Постанова

від 03.03.2017 по справі 918/1393/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2017 р. Справа № 918/1393/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Савченко Г.І. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідачів - не з'явились;

від органу ДВС - ОСОБА_1

розглядаючи апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.09.16 р. у справі № 918/1393/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс", м.Київ

до - Приватного підприємства фірми "Алрі", м.Рівне,

- Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт",

м.Бровари Київської області,

- Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Вівад", с.Кургани, Березнівського району Рівненської області

про стягнення в сумі 9 904 070,24 грн. (розгляд скарги на дії ДВС)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.09.2016 р. у справі № 918/1393/15 (суддя Політика Н.А.) в задоволенні скарги державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" подало апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати незаконною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.06.2016 р. ВП № 51371698 про арешт всього майна ДП "Укрспирт", а також визнати незаконною та скасувати постанову від 21.06.2016 р. про стягнення з ДП "Укрспирт" 1413750,24 грн. виконавчого збору. В обгрунтування скарги зазначає, що постанова від 10.06.2016 р. про арешт всього майна ДП "Укрспирт" прийнята з грубим порушенням статей 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", оскільки ДП "Укрспирт" є державним підприємством 100% статутного капіталу якого належить державі, а спірною постановою звернуто стягнення на майно ДП "Укрспирт", на яке не може бути звернуто стягнення в зв'язку з наявністю мораторію на звернення стягнення на майно. Відзначає, що згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Виходячи з поняття "звернення стягнення на майно" арешт майна є складовою такого звернення, що свідчить обгрунтованість позиції скаржника. Постанову від 21.06.2016 р. про стягнення виконавчого збору вважає незаконною, оскільки через несвочасне отримання постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження, був позбавлений можливості скористатись гарантованим законом правом на самостійне виконання рішення у встановлений для цього строк. Окрім цього, орган ДВС належним чином не відреагував на заяву боржника про відкладення виконавчих дій з огляду на несвочасне направлення та отримання постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, державним виконавцем при прийнятті постанови про стягнення з ДП "Укрспирт" виконавчого збору порушено гарантоване законом право боржника на самостійне виконання рішення суду. Висновки суду першої інстанції про те, що боржник був обізнаний про рішення суду, а тому мав достатньо часу для його добровільного виконання, вважає безпідставними. За наведених підстав просить задоволити апеляційну скаргу.

В судові засідання представник апелянта не з'явився, однак надіслав клопотання про розгляд скарги без його участі з огляду на неможливість прибути в судове засідання.

Орган ДВС та інші учасники провадження правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Присутній в засіданні представник ДВС усно заперечив проти доводів апелянта та зазначив, що державний виконавець під час винесення оскаржуваних постанов діяв у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", а тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Зважаючи, що всі учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та явка представників обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Рівненської області суду у цій справі від 28 березня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства основну заборгованість, що виникла у період з 6 червня 2014 року по 24 липня 2014 року в сумі 8 378 860 грн., 5138189 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 414 651 грн. 10 коп. 3% річних та 205 802 грн. 12 коп. витрат по оплаті судового збору. Крім того, зазначеним рішенням солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Вівад" та Підприємства на користь Товариства 100 000 грн. 00 коп. заборгованості за договором поруки від 11 вересня 2012 року № 2 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Вівад" на користь позивача 735 грн. 97 коп. витрат по оплаті судового збору. Водночас у задоволенні решти позовних вимог Товариства було відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 травня 2016 року рішення господарського суду Рівненської області від 28 березня 2016 року у вказаній справі залишено без змін.

1 червня 2016 року на виконання вищенаведеного рішення місцевого господарського суду видано відповідні накази.

15 липня 2016 року Підприємство звернулось до Господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ) від 11 липня 2016 року №7-3/1139, в якій просило:

- визнати незаконною та скасувати постанову Відділу від 10 червня 2016 року ВП № 51371698 про арешт майна Підприємства;

- визнати незаконною та скасувати постанову Відділу від 21 червня 2016 року про стягнення зі скаржника 1 413 750 грн. 24 коп. виконавчого збору;

- визнати незаконною та скасувати постанову Відділу від 21 червня 2016 року ВП № 51371698 про арешт коштів Підприємства;

- визнати незаконною бездіяльність Відділу з неприйняття постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

