Ухвала

від 07.03.2017 по справі 500/5279/15-ц

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/5279/15-ц

Провадження № 6/500/37/17

УХВАЛА

07 березня 2017 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

при секретарі - Петровій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі подання державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасову забору ОСОБА_1 виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з поданням про тимчасову заборону ОСОБА_1 виїзду за межі України.

В поданні про тимчасову заборону виїзду ОСОБА_1 за межі України державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області зазначив, що на виконанні Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження № 53092036 з примусового виконання виконавчого листа № 500/5279/15-ц виданого 24.10.2016 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВіЕйБі Банк боргу в розмірі 1279442 грн. 08 коп.

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України Про виконавче провадження , 09.12.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено його про відповідальність за неподання такої декалпрації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження .

При перевірці майнового стану боржника встановлено наступне. Згідно з актом державного виконавця від 23.12.2016 року за адресою зазначеною у виконавчому документі (м. Ізмаїл, вул. Шевченка, 3/57) майно боржника, яке підлягає опису й арешту відсутнє. Згідно з відповіддю Державної податкової служби від 11.01.2017 року боржник на обліку в якості суб'єкта підприємницької діяльності не перебуває. Згідно відповіді Державної податкової служби від 11.01.2017 року у боржника відсутні джерела доходів. Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 11.01.2017 року боржник пенсію не отримує та у нього відсутні джерела доходів. Згідно з відповіддю Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів від 16.02.2017 року на ім'я боржника автотранспортні засоби не зареєстровані. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.02.2017 року нерухоме майно за боржником не зареєстроване. Згідно з повідомлення з відділу Держземагенства у м. Ізмаїлі від 25.01.2017 року інформація щодо зареєстрованих за боржником земельних ділянок або договорів оренди відсутня.

Державним виконавцем 18.01.2017 року, 09.02.2017 року на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до відділу державної виконавчої служби для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з'являється, про причини неявки не повідомила державного виконавця.

Також, як зазначено в клопотанні державного виконавця, враховуючи що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищезазначених заходів примусового виконання.

В судове засідання державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою подання про тимчасову заборону ОСОБА_1 виїзду за межі України просив задовольнити.

Вивчивши матеріали подання, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з таких підстав.

Згідно з п. 4 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст.6 ЗУ Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України , ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження , ч.1 ст. 377-1 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Частина 1 ст. 377-1 ЦПК України передбачає, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

За змістом п. 5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21.01.1994 року громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за поданням державного виконавця за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.

Окрім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Вивченням матеріалів справи, судом встановлено, що державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того факту, що боржник ОСОБА_1 навмисно ухиляється від виконання зобов'язань покладених на неї рішенням суду.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст. 377-1 ЦПК України, ст.6 ЗУ Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України та ст.18 ЗУ Про виконавче провадження , а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 377-1 ЦПК України, ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України , суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні подання державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасову заборону ОСОБА_1 виїзду за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_2