Рішення

від 02.03.2017 по справі 916/76/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2017 р.Справа № 916/76/17

Позивач: Багатофункціональний сільськогосподарський кооператив "Новодолинський"

відповідач: Новодолинська сільська рада

про визнання права власності

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, Багатофункціональний сільськогосподарський кооператив "Новодолинський", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Новодолинської сільської ради, в якій просить суд:

- визнати за Багатофункціональним сільськогосподарським кооперативом "Новодолинський" як правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Новодолинське" право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5123783200:01:002:0624), площею 27,1965 га, розташованої за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, масив №16, ділянка №2, на якій розташовані будівлі та споруди тваринницьких ферм БСК "Новодолинський";

- визнати за Багатофункціональним сільськогосподарським кооперативом "Новодолинський" як правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Новодолинське" право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5123783200:01:003:1975 площею 3,593 га, розташованої за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, Новодолинська район, Новодолинська сільська рада, масив №17, ділянка №9, на якій розташовані виробничі та невиробничі будівлі та споруди господарського двору - тракторної бригади;

- визнати за Багатофункціональним сільськогосподарським кооперативом "Новодолинський" як правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Новодолинське" право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5123783200:01:003:1974, площею 1,2727 га, розташованої за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, Нододолинська сільська рада, масив №7, ділянка №11, на якій розташований господарський двір (виробничі та невиробничі споруди та споруди зернового току).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.01.2017р. прийнято позовну заяву (вх.№79/17), порушено провадження у справі №916/76/17 до розгляду та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

17.02.2017р. на адресу суду надійшло клопотання (вх.№4022/17) від позивача про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

02.03.2017р. позивач звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-1252/17) про залишення позову без розгляду, у задоволенні якого, судом було відмовлено, з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 02.03.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місця їх проведення був повідомлений належним чином, подав до суду клопотання (вх.№1603/17 від 23.01.2017р.) відповідно до якого просить суд розглянути справи без участі представника відповідача, яке судом було задоволено, проти задоволення заявлених позивачем позовних вимог не заперечує.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

ОСОБА_1 з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

13.07.1995р. Сухолиманською сільською Радою народних депутатів було прийнято рішення №18 про передачу в колективну власність Колективному сільськогосподарському підприємству "Новодолинське" земельних ділянок загальною площею 2027,1 га, із них 1914,0 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1914,0 га пашня відповідно до переліку членів КСП "Новодолинське" (254 чол.).

На підставі вищезазначеного рішення, 30.11.1995р. Сухолиманською сільською Радою було видано КСП "Новодолинське" Державний акт на право колективної власності на землю, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №371.

Пунктом першим Указу Президента №720/95 від 08.08.95р. "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

На замовлення Одеського обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України за погодженням з Головою КСП "Новодолинське", Українською академією аграрних наук Інститут землеустрою у 2000р. було складено схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП "Новодолинське" Овідіопольського району Одеської обл.

З пояснювальної записки до даної схеми поділу земель вбачається, що із загальної площі земель 2027,0 га переданої у колективну власність, поділу підлягають 1897,5 га ріллі.

На підставі схеми поділу, КСП "Новодолинське" було передано у власність членам підприємства відповідні земельні паї загальною площею 1897,5 га.

Землі, які не підлягали поділу та паюванню, площею 129,5 га. залишилися у власності КСП "Новодолинське".

06.03.2000р. Загальними зборами засновників БСК "Новодолинський" було прийнято рішення про створення багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу "Новодолинський" внаслідок реорганізації КСП "Новодолинський" шляхом перетворення.

ОСОБА_1 п.1.1. Статуту БСК "Новодолинське", Багатофункціональний сільськогосподарський кооператив "Новодолинський" створений на базі майна КСП "Новодолинське" шляхом перетворення та являється його правонаступником.

У відповідності до п.4.3. Статуту, кооперативу належать на праві колективної власності,право постійного або тимчасового користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки власних потреб та для здійснення своєї господарської діяльності згідно даного Статуту.

Право власності кооперативу на земельні ділянки у тому числі передані у пайовий фонд членами кооперативу у вигляді прав на земельні паї, посвідчено державним актом про право колективної власності на землю.

Частиною земель, що не підлягали поділу та паюванню, які використовуються для обслуговування господарських будівель та споруд БСК "Новодолинський", є наступні земельні ділянки:

1) Ділянка №2, масив №16 площею 27,1965 га, кадастровий номер 5123783200:01:002:0624, на якій розташовані будівлі та споруди тваринницьких ферм БСК "Новодолинський";

2) Ділянка №9, масив №17 площею 3,593 га, кадастровий номер 5123783200:01:003:1975, на якій розташовані виробничі та невиробничі будівлі та споруди господарського двору - тракторної бригади;

3) Ділянка №7, масив №11 площею 1,2727 га, кадастровий номер 5123783200:01:003:1974, на якій розташований господарський двір (виробничі та невиробничі споруди та споруди зернового току).

Так, право власності БСК "Новодолинський" на будівлі та споруди тваринницьких ферм, які знаходяться в масиві 16 ділянки 1,2 на території Новодолинської сільської ради Овідіопольського району (за межами населених пунктів) встановлено розпорядженням Овідюпольськоі районної державної адміністрації №1020 від 14.12.2005р., на підставі якого Виконкомом Нововрлинської сільської ради було видано БСК "Новодолинський" Свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно від 12.01.2006р. та 31.01.2006р. Овідіопольським районним БТІ видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

31.07.2014р. ТОВ "Регіональний земельно-кадастровий аналітичний центр" було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 27,1965 га., на якій розташовані будівлі та споруди тваринницьких ферм БСК "Новодолинський".

06.03.2015р. відділом Держземагенства в Овідіопольському районі було внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 5123783200:01:002:0624, площею 27,1965 га., розташованої за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, масив №16, ділянка №2.

ОСОБА_1 звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки №А818-161125-066 від 25.11.2016р., оціночна вартість земельної ділянки (кадастровий номер 5123783200:01:002:0624), площею 27,1965 га. становить 417 411,88 грн. без ПДВ.

Право власності БСК "Новодолинський" на виробничі та невиробничі будівлі та споруди господарського двору тракторної бригади, які знаходяться в масиві 17 ділянці 9, підтверджується свідоцтвом про право власності від 29.12.2012р., виданим Новодолинською сільською радою, а також витягом КП "Овідіопольське районне БТІ" про державну реєстрацію права власності на дані споруди.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, від 06.03.2015р., відділом Держземагенства в Овідіопольському районі було внесено дані про реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 5123783200:01:003:1975 площею 3,593 га,

розташованої за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, масив №17, ділянка №9.

ОСОБА_1 перенесення в натуру (на місцевість) меж зон обмежень (обтяжень) та сервітутів, вищезазначена ділянка №9 загальною площею 3,593 га, в тому числі по угіддям: рілля - 0,1623 га, полезахисні лісосмуги - 0,1415 га та знаходиться у власності/користуванні БСК "Новодолинський" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_1 Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки №А818-161125-064 від 25.11.2016р., оціночна вартість земельної ділянки (кадастровий номер 5123783200:01:003:1975) площею 3,5930 га становить 55 145,36 грн. без ПДВ.

05.03.2015р. відділом Держземагенства в Овідіопольському районі було внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 5123783200:01:003:1974, площею 1,2727 га, розташованої за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, масив №7, ділянка №11.

На даній земельній ділянці знаходиться господарський двір (виробничі та невиробничі споруди та споруди зернового току), який відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.12.2012р., виданого Новодолинською сільською радою, являється власністю БСК "Новодолинський".

ОСОБА_1 Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки №А818-161125-055 від 25.11.2016р., оціночна вартість земельної ділянки (кадастровий номер 5123783200:01:003:1974) площею 1,2727 га становить 19 533,40 грн. без ПДВ.

З врахуванням того, що БСК "Новодолинський" є правонаступником майна КСП "Новодолинське", у тому числі земельних ділянок, які не були розпайовані та перебували на його балансі, зокрема, ділянки №2, масив №16 площею 27,1965 га, кадастровий номер 5123783200:01:002:0624; ділянки №9, масив № 17 площею 3,593 га., кадастровий номер 5123783200:01:003:1975; ділянки №7, масив №11 площею 1,2727 га., кадастровий номер 5123783200:01:003:1974, БСК "Новодолинський" має право на переоформлення у власність даних земельних ділянок та отримання свідоцтва про право власності.

При цьому, позивач зазначає, що з врахуванням оформлення за БСК "Новодолинський" права власності на споруди, що розташовані на даних земельних ділянках, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.01.2006р., свідоцтвом про право власності на виробничі та невиробничі будівлі та споруди господарського двору 29.12.2012р., свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.12.2012р., до БСК "Новодолинський" перейшло право власності на оскаржувані земельні ділянки.

З врахуванням вищенаведеного, позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позов для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання права власності на зазначені земельні ділянки.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов висновків про відмову у задоволенні позову:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.

Відповідно до приписів ст.ст.13, 41 Конституції України від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

ОСОБА_1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

ОСОБА_1 зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

За положеннями ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

ОСОБА_1 ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Приписами ст.84 ЗК України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

ОСОБА_1 зі ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність, зокрема, у разі передачі їм земель державної власності.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 54 ГПК України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує.

Слід зазначити, що суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного дослідження усіх обставин справи.

При цьому судове рішення повинно базуватись на принципах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу.

Як вірно встановив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Поряд з цим суд зазначає, що главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, зокрема, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається чи оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права.

Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

Однак, в матеріалах справи наявне клопотання відповідача до місцевого господарського суду про те, що Новодолинська сільська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позивачем не доведено, що його право оспорюється або не визнається відповідачем, а відсутність спору про право є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

ОСОБА_1 ч.1 ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

ОСОБА_1 зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, з огляду на те, що судом не встановлено факт порушення прав позивача саме відповідачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу "Новодолинський".

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу "Новодолинський", судові витрати, згідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07 березня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський