Рішення

від 07.03.2017 по справі 920/1247/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.03.2017 Справа № 920/1247/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шостка Сумскої області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саргон-Континент", м. Дніпро

про стягнення 64159,66 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

21.12.2016 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саргон-Континент" (далі - відповідач) про стягнення 57590,00 грн попередньої оплати, 1727,70 грн 3% річних, 4841,96 грн інфляційних нарахувань на суму боргу.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.12.2016 позовні матеріали були направлені за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області та ухвалою останнього від 06.01.2017 порушено провадження у справі № 920/1247/16 та призначено до розгляду.

Позивач у судове засідання, призначене на 02.03.2017, не з'явилася, але 01.03.2017 надіслала до суду пояснення, у яких повністю підтримала позовні вимоги та виклала клопотання про розгляд справи без її участі у зв'язку із здійсненням нею догляду за малолітніми дітьми. Позивачем надані документи на перерахування грошових коштів.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Від відповідача конверт з ухвалою суду повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між ТОВ "Саргон-Континент" (далі - відповідач, продавець) та ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), за п.1.1 умовами якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Якість товару, що поставляється продавцем має відповідати ГОСТу 7657-84 марка А "Деревне вугілля" визначена сторонами у п.3.1 договору.

Загальна вартість кожної партії товару визначається на кожну поставку окрему у рахунках-фактури (п.4.2 договору).

Відповідно до п.5.1 договору покупець розраховується за товар в безготівковій формі, по факту поставки - в кожному окремому випадку - на підставі домовленості.

На виконання умов договору, позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну сумі 29000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.09.2015 № 58 на суму 20000,00 грн та від 30.09.2015 № 60 на суму 9000,00 грн.

Позивач зазначає, що в порушення взятого на себе зобов'язання за договором відповідач не здійснив поставку деревного вугілля, через що у останнього утворилася заборгованість у сумі 29000,00 грн та 28590,00 грн, що підтверджується також актом звіряння взаємних розрахунків.

Наявна заборгованість і стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом та нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором купівлі-продажу, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що у даному випадку сторони досягли домовленості про попередню оплату покупцем товару, при цьому покупець фактично вчинив такі дії.

Питання відповідальності продавця та покупця у випадку попередньої оплати вартості товару врегульовано статтею 693 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З обставин справи відомо, що відповідач товар не поставив та грошові кошти на користь позивача не повернув.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань), проте слід зазначити наступне.

Позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено, що передплата за товар за договором купівлі-продажу складає 29000,00 грн, а отже відповідач має повернути позивачу за непоставлене деревне вугілля саме цю суму, яка також підтверджена актом звірки взаємних розрахунків.

Заявлена позивачем сума 28590,00 грн, як попередня оплата за договором купівлі-продажу, не знайшла свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки, по-перше, позивачем не надано належних доказів перерахунку вказаних коштів відповідачу, а, по-друге, приписку фізичної особи громадянина ОСОБА_2 на акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2016 про гарантію повернення грошових коштів у розмірі 28590,00 грн, переданих по формі оплати №2 через Телегуз А.В., суд не приймає за належний та допустимий доказ через той факт, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань громадянин ОСОБА_2 став директором товариства лише з 22.07.2016. За таких обставин, на момент складання акту звірки станом на 01.07.2016 ОСОБА_2 не мав достатньо повноважень поручатися за повернення будь-яких коштів, таким обов'язком був наділений належний на той час директор ТОВ "Саргон-Континент" Телегуз А.В., однак погодження останнього про повернення грошових коштів на суму 28590,00 грн у акті звірки взаєморозрахунків відсутнє.

Крім того, суд з наявних матеріалів не може встановити підстави та обставини здійснення на акті звірки напису про повернення грошових коштів в сумі 28590,00 грн та впевнитись, що напис здійснено саме вказаною особою.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 29000,00 грн суми попередньої оплати, яка і підлягає задоволенню, а в частині стягнення 28590,00 грн попередньої оплати - про залишення її без розгляду через відсутність документів, які б надавали змогу суду об'єктивно вирішити спір по суті в цій частині, на підставі п.5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стосовно заявлених позивачем 3% річних у сумі 1727,70 грн та інфляційних нарахувань у сумі 4841,96 грн, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки останні не нараховуються на суму передньої оплати, тобто на суму, яка підлягає поверненню платнику, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від від 17 грудня 2013 року № 14, за якою обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо поставки товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 29000,00 грн попередньої оплати з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні. В частині стягнення 28590,00 грн попередньої оплати підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст.81 ГПК України, в решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору у сумі 622,85 грн покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, слід зауважити, що стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-УІ "Про судовий збір" зі змінами до неї, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до п. 1 цієї статті Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1450,00 грн за платіжним дорученням № 119 від 07.11.2016, але відповідно до ціни позову судовий збір складає 1378,00 грн, з огляду на що має місце переплата позивачем судового збору у сумі 72 грн, яка підлягає поверненню за умови подання останнім відповідного клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п.5 ч. 1 ст.81, ст.ст. 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саргон-Континент" (м. Дніпро, вул. Качалова, буд. 1, ідентифікаційний код 37807954) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) попередню оплату за непоставлений товар у сумі 29000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 622,85 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 28590,00 грн попередньої оплати позов залишити без розгляду.

4. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 07.03.2017.

Суддя В.Д. Воронько