В обґрунтування даної скарги Підприємство посилалося на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 51371698 з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 1 червня 2016 року № 918/1393/15 була винесена Відділом 10 червня 2016 року та направлена скаржнику 15 червня 2016 року. Вказаною постановою строк для добровільного виконання рішення суду від 28 березня 2015 року було встановлено до 17 червня 2016 року. Водночас зазначений документ був отриманий Підприємством лише 22 червня 2016 року, тобто після встановленого виконавцем строку для добровільного виконання судового рішення, що позбавило скаржника можливості виконати це рішення у добровільному порядку та фактично призвело до неправомірного стягнення з нього виконавчого збору в сумі 1 413 750 грн. 24 коп. за постановою Відділу від 21 червня 2016 року. Крім того, 10 червня 2016 року державним виконавцем, на думку Підприємства, неправомірно було винесено постанову про арешт коштів боржника, оскільки Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено пряму заборону на звернення стягнення на майно Підприємства. Також державний виконавець Відділу, на думку скаржника, незаконно відмовив Підприємству в задоволенні його заяви про відкладення провадження виконавчих дій з огляду на несвоєчасне отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 червня 2016 року ВП № 51371698.

19.09.2016 р. ДП "Укрспирт" подано заяву про уточнення (зменшення) вимог скарги на дії ДВС, в якій скаржник просив суд визнати незаконними та скасувати постанови Відділу від 10 червня 2016 року ВП № 51371698 про арешт всього майна Підприємства, від 21 червня 2016 року ВП № 51371698 про арешт коштів Підприємства та від 21 червня 2016 року про стягнення зі скаржника 1 413 750 грн. 24 коп. виконавчого збору, а також визнати незаконною бездіяльність Відділу з неприйняття постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду від 19.09.2016 р. в задоволенні скарги відмовлено.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апелянта, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 1 Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 19 Закону підставою відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ (у тому числі відповідно до статті 17 Закону - наказ на примусове виконання).

Відповідно до частини 3 даної статті у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Матеріали справи свідчать, що у червні 2016 року Генеральний директор Товариства звернувся до Відділу із заявою (т. 4, а.с. 98-99), в якій просив прийняти наказ Господарського суду Рівненської області від 1 червня 2016 року № 918/1393/15, виданий Господарським судом Рівненської області 1 червня 2016 року на виконання рішення даного суду у вказаній справі від 28 березня 2016 року, до примусового виконання. Крім того, у вказаній заяві зазначена особа також просила Відділ при відкритті виконавчого провадження накласти арешт на рухоме та нерухоме майно Підприємства та на кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах в межах суми стягнення за виконавчим документом у розмірі 14 137 502 грн. 38 коп.

10 червня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу Пироговською-Харітоновою Я.О. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 51371698 з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 1 червня 2016 року, виданого у справі № 918/1393/15 (т. 4, а.с. 166). Вказаною постановою боржнику - Підприємству був встановлений строк для добровільного виконання вищевказаного виконавчого документа до 17 червня 2016 року включно.

Крім того, 10 червня 2016 року на підставі вищенаведеної заяви Генерального директора Товариства старшим державним виконавцем Відділу Пироговською-Харітоновою Я.О. було винесено постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно Підприємства в межах суми звернення стягнення у розмірі 14 137 502 грн. 38 коп.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Зважаючи на передбачене законом право державного виконавця на накладення арешту на майно та кошти боржника, враховуючи наявність відповідної заяви Товариства (стягувача), а також беручи до уваги значну суму стягнення, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про законність та обґрунтованість винесення старшим державним виконавцем Відділу постанови від 10 червня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Посилання скаржника на приписи Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" як на підставу для визнання недійсною та скасування вищенаведеної постанови обгрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки у матеріалах справи відсутні жодні докази, які свідчать про відчуження чи примусову реалізацію об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності Підприємствами, в рамках спірного виконавчого провадження, що могло б свідчити про порушення вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

В частині розгляду вимог апелянта про визнання незаконною та скасування постанови Відділу від 21 червня 2016 року про стягнення зі скаржника 1 413 750 грн. 24 коп. виконавчого збору, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення.

В обґрунтування даної вимоги Підприємство посилалося на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 51371698 з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 1 червня 2016 року № 918/1393/15 була винесена Відділом 10 червня 2016 року, направлена скаржнику 15 червня 2016 року та отримана останнім 22 червня 2016 року. Водночас вказаною постановою строк для добровільного виконання рішення суду від 28 березня 2015 року було встановлено до 17 червня 2016 року, тобто боржник отримав цей документ вже після встановленого виконавцем строку для добровільного виконання судового рішення, що, на думку Підприємства, позбавило його можливості виконати це рішення у добровільному порядку та фактично призвело до неправомірного стягнення з нього виконавчого збору в сумі 1 413 750 грн. 24 коп. за постановою Відділу від 21 червня 2016 року.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону в разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Як визначено в п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", суд може визнати стягнення виконавчого збору необгрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався із встановленими строками і був нереальним.

Виходячи з положень ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" слід дійти висновку, що виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Можливість стягнення виконавчого збору залежить від законності дій самого державного виконавця, а також від поважності причин з якими боржник був позбавлений об'єктивної можливості виконати його вимогу у встановлений термін.

Згідно п. 5 ст. 25 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Матеріали справи свідчать, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 10 червня 2016 року, направлена скаржнику 15 червня 2016 року та отримана останнім 22 червня 2016 року. Зазначене стверджується роздруківкою з сайту "Укрпошти" про відстеження поштового пересилання. Водночас вказаною постановою строк для добровільного виконання рішення суду було встановлено до 17 червня 2016 року, тобто боржник отримав цей документ вже після встановленого виконавцем строку для добровільного виконання судового рішення.

Отже, ДП "Укрспирт" фактично не могло самостійно виконати рішення в 7-денний термін через необізнаність про відкриття виконавчого провадження, чим порушене гарантовано законом право боржника на самостійне виконання рішення протягом встановленого строку, а тому доводи апелянта є обгрунтованими, підставними та підлягають задоволенню в цій частині.

Посилання місцевого господарського суду на обізнаність боржника про рішення суду та можливість його самостійного виконання колегія суддів вважає помилковим, оскільки виконавчий збір стягується за невиконання рішення у строк, визначений Законом України "Про виконавче провадження", а не за невиконання рішення з моменту його ухвалення.

Таким чином, постанова Відділу ДВС від 21 червня 2016 року про стягнення зі скаржника 1 413 750 грн. 24 коп. виконавчого збору не може вважатись законною та підлягає скасуванню.

З аналогічних підстав підлягає задоволенню вимога скаржника про незаконність постанови відділу ДВС від 21 червня 2016 року про накладення арешту на кошти ДП "Укрспирт" в межах суми 15551252,62 грн. з урахуванням боргу та виконавчого збору, оскільки остання винесена у зв'язку з невиконанням боржником рішення у наданий боржнику строк для самостійного виконання. Як зазначено вище, боржник був позбавлений можливості виконати рішення у наданий строк.

Стосовно вимог скарги про визнання незаконною бездіяльності Відділу ДВС з неприйняття постанови про відкладення провадження виконавчих дій в порядку статті 35 Закону, колегією суддів враховується наступне.

Відповідно до статті 35 Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Судом першої інстанції обгрунтовано відмічено, що зі змісту положень статті 35 Закону вбачається, що винесення постанови про відкладання провадження виконавчих дій є правом, а не обов'язком державного виконавця. Відтак, у суду відсутні правові підстави примусити державного виконавця Відділу реалізувати надане йому право, так само як визнати незаконним утримання державного виконавця від реалізації наданих йому прав.

У зв'язку з наведеними обставинами вимоги про визнання незаконною бездіяльності Відділу з неприйняття постанови про відкладення провадження виконавчих дій є необгрунтованими.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Рівненської області від 19.09.2016 року зі справи № 918/1393/15 підлягає скасуванню частково з прийняттям нового рішення, яким визнати незаконними та скасувати постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.06.2016 року про накладення арешту на кошти ДП "Укрспирт" в межах суми 15551252,62 грн. з урахуванням боргу та виконавчого збору та про стягнення з ДП "Укрспирт" 1413750,24 грн. виконавчого збору. В інших частинах ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" задоволити частково.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.09.2016 р. у справі № 918/1393/15 скасувати частково. Прийняти нове рішення. Викласти резолютивну частину ухвали в наступній редакції:

Скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.06.2016 року ВП № 51371698 про стягнення з ДП "Укрспирт" 1413750,24 грн. виконавчого збору.

Визнати незаконною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.06.2016 року ВП № 51371698 про накладення арешту на кошти ДП "Укрспирт" в межах суми 15551252,62 грн. з урахуванням боргу та виконавчого збору.

В інших частинах в задоволенні скарги відмовити.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мамченко Ю.А.