, добудови спірного житлового будинку, який розміщено за адресою: АДРЕСА_1, покійний спадкодавець, - ОСОБА_6, та позивачка первинного позову, - ОСОБА_1 сторони спільно проживали, разом планували витрати, отримували доходи, разом приймали рішення про отримання кредиту на будівництва, його погашення, тобто позивачка первинного позову ОСОБА_1 надала докази на підтвердження вкладання коштів у будівництво вищевказаного будинку.

Даний факт підтверджується комплексним договором № 1044 від 03.11.2010 року, ( Том № 1, а.с., 51 - 56), квитанціями на придбання будівельних матеріалів, (Том № 1, а.с., 57 - 71), квитанціями по сплаті кредиту, ( Том № 1, а.с., 72 - 80).

Проте, суд не може визнати будинок спільною власністю покійного ОСОБА_6 та позивачки первинного позову ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, що були використані в процесі будівництва (створення майна).

З пояснень сторін та допитаних в судовому засіданні свідків, матеріалів справи вбачається, що відбувалося лише переобладнання спірного будинку.

Даний факт підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи № 19227/15 - 43 від 23.02.2016 року, (том № 3, а.с., 43 - 57), в якому зазначено, що самочинні переобладнання (перебудови, добудови у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, існують.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 331 ЦК України у разі необхідності особа, яка створила нову річ, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом,що здійснює державну реєстрацію прав не нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) вказано, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві.

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

У судовому засіданні позивачка первинного позову ОСОБА_1 стверджувала, що житловий будинок, який розміщено за адресою: АДРЕСА_1, є фактично завершеним будівництвом, побудованим відповідно до норм закону.

Разом з тим, належних та допустимих доказів цим обставинам суду подано не було, не поданий проект і експерту при проведенні експертизи.

За таких обставин, на час розгляду справи позивачкою первинного позову ОСОБА_1 та представником позивачки ОСОБА_2 не подано суду доказів того, що проведене переобладнання житлового будинку здійснювалося відповідно до затвердженої проектної документації, з дотриманням будівельних норм та правил, відповідно до поданого проекту, таким чином суд приходить до висновку, що даний об'єкт не може вважатись об'єктом завершеним будівництвом.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо визнання права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних під час переобладнання (перебудови, добудови), житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Що стосується зустрічного позову, то слід зазначити наступне.

Свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 обгрунтовує тим, що по місцю проживання її батька, - покійного спадкодавця ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та який до дня смерті проживав в АДРЕСА_1, нині АДРЕСА_1, відкрилася спадщина, до складу якої, крім земельних ділянок та іншого майна, входить і житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, який згідно договору купівлі - продажу ним був придбаний в 1989 році .

Відповідно до частини 1 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи зазначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Вказане вище спадкове майно фактично перейшло до неї, позивачки зустрічного позову, - ОСОБА_3, дочки померлого спадкодавця, спадкоємця 1 черги за законом, так як заповіт батьком за життя не укладався, а інші спадкоємці однієї з нею черги відсутні, так як батько покійного ОСОБА_6, - ОСОБА_11, та його дружина, - ОСОБА_8 від спадщини відмовилися, що підтверджується матеріалами справи.

Спадщина, яка відкрилася після смерті спадкодавця, - ОСОБА_6, позивачкою зустрічного позову, - ОСОБА_3 прийнята шляхом своєчасного звернення з заявою ( вх.№ 262 від 03 квітня 2013 року) про її прийняття до державного нотаріуса Кагарлицької районної державної нотаріальної контори.

На час смерті спадкодавця, - ОСОБА_6 житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, належав йому на праві власності та був у визначеному законом порядку зареєстрований в КП КОР Кагарлицьке БТІ 27 січня 1989 року за реєстровим № 1668 книги 2, що підтверджується відмітками БТІ проставленими на оригіналі договору купівлі-продажу, копія якого надана до суду.

Про те, в період володіння належним на праві власності житловим будинком, його титульний власник, спадкодавець, - ОСОБА_6 без відповідних дозвільних документів, тобто самочинно, в 2010 році здійснив відповідні добудови до належного житлового будинку, які відповідно до положень ст. 376 ЦК України є самовільним будівництвом.

За станом на час завершення спадкодавцем самовільного будівництва, яке фактично було закінчене, існував спрощений порядок прийняття в експлуатацію приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, господарських споруд, прибудов, будівництво яких здійснено без залучення підрядних організацій, який проводився за результатами обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів, що було визначено постановою КМ України № 923 від 08 жовтня 2008 року Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів , а в послідуючому Порядком про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого Постановою КМ України № 461 від 13 квітня 2011 року Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів , проте, як встановлено судом спадкодавець ОСОБА_6 для реєстрації самочинного будівництва до територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції не звертався, декларації про готованість об'єкта до експлуатації не отримував та відповідно не реєстрував, як не звертався до органу державної реєстрації прав власності для офіційної реєстрації новоствореного майна.

Згідно ч. 7 ст. 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції Закону N 5037-VI від 04.07.2012 року), державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, станом на даний час, зареєструвати в установленому законом порядку право власності батька на будинок неможливо, в зв'язку із смертю особи, якій фактично належало нерухоме майно, так як згідно частини 4 ст. 25 ЦПК України її цивільна правоздатність припинилася в момент смерті, вона не може самостійно зареєструвати своє право власності на нерухоме майно чи уповноважити другу особу здійснити вказану вище дію.

На підставі викладеного й у відповідності до ст.ст. 15, 16, ч. 4 ст. 25, 316, 317, 328, 1222, 1223 та 1261 ЦК України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , постанови Пленуму ВС України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 N 7, керуючись ст.ст. 3, 4, 15 та 123 ЦПК України, позивачка зустрічного позову ОСОБА_3 просила суд:

- визнати за нею, ОСОБА_3, в порядку спадкування, право власності :

- на житловий будинок АДРЕСА_1, який власне складається з приміщень : 1-4, житлове, пл. 14,10 м.кв., 1-5, житлове, пл. 6,50 м.кв., 1-6, житлове, пл. 7,90 м.кв. і господарських будівель та споруд: Гараж, літер Г; Навіс, літер г1; Убиральня, літер Д; Ворота, літер hl; Огорожа, літер h2; Огорожа, літер h3; Огорожа, літер h 4; Огорожа, літер h5; Огорожа, літер h6; Колодязь, літер L,

- на будівельні матеріали використані для 6удівництва добудови до житлового будинку АДРЕСА_1 (літер аі) з ганком (літер N), яка згідно поверхового плану складається з приміщень: 1-1, передпокій , пл. 3,80 м.кв., 1-2, кухня, пл.15,00 м.кв., 1-3, санвузол, пл. 5,60 м.кв,

Згідно з вимогами частини 3 статтей 10 та 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Що стосується спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 07 березня 2006 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 то вказана обставина є безспірною для сторони відповідача за основним позовом та позивачем за зустрічним, а тому неоспорюється та визнається.

Що стосується позовних вимог визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 автомобіль ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов № НОМЕР_1, який був зареєстрований на ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 від 08 грудня 2006 року, виданого на підставі біржової угоди від 27 серпня 2006 року (а.с.12) та права позивача ОСОБА_1на його ? частину, то задоволення позову у цій частині прямо випливає від встановлення юридичного факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 07 березня 2006 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, та відсутності перебування позивача в будь-якому іншому шлюбі, тому суд прийняв таке рішення, обґрунтування чого судом приведено вище.

Що стосується позовних вимог про визнання земельних ділянок площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_7, яка належала ОСОБА_6, згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 29.11.2010 року, та площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_9 та яка також належала ОСОБА_6, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 від 06.01.2010 року, спільною сумісною власністю та визнання за позивачем за основним позовом права власності на ? їх частину, дані позовні вимоги ОСОБА_1 частково ґрунтуються на нормах закону діючого на час набуття права власності їх титульним власником, - ОСОБА_6.

Спірні земельні ділянки були набуті власником ОСОБА_6 в період спільного проживання з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в результаті їх приватизації, тобто отримано безоплатно із земель комунальної власності, що посвідчується відповідними записами в державних актах про право на земельні ділянки (рішення 45 сесії Кагарлицької міської ради 5 скликання № 395 від 30 грудня 2009 року - а.с.-13 та розпорядження Кагарлицької РДА№ 375 від 27 квітня 2009 року, а.с. - 14).

Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім'ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (частина перша статті 51, пункт 6 частини першої статті 92). У статті 3 Кодексу встановлено, що сім'я створюється на підставі шлюбу та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.

Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Кодексу та Цивільного кодексу України.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Сімейного кодексу України - СКУ ).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СКУ).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СКУ, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СКУ. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СКУ), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

З наведених положень випливає, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя.

Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Момент виникнення права власності на річ (майно) визначається законом.

При визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 Цивільного кодексу України.

З огляду на положення ч. 1 ст. 17 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 697-XII "Про власність"(втратив чинність з 20 червня 2007 року на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" N 997-V від 27.04.2007 року) майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї у період чинності цього Закону, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Законом України N 2913-VI від 11 січня 2011 року статтю 61 Сімейного кодексу України було доповнено частиною п'ятою такого змісту: Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації . Вказаний закон набрав чинності з 08 лютого 2011 року, про те , Законом № 4766-VI від 17.05.2012 року який набрав чинності 13 червня 2012 року частину п'яту статті 61 СК України було виключено.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 57 СК України (в редакції Закону № 4766-VI від 17.05.2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання чинності відповідними актами; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

За таких обставин виникнення права власності на земельну ділянку набуту внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, тільки в період з 08 лютого 2011 року по 13 червня 2012 року, надавало право позивачу за основним позовом звернутися до суду за захистом своїх невизнаних прав, тобто спірні земельні ділянки, які набуті ОСОБА_6 відповідно 06 січня та 29 листопада 2010 року, не можуть бути визнані спільною сумісною власністю подружжя, та не може бути застосована цю норма права - ч. 5 ст. 61 СК України, до правовідносин, що виникли до набрання чинності зазначеним вище Законом (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 лютого 2013 р. у справі № 6-175цс12).

В постанові по даній справі Верховним Судом України викладений висновок про застосування норми права ст. 61 СК України, який відповідно до частини 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Що стосується визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 будівельних матеріалів, використаних під час переобладнання (перебудови, добудови) житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 та визнання права власності позивача первинного позову ОСОБА_1 на ? їх частину, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Право власності в Україні регулювалося Законом України від 7 лютого 1991 р. № 697-XII "Про власність", який втратив чинність з 20 червня 2007 року на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" N 997-V від 27.04.2007 року.

Цивільним кодексом України, який набув чинності з 01 січня 2004 року, правовий режим права власності визначений у главі 24 цього Кодексу.

Визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376, так і статті 331 ЦК України

Пунктами 3 та 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Враховуючи, що титульний власник спірного житлового будинку, - ОСОБА_6 за життя здійснював добудову, перепланування належного йому житлового будинку без внесення без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування; документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту будівництва, тобто здійснення самочинного будівництва; введення його в експлуатацію не здійснено, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності не здійснено, відтак право власності у ОСОБА_6 на новостворене майно не виникло.

Статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку, а згідно частини третьої статті 331 ЦК України до виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва.

Враховуючи обов'язок позивача як сторони у справі, визначений вимогами частини 3 статтей 10 та 60 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі частини 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а згідно частини 2 вказаної статті ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України, докази повинні бути належними тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування та відповідно до частини 1 статті 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.

Стороною позивача за основним позовом, - ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 в якості письмового доказу, що до предмету спору, надано технічний паспорт на вказаний вище житловий будинок. У вказаному паспорті, замовником якого була позивач за основним позовом ОСОБА_1, вказано наявність самочинного будівництва літер а1 ( том.1 а.с. 250 зворот), а в розділі характеристика будинку, господарських будівель та споруд ( том.1 а.с. 254) зазначено:

- а1-Прибудова; рік побудови -2010; вартість - 73154,00 грн;

Тобто, згідно наявної технічної документації самочинне будівництво завершено в 2010 році.

На думку суду позивачкою первинного позову ОСОБА_1 надано докази понесення витрат на придбання будівельних матеріалів для самочинного будівництва, а саме, - надано копії товарних чеків, видаткових накладних та квитанцій в основному за 2011 та 2012 роки.

Так, загальна сума понесених витрат, які підтверджені належними доказами, становить 23170,44 гривень, з яких затрати підтверджені копіями квитанцій:

за 2007 рік - становлять 3586,17 гривень, на підтвердження чого надані ксерокопії :

- товарний чек № 047 від 02 червня 2007 року на 2850,90 грн (а.с.-60 т.1);

- товарний чек б/н від 07 липня 2007 року на 574,55 грн (а.с.-68 т.1);

- квитанція б/н (пуск газу) від 05 жовтня 2007 року на 160,72 грн (а.с.-70 т.1);

за 2010 рік - 5881,00 гривень, на підтвердження чого надані ксерокопії :

- товарний чек б/н від 29 вересня 2010 року на 231,00 грн (а.с. 69 т.1);

- товарний чек б/н від 11 серпня 2010 року на 2465,00 грн (а.с.-69 т.1);

- товарний чек б/н від 20 вересня 2010 року на 1880,00 грн (а.с.-69 т.1);

- товарний чек б/н від 11 серпня 2010 року на 290,00 грн (а.с.-70 т.1);

- товарний чек б/н від 10 серпня 2010 року на 367,00 грн (а.с.-70 т.1);

- квитанція № 344 від 19 серпня 2010 року на 648,00 грн (а.с.-70 т.1).

за 2011 рік - 10015,20 гривень, на підтвердження чого надані ксерокопії :

- товарний чек № 220 від 30 серпня 2011 року на 2608,00 грн (а.с.-57 т.1);

- видаткова накладна ПП-435 від 09 липня 2011 року на 390,00 грн (а.с.-58 т.1);

- видаткова накладна №1186 від 18 серпня 2011 року на 515,00 грн (а.с.-58 т.1);

- видаткова накладна №1386 від 31 серпня 2011 року на 385,50 грн (а.с.-59 т.1);

- товарний чек б/н від 15 жовтня 2011 року на 408,70 грн ( а.с.-60 т.1);

- товарний чек №256 від 11 жовтня 2011 року на 16,00 грн ( а.с.-60 т.1);

- товарний чек б/н від 22 вересня 2011 року на 860,00 грн ( а.с.-62 т.1);

- товарний чек № 284 від 04 жовтня 2011 року на 324,00 грн ( а.с.-63 т.1);

- товарний чек № 211 від 24 листопада 2011 року на 1044,00 грн ( а.с.-64);

- товарний чек б/н від 20 червня 2011 року на 2474,00 грн ( а.с.-65 т.1);

(-400,00 - борг)

- товарний чек б/н від 07 травня 2011 року на 390,00 грн ( а.с.-67 т.1);

- товарний чек б/н від 26 серпня 2011 року на 150,00 грн ( а.с.-71 т.1);

- товарний чек №514 від 31 серпня 2011 року на 450,00 грн ( а.с.-71 т.1);

за 2012 рік - 4088,07 гривень, на підтвердження чого надані ксерокопії :

- товарний чек №257 від 08 червня 2012 року на 38,50 грн ( а.с.-57 т.1);

- товарний чек №555 від 31 серпня 2012 року на 29,00 грн ( а.с.-57 т.1);

- видаткова накладна ПП-089 від 30 березня 2012 року на 825,00 грн (а.с.-59 т.1);

- видаткова накладна ПП-038 від 23 березня 2012 року на 475,00 грн (а.с.-61 т.1);

- товарний чек №104 від 01 серпня 2012 року на 158,00 грн ( а.с.-61 т.1);

- товарний чек №253 від 03 липня 2012 року на 213,00 грн ( а.с.-62 т.1);

- товарний чек №4110 від 07 червня 2012 року на 48,00 грн ( а.с.-62 т.1);

- квитанція б/н від 12 липня 2012 року на 830,13 грн (а.с.-63 т.1);

- товарний чек №111 від 01 вересня 2012 року на 30,00 грн ( а.с.-64 т.1);

- товарний чек №258 від 30 квітня 2012 року на 29,00 грн ( а.с.-64 т.1);

- товарний чек №239 від 26 квітня 2012 року на 160,00 грн ( а.с.-65 т.1);

- товарний чек №226 від 05 вересня 2012 року на 116,00 грн ( а.с.-65 т.1);

- товарний чек б/н від 03 травня 2012 року на 267,48 грн ( а.с.-66 т.1);

- товарний чек №79 від 17 квітня 2012 року на 157,56 грн ( а.с.-67 т.1);

- товарний чек №79 від 17 квітня 2012 року на 569,40 грн ( а.с.-68 т.1);

- товарний чек б/н від 06 серпня 2012 року на 42,00 грн ( а.с.-69 т.1);

- квитанція №66 від 06 серпня 2012 року на 100,00 грн (а.с.-70 т.1).

