Рішення

від 06.03.2017 по справі 911/311/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2017 р. Справа № 911/311/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Київобленерго", м. Вишневе,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Дрімс", смт. Козин, Обухівського району,

про стягнення 7 831,15 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.05.2016 № 125;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - публічне акціонерне товариство "Київобленерго", м. Вишневе, Києво-Святошинського району, звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 30.01.2017 №09/юр до товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Дрімс", смт. Козин, Обухівського району, в якій просить суд стягнути з відповідача 7 831,15 грн. заборгованості, в тому числі: 7 257,17 грн. основного боргу, 159,08 грн. інфляційних втрат, 375,03 грн. пені та 39,87 грн. 3% річних, а також просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії №220071447 від 18.08.2016р. в частині оплати розрахункової вартості активних втрат електричної енергії у ділянці електромережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку за період вересень 2016 - грудень 2016, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 7 257,17 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку з врахуванням нарахованих у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання 39,87 грн. 3% річних, 159,08 грн. інфляційних втрат та передбаченої договором пені в розмірі 375,03 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/311/17 та призначено справу до розгляду на 20.02.2017.

Ухвалою суду від 20.02.2017 розгляд справи №911/311/17 відкладено на 06.03.2017.

В судові засідання 20.02.2017 та 06.03.2017 з'явився представник позивача, який в усних поясненнях позов підтримав повністю та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судові засідання 20.02.2017 та 06.03.2017 не з'явився, витребувані судом документи та відзив на позов не подав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Суд, у відповідності до вимог ст. 64, 87 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копії ухвал господарського суду від 01.02.2017 про порушення провадження та від 20.02.2017 про відкладення розгляду справи рекомендованими листами з повідомленням.

Рекомендовані поштові відправлення з копіями ухвал про порушення провадження від 01.02.2017 та про відкладення розгляду справи від 20.02.2017 повернуті підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до роз'яснень та рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов публічного акціонерного товариства "Київобленерго", м. Вишневе Києво-Святошинського району (далі по тексту - ПАТ "Київобленерго") до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Дрімс", смт. Козин Обухівського району (далі по тексту - ТОВ "Світ-Дрімс"), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

18.08.2016 між ПАТ "Київобленерго" (постачальник) та ТОВ "Світ-Дрімс" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №220071447, відповідно до умов якого:

- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 119 кВт., а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (пункт 1.1 договору);

- точка продажу електричної енергії встановлюється сторонами згідно "Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та зазначається в Додатку №1 "Загальна однолінійна схема електропостачання", що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору);

- споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку №4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та Додатку №6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії" (пункт 2.3.3 договору);

- постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, на умовах передбачених в Додатку №4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", за компенсацію перетікання реактивної електричної енергії, на умовах передбачених в додатку №5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії", та інші платежі обумовлені цим договором (пункт 3.1.1 договору);

- за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених в додатку №4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Суми вказаних нарахувань зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками (пункт 4.2.1 договору);

- у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж Електропередавальної організації та Споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та згідно з Додатком №8 Розрахунок втрат електричної енергії в мережах Споживача (пункт 7.2 договору);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії, або про перегляд його умов (пункт 9.4 договору);

В додатку №4 до договору №220071447 від 18.08.2006р. сторони узгодили порядок розрахунків за активну електроенергію:

- розрахунковий період встановлено з 15 числа попереднього місяця до 15 числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "Розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними. Якщо дата закінчення розрахункового періоду припадає на 30 або 31 число, у місяцях, які мають меншу кількість днів, вона переноситься на останній день місяця (пункт 1.1 додатку №4);

- порядок оплати за активну електроенергію здійснюється у формі авансової оплати та/або планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду (пункт 2.1 додатку №4).

В додатку №8 до договору №220071447 від 18.08.2006р. сторони погодили порядок розрахунку втрат електричної енергії, а саме, що втрати електричної енергії нараховуються споживачу в повному обсязі (пункт 5 додатку №8). Вихідні дані для розрахунку у вигляді графічного зображення (схеми) та характеристики ділянок (елементів) мережі у табличній формі наведені в Додатку №1 Загальна однолінійна схема електропостачання .

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем електричної енергії здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про електроенергетику", Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. "Про затвердження правил користування електричною енергією", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг з постачання електроенергії згідно умов договору про постачання електричної енергії №220071447 від 18.08.2016 та виставив відповідачу рахунки-фактури: №8327990712 від 30.09.2016 на оплату за спожиту електричну енергію за вересень 2016, №8719101704 від 31.10.2016 за жовтень 2016, №8378460573 від 29.11.2016 за листопад 2016, №8476645802 від 30.12.2016 за грудень 2016.

Зафіксовані у додатках до рахунків покази лічильника свідчать, що відповідач не здійснював споживання електроенергії, однак, у даних рахунках величина споживання електроенергії відповідача відповідно до умов договору збільшена на суму активних втрат електричної енергії у ділянці електромережі споживача від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку, яка розрахована у відповідності до Додатку №8 до договору.

Відповідач всупереч умовам договору взятих на себе зобов'язань не виконав та за електроенергію не розрахувався, в зв'язку з чим за ним рахується заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 7 257,17 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2.1 Додатку №4 до договору №220071447 від 18.08.2016 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" порядок оплати за активну електроенергію здійснюється у формі авансової оплати та/або планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду . Розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа попереднього місяця до 15 числа розрахункового місяця (пункт 1.1 Додатку №4). За таких обставин, строк остаточного розрахунку сплив 15.09.2016, а з 16.09.2016. настало прострочення боржника.

Судом встановлено, що у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати електричної енергії не виконав і станом на 13.01.2017 документально підтверджена сума основного боргу за договором про постачання електричної енергії №220071447 від 18.08.2016, строк оплати якої настав, становить 7 257,17 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, яку належить задовольнити.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В ухвалі суду про порушення провадження у справі та ухвалі про відкладення розгляду справи №911/311/17 відповідачу пропонувалось надати відзив на позов, проте ані відзиву, ані доказів сплати боргу відповідач не надав.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 375,03 грн., та згідно ст. 625 ЦК України 39,87 грн. 3% річних та 159,08 грн. інфляційних втрат. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених в додатку №4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи, наведене вище, суд зазначає, що період нарахування пені за договором №220071447 від 18.08.2016 має розпочатися з наступного дня після спливу передбаченого договором терміну оплати, тобто з 16.09.2016 та нараховується за кожен день прострочення платежу (тобто понад строк встановлений ст. 232 ГК України), однак не виходячи за межі заявленого позивачем періоду, тобто з 22.09.2016 по 13.01.2017.

Крім того, положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки 3% річних та інфляційні не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується. Однак, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця , наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що нарахування інфляційних втрат позивачем буде правомірним з 01.10.2016 за повні місяці по грудень 2016 року включно.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши вірний перерахунок, встановив, що належна до стягнення пеня становить 404,11 грн., 3 % річних становлять 42,83 грн. інфляційні втрати - 145,1 грн. Позивачем заявлено до стягнення до стягнення пені в сумі 375,03 грн. та 3 % річних в сумі 39,87 грн. і заява про збільшення позовних вимог в цій частині позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, а відтак вимога про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають задоволенню повністю в заявленій сумі. Суд встановив, що належні до стягнення інфляційні втрати становлять 145,10 грн., відповідно зазначена вимога підлягає задоволенню частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов публічного акціонерного товариства "Київобленерго" частково, приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю"Світ-Дрімс" заборгованості, яка складається з 7 257,17 грн. основного боргу, 375,03 грн. пені, 39,87 грн. 3% річних та 145,10 грн. інфляційних втрат.

Згідно платіжного доручення №2007360966 від 23.01.2017 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Відповідно до частини другої ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд, у відповідності до частини другої статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі покладає на відповідача в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Київобленерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Дрімс" (08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вул. Шевченка, будинок 3, ідентифікаційний код 39980598)

на користь публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 23243188)

7 257,17 грн. (сім тисяч двісті п'ятдесят сім гривень сімнадцять копійок) основного боргу ,

145,10 грн. (сто сорок п'ять гривень десять копійок) інфляційних втрат,

375,03 грн. (три сімдесят п'ять гривень три копійки ) пені ,

39,87 грн . (тридцять дев'ять гривень вісімдесят сім копійок) 3% річних,

1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 09.03.2017

Суддя О.В. Конюх