Рішення

від 03.03.2017 по справі 910/1184/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2017Справа №910/1184/17

За позовомІнституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ КОНСТРАКШЕН ТМ" простягнення 140 226, 92 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Димич І.І. - представник за довіреністю;

від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2016 року Інститут водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (далі - позивач, Інститут) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ КОНСТРАКШЕН ТМ" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 140 226, 92 грн., в тому числі: 85 780, 69 грн. - заборгованість за оренду приміщення; 1 538, 50 грн. - заборгованість за комунальні послуги; пеня - 38 038, 96 грн., інфляційне збільшення боргу - 11 780, 77 грн., 3% річних - 3 089, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.10.2014 року № 131 та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 03.10.2014 року № 131/1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 р. порушено провадження у справі № 910/1184/17, розгляд справи призначено на 03.03.2017 р.

02.03.2016 року через загальний відділ діловодства позивач, на виконання ухвали суду, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме:

- витягу з мережі Інтернет позивача;

- витягу з мережі Інтернет відповідача;

- копію документу, що підтверджує направлення відповідачу акту звірки взаєморозрахунків;

- копію документу, що підтверджує направлення відповідачу акту звірки взаєморозрахунків, а також копію конверту поштового повернення;

- роздруківку з сайту УДППЗ "Укрпошта" про відстеження пересилання поштового відправлення Товариству;

- копію довіреності від 22.02.2017 № 112/01 .

У судовому засіданні 03.03.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в дане судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвала суду у даній справі від 26.01.2017 надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2014 року між позивачем (орендодавець за договором) та відповідачем (орендар), був укладений договір оренди № 131 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - приміщення, площею 42 кв.м., розміщене за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 37 на 7 поверсі, в будівлі навчально-виробничого корпусу, що перебуває на балансі Інституту, з метою під офіс.

15.06.2015 року на підставі листа орендаря від 11.06.2015 року № 79 сторонами було підписано додаткову угоду № 1, згідно якої площу оренди було збільшено до 106 кв.м.

01.07.2015 року на підставі листа орендаря від 30.06.2015 року № 103 сторони уклали додаткову угоду № 2, якою зменшили площу оренди до 44 кв.м.

01.09.2015 року на підставі листа орендаря від 26.08.2015 року № 144 сторони уклали додаткову угоду № 3, якою збільшили площу оренди до 88 кв.м.

22.07.2016 року на підставі листа орендаря від 20.07.2016 року № 506 сторони уклали додаткову угоду № 4 про зменшення площі оренди до 46 кв.м.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За приписами статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно п. 3.1 договору, орендна плата була визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами) і становила 3852 грн. 19 коп. без ПДВ за базовий місяць оренди.

У пунктах 3.3 та 3.6 сторони дійшли згоди, що орендна плата за кожний наступний місяць визначатиметься шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, а також, що орендна плата перераховуватиметься щомісяця не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктами 5.3, 5.11 договору встановлено зобов'язання орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату; здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна; протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендаря.

Відповідно до п. 9.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Договір укладено строком до трьох років, що діє з 06.10.2014 року до 30.09.2017 року включно (п. 10.1 договору).

Сторонами на виконання умов п. 5.11 договору, 03.10.2014 року було укладено договір № 131/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, предметом якого є забезпечення балансоутримувачем - Інститутом водних проблем і меліорації НАН України обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 37, загальною площею 10725 кв.м., а також утримання прибудинкової території та відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Відповідно до п.2.2.3 договору № 131/1 визначено, що орендар не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, зобов'язаний вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до виконавчої вартості приміщення, а також за комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку однієї облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

01.11.2016 року на підставі листа орендаря від 28.10.2016 року № 582 сторони уклали додаткову угоду про розірвання договору оренди. Орендар майно повернув того ж дня згідно акту-приймання передачі (копія акту наявна в матеріалах справи).

Спір у даній справі виник в зв'язку з тим, що відповідач починаючи з січня 2015 року продовжуючи орендувати приміщення перестав вчасно відшкодовувати орендну плату та плату за спожиті комунальні послуги.

Крім того, позивачем неодноразово було надіслано на адресу Інституту претензії з проханням погасити заборгованість.

Проте, відповідач своїх зобов'язань з повернення суми заборгованості не виконав.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищезазначене, станом на 03.03.2017 року факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 87 319, 19 грн., з яких: 85 780, 69 грн. - заборгованість за оренду приміщення; 1 538, 50 грн. - заборгованість за комунальні послуги належним чином доведений і документально підтверджений, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 38 038,96 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (далі - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 стаття 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 2.2.3 договору № 131/1 передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку однієї облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Судом здійснено перерахунок заявленої штрафної санкції з урахуванням вищезазначеного та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 36 047, 37 грн. пені.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 3 089,00 грн. та інфляційного збільшення боргу в розмірі 11 780,77 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних за період з 16.02.2015 року по 22.11.2016 року в розмірі 3 089, 00 грн. (2 735, 00 - по договору № 131 від 03.10.2014 року та 354, 00 грн. по договору № 131/1 від 03.10.2014 року) наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14).

Водночас, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за наведені вище періоди та суми, суд встановив, що з урахуванням дефляції, з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати в загальному розмірі 9 440,77 грн.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача до Товариства.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Інституту водних проблем та меліорації Національної академії аграрних наук України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ КОНСТРАКШЕН ТМ" (36008, місто Полтава, вулиця Кагамлика, будинок 37А, ідентифікаційний код 37859646) на користь Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 37, ідентифікаційний код 01018947) 87 319 грн. (вісімдесят сім тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 19 коп. основного боргу, 36 047 грн. (тридцять шість тисяч сорок сім) грн. 37 коп. пені, 9 440 (дев'ять тисяч чотириста сорок) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 3 089 (три тисячі вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. річних, 2 038 грн. 44 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 09.03.2017р.

Суддя Ю.О. Підченко