Рішення

від 02.02.2017 по справі 175/52/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/186/17 Справа № 175/52/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м. Дніпро

02 лютого 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді : Ткаченко І.Ю.

суддів: Каратаєвої Л.О., Петешенкової М.Ю.

при секретарі: Григор євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Агенція про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект , Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , третя особа: ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Агенція до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим

за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Агенція

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект звернулось до суду з даним позовом. Зазначало, що 13 грудня 2006 року між Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останньому надано кредит в іноземній валюті у розмірі 389 243,00 швейцарських франків, зі сплатою 7,99 % річних та кінцевим терміном повернення до 12 грудня 2017 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 13 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалась відповідати в солідарному порядку з позичальником за невиконання умов кредитного договору.

13 грудня 2006 року між Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Українське Зовнішньоекономічне Агенство , яке в подальшому було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Агенція , укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань за договором.

11 червня 2012 року за договором факторингу ПАТ УкрСиббанк відступило право вимоги за кредитним договором від 13 грудня 2006 року ТОВ Кей-Колект .

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку (а.с. 2-5 том 1).

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ Кей-Колект , ПАТ УкрСиббанк , третя особа - ОСОБА_2, у якому просила визнати припиненим договір поруки від 13 грудня 2006 року, укладений між нею та ПАТ УкрСиббанк (а.с. 191-192 том 1).

ТОВ ОСОБА_4 Агенція 16 вересня 2014 року подало до суду зустрічний позов до ОСОБА_2, ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Кей-Колект , третя особа - ОСОБА_3 про визнання

припиненим договору поруки, укладеного між ним та ПАТ УкрСиббанк з метою забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 (а.с. 4-7 том 2).

Зустрічні позови ОСОБА_3 та ТОВ ОСОБА_4 Агенція є однорідними за своїм обґрунтуванням, в обґрунтування яких покладено посилання на те, що згідно п. п. 1.3.1 та 9.2 Кредитного договору, банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання обумовлених даними пунктами подій. Зазначили, що договір встановив порядок збільшення процентної ставки шляхом повідомлення позичальника про таке збільшення не пізніше 14 календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки. А відповідно до пунктів 2.1 договорів поруки №11094568000/П/1 та №11094568000/П/2 від 13.12.2006 року, які є східними за своїми умовами, зазначається, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою при цьому встановлено візування (підпис) поручителем змін до основного договору або отримання його письмової згоди. Будь-яких згод на підняття процентної ставки, та ще й без додержання порядку її підняття, вони не надавали. Також зазначали, що у зв'язку зі збільшенням процентної ставки за кредитним договором, їх поруки припинилися, адже жоден з наявних у матеріалах справи договорів поруки не містить можливості збільшення процентів без надання на це згоди поручителя, або ж хоча б без додаткового повідомлення про це. Просили задовольнити їх зустрічні позови.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року позов ТОВ Кей-Колект до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ ОСОБА_4 Агенція про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ТОВ ОСОБА_4 Агенція та ОСОБА_3 на користь ТОВ Кей-Колект суму боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11094568000 від 13 грудня 2006 року у розмірі 330 232,08 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 02 серпня 2013 року становить 2 836 487,50 грн., що складається з: заборгованості за сумою кредиту - 313 207,96 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 2 690 260,93 грн.; заборгованості по процентам - 17 024,12 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 146 226,57 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ Кей-Колект , ПАТ Укрсиббанк , третя особа: ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки, а також зустрічних позовних вимог ТОВ ОСОБА_4 Агенція до ПАТ УкрСиббанк , ОСОБА_2, ТОВ Кей-Колект , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим - відмовлено.

Також вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 120-125 том 2).

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ТОВ ОСОБА_4 Агенція просять скасувати рішення в частині солідарного стягнення боргу за кредитним договором та в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення з них боргу за кредитним договором та задоволення зустрічних позовних вимог про визнання припиненими договорів поруки, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи (а.с. 133-136, 143-146 том 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що апелянти фактично оскаржують рішення суду в частині солідарного стягнення задоволених позовних вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуємій частині слід скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що 13 грудня 2006 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останньому надано кредит в іноземній валюті у розмірі 389 243,00 швейцарських франків із сплатою 7,99 % річних та кінцевим терміном повернення до 12 грудня 2017 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 13 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалась відповідати в солідарному порядку з позичальником за невиконання умов кредитного договору.

13 грудня 2006 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ ОСОБА_4 Агенція укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань за договором.

30 січня 2009 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1, згідно з якою пункт 1.3.4 кредитного договору викладено в наступній редакції: Строк сплати процентів: з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти. При цьому сторони також погодили, що в разі повернення до банку всієї суми кредиту: банк в день такої повної сплати суми кредиту здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця (в якому здійснюється повне повернення кредиту), починаючи з першого календарного дня такого місяця по день, що передує даті повернення всієї суми кредиту, а позичальник не пізніше дати повного повернення кредиту зобов'язується сплатити банку суму таких нарахованих процентів .

11 червня 2012 року за договором факторингу ПАТ УкрСиббанк відступило право вимоги за кредитним договором від 13 грудня 2006 року ТОВ Кей-Колект .

ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв'язку із чим станом на 02 серпня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 330 232,08 швейцарських франків, що еквівалентно 2 836 487 грн. 50 коп.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 526, 553, 554, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо правових наслідків порушення зобов'язань, в тому числі забезпечених порукою, суд 1 інстанції дійшов висновку про солідарне стягання з ОСОБА_2, ТОВ ОСОБА_4 Агенція та ОСОБА_3 на користь ТОВ Кей-Колект кредитної заборгованості, відмовивши при цьому у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ ОСОБА_4 Агенція та ОСОБА_3 про визнання припиненими договорів поруки, посилаючись на те, що поручителі відповідають перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, а тому підстави для визнання договорів поруки припиненими відсутні.

Однак, колегія суддів з зазначеними висновками суду в повній мірі погодитись не може.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Таким чином, з огляду на положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, встановлення додатковими угодами до кредитного договору нових умов щодо збільшення розміру процентної ставки шляхом визначення конкретних (збільшених) процентних ставок, що застосовуються у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни, а також встановлення додаткової комісії за внесення змін до кредитного договору, за відсутності згоди поручителя на внесення таких змін може призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року № 6-70 цс 14, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Проте, ухвалюючи рішення про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та відмовляючи у зустрічних позовах про визнання поруки припиненою, суд 1 інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2006 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останньому надано кредит в іноземній валюті у розмірі 389 243,00 швейцарських франків із сплатою 7,99 % річних та кінцевим терміном повернення до 12 грудня 2017 року.

Відповідно до п. п.1.3.1 та 9.2 кредитного договору, банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання обумовлених даними пунктами подій. При цьому, договором встановлений порядок збільшення процентної ставки шляхом повідомлення позичальника про таке збільшення не пізніше 14 календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки, із зазначенням її розміру та дату початку дії такої ставки шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 13 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалась відповідати в солідарному порядку з позичальником за невиконання умов кредитного договору.

Згідно п. 2.1 договору поруки, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Зі справи вбачається, що листом від 22.02.2008 року банком було запроваджено нову систему нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу, а саме збільшено вдвічі від діючої процентної ставки (т. 1 а.с. 148).

Також, листами від 17.07.2008 року банк повідомив, що з 01.07.2008 року за договором збільшено процентну ставку за користування кредитними коштами на 2 проценти (т.1 а.с. 151, 157, 161).

Крім того, 30 січня 2009 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1, згідно з якою пункт 1.3.4 кредитного договору викладено в наступній редакції: Строк сплати процентів: з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти. При цьому сторони також погодили, що в разі повернення до банку всієї суми кредиту: банк в день такої повної сплати суми кредиту здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця (в якому здійснюється повне повернення кредиту), починаючи з першого календарного дня такого місяця по день, що передує даті повернення всієї суми кредиту, а позичальник не пізніше дати повного повернення кредиту зобов'язується сплатити банку суму таких нарахованих процентів .

Також, з доданого позивачем до позову розрахунку заборгованості вбачається, що з боку банку мале місце збільшення відсотків річних. Так, вже з 2008 року мале місце нарахування 9,99% та 15,98% річних, а пізніше - 19,8% річних.

Проте, будь-які належні докази виконання п. п.1.3.1 та 9.2 кредитного договору, щодо зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення у разі настання обумовлених даними пунктами подій, матеріали справи не містять.

Також, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення та надання згоди поручителя щодо зміни умов договору, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, що передбачено п.2.1 договору поруки.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , якщо в договорі поруки передбачена можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо ж в договорі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Враховуючи те, що договором поруки встановлено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, а доказів щодо інформованості поручителя ОСОБА_3 і її згоди на збільшення розміру її відповідальності в матеріалах справи відсутні, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим - обґрунтовані та підлягають задоволенню на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України .

У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів вважає, що порука ОСОБА_3 є припиненою, а отже рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ Кей-Колект заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову. Також, враховуючи зазначене, підлягає скасуванню рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині первісних позовних вимог ТОВ Кей-Колект до ТОВ ОСОБА_4 Агенція про стягнення заборгованості, а також в частині зустрічних позовних вимог ТОВ ОСОБА_4 Агенція до ПАТ УкрСиббанк , ТОВ Кей-Колект про визнання договору поруки припиненим, а провадження у справі

в зазначеній частині закрити , оскільки ці позовні вимоги не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ ОСОБА_4 Агенція до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим, оскільки ОСОБА_2 не був стороною по договору поруки, а, отже, є неналежним відповідачем. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду й у цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні в позову в зазначеній частині, з вищезвказаних підстав.

Керуючись ст. ст. 307, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року в частині солідарного стягнення суми заборгованості з ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Агенція та відмови у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Агенція про визнання договорів поруки припиненими - скасувати .

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Провадження у справі в частині первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Агенція про стягнення заборгованості - закрити.

Зустрічний позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект , Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , третя особа: ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки - задовольнити .

Визнати поруку ОСОБА_3 за договором поруки № 11094568000/П/1 від 13 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та АКІБ УкрСиббанк - припиненою .

Провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Агенція до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект про визнання договору поруки припиненим - закрити.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Агенція до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді :