Постанова

від 01.02.2017 по справі 914/1701/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Справа № 914/1701/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року у справігосподарського суду Львівської області за позовомРадехівської міської ради, м. Радехів, Львівська обл. доПублічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ провизнання додаткової угоди від 28.04.2016 року до договору оренди від 24.03.2006 року укладеною в редакції, запропонованій Радехівською міською радою та за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ доРадехівської міської ради, м. Радехів, Львівська обл. провизнання додаткової угоди від 28.04.2016 року до договору оренди від 24.03.2006 року укладеною в редакції, запропонованій публічним акціонерним товариством "Укрнафта"

за участю представників

позивача за первісним позовом: не з'явився,

відповідача за первісним позовом: Красюк Н.І

В С Т А Н О В И В:

Радехівська міська рада звернулась до господарського суду Львівської області (з урахуванням уточнених позовних вимог) з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі за текстом - ПАТ "Укрнафта") про визнання Додаткової угоди від 28.04.2016 року до Договору оренди землі від 24.03.2006 року укладеною в редакції, запропонованій позивачем.

ПАТ "Укрнафта" звернулось до господарського суду Львівської області з зустрічним позовом до Радехівської міської ради про визнання Додаткової угоди № 2 до Договору оренди землі від 24.03.2006 року укладеною в редакції, запропонованій ПАТ "Укрнафта".

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.08.2016 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року позовні вимоги Радехівської міської ради задоволено повністю: визнано укладеною Додаткову угоду від 28.04.2016 року до Договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006 року в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом; в задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що ПАТ "Укрнафта", прийнявши пропозицію щодо укладення Додаткової угоди на продовження строку дії Договору оренди землі від 24.03.2006 року, в силу законодавчих приписів зобов'язано укласти таку угоду з урахуванням чинних на момент продовження договірних відносин рішень місцевої ради, тобто в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом; при цьому, в разі незгоди з такими рішеннями орендар може оскаржити їх у судовому порядку; відсутність доказів скасування рішення органу місцевого самоврядування вказує на відповідність вимогам закону рішення Радехівської міської ради, на підставі якого визначено відсоткову ставку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ПАТ "Укрнафта"; крім того, враховуючи, що орендодавцем дотримано положень ст. 181 Господарського кодексу України щодо порядку та строків укладення господарських договорів, у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Укрнафта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.08.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги, а саме: визнати укладеною Додаткову угоду № 2 до Договору оренди землі від 24.03.2006 року в редакції, запропонованій ПАТ "Укрнафта".

Радехівською міською радою відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Львівської області від 09.08.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги, а саме: визнати укладеною Додаткову угоду № 2 до Договору оренди землі від 24.03.2006 року в редакції, запропонованій ПАТ "Укрнафта".

Позивача за первісним позовом згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.03.2006 року Радехівською міською радою та ПАТ "Укрнафта" укладено Договір оренди землі, що зареєстрований 18.04.2006 року у Радехівському відділі Львівської РФ ДП "ЦДЗК" за № 040645901091, відповідно до умов якого ПАТ "Укрнафта" прийняло у платне строкове користування (на десять років) земельну ділянку площею 0,40 га, розташовану у м. Радехів по вул. Галицькій, 4 для обслуговування АЗС. Ставка орендної плати становила 10 % від нормативно-грошової оцінки землі.

Рішенням № 8 від 23.03.2016 року Радехівською міською радою внесено зміни у рішення сесії № 5 від 08.07.2015 року щодо відсоткової ставки за оренду земельних ділянок для обслуговування АЗС, змінивши її розмір із 10 % до 12 %. Вказаним рішенням було скасовано рішення № 20 від 18.08.2015 року про перегляд відсоткової ставки орендної плати ПАТ "Укрнафта", за яким раніше встановлена для відповідача за первісним позовом відсоткова ставка орендної плати складала 9 %.

22.03.2016 року ПАТ "Укрнафта" звернулось до Радехівської міської ради з листом від 18.03.2016 року про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006 року на новий строк.

На підставі даного звернення Радехівською міською радою прийнято рішення № 9 від 20.04.2016 року, яким надано згоду на продовження строку дії Договору, однак, на нових умовах, якщо на них погоджується орендар і, зокрема, в частині збільшення ставки орендної плати до 12 % від нормативної грошової оцінки землі.

29.04.2016 року Радехівською міською радою надіслано ПАТ "Укрнафта" проекти Додаткової угоди від 28.04.2016 року на продовження строку дії Договору оренди - для погодження та підписання, а також копії рішень сесії ради № 8 від 23.03.2016 року та № 9 від 20.04.2016 року.

