Рішення

від 09.03.2017 по справі 903/1018/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 березня 2017 р. Справа № 903/1018/16

за позовом: Дочірнього підприємства «ФМ Ложістік Дніпро» , Київська обл., Бориспільський р-н, с.Дударків

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства «Торговий дім «Екстраагротрейд» , Волинська обл., Горохівський р-н, с.Печихвости

про стягнення 12983,52 грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Дочірнє підприємство «ФМ Ложістік Дніпро» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Торговий дім «Екстраагротрейд» про стягнення 12983,52 грн. за договором-заявкою №096РТК6 та №096РТК6 про надання транспортно-експедиційних послуг по території України від 06.09.2016р., в т.ч.: 12000,00грн. - основної заборгованості, 586,52грн. - пені, 61,00грн. - 3% річних та 336,00грн. - інфляційних витрат.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору-заявки №096РТК6 та №096РТК6 про надання транспортно-експедиційних послуг по території України від 06.09.2016р., щодо повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав статут ДП «ФМ Ложістік Дніпро» , договір-заявку №096РТК6 та №096РТК6 про надання транспортно-експедиційних послуг по території України від 06.09.2016р., товарно-транспортну накладну №05/09 від 05.09.2016р., №06/09 від 06.09.2016р., рахунок на оплату №6831 від 06.09.2016р., №6859 від 07.09.2016р., акт надання послуг №6831 від 06.09.2016р., №6859 від 07.09.2016р., експрес накладну №10023228705 від 26.09.2016р.

Представник позивача в призначене судове засідання не прибув. Через відділ документального забезпечення та контролю подав додаткові пояснення за вх. №01-54/1402/17 від 06.02.2017р., в яких просить стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Торговий дім «Екстраагротрейд» на користь ОСОБА_1 підприємства «Торговий дім «Екстраагротрейд» 982,35грн. - пені, 104,00грн. - 3% річних та 558,05грн. - інфляційних витрат.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 31.01.2017р. про відкладення розгляду справи, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (45734, Волинська обл., Горохівський р-н, с.Печихвости) не повернута.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника позивача та відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

05.09.2016р. та 06.09.2016р. між Дочірнім підприємством ФМ Ложістік Дніпро та ОСОБА_1 підприємством Торговий дім Екстраагротрейд було укладено Договори-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг по території України №095РТК6 та №096РТК6 (а.с.17,21).

Згідно з п.5 Договорів Оплата виконується протягом 5 календарних днів з дня надання Виконавцем Замовнику перерахованих документів .

Відповідно до умов Договорів Позивач прийняв на себе зобов'язання по організації перевезення вантажу Відповідача автомобільним транспортом, а Відповідач сплачувати позивачу встановлену плату.

Свої зобов'язання позивач за вказаними договорами-заявками виконав повністю, що підтвердив товаро-транспортними накладними №05/09 від 05.09.2016р., №06/09 від 06.09.2016р. (а.с.18,22). По факту надання послуг Позивач виставив рахунки №6831 від 06.09.2016 на суму 6 000,00 грн. та №6859 від 07.09.2016 на суму 6 000,00 грн. (а.с.19,23).

26 вересня 2016 року позивач надіслав документи Відповідачу, що підтверджується Експрес-накладною Нової Пошти №100 2322 8705 (а.с.25).

Відповідач взяті на себе, згідно договорів заявки зобов'язання в частині проведення розрахунків виконав з порушенням строків оплати.

Як вбачається із матеріалів справи на рахунок позивача були перераховані грошові кошти 23.07.2017р. в сумі 12000,00 грн. (в процесі судового розгляду справи), що підтверджується квитанціями №0.0.693271645.1, №0.0.693275170.1 (а.с.57-58).

п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. №18 визначено, що якщо предмет спору існував на момент порушення провадження по справі та припинив існування в процесі розгляду справи провадження слід припинити.

На день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем оплачена повністю, що підтверджено квитанціями №0.0.693271645.1, №0.0.693275170.1. (а.с.57-58).

З врахуванням вищевикладеного провадження по справі про стягнення основного боргу в сумі 12000,01грн. слід припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ст.80ГПК України.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.307, ст.314 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та віддати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача сталися не з його вини.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем на рахунок позивача були перераховані грошові кошти в сумі 12000,00грн. із порушенням встновлених у п.5 договорів заявки строків оплати, що в свою чергу свідчить про відсутність основного боргу у відповідача та факт прострочення виконання грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 558,05грн. інфляційних втрат та 104,00грн. - 3% річних.

Між тим, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог за вх. №01-65/13/17 від 13.01.2017р. (а.с.32-34) відповідачу нараховано 982,35грн. пені.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ по пені, відсотках та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:

- 104,00грн. - 3% річних (ст.625ЦК України);

- 558,05грн. - інфляційних втрат;

- 982,35грн. - пені.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 підприємства «Торговий дім «Екстраагротрейд» за договором-заявкою №096РТК6 та №096РТК6 про надання транспортно-експедиційних послуг по території України від 06.09.2016р., підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані підлягають задоволенню в сумі 1644,40грн., в т.ч.: 104,00грн. - 3% річних, 558,05грн. - інфляційних втрат та 982,35грн. - пені. Провадження в частині стягнення 12000,00грн. основного боргу припинити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 174,53грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 193, 306-314 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 554, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Торговий дім «Екстраагротрейд» (45734, Волинська обл., Горохівський р-н, с.Печихвости, код ЄДРПОУ 40445594) на користь Дочірнього підприємства «ФМ Ложістік Дніпро» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Дударків, вул. Незалежності,2/2, код ЄДРПОУ 20071893) 1644,40 грн. заборгованості в т.ч.: 104,00грн. - 3% річних, 558,05грн. - інфляційних втрат, 982,35грн. - пені та 174,53 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження в частині стягнення 12000,00грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

09.03.2017р.

Суддя В. М. Дем`як