Рішення

від 01.03.2017 по справі 923/201/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року Справа № 923/201/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Спортсервіс і К", м. Каховка Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР і К", м. Каховка Херсонської області

про стягнення 879772 грн. 70 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. б/н від 08.12.2015.;

від відповідача - ОСОБА_2, представник, дов. б/н від 01.03.2016.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Спортсервіс і К" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР і К" (відповідач), яким, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 28.02.2017 (т. 1 а.с. 191-195), просить стягнути за договором позики №1/10-11 від 20.10.2011р. 470726 грн. основного боргу, 438434 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 44686 грн. 72 коп. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 526, 612, 625, 1049, 1050 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.03.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.03.2016. Тричі ухвалами суду від 22.03.2016, від 31.03.2016 та від 14.04.2016 розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.04.2016 провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням судово-технічної експертизи документів, на розгляд якої поставлено наступні питання, пов'язані з дійсністю відтиску печатки "ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К" на листі виконаного на фірмовому бланку ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К" від 10.03.2014р. за підписом заступника директора ОСОБА_3 на адресу ТОВ "Астор і К" з приводу узгодження дати повернення суми позики та щодо визначення часу, коли було здійснено підпис директора ТОВ "Астор і К" ОСОБА_4 та рукописний текст "Прийнято 07.03.2014р., заст. директора ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К" ОСОБА_3І." на згаданому листі ТОВ "Астор і К".

Підставою для призначення судової експертизи, стали ті обставини, що позивач наполягав на тому, що вищезгаданий лист підроблено відповідачем та звертав увагу суду на те, що при поверховому порівнянні відтисків печаток "ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К" з відтиском печатки, який міститься на досліджуваному листі, видно що літери на відтисках мають різні шрифти, різний відтінок кольору.

Крім того, на думку позивача обидва листи, що надані відповідачем суду виконані не в березні 2014 року, а безпосередньо напередодні дня судового засідання та вважає, що вищенаведені питання можуть бути вирішені шляхом проведення судово-технічної експертизи документів, яка у свою чергу зможе дослідити відтиски печаток "ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К" на листі від 10.03.2014 р., а також встановити відносну давність виконання сторонами досліджуваних документів, а саме листа ТОВ "Астор і К" з поміткою про його прийняття 07.03.2014р., листа ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К" від 10.03.2014р.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмове пояснення ОСОБА_3, яким він підтверджує факт обміну листами щодо встановлення кінцевої дати повернення позики.

21.02.2017 від Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшло повідомлення про неможливість виконання висновку судово-технічної експертизи за матеріалами справи № 923/201/16, у зв'язку з тим, що в представлених експерту документах відсутній оригінал документа, що підлягає дослідженню - лист ТОВ ВКФ Спортсервис і К від 10.03.2014 на адресу ТОВ АСТОР і К .

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.02.2017 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.03.2017.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу в його задоволенні, з підстав, які вказано у відзиві на позов.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Згідно із ст.4-4 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

20 жовтня 2011 між ТОВ ВКФ Спортсервіс і К та ТОВ Астор і К було досягнуто усної домовленості про укладення договору позики №1/10-11.

На виконання досягнутої домовленості, ТОВ ВКФ Спортсервіс і К у період з 24.10.2011 по 19.12.2012 перерахувало відповідачу грошову позику в сумі 507800, 00 грн. згідно призначень платежів згідно договору позики №1/10-11 від 20.10.2011р. Займ грошових коштів. Без ПДВ . Факт надання позики підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку (т. 1 а.с. 24-39д ).

Станом на день пред'явлення позову ТОВ Астор і К погасило суму боргу лише частково в сумі 37 074,00 грн. Отже відповідач мав заборгованість перед ТОВ ВКФ Спортсервіс і К по поверненню позики в сумі 470 726,00 грн.

Оскільки між сторонами відсутня письмова домовленість сторін щодо строків повернення суми зазначеної позики, ТОВ ВКФ Спортсервіс і К 18.01.2013 було вручено під розпис керівнику відповідача претензію №03 від 18.01.2013р. про повернення суми позики згідно договору №1/10-11 від 20.10.2011р. в сумі 507800,00 грн.

Таким чином, позивач вважає, що право вимоги повернення вищевказаного грошового зобов'язання виникло у ТОВ ВКФ Спортсервіс і К , з урахуванням положень ст.530, ч.1 ст. 1049 ЦК України, з 19.02.2013.

19.01.2016 позивач на адресу відповідача скерував претензію щодо повернення суми боргу з урахуванням інфляційних збитків на суму 842 599,00 грн. за вих. № 05 від 14.01.2016.

Однак відповіді на претензію відповідач не надіслав, борг не сплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом та вимогою стягнути з відповідача суму основного боргу та нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що терміни повернення позички не настали, оскільки сторони узгодили терміни повернення позички шляхом обміну листами, зокрема ТОВ " Астор і К" звернувся до позивача з листом б/д та номеру з пропозицією визнати кінцевим терміном повернення 31.12.2020 року. Судом оглянуто даний лист та встановлено, що на ньому є надпис " "Прийнято 01.03.2014. Зам директора ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К" ОСОБА_3 (т.1 арк.97).

Також відповідач надав лист-відповідь ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К" від 10.03.2014р. за підписом заступника директора ОСОБА_3, за яким підтверджено зазначену дату повернення позички та вказано, що ця дата є кінцевою і не підлягає перегляду.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК У країни кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, Якщо між сторонами у передбачених законом порядку і формі досягнуто згоди із усіх істотних умов. Істотними є ті умови, які визначені за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, істотними умовами договору позики є певне майно, в даному випадку певні грошова сума та домовленість сторін про повернення зазначеної суми.

