Рішення

від 03.03.2017 по справі 910/23410/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2017Справа №910/23410/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс доТовариства з обмеженою відповідальністю ІТ Глорія простягнення 262200 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Алікова Г.В. - представник за довіреністю б/н від 01.02.2016;

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ Глорія про стягнення 262200 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016, не здійснив поставку узгодженого між сторонами товару (за Специфікацією № 1 від 16.11.2016), у зв'язку з чим відповідач повинен повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 262200 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23410/16; розгляд справи призначено на 17.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.03.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 03.03.2017 подав додаткові письмові пояснення по справі, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.03.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103040756039.

При цьому, суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 03.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ІТ Глорія (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс (покупець) укладено Договір поставки № 16112016, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 предметом поставки є вугільна продукція (товар).

Згідно з п. 1.3 Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 ціна, кількість, асортимент, строки поставки товару вказуються у специфікаціях до даного договору, які погоджуються сторонами , додаються до даного договору та є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2.1 Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 кількість та асортимент товару вказуються у специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 по кожній партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцю свідоцтво якості, рахунок або рахунок-фактуру, накладну та/або акт приймання-передачі продукції.

Згідно з п. 4.1 Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 покупець оплачує поставлений постачальником товару за цінами, передбаченими у специфікаціях і накладних, які додаються до даного договору.

Згідно з п. 4.2 Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 сума даного договору визначається загальною вартість товару, що поставляється відповідно до специфікацій та накладних.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 умовами оплати товару є 100% попередня оплата по факту надання покупцю копії рахунку, шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. У випадку, коли строки розрахунків за товар не зазначені у специфікації до даного договору, покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару вантажоодержувачем (покупцем) у місці поставки.

Відповідно до п. 10.1 Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє по 31.12.2017.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З аналізу Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строків поставки, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару погоджується сторонами шляхом укладення відповідних специфікацій.

Так, судом встановлено, що 16.11.2016 між сторонами укладено Специфікацію № 1 до договору, в якій сторони погодили, що постачальник зобов'язується продати і поставити 345 тон вугілля продавцю, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити цей товар на умовах поставки FCA - станція відправлення (Інкторемс - 2010).

Термін FCA (франко-перевізник) означає, що продавець поставляє товар зазначеному покупцем перевізнику до визначеного місця.

У п. 1 Специфікації № 1 від 16.11.2016 до Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 сторони визначили, що товаром є вугілля Ж (13-100), ціна за 1 тону - 1900,00 грн., кількість тон - 345,00; загальна сума - 655500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд зазначає, що умовами Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 не визначено строку здійснення позивачем попередньої оплати, а лише передбачено форму здійснення позивачем оплати - 100% попередньої оплати по факту надання відповідачем копії рахунку на оплату.

Крім того, умовами п. 5.1 Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 передбачено, що у випадку, коли строки розрахунків за товар не зазначені у специфікації до даного договору, покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару вантажоодержувачем (покупцем) у місці поставки.

Суд зазначає, що у Специфікації № 1 від 16.11.2016 не вказано строків здійснення розрахунків між сторонами.

Втім, вказані обставини (щодо відсутності у Специфікації № 1 від 16.11.2016 встановленого строку здійснення позивачем оплати за товар) не обмежують позивача у праві здійснити розрахунок з відповідачем шляхом попередньої оплати товару.

Так, судом встановлено, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 4-00000060 від 15.11.2016 на суму 262200 грн. 00 коп. для здійснення попередньої оплати товару (вугілля марки Ж (13-100), кількістю 138,000 т, на загальну суму 262200 грн. 00 коп. (копія вказаного рахунку долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 17.11.2016 позивач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 262200 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 329 від 17.11.2016 на суму 262200 грн. 00 коп. (призначення платежу - за вугілля марки Ж (13-100) згідно з рахунком № 4-00000060 від 16.11.2016), яке долучено позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 17.01.2017.

При цьому, з огляду на відмінність дат рахунків, що вказані у копії рахунку-фактури № 4-00000060 від 15.11.2016 на суму 262200 грн. 00 коп., виставленому відповідачем, та вказаному позивачем у призначенні платежу у платіжному доручення № 329 від 17.11.2016 (рахунок № 4-00000060 від 16.11.2016), позивачем у судовому засіданні 03.03.2017 були подані письмові пояснення стосовно того, що будь-яких інших рахунків на оплату відповідачем виставлено не було та, відповідно, будь-яких інших розрахунків між сторонами здійснено не було.

З огляду на вказані письмові пояснення позивача, які не були спростовані відповідачем, суд дійшов висновку, що здійснена 17.11.2016 позивачем попередня оплата у сумі 262200 грн. 00 коп. (за вугілля марки Ж (13-100) на суму 262200 грн. 00 коп.) була оплатою на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № 4-00000060 від 15.11.2016 на суму 262200 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 поставка товару здійснюється на підставі Специфікацій, які погоджуються і підписуються сторонами та є невід'ємною частиною даного договору. У специфікації на поставку товару погоджуються ціни, строки поставки товару і його оплати, кількість і асортимент товару, реквізити вантажоодержувача за кожною партією товару.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 від 16.11.2016 до Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 строк поставки - листопад - грудень 2016 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був поставити позивачу товар (вугілля марки Ж (13-100) кількістю 138,000 тон, на загальну суму 262200 грн. 00 коп. у строк до 31.12.2016 (включно).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до п. 3.4 Договору поставки № 16112016 від 16.11.2016 датою поставки вважається дата календарного штемпеля залізничної станції відправлення у залізничній накладній, якщо інше не передбачено Специфікацією до договору.

Судом встановлено, що відповідач не поставив позивачу у встановлений строк (до 31.12.2016) товар (вугілля марки Ж (13-100) кількістю 138,000 тон, на загальну суму 262200 грн. 00 коп.), що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів поставки вказаного товару (накладної, акту приймання-передачі, тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У судовому засіданні 03.03.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких зокрема, вказав на те, що надіслав відповідачу вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 262200 грн. 00 коп. за непоставлений товар, у підтвердження чого долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, з якого вбачається, що 13.02.2017 позивачем було надіслано вимогу на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ Глорія , яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001888724 від 21.12.2016 (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12).

Станом на дату розгляду справи у суді відповідачем не надано суду доказів поставки позивачу товару на суму 262200 грн. 00 коп. або доказів повернення позивачу попередньої оплати у розмірі 262200 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ Глорія з повернення суми попередньої оплати у розмірі 262200 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, зокрема, відповідачем не надано суду доказів поставки товару за Договором поставки № 16112016 від 16.11.2016 на суму 262200 грн. 00 коп. чи доказів повернення позивачу сплаченої суми попередньої оплати у розмірі 262200 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс до Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ Глорія про стягнення 262200 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладені норми законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Суд зазначає, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду (15.12.2016 - відповідно до штампу поштового відділення ДП Укрпошта на поштовому конверті, в якому була надіслана позовна заява до суду), права позивача на отримання товару не були порушені, оскільки, як встановлено судом, відповідач повинен був виконати свій обов'язок з поставки товару у строк до 31.12.2016 включно (відповідно до п. 3 Специфікації № 1 від 16.11.2016 строк поставки встановлений листопад - грудень 2016 року), та відповідно у позивача на момент звернення до суду ще не виникло право вимагати повернення попередньої оплати.

Разом з тим, враховуючи, що станом на дату розгляду справи у суді строк виконання відповідачем свого обов'язку з поставки товару є таким, що настав, та відповідачем не надано суду доказів виконання свого обов'язку з поставки товару за Договором поставки № 16112016 від 16.11.2016 позивачу, суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивача у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з поставки у строки, обумовлені договором, та виникненням у позивача права на відмову від зобов'язання з поставки за Специфікацією № 1 від 16.11.2016 та право вимоги щодо повернення попередньої оплати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ Глорія (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код: 19133637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс (68001, Одеська обл., Овідіопольський район, селище міського типу Овідіополь, вул. Євгена Колісниченка, буд. 140; ідентифікаційний код: 36851782) грошові кошти у розмірі 262200 (двісті шістдесят дві тисячі двісті) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3933 (три тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 09.03.2017

Суддя І.М. Отрош