Рішення

від 27.02.2017 по справі 922/333/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р.Справа № 922/333/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 (м. Харків) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" (м. Харків) про стягнення 188 217,48 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Чирик В.Г. (сл. посвідчення №036688 від 11.12.2015 р.);

позивача - ОСОБА_1 (дов. №02 від 04.01.2017 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Основа -1" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області неустойку у сумі 188217,48 грн. Судові витрати в розмірі 2823,26 грн. просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2013 у справі № 922/4535/13 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-1" про стягнення заборгованості з орендної плати за період з червня 2012 року по вересень 2013 року у сумі 128522, 06 грн. та пені у сумі 16292,22 грн. та розірвання договору оренди задоволено у повному обсязі. З 04.02.2014 договір оренди №442-ЦМК від 01.10.2003 розірвано. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014, яке набрало законної сили та постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2014. Разом з цим, вищевказане рішення суду на сьогодні ТОВ "Основа-1" не виконано. У зв'язку з чим рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.16 у справі №922/2470/16 позов керівника Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Харківської області до ТОВ "Основа-1" про стягнення неустойки за період 01.08.2015 по 31.05.2016 у сумі 311099,92 грн. задоволено у повному обсязі. Прокурор зазначає, що відповідач фактично продовжує використовувати цілісний майновий комплекс Харківського хлібозаводу №1 - структурний підрозділ Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці, розташованими за адресою: м.Харків, вул. Штерівська, 6. Таким чином, орендар повинен сплатити неустойку за період з 01.06.2016 по 30.11.2016 у сумі 188217,48грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 січня 2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 лютого 2017 р. о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 лютого 2017 р. розгляд справи відкладено на 27 лютого 2017 р. о 10:50 год.

Прокурор в судовому засіданні 27 лютого 2017 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 27 лютого 2017 р. підтримав позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання 27 лютого 2017 р. не з'явився, ухвала про порушення провадження у справі від 25 січня 2017 р. та ухвала суду від 13 лютого 2017 р., що були направлені відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданої позивачем роздруківки безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (http://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), повернулись до господарського суду з довідкою Укрпошти "За не запитом".

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави у випадках визначених законом.

Статтею 123 Конституції України закріплено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначається законом.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства, в порядку передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду державного майна України належать реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.

Листом №04-35-69-16 від 28.11.2016р. Харківською місцевою прокуратурою №5, м. Харків повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області про пред'явлення в інтересах держави в особі фонду позовної заяви про стягнення неустойки за договором оренди №442-ЦМК від 01.10.2003р., укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Основа-1» .

01.10.2003 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа-1" (орендар) було укладено договір оренди №442, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Харківського хлібозаводу №1- структурний підрозділ Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці, розташований за адресою: м. Харків, вул. Штерівська, 6, склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31 липня 2003 року, вартість якого становить: первісна - 245 825,98 грн., залишкова - 228 023,0 грн.

Відповідно до п. 1.7 договору, орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків Харківського хлібозаводу №1 - структурного підрозділу Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці у частині активів і пасивів останнього, переданих відповідно до передавального балансу Підприємства.

Згідно п. 1.8 договору, майно підприємства враховується окремо від іншого майна орендаря на окремому балансі із зазначенням того, що це майно є орендованим.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 01.10.2003 р. (додаток №2 до договору оренди №442 від 01.10.2003 р.), підписаний сторонами.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, за твердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - серпень 2003 р., 1561,13 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чин ним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2003 р., визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень 2003 р.

Згідно п. 3.2. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору оренди № 442-ЦМК від 01 жовтня 2003 р. встановлено, що орендна плата перераховується орендарем безпосередньо до державного бюджету щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітнім, на рахунки, визначені фінансовими органами.

За умовами п. 5.2. укладеного договору оренди, відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Крім вказаних договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі відповідно до ч. З ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Пунктами 10.1, 10.2 договору сторонами передбачено, що цей договір укладено строком на три роки, що діє з 01.10.2003 року до 30 вересня 2006 року. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що порушують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Додатковою угодою №4 від 28.07.2010 року, укладеною між сторонами до договору оренди, цей договір продовжено строком на 2 роки, тобто, з 28.07.2010 року до 28.07.2012 року.

Додатковою угодою №6 від 23.04.2012 року, укладеною між сторонами до договору оренди № 442-ЦМК від 01.10.2003 р., розділ 3 "Орендна плата" п. 3.1 викладено в новій редакції з 20.09.2011 р.: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, зі змінами, (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - вересень 2011 р. - 5946,92 грн. (розраховано згідно з додатком №1 до цієї додаткової угоди). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 20.09.2011 р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання".

Додатковою угодою №7 від 25.05.2012 р., укладеною між сторонами до договору оренди № 442-ЦМК від 01.10.2003 р., розділ 3 "Орендна плата" абзац 3 п. 3.1 викладено в новій редакції: "Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, повинна бути сплачена орендарем в термін до 01.11.2012 р.".

Додатковою угодою №8 від 10.01.2013 р., укладеною між сторонами до договору оренди № 442-ЦМК від 01.10.2003 р., розділ 3 "Орендна плата" абзац 3 п. 3.1 викладено в новій редакції: "Різниця по сплаті орендної плати, що виникла внаслідок зміни орендної ставки, повинна бути сплачена орендарем рівними частками щомісячно в термін до 01.07.2013 р.".

Додатковою угодою №9 від 29.03.2013 р., укладеною між сторонами до договору оренди № 442-ЦМК від 01.10.2003 р., розділ 3 "Орендна плата" п. 3.1 викладено в новій редакції з 30.09.2013 р.: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, зі змінами, (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку - вересень 2012 р. - 8712,70 грн. (з урахуванням індексу інфляції за вересень 2012 р.) (розраховано згідно з додатком №1 до цієї додаткової угоди). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне, повинна бути сплачена орендарем протягом трьох місяців з дати підписання цієї додаткової угоди.".

Додатковою угодою №10 від 11.04.2013 р., укладеною між сторонами до договору оренди, цей договір продовжено строком на 1 рік, тобто, з 28.07.2012 р. до 28.07.2013 р."

П.10.6. договору оренди № 442 від 01.10.2003р. сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір підлягає продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору

В судовому засіданні з'ясовано, що рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2013 у справі №922/4535/13 позов РВ ФДМУ по Харківській області до ТОВ Основа-1 про стягнення заборгованості з орендної плати за період з червня 2012 року по вересень 2013 року у сумі 128522,06 та пені у сумі 16292,22 грн. та розірвання договору оренди задоволено у повному обсязі.

З 04.02.2014 договір оренди №442-ЦМК від 01.10.2003 розірвано.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014, яке набрало законної сили „p постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2014.

Разом з цим, вищевказане рішення суду на сьогодні ТОВ Основа-1 не виконано. Відповідач фактично продовжує використання цілісного майнового комплексу, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2014 року у справі №922/5186/14 позов прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Харківській області до ТОВ «Основа-1» про стягнення заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2013р. по 04.02.2014р. у сумі 36233,75 грн., пені у сумі 6580,47 грн. та неустойки у сумі 150572,72 грн. задоволено у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2014 року у справі №922/4994/15 позов прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Харківській області до ТОВ «Основа-1» про стягнення неустойки з 01.10.2014 р. по 31.07.2015р. у сумі 258639,09грн. задоволено у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2016 у справі №922/2470/16 позов керівника Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Харківській області до ТОВ Основа-1 про стягнення неустойки за період 01.08.2015 по 31.05.2016 у сумі 311099,92 грн. задоволено у повному обсязі.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського cуду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа-1" систематично порушувались умови договору оренди та не виконувались вимоги Регіонального віддання, як орендодавця за договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму і при розгляді справи застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі Закону), так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України та ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього Кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцю майно. Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із п.2.4. договору оренди №442-ЦМК від 01.10.2003 року підприємство вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів щодо погашення вищевказаної заборгованості, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача неустойки за період 01.08.2015 по 31.05.2016 у сумі 188217,48 грн., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2823,26 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" (61009, Харківська область, м. Харків, вул. Штерівська, будинок 6, код ЄДРПОУ 32238463) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1; код ЄДРПОУ 23148337; р/р 31113094700011 ГУДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області) неустойку за період 01.08.2015 по 31.05.2016 в сумі 188217,48 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" (61009, Харківська область, м. Харків, вул. Штерівська, будинок 6, код ЄДРПОУ 32238463) на користь прокуратури Харківській області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4; код 02910108, банк отримувач: державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2823,26 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2017 р.

Суддя ОСОБА_2