Із огляду на надані матеріали та пояснення сторін, вони погодили передачу позивачем грошових коштів у сумі 507 800 грн. на зворотній основі без відсотків, що підтверджено платіжними дорученнями про перерахування 507 800 грн. за період з 24.10.2011 по 19.12.2012 (т.1 арк.24-33) та актом звірки від 28.01.2013 (т.1 арк.41).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди у всіх істотних умовах договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми не встановлені чинним законодавством.

Із огляду на матеріали справи, суд дійшов до висновку, що така згода сторонами була досягнута у спрощеній усній формі без дотримання письмового договору, що сторони підтвердили в ході розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України якщо строк виконання зобов'язання боржником не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не витікає із договору або акту цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.1049 ЦК України визначено, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як витікає із матеріалів справи позивач заявив претензію №03 від 18.01.2013р. про повернення позички, яку відповідач частково виконав, сплативши добровільно суму 37 074 грн.

Пізніше, заявлена позивачем претензія за № 05 від 14.01.2016 про сплату решти суми позички, залишена без відповіді.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення суми позички на протязі 30 днів від дня отримання вимоги 18.01.2013, тобто до 18.02.2013.

Надані відповідачем листи, якими обмінялися сторони, про що згадувалось вище, а саме, лист б/н та д/т, за яким ТОВ "Астор і К" звернувся до позивача з пропозицією визнати кінцевим терміном повернення 31.12.2020 року та лист-відповідь ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К" від 10.03.2014р. за підписом заступника директора ОСОБА_3, за яким підтверджено зазначену дату повернення позички та вказано, що ця дата є кінцевою і не підлягає перегляду, викликали сумніви у позивача щодо їх дійсності. Оскільки у суду відсутні спеціальні знання для того, щоб надати оцінку доказам сторін з питання дійсності листів, суд ухвалою від 27.04.2016 призначив судово-технічну експертизу документів (т.1 арк.117-118). Однак, зазначена експертиза не була виконана, оскільки в ході організації її проведення було з'ясовано, що відповідач втратив оригінали листів, які мали бути об'єктом дослідження судовим експертом. Так, відповідач листом до суду від 18.10.2016 повідомив, що неможливо надати оригінали листів для проведення судової експертизи, бо 15.09.2016 мала місце крадіжка (т.1 арк.142).

В судове засідання 01.03.2016 відповідач надав довідку СВ Бериславського ВП ГУ НП у Херсонській області від 23.11.2016, що біля одного із магазинів у м. Бериславі мала місце крадіжка з автомобіля марки "Хонда Цівік" д.н ВТ"№2379ВВ. Серед вкрадених документів із салону автомобіля було вкрадено оригінал листів ТОВ "Астор і К" на адресу ТОВ ВКФ " Спортсервіс і К" з приводу узгодження дати повернення позики в сумі 507 800 грн. та оригінал листа ТОВ ВКФ " Спортсервіс і К" від 10.03.2014 за підписом ОСОБА_3 на адресу ТОВ "Астор і К" з приводу узгодження дати повернення суми позики.

У зв'язку з відсутністю об'єкту дослідження - оригіналу листів судовий експерт відмовив у проведення судової експертизи.

У зв'язку з цим, суд поновив розгляд справи та розглядає спір за наявними у ній матеріалами.

Суд, оглянувши усі докази у сукупності, дійшов до висновку, що листи ТОВ "Астор і К" на адресу ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К" з приводу узгодження дати повернення позики в сумі 507 800 грн. та оригінал листа ТОВ ВКФ " Спортсервіс і К" від 10.03.2014 за підписом ОСОБА_3 на адресу ТОВ "Астор і К" з приводу узгодження дати повернення суми позики, не слід приймати до уваги, виходячи із наступного.

По-перше вони на сьогодні не існують в оригіналі, тому суд не може пересвідчитись у їх існуванні. Довідку слідчого відділу від 26.11.2016 суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст.35 ГПК України, належним доказом наявності обставин спору може бути вирок суду. Крім того, згідно довідки невідомо кому належить автомобіль марки "Хонда Цівік" д.н ВТ"№2379ВВ, в якому мала місце крадіжка. Не зрозуміло, як слідчий може впевнено стверджувати , що в салоні цього автомобіля знаходилися саме ці листи, які він у довідці детально описує.

Що стосується інших доказів, то суд приймає до уваги доводи позивача, що згідно посадової інструкції та графіку документообігу, доданого до неї, заступник директора підприємства позивача не мав відповідних повноважень на право підпису на оформлення правочину з приводу умов позики у формі обміну листами. На день складання спірних листів заступник директора також не мав повноважень за довіреністю вчиняти правочини в формі підпису листів.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення 470726 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 44686 грн. 72 коп. 3% річних та 438434 грн. 16 коп. інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі Ліга-Закон перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 44686 грн. 72 коп. 3% річних та 438434 грн. 16 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 14307 грн. 72 коп. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР і К" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, Семенівське шосе, 3, код ЄДРПОУ 37431618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Спортсервіс і К" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, Семенівське шосе, буд. 3, ідентифікаційний номер - 24752408) - 470 726 грн. основного боргу, 438434 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 44686 грн. 72 коп. 3% річних та 14307 грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.03.2017

Суддя Л.М. Немченко