Крім вказаних вище копій фінансових (затратних) документів в якості належних, на думку суду, письмових доказів надано:

- товарний чек від 01 серпня 2012 року на 25,00 грн ( а.с.-67 т.1);

- товарний чек № 10 від 18 квітня 2012 року на 234,70 грн ( а.с.-66 т.1);

- накладна на 850,00 грн ( а.с.-66 т.1);

- товарний чек на 160,00 грн ( а.с.-67 т.1);

- товарний чек на 481,70 грн ( а.с.-68 т.1);

- товарний чек № 51 на 266,60 грн ( а.с.-68 т.1);

- квитанція № 245 на 1422,00 грн (а.с.-70 т.1) - передоплата 500 грн борг 922 грн.;

- комплексний договір банківської позики на суму 9000,00 гривень та страхування ризиків на суму 180,00 гривень від 03. 11 2010 року ( а.с. 51 т.1);

- квитанція № 1 від 03.11.2010 року про сплату комісії за відкриття банківського рахунку 180,00 грн ( а.с.72 т.1);

- виписка банку №1 від 04.11.2010 року про безготівкове зарахування позикових коштів у розмірі 9000,00 грн на рахунок клієнта ( а.с.72 т.1);

- квитанції про щомісячне повернення коштів банку ( а.с. 73-80 зв.)

Отже, за таких обставин, оформити спадкові права та отримати після смерті спадкодавця свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 спадкоємець, - позивач зустрічного позову ОСОБА_3 не має змоги, так як вказаний будинок батьком за життя не був зареєстрований у визначеному законодавчо встановленому порядку на нього, а тому відсутній правовстановлюючий документ на існуючий об'єкт нерухомості, який відповідно до вимог закону підтверджує право власності на нього, а тому нотаріусом відмовлено у видачі вказаного свідоцтва, що підтверджується вмотивованою відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії на підставі ст. 49 Закону України Про нотаріат , що підтверджується доданою відмовою від 02 вересня 2014 року № 1511/01-16.

Враховуючи той факт, що власник нерухомого майна помер юридично не оформивши своїх прав на будинок, у спадкоємця майна та майнових прав на нього, виникла необхідність звернутися до суду для визнання в порядку спадкування, права власності на об'єкт нерухомості, житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, спадкоємцем 1 черги за законом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 61, 62, 69, 70, 74 СК України, ст.ст. 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Кагарлицька міська рада Київської області, Департамент державної архітектурної інспекції у Київській області, про встановлення факту проживання однією сім єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, - задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженки село Переселення Кагарлицького району Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_13, виданий 16 липня 1998 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_14, яке видане 30 березня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, однією сім єю без шлюбу з 07.03.2006 року по день смерті, - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженки село Переселення Кагарлицького району Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_13, виданий 16 липня 1998 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця село Октябрський Октябрського району Кустанайської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_15, виданий 24 січня 1998 року, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_14, яке видане 30 березня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, наступне майно:

- автомобіль ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов № НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, який був зареєстрований на праві приватної власності на ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 08.12.2006 року;

- земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належала ОСОБА_6 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_6 від 29.12.2010 року, кадастровий номер НОМЕР_7.

- будівельні матеріали, використані під час переобладнання (перебудови, добудови), житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженки село Переселення Кагарлицького району Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_13, виданий 16 липня 1998 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, право власності на:

- 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21061, 1983 року випуску, кузов № НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, який був зареєстрований на праві приватної власності на ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 08.12.2006 року;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належала ОСОБА_6 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_6 від 29.12.2010 року, кадастровий номер НОМЕР_7.

- 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних під час переобладнання (перебудови, добудови), житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, про визнання права власності на житловий будинок та будівельні матеріали в порядку спадкування, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженкою місто Кагарлик Київської області, громадянкою України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_16, виданий 12 травня 2004 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, право власності на:

- житловий будинок, який складається з наступного:

- 1 - 4 житлове, пл.. 14,10 кв.м.;

- 1 - 5, житлове, пл.. 6,50 кв.м.;

- 1- 6, житлове, пл.. 7,90 кв.м.

- та господарські будівлі та споруди:

- 1- 2 колодязя, літер L.

та які розміщені за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст.223 ЦПК України.

Суддя: О.В. Закаблук


Суд	Кагарлицький районний суд Київської області
Дата ухвалення рішення	09.09.2016
Оприлюднено	13.03.2017
Номер документу	65172575
Судочинство	Цивільне

Закаблук О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 09.09.2016 по справі 368/1036/13-цКАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —368/1036/13-ц

Рішення від 09.09.2016

Рішення
від 09.09.2016 по справі 368/1036/13-ц
КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