Не погодившись на поновлення Договору оренди на умовах, запропонованих Радехівською міською радою, з урахуванням зміненого розміру орендної ставки з 9 % до 12 %, ПАТ "Укрнафта" підписано отриманий проект Додаткової угоди із Протоколом розбіжностей від 23.05.2016 року, з якого вбачається, що відповідач за первісним позовом пропонує внести зміни в п. 8 запропонованого позивачем проекту Додаткової угоди і, зокрема, встановити розмір орендної ставки 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відмова ПАТ "Укрнафта" від підписання Додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, стала підставою для звернення Радехівської міської ради до господарського суду з позовом про визнання укладеною Додаткової угоди від 28.04.2016 року до Договору оренди землі від 24.03.2006 року в редакції, запропонованій Радехівською міською радою.

В свою чергу, ПАТ "Укрнафта" звернулось до господарського суду з зустрічним позовом до Радехівської міської ради про визнання укладеною Додаткової угоди від 28.04.2016 року до Договору оренди землі від 24.03.2006 року в редакції, запропонованій ПАТ "Укрнафта", з посиланням на те, що орган місцевого самоврядування, отримавши протокол розбіжностей, звернувся до господарського суду з порушенням строків, передбачених ч. 7 ст. 181 Господарського суду України (двадцятиденний строк) для врегулювання розбіжностей у судовому порядку, а тому неузгоджені пункти угоди вважаються прийнятими в редакції, запропонованій ПАТ "Укрнафта" у протоколі розбіжностей.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

При цьому, приписами ст. 123 Земельного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", передбачено, що укладення або поновлення договору оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Тобто, у будь-якому випадку сторони при укладенні такого виду договорів повинні керуватись рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування і, зокрема, у даних правовідносинах рішенням Радехівської міської ради, яка є орендодавцем.

В силу приписів ст. 144 Конституції України та ч. ч. 1, 3 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада, в межах своїх повноважень, приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Також, вказаним Законом визначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні правові акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються неодноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

При цьому, законодавством врегульовану процедуру прийняття регуляторних актів органів місцевого самоврядування.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" і, зокрема, в ст. 13 вказаного Закону визначено способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.

Разом з тим, ст. 14 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено, що оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності, регуляторні органи здійснюють шляхом публікування у друкованих засобах масової інформації та/або розміщують на своїх офіційних сторінках у мережі Інтернет.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Радехівської міської ради № 8 від 23.03.2016 року після його прийняття розміщено на веб-сайті Ради в мережі Інтернет, що підтверджується листом № 730 від 10.06.2016 року та узгоджується з вищенаведеними законодавчими положеннями.

За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що рішення Радехівської міської ради № 8 від 23.03.2016 року є чинним, не скасоване у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим правомірно задоволено первісні позовні вимоги щодо укладення Додаткової угоди від 28.04.2016 року до Договору оренди землі від 24.03.2006 року в редакції, запропонованій позивачем, оскільки розмір орендної ставки визначено на підставі чинного рішення органу місцевого самоврядування; в той же час, рішення Радехівської міської ради № 20 від 18.08.2015 року, на яке посилався в своїй редакції Додаткової угоди відповідач за первісним позовом є скасованим, а, отже, не може застосовуватись при врегулюванні спірних правовідносин.

Поряд з цим, відповідно до пп. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Плата за землю справляється відповідно до положень Розділу XIII Податкового кодексу України.

В п. п. 288.1, 288.2, 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій правомірно відзначено, що регулювання земельних відносин і, зокрема, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку з урахуванням положень Податкового кодексу України належить до виключної компетенції міської ради, а тому рішення Радехівської міської ради № 8 від 23.03.2016, яким внесено зміни до відсоткової ставки, яке є чинним, а, відтак, і обов'язковими до виконання на відповідній території, у зв'язку з чим положення Додаткової угоди до Договору оренди землі від 24.03.2006 року в редакції, запропонованій позивачем, ґрунтуються на нормах діючого законодавства; при цьому, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що з питань не врегульованих розбіжностей позивач за первісним позовом звернувся до суду з дотриманням приписів ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, з огляду на що правомірно відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ "Укрнафта", прийнявши пропозицію щодо укладення Додаткової угоди на продовження Договору оренди землі від 24.03.2006 року зобов'язано було укласти таку угоду на підставі чинних на момент продовження договірних відносин рішень орендодавця, тобто в редакції, запропонованій позивачем за первісним позовом.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що доводи ПАТ "Укрнафта", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних та обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій і вже були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та правомірно ним відхилені як необґрунтовані.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року у справі № 914/1701/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець