Рішення

від 06.03.2017 по справі 922/4437/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2017 р.Справа № 922/4437/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків до Приватної фірми "Мон", м. Харків про розірвання договору, виселення, стягнення грошових коштів в розмірі 101245,09 грн. за участю представників стрін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 10.01.2017р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватної фірми "Мон", м. Харків, в якому просить суд:

1. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 03.11.2008р. № 4952 та додаткову угоду №7 від 03.09.2014р.;

2. Стягнути з Приватної фірми "Мон" на користь позивача заборгованість по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 03.11.2008р. № 4952 та додаткової угоди №7 від 03.09.2014р., станом на 07.12.2016р., в сумі 76529,45 грн., заборгованість по пені в сумі 24715,64 грн., за зазначеними у позові реквізитами позивача.

3. Виселити Приватну фірму "Мон" з нежитлового приміщення 1-го поверху №№ 50-4, 51-1-:-51-16, загальною площею 207,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Дудинської (Наріманова), 10-А, літ. "А-7".

4. Покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.01.2017р. о 10:45год.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2016р., продовжено строк розгляду даного спору, за межами двомісячного строку, в порядку ст. 69 ГПК України, до 09.03.2017р.

Ухвалами господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 06.03.2017р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 06.03.2017р. не з"явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом, про що свідчать відмітки про направлення ухвал суду, які направлялись на адресу відповідача. Як свідчать матеріали справи, ухвали суду повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання» .

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач -ПФ "Мон", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Таким чином, відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 06.03.2017р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2016р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 03.11.2008р. № 4952 (далі-договір), нежитлові приміщення першого поверху № № 50-1-:-50-8, 50-10-:-50-13, 50-11а, 51-1-:-51-16 загальною площею 302,6 кв. м., в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Дудинської (Наріманова), 10А, літ. "А-7", передано у користування Приватній фірмі "Мон" (відповідач).

Додатковою угодою №3 від 03.11.2008р. до договору оренди № 4952, внесено зміни до договору та зменшено площу орендованих приміщень, а саме: нежитлові приміщення першого поверху № № 50-4, 51-1-:-51-16 загальною площею 207,8 кв. м.

Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 03.11.2008р.

Додатковою угодою №7 від 03.09.2014р. до договору оренди № 4952, договір оренди № 4952 викладено в новій редакції.

Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 03.09.2014р.

Згідно п. 10.1 договору, він діє до 03.08.2017р.

Згідно з п. 3.5 договору орендар зобов'язаний щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця сплачувати орендну плату за орендовані приміщення.

За умовами п. 3.6. договору розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата перераховується на бюджетний рахунок УДКС №33213871700002 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЗКПО 37999649, одержувач УДКСУ у м. Харкові Харківської області.

Пунктом 3.10. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплату основної суми боргу у встановленому п. 3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу з орендної плати.

Позивач у позові зазначив, що відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по орендній платі, яка станом на 07.12.2016р., становить 76529,45 грн., заборгованість по нарахованій пені складає 24715,64 грн.

На підтвердження існування заборгованості з орендної плати, позивач надав розрахунок суми боргу за договором станом на 07.12.2016р. та відомість нарахувань та оплат по договору №4952 від 03.11.2008р., станом на 07.12.2016р.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 76529,45 грн., яка залишається не погашеною, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 4952 від 03.11.2008р. в частині повноти та своєчасності внесення орендної плати.

Враховуючи вищевказані обставини, приписи закону і те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором в розмірі 76529,45 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 24715,64 грн. за період з 16.06.2015р. по 07.12.2016р., суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За умовами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 3.10. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 порядку, незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

Отже, нарахування пені тривалістю більш ніж за шість місяців обумовлено укладеним сторонами договором, в зв'язку з чим, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, вважає позовні вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У позовній заяві позивач також просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення №4952 від 03.11.2008р., а також виселити відповідача з нежитлових приміщень та передати їх позивачу.

Розглянувши дані вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» виконання зобов'язання є істотною умовою договору оренди.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 7.2. договору, орендодавець має право вимагати розірвання договору у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.

В п. 10.3. договору оренди передбачено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством.

В обґрунтування вимог про розірвання договору оренди позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди в частині внесення орендної плати.

Як свідчать матеріали справи, 15.04.2016р. позивач надіслав відповідачеві лист вих. №4897, в порядку ст. 188 ГК України про намір розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 4952 від 03.11.2008р., через невиконання відповідачем істотних умов договору.

Проте відповідач відповіді на даний лист не надав, заборгованість та пеню не сплатив, орендоване майно позивачеві не повернув.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

У п. 4.14. договору оренди встановлено, що у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

На теперішній час нежитлові приміщення, що є об'єктом оренди, відповідачем не звільнені та позивачеві не передані, що тягне за собою неможливість власника розпоряджатися своїм майном та спричиняє збитки місцевому бюджету.

Враховуючи вищевикладені положення закону, умови договору оренди, встановлений судом факт невиконання відповідачем істотної умови договору оренди з оплати орендної плати у передбачений договором строк, суд вважає позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 4952 від 03.11.2008р., про виселення відповідача з нежитлових приміщень та про передачу їх позивачеві правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 49 ГПК України, враховуючи, що спір доведено до суду з вини відповідача, суд покладає судовий збір в повному обсязі на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4-3, 12, 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4952 від 03.11.2008р., укладений між Приватною фірмою "Мон" (61064, м. Харків, вул. Дудинської (Наріманова), 10-А, код ЄДРПОУ 21212918) та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412).

Стягнути з Приватної фірми "Мон" (61064, м. Харків, вул. Дудинської (Наріманова), 10-А, код ЄДРПОУ 21212918) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412, р/р 37325007002208 ГУДКС України у Харківській області, МФО 851011) заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 4952 від 03.11.2008р. в розмірі 76529,45 грн., пеню в розмірі 24715,64 грн. та судовий збір в розмірі 4274,68 грн.

Виселити Приватну фірму "Мон" (61064, м. Харків, вул. Дудинської (Наріманова), 10-А, код ЄДРПОУ 21212918) з нежитлових приміщень першого поверху № № 50-4, 51-1-:-51-16, загальною площею 207,8 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Дудинської (Наріманова), 10-А, літ. "А-7".

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 ГПК України.

Повне рішення складено 09.03.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/4